Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 629/5726/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 січня 2024 р.Справа № 629/5726/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Макаренко Я.М., Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П. , за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 31.10.2023, головуючий суддя І інстанції: ТКАЧЕНКО О.А., м. Лозова, по справі № 629/5726/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, ВСТАНОВИВ: У вересні 2023 року ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, апелянт) звернувся до Лозівського міськрайонного суду Харківської області із позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі по тексту відповідач) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, у якій позивач просив: - скасувати постанову від 17.09.2023 серії ЕАТ №7752310 про накладення адміністративного стягнення, винесену інспектором Лозівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області Савостьяновим Андрієм Григоровичем, відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП та накладене на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 гривень; - стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області сплачений судовий збір у розмірі 536,80 гривень. Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 31 вересня 2023 року у справі № 629/5726/23 відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 . Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 31 вересня 2023 року у справі № 629/5726/23 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивачем вказано, що суд першої інстанції не оцінив відсутність складу адміністративного правопорушення у діях позивача, адже останній не припиняв рух, а здійснював маневр об`їзду перешкоди і надання можливості зустрічним автомобілям проїхати, тобто для надання переваги у русі іншим автомобілям, він не вимикав двигун і був за кермом. Тобто автомобіль перебував постійно, безперервно у стані руху, а тому він не може нести відповідальність згідно з ч.1 ст.122 КУпАП за порушення правил зупинки. Таким чином, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, і, як наслідок, оскаржувана постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності винесена протиправно. Окрім того, поданий до суду відповідачем відеозапис не містить фіксації вчинення позивачем правопорушення, а лише відображає вже момент спілкування з працівниками поліції. Також оскаржувана постанова не містить інформації про фіксацію правопорушення за допомогою будь-яких технічних засобів, що є порушенням вимог КУпАП. Відповідачем на апеляційну скаргу надано відзив, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши наявні у них докази, обговоривши підстави та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення відповідно до положень ст. 317 КАС України слід скасувати, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 17.09.2023 інспектором ВРПП Лозівського РВП ГУНП в Харківській області Савостьяновим А.Г. відносно ОСОБА_1 винесено постанову серії ЕАТ №7752310 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. Як вбачається з тексту даної постанови, 17.09.2023 о 09-18 год. по вул.Соборна, м.Лозова, Харківської області ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Fiat Doblo» реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив зупинку транспортного засобу на пішохідному переході, чим порушив п.15.9.«г» Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУПАП. Позивач у своєму позові вказав, що 17.09.2023 він здійснював рух в м.Лозова по вул.Соборна, на дорозі з обох боків були припарковані автомобілі, тому автомобілі з обох смуг руху були вимушені їхати по черзі. Щоб їх пропустити він, шукаючи вільне місце для надання переваги в русі зустрічному автомобілю, повернув максимально праворуч і увімкнувши аварійну світлову сигналізацію, надав можливість зустрічним автомобілям проїхати повз нього після чого увімкнув передачу та почав їхати далі і він як водій перебував у автомобілі, жодної зупинки чи стоянки він не здійснював. З відтвореного в ході судового розгляду відеозапису з нагрудної бодікамери поліцейського суд першої інстанції встановив, що останні підійшли до автомобіля «Fiat Doblo» реєстраційний номер НОМЕР_1 обладнаного знаком «Таксі», який здійснив зупинку транспортного засобу біля Центрального ринку м.Лозова на пішохідному переході поряд з перехрестям доріг ввімкнувши аварійну світлову сигналізацію, при цьому водій за кермом транспортного засобу не перебував, на питання поліцейського чому він зупинився на пішохідному переході, водій почав вести себе зухвало, висувати різні версії події та звертати увагу поліцейських, що не він один порушує ПДР, вимагати від поліцейських щоб вони займались своєю роботою по притягненню до відповідальності інших осіб, документів, що посвідчують їх особу, номери нагрудних знаків, при цьому також здійснював відеофіксацію того, що відбувалося на мобільний телефон. Постанову після її складання працівники поліції намагалися підписати і вручити ОСОБА_1 , однак останній від підпису у постанові та її отримання відмовився. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції прийшов до висновку, що твердження ОСОБА_1 про не порушення ПДР, зупинення на пішохідному переході з метою надання переваги в русі іншим транспортним засобам, щодо позбавлення прав, передбачених ст.268 КУпАП та винесення постанови без проведення розгляду справи про адміністративне правопорушення, не знайшли свого об`єктивного підтвердження в ході судового розгляду, не відповідають фактичним обставинам справи, спростовуються відтвореними в судовому засіданні відеозаписами з боді-камери поліцейських з місця події, які з врахуванням позиції Верховного Суду є достовірним джерелом доказів, що не ґрунтується на суб`єктивному сприйнятті особою певних обставин, а тому до цих тверджень позивача суд ставиться критично і не бере їх до уваги. Зазначені докази по справі про адміністративне правопорушення у своїй сукупності та взаємозв`язку підтверджують, що ОСОБА_1 порушив правила дорожнього руху, зупинив транспортний засіб на пішохідному переході, що дозволяло суду першої інстанції дійти висновку про наявність інкримінованого адміністративного правопорушення та правомірності накладеного поліцейським стягнення. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із пунктів 8, 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно із частиною першою статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, серед іншого, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.122 КУпАП. Відповідно до частини першої статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно із частиною п`ятою статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (стаття 53 Закону України «Про дорожній рух»). У відповідності до підпункту «г» п.15.9 ПДР зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі. Поряд з цим, згідно п 1.10 ПДР закріплено такі визначення, зокрема: - стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов`язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу; - зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо); - вимушена зупинка - припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху. Відтак, за вимогами ПДР зупинка пов`язана з наданням переваги в русі, яка обумовлена, зокрема, появою перешкод для руху, виключає обмеження зупинки на пішохідному переході. Одночасно з цим, провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП. Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які стосуються правил дорожнього руху, зокрема, передбачені частиною першою статті 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. За приписами частин першої статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Окрім того, частиною другою статті 283 КУпАП визначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння нею правопорушення. Частиною третьою статті 283 КУпАП встановлюють, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, має містити також відомості, зокрема відомості про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами, тоді як в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення посадова особа зобов`язана з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. В розумінні статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, обов`язок доказування правомірності прийнятого рішення покладено на суб`єкта владних повноважень. Суд апеляційної інстанції зауважує, що у випадку заперечення факту вчинення правопорушення, суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування, в силу вимог частини другої статті 77 КАС України, повинен довести правомірність своїх дій та прийняття відповідних рішень. Відтак, доводячи правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем подано диск із відеозаписом (а.с. 19-20), проте взяти такі відеозаписи до уваги суд не може, виходячи з наступного. Так, колегія суддів апеляційного суду оглянувши вказані відеозаписи зазначає, що на них зафіксовано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення та складання постанови. Однак дані записи не містять моменту вчинення інкримінованого особі правопорушення, зокрема, безпосередньо паркування транспортного засобу на пішохідному переході чи/та встановлення працівниками поліції факту припаркування транспортного засобу на пішохідному переході. Крім того, згідно зі ст. 31 Закону України Про «Національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів i технічних засобів, що мають функції фото- i кінозйомки, відеозапису, засобів фото- i кінозйомки, відеозапису. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень. Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частиною першою статті 99 КАС України встановлено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу (частина друга статті 99 КАС України). Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Як встановлено в ході розгляду справи судом встановлено, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 17.09.2023 о 09-18 год. по вул.Соборна, м.Лозова, Харківської області керуючи транспортним засобом «Fiat Doblo» реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив зупинку транспортного засобу на пішохідному переході, чим порушив п.15.9.«г» Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУПАП. На підтвердження вищевказаних обставин, відповідачем до суду подано диск з відеозаписом подій (а.с. 19-20), проте, на вищевказаному відеозаписі відсутній цифровий підпис автора та особи, уповноваженої на виготовленої даної копії. Крім того, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь-яку фіксацію правопорушення. Водночас, приписами частини третьої статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності ж в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, з точки зору процесуального законодавства статті 70 КАС України, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. В контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку інспектором поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні. Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17. Таким чином, вищевказані відеозаписи не є належними та допустимими доказами, відповідно до вимог КАС України. Інших доказів, які б підтверджували винуватість позивача у інкримінованому йому правопорушенні, відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не подано. Із врахуванням вищевикладеного, оцінюючи в сукупності наявні в справі докази, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ №7752310 від 17.09.2023, якою відповідно ч. 1 ст. 122 КУпАП на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн, є не обґрунтована, у зв`язку з чим підлягає скасуванню. Згідно частини першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно із пунктом 1 частини першої статті 317 КАС України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Щодо вимог про компенсування судових витрат на користь позивача, колегія суддів приходить до наступних висновків. Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом, згідно квитанції №4409-4233-1949-5864 від 26.09.2023, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 1), сплатив судовий збір в сумі 536,80 грн, а також при подачі апеляційної скарги, згідно квитанції №4477-0029-3382-2447 від 04.11.2023, яка міститься в матеріалах справи, сплачено судовий збір в сумі 806,21 грн (а.с. 55). Відтак, з урахуванням того, що позов задоволено, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь позивача підлягає стягненню судові витрати в сумі 1 342,00 грн. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 31.10.2023 по справі № 629/5726/23 скасувати. Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити. Постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення від 17.09.2023 серії ЕАТ №7752310 за ч.1 ст.122 КУпАП про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 гривень скасувати. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ 40108599, місцезнаходження юридичної особи: 61002, вул. Жон Мироносиць, 13 місто Харків) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1 342 (одна тисяча триста сорок дві) гривні 00 (нуль) копійок. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко Судді(підпис) (підпис) Л.В. Любчич С.П. Жигилій