Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/10351/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/10351/23 Головуючий у І інстанції - Бабич А.М., Суддя-доповідач - Губська Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 січня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І., за участі секретаря: Євгейчук Ю.О., представника відповідача Колесник А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року по справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «АЗОТ» до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: Приватне акціонерне товариство «Азот» звернулось до суду з даним позовом, в якому просило визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_4 та зобов`язати відповідача закінчити виконавче провадження № НОМЕР_4, про що винести відповідну постанову. В обґрунтування позову вказує, що суд виніс рішення про визнання виконавчого листа від 28.02.2018 у справі №580/1682/17 таким, що не підлягає виконанню, тому виконавче провадження, відкрите на його підставі, підлягає закінченню відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року адміністративний позов задоволено. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що у зв`язку зі сплатою позивачем повної суми заборгованості, відповідач повинен був закінчити виконавче провадження. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволені адміністративного позову відмовити у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскільки виконавчий документ не підлягає виконанню лише в частині стягнення, підстави для закінчення виконавчого провадження відсутні. Також, зауважує про необґрунтованість виходу за межі позовних вимог судом першої інстанції. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі. В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримала, наполягала на їх задоволенні. Належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду представник позивача до суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16.01.2018 у справі № 823/1682/17, яке набрало законної сили 16.02.2018, задоволено адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області, внаслідок чого стягнуто з ПАТ «Азот» на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області (далі - стягувач) заборгованість щодо відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій у сумі 2 764 916, 56 грн. Для виконання видано виконавчий лист № 823/1682/17. Постановою від 18.05.2018 головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Вельган О.В. відкрила виконавче провадження (далі - ВП) НОМЕР_1 щодо виконання зазначеного виконавчого листа. Того ж дня винесла постанову про приєднання цього ВП до зведеного виконавчого провадження (далі - ЗВП) НОМЕР_3. Постановою від 19.12.2019 вказане ВП передано до виконання відповідачу в цій справі. Постановою від 15.01.2020 його приєднано до ЗВП № НОМЕР_2. Стягувач листом від 08.01.2022 повідомив відповідачу, що боржник (позивач у цій справі) у грудні 2021 року частково сплатив 1 098 330, 99 грн за виконавчим документом №823/1682/17, а залишок заборгованості станом на 01.01.2022 становить 1 273 245, 84 грн. Листом від 28.01.2022 він серед іншого повідомив відповідачу, що боржник (позивач у цій справі) 19.01.2022 повністю сплатив заборгованість в сумі 1 273 245, 84 грн згідно з виконавчим документом №823/1682/17. Ухвалою від 18.08.2022 Черкаський окружний адміністративний суд виконавчий лист Черкаського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 у справі №823/1682/17 визнав таким, що не підлягає виконанню у частині стягнення боргу в сумі 2 017 983, 13 грн. У зв`язку з цим 27.10.2023 позивач звернувся з клопотанням №500-05/193 до відповідача, в якому просив закінчити ВП № НОМЕР_4 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», про що винести відповідну постанову та направити її на його адресу. Оскільки відповідач не вчинив жодних дій щодо закінчення виконавчого провадження, позивач звернувся до суду з цим позовом. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що діяв правомірно, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне. Приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII). Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки. Згідно з п.1 ч.3 ст.18 ЗУ №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Докази перевірки відповідачем стану виконання ВП НОМЕР_1 відсутні. Так, судом установлено повне погашення позивачем, як боржником у вказаному ВП, боргу перед Пенсійним органом, про що останній листами повідомив відповідача у справі. Отже, наявні обґрунтовані передумови для завершення дій з примусового виконання. Згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки згаданою вище ухвалою суду від 18.08.2022 в справі №823/1682/17 виконавчий лист визнаний таким, що не підлягає виконанню, лише в частині стягнення боргу на 2 017 983, 13 грн, відповідач не мав правових підстав для застосування п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII, яка встановлює підставою закінчення виконавчого документа саме повне скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Слід зауважити, що ще 28.01.2022 Пенсійний фонд повідомив відповідача про сплату позивачем повної суми заборгованості по виконавчому документу №823/1682/17, отже вихід суду першої інстанції за межі позовних вимог є обґрунтованим . Наведене свідчить, що з січня 2022 року відповідач здійснює протиправну бездіяльність щодо не закінчення виконавчого провадження, оскільки як зазначено вище, фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом закон визначає підставою для закінчення відповідного виконавчого провадження. При цьому, відповідач не надав суду доказів для спростування обставин повної сплати позивачем суми заборгованості перед стягувачем в сумі 2 764 916, 00 грн, яка вказана у виконавчому листі №823/1682/17. Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону №1404-VIII постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що відповідач не довів, що його бездіяльність, яка полягає у неприйнятті рішення (постанови) про закінчення виконавчого провадження, відповідає вимогам закону. Таким чином, рішення суду першої інстанції, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: О.В. Карпушова Є.І. Мєзєнцев