Постанова 4875 № 922/1812/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 січня 2024 року м. Харків Справа № 922/1812/23 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В. , суддя Терещенко О.І. за участю секретаря судового засідання Березки О.М., та представників сторін: позивача І.В. Чорний (режимі відеоконференції); відповідача Т.В. Харцизова (режимі відеоконференції); розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) (вх.№2445Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 02.10.2023 (суддя Н.А.Новікова, повний текст рішення складено 19.10.2023) справі №922/1812/23 за позовом Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1 ; до Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський завод засобів індивідуального захисту, м. Харків, про 4273771,04 грн., - ВСТАНОВИВ: Окрема комендатура охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) (позивач по справі) звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський завод засобів індивідуального захисту (відповідач по справі) про стягнення штрафних санкцій за договором № 310-22 від 15.07.2022 у розмірі 4273771,04 грн., які складаються з: подвійна облікова ставка НБУ - 1 561 369,86 грн., інфляційні нарахування - 519 518,99 грн., пеня 3 % річних - 93 682,19 грн., пеня 0,1 % - 951 200,00 грн., пеня 7 % - 1 148 000,00 грн., а також стягнути витрати на оплату судового збору у розмірі 64 106,57 грн. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем за укладеним сторонами договором № 310-22 від 15.07.2022 на закупівлю окулярів - масок захисних балістичних. Рішенням господарського суду Харківської області від 02.10.2023 у справі №922/1812/23 в позові відмовлено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський завод засобів індивідуального захисту на користь Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) суму штрафних санкцій за договором № 310-22 від 15.07.2022 року у розмірі 1049600,00 грн., а також 31488,00 грн. витрат зі сплати судового збору. Окрема комендатура охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) з рішенням суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 02.10.2023 у справі №922/1812/23 в частині відмови у стягненні 4273771,04 грн. та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. Судові витрати просить покласти на відповідача. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, зокрема, що судом безпідставно поновлено відповідачу строк на подачу відзиву на позовну заяву. Вважає, що судом порушено норми процесуального права щодо оцінки доказів та не враховано висновки щодо застосування норм, викладених в постановах Верховного Суду. 15.11.2023 системою автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №922/1812/23 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.11.2023 зокрема відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення господарського суду Харківської області від 02.10.2023 у справі №922/1812/23. Встановлено строк відповідачу для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його скаржнику. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1812/23. 23.11.2023 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/1812/23. 11.12.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський завод засобів індивідуального захисту надійшов відзив (вх.№15244), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 02.10.2023 у справі №922/1812/23 без змін. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 призначено апеляційну скаргу Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення господарського суду Харківської області від 02.10.2023 у справі №922/1812/23 до розгляду на "10" січня 2024 р. о 12:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань. №

132. Від представника Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) Юлії Станіславівни Гогія (вх.№15591від 15.12.2023) надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, зокрема, в приміщенні Північного апеляційного господарського суду. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 задоволено клопотання представника Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) Юлії Станіславівни Гогія про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський завод засобів індивідуального захисту адвоката Харцизової Тетяни Володимирівни (вх.№15740 від 19.12.2023) надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Північного апеляційного господарського суду. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський завод засобів індивідуального захисту адвоката Харцизової Тетяни Володимирівни про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. В судове засідання 10.01.2024 з`явився представник позивача (режимі відеоконференції), який підтримує свою апеляційну скаргу та просить її задовольнити. Присутній також представник відповідача (режимі відеоконференції) заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити рішення господарського суду першої інстанції в силі Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. З матеріалів справи вбачається, що 15.07.2022 між Військовою частиною НОМЕР_1 (позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Харківський завод засобів індивідуального захисту (відповідач, постачальник) було укладено договір №310-22 на закупівлю окулярів - масок захисних балістичних, вид 1, (за рахунок коштів резервного фонду). Відповідно до умов п.п.1.1. укладеного сторонами договору сторони домовились, що Постачальник зобов`язався передати у власність Замовнику товар - окуляри - маски захисні балістичні, вид 1 (код ДК 021:2015-35810000-5) у кількості, в асортименті та за цінами згідно зі специфікацією (додаток 1), яка додається до договору і є його невід`ємною частиною, а Замовник - прийняти і оплатити товар на умовах цього договору. Згідно із специфікацією постачальник зобов`язався поставити товар відповідної назви у кількості 10 000 штук по ціні 1640,00грн. за штуку, на загальну суму 16400000,00 грн. Пунктами 4.1 та 4.2 договору визначені наступні умови оплати - оплата товару проводиться у національній валюті України та розрахунок за товар здійснюється у наступному порядку: попередня оплата у розмірі 50% від загальної вартості товару здійснюється на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 (десяти) банківських днів з дня підписання договору на підставі належним чином оформленого рахунку-фактури; перерахування 50% від загальної вартості товару (остаточний розрахунок) замовником здійснюється протягом 30 (тридцяти) банківських днів з моменту отримання товару, на умовах розділу 5 договору на підставі накладної. Укладеним договором сторін передбачено, що строк (термін) поставки (передачі) товарів складає: постачальник зобов`язаний поставити товари у розпорядження замовника разом з усіма документами, необхідними для того, щоб прийняти поставку на умовах договору в термін не пізніше 23.08.2022. Згодом, додатковою угодою №1 від 22.08.2022 сторони змінили кінцевий строк поставки товару і встановили його - до 15.10.2022. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вказаного договору 26.07.2022 замовник здійснив передплату за товар у розмірі 8200000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1312 від 19.07.2022 (з відміткою казначейства про підтвердження оплати). Водночас фактична поставка товару в повному обсязі здійснена відповідачем позивачу з порушенням строку, встановленого договором, а саме 12.12.2022, що підтверджується видатковою накладною №РН-000104 від 12.12.2022 та не заперечується відповідачем по справі. З огляду на порушення відповідачем строків поставки товару, Окрема комендатура охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) на підставі п. 7.2 та 7.5 договору нарахувало Товариству з обмеженою відповідальністю Харківський завод засобів індивідуального захисту штрафні санкції за договором №310-22 від 15.07.2022 у розмірі 4273771,04 грн., які складаються з: по п.7.2. - 951200,00грн. пені, 1148000,00грн. штрафу; по п.7.5. - 1561369,86грн. пені, 519518,99 грн. інфляційних нарахувань, 93682,19грн. 3% річних. Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом до відповідача про стягнення заборгованості. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій на підставі пункту п.7.2. Договору, а саме 951200,00грн. пені, 1148000,00грн. штрафу, місцевий суд визнав їх обґрунтованими та доведеними матеріалами справи з огляду на підтвердження факту прострочення поставки товару. Разом з тим, суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимоги позивача про стягнення пені, інфляційних та річних, нарахованих на підставі п.7.5. Договору, з огляду на те, що відповідальність постачальника можливо застосувати на підставі цього пункту виключно у випадку розірвання договору за ініціативою Замовника і виникнення у Позичальника грошового зобов`язання по поверненні суми попередньої оплати. Крім того, місцевий суд частково задовольнив клопотання відповідача і зменшив визнаний судом обґрунтованим розмір пені та штрафу на 50%. Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке. Частиною 1 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Пунктом 2 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі. Судами встановлено, що відповідач, в порушення договірних зобов`язань, у встановлений договором строк поставки обумовленого договором товару здійснив з порушенням строків поставки, зокрема, строк поставки було порушено на 58 календарних днів - період прострочення зобов`язання з 15.10.2022 до 11.12.2022, а відтак останній повинен нести відповідальність за порушення взятих на себе зобов`язань за укладеним з позивачем договором. Звертаючись з позовом до суду Окрема комендатура охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) з посиланням на умови п. 7.2 та 7.5 договору просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський завод засобів індивідуального захисту штрафні санкції за договором №310-22 від 15.07.2022 у розмірі 4273771,04 грн. Вимоги позивача до відповідача, виходячи із викладених позовних вимог і наданого розрахунку, складаються із: по п.7.2. - 951200,00грн. пені, 1148000,00грн. штрафу; по п.7.5. - 1561369,86грн. пені, 519518,99 грн. інфляційних нарахувань, 93682,19грн. 3% річних. Пунктом п. 7.2 укладеного сторонами договору визначено, що за порушення постачальником строків виконання зобов`язання з нього стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості. Приймаючи до уваги, що відповідач прострочив поставку товару за договором, з нього на користь позивача відповідно до вимог ст. 624 ЦК України, ст.ст. 231, 232 ГК України, п. 7.2. договору, підлягає стягненню пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а також за прострочення понад 30 днів додатково на стягнення штраф у розмірі 7 % вказаної вартості. Судами перевірено розрахунок, здійснений відповідачем, і встановлено, що такий є арифметично вірним, а тому позов в частині стягнення 951200,00грн. пені та 1148000,00 грн. штраф є обґрунтованим. Рішення в цій частині сторонами не оскаржується. Відповідно до пункту 7.5 укладеного сторонами договору визначено, що у випадку перерахування Замовником на умовах передплати та не виконання Постачальником своїх зобов`язань за Договором, що призвело до його розірвання Замовником, сума коштів, на яку не виконане зобов`язання, повертається Замовнику протягом 5 робочих днів Замовником Постачальника про розірвання договору. У цьому випадку Сторони погоджуються, що в Постачальника виникає перед Замовником відповідне грошове зобов`язання. Постачальник у відповідності до ч. 6. ст. 231 Господарського кодексу України за весь час користування чужими коштами - з моменту отримання передоплати і до моменту отримання Замовником зазначених грошових коштів, сплачує Замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми передплати, а також у відповідності до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити зазначену суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь цей період та три річних від простроченої суми. (ч.2 п.7.5. договору). Проаналізувавши умови пункту 7.5 договору суд зазначає, що за змістом вказаного пункту договору відповідальність Постачальника (відповідача у справі) у вигляді нарахування йому пені, інфляційних та річних виникає лише у разі неповернення Замовнику суми попередньої оплати у випадку реалізації останнім права на розірвання договору за його ініціативою (на вимогу) у зв`язку із невиконанням Постачальником зобов`язань по поставці товару. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що правовий механізм притягнення Постачальника до відповідальності за порушення взятих на себе зобов`язань за договором, передбачений умовами пункту 7.5 договору, можливо застосувати виключно у випадку розірвання договору за ініціативою Замовника і виникнення у Позичальника грошового зобов`язання по поверненні суми попередньої оплати. Втім, матеріали справи свідчать про те, що Замовник не ініціював питання про розірвання договору з Постачальником, відповідного повідомлення (письмової вимоги) Постачальнику не направляв, навпаки Замовник прийняв від Постачальника виконання за договором у повному обсязі та без будь-яких зауважень шляхом приймання товару за відповідною видатковою накладною. Таким чином Замовник не реалізував свого права на розірвання договору з Постачальником, у останнього не виникло грошового зобов`язання по поверненню суми попередньої оплати, на умовах, встановлених договором, а відтак місцевий суд дійшов вірного висновку притягнення відповідача до відповідальності на підставі п. 7.5. договору є безпідставним, у зв`язку з чим позов в частині стягнення на користь позивача 1561369,86грн. пені, 519518,99 грн. інфляційних, 93682,19 грн. 3% річних задоволенню не підлягає. Оскаржуючи рішення суду в частині відмови у стягненні з відповідача та користь позивача 1561369,86грн. пені, 519518,99 грн. інфляційних, 93682,19 грн. 3% річних нарахованих на підставі п. 7.5. договору, позивач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, в якій викладено висновок, відповідно до якого виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17) (п. 68 постанови). Посилання апелянта на постанову Великою Палатою Верховного Суду від 22.09.2020 по справі №918/631/19 є недоречною, оскільки в тій справі аванс (попередня оплата) підлягав поверненню у зв`язку з невиконанням зобов`язання, відтак судом зроблено висновок щодо можливості нарахування на суму неповернутого авансу (попередньої оплати) інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України. Натомість, у цій справі що розглядається, позивач не вимагав повернути попередню оплату, а зобов`язання з поставки товару виконано відповідачем в повному обсязі, хоча із простроченням. Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 693 ЦКУ якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно достатті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця. Застосування ч. 2 ст. 693 ЦКУ пов`язано в даному випадку з вимогою позивача про повернення суми попередньої оплати, якої не було. Лише при направленні позивачем відповідачу вимоги про відмову від договору та повернення попередньої оплати, зобов`язання відповідача стає грошовим, а не товарним. І саме за невиконання зобов`язання з повернення попередньої оплати виникають правові наслідки передбачені ст. 625 ЦКУ у вигляді 3% річних та інфляційних втрат. Аналогічного за змістом висновку дійшов Верховний суд у Постанові від 02.04.2019 року по справі №908/1993/19. Відтак, апеляційна скарга в цій частині є безпідставною. Відповідачем до суду першої інстанції подавалось клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, в якому він посилався наявність виняткового характеру порушення строків поставки за спірним договором і просив суд зважити на соціальну значущість підприємства відповідача і зменшити неустойку на 90%. Суд першої інстанції задовольнив частково клопотання відповідача та зменшив розмір штрафних санкцій на 50%. Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. У постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19 зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. У своєму клопотанні про зменшення штрафних санкцій відповідач посилається, що ТОВ Харківський завод засобів індивідуального захисту є стратегічно важливим підприємством, яке виконує замовлення для держави під час воєнного стану. 15 липня 2022 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №310-22 на поставку окулярів-масок захисних балістичних, вид 1 у кількості 10000 шт., зі строком поставки до 23.08.2022 року. Згодом вказаний строк поставки був переглянутий та між Сторонами було укладено Додаткову угоду №1 від 22.08.2022, якою строк поставки було встановлено - до 15.10.2022 року. Проте в період виконання договору виникли обставини непереборної сили, які суттєво вплинули на строки виконання відповідачем зобов`язань щодо поставки товару. Вказане підтверджується Сертифікатом Торговельно-промислової палати України від 19.04.2023 №3200-23-1875. Відповідач зауважує, що нараховані позивачем штрафні санкції є досить великими, оскільки стягнення такої значної суми з відповідача призведе до зупинення його діяльності, оскільки фінансовий стан підприємства не дозволяє йому в найближчий термін сплатити таку значну суму. Так, згідно фінансової звітності відповідача, господарська діяльність відповідача не є прибутковою. Крім того, спроможність відповідача здійснювати подальшу господарську діяльність піддається ризику через негативний вплив фінансових зобов`язань перед Міністерством оборони України. Також вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю Харківський завод засобів індивідуального захисту є відповідачем по справі № 922/263/23, рішенням по якій стягнуто з відповідача 6 902 000,00 грн. Відтак, відповідач посилався, що незадовільний фінансовий стан, наявність грошових зобов`язань перед МОУ та розмір штрафних санкцій у рамках цієї справи може призвести до зупинки підприємства - відповідача, втрату багатьма працівниками роботи, і як наслідок - коштів для існування їх родин, втрату можливості сплачувати податки та виробляти якісні засоби індивідуального захисту для ЗСУ та Сил Оборони України. Крім того, відповідач зазначив, що позивач не зазнав жодних збитків або шкоди у зв`язку із незначним простроченням поставки товару по договору, відтак незначні порушення договірних зобов`язань не мали ніяких негативних наслідків для позивача та не порушили його майнові інтереси. В підтвердження зазначених обставин відповідач також зазначає про те, що він зареєстрований у м. Харків за адресою: 61075, м. Харків, вул. Механізаторів, буд. 4, і, відповідно, до 24.02.2022 року всі виробничі потужності та активи відповідача були розташовані у м. Харкові. Однак, на заваді подальшому виконанню відповідачем державних замовлень стало те, що з перших хвилин війни м. Харків опинилося під постійними обстрілами, що призводило до пошкоджень як об`єктів, що перебувають у державній чи комунальній власності, так і приватного майна фізичних та юридичних осіб. Так, під час одного із обстрілів м. Харкова було пошкоджено потужності виробництва відповідача, зокрема, було знищено частину обладнання, що призвело до неможливості роботи підприємства на повну. Працювати у місті, яке постійно обстрілюється, стало надзвичайно важко та небезпечно з огляду на загрозу як життю працівників підприємства, так і загрозу повного знищення потужностей виробництва відповідача, що призвело б до повної неможливості виконувати договори державного замовлення на засоби індивідуального захисту. За таких обставин керівництвом відповідача було прийнято рішення про евакуацію підприємства з м. Харкова до м. Львова. Для рятування потужностей виробництва відповідачу необхідно було перевезти у безпечне місце все обладнання (верстати, станки, швейні машинки), комплектуючі, документи та інші речі, необхідні для налагодження виробництва у новому місці. Окрім цього, необхідно було знайти приміщення для виробництва спорядження, яке мало бути досить великим за розміром, оскільки розмір виробничих потужностей підприємства значний. Приїхавши до м. Львова керівництво більше 1 місяця займалося пошуком необхідного приміщення, що було зумовлено як попитом на аналогічні приміщення через евакуацію інших підприємств з гарячих місць у західні області, так і відсутністю достатньої кількості приміщень, які б за своїми конструктивними характеристиками дозволяли розмістити та організувати здійснення у них виробництва засобів індивідуального захисту. Таким чином, затримка у строках виконання зобов`язань за договором від 15.07.2022 року №310-22 була пов`язана із незалежними від відповідача обставинами, головною причиною яких була війна. Також відповідач, здійснивши евакуацію потужностей виробництва з м. Харкова у безпечне місце, максимально швидко намагався організувати та запустити виробництво засобів індивідуального захисту у м. Львові - здійснював пошук спеціального приміщення, закупку обладнання, якого не вистачало, та набір кваліфікованих працівників. Тобто, відповідач здійснив все необхідне для того, щоб якнайшвидше виконати договір від 15.07.2022 року №310-22. Зазначені вище обставини підтверджуються копією договору найму нежитлового приміщення № 1-06/22 від 01.06.2022 року, копією договору суборенди №831/10 від 05.10.2022 року, копію договору суборенди № 819/07 від 01.08.2022 року, копією договору суборенди № 817/07 від 01.08.2022 року, копією договору суборенди №868/04 від 14.04.2023 року, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 10 за 1 квартал 2022 року, копією видаткової накладної № РН - 000108 від 09.12.2022 року, копією видаткової накладної № СТ 221214/1 від 14.12.2022 року, копією видаткової накладної № 16/12 від 16.12.2022 року, копією видаткової накладної № 3057 від 15.06.2022 року, копією видаткової накладної №503972 від 28.11.2022 року, копією видаткової накладної № 4973 від 06.09.2022 року. Щодо зменшення розміру заявленої до стягнення пені, суди дійшли висновку щодо можливості її часткового задоволення, з урахуванням такого. Відповідно до ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 ЦК України. Так, згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Водночас, зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності. За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі, як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України(справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки. Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій, суд вирішує відповідно до ст. 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії. Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та ст. 233 ГК України неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 03.06.2019 у справі №914/1517/18, від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19 від 14.04.2021 у справі №922/1716/20. У постановах від 12.06.2019 у справі №904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі №904/4083/18 Верховний Суд вказав на те, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів. Слід зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання). Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/18. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказала таке: справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин; закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах; господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань; якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора; відповідно до положень статті 611, частини третьої статті 692, статті 625 Цивільного кодексу України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання. Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність. Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати відсотків річних, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №918/289/19. Вирішуючи питання щодо можливості зменшення за клопотанням відповідача суми пені, клдегія суддів, виходячи із загальних засад, встановлених уст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи положення діючого законодавства, з огляду на всі фактичні обставини справи, враховуючи важливість збереження господарської діяльності відповідача, приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків, саме в результаті порушення відповідачем умов договору поставки, відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, господарський суд, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін, вважає справедливою, доцільною, обґрунтованою та такою, що цілком відповідає принципу верховенства права, необхідність зменшення розміру нарахованої у даній справі пені на 50 %. Крім того, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції необґрунтовано прийнято та поновлено Відповідачу строк на подачу відзиву на позовну заяву з істотним пропуском процесуального строку (понад два місяці) з абсурдних підстав: відсутності можливості знайти фахівця з правових питань у форматі дистанційної роботи..., всупереч процесуальним нормам Господарського процесуального кодексу України та вимогам (Укрпошти), що передбачають обов`язкові реквізити до поштового листа з описом вкладення. Скаржник вказує, що опис вкладення долучений Відповідачем без дотримання вимог, оскільки номер поштового штрихкодового ідентифікатора на описі вкладення - відсутній. Позивач вважає, що зазначений опис вкладення у цінний лист не відповідає вимогам пункту 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 № 270, а тому не може бути взятий до уваги як належний та допустимий доказ направлення Позивачу копії відзиву на позовну заяву та доданих до нього документів. Враховуючи викладене, апелянт вважає, що опис вкладення від 08.06.2023 без номеру поштового відправлення не є належним доказом направлення відзиву на позовну заяву та доданих до нього документів. По-перше, колегія суддів звертає увагу, що опис вкладення у цінний лист, яким направлено відзив на адресу позивача датований 04.07.2023 (а.с.78 т.1) По-друге, клопотання про продовження строку для подачі відзиву та відзив на позовну заяву подані відповідачем 04.07.2023 та 05.07.2023 відповідно через підсистему Електронний суд та доставлені до електронного кабінету позивача 12.07.2023 о 16:10. Згідно з відомостями наявними в підсистемі ЄСІТС Електронний суд Окрема комендатура охорона і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ 14321955) має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, дата реєстрації 12.10.2021. Судова колегія звертає увагу апелянта, що відповідно до частини 7 статті 42 ГПК України (в редакції на момент подання відповідачем клопотання про продовження строку та відзиву) зазначено, що якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи надсилати копії документів іншим учасникам справи, такі документи можуть направлятися вказаним особам з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в електронній формі, крім випадків, коли інший учасник не має офіційної електронної адреси. Колегія суддів звертає увагу скаржника, що з огляду на направлення відповідачем клопотання про продовження строку на подання відзиву та відзиву через підсистему Електронний суд та доставлення цих документів до Електронного кабінету позивача у підсистемі Електронний суд ЄСІТС взагалі виключають обв`язок відповідача направляти ці документи позивачу поштою у паперовій формі. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.). Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та не є підставою для його скасування. З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Харківської області від 02.10.2023 у справі №922/1812/23 слід залишити без змін. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 02.10.2023 у справі №922/1812/23 залишити без змін. Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України. Повний текст постанови складено 17.01.2024. Головуючий суддя П.В. Тихий Суддя О.В. Плахов Суддя О.І. Терещенко