Постанова 4873 № 910/21861/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "15" січня 2024 р. Справа№ 910/21861/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Ткаченка Б.О. суддів: Суліма В.В. Гаврилюка О.М. розглянувши в письмовому провадженні матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 у справі № 910/21861/21 (суддя - Котков О.В.) за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» про стягнення грошових коштів ВСТАНОВИВ: Короткий зміст заявлених вимог Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (далі - відповідач, скаржник) про стягнення заборгованості у розмірі 86 813,08 грн., з них: основного боргу - 70 715,08 грн. (сімдесят тисяч сімсот п`ятнадцять гривень 08 копійок), 3% річних - 5060,99 грн. (п`ять тисяч шістдесят гривень 99 копійок) та інфляційної складової боргу - 11 037,01 грн. (одинадцять тисяч тридцять сім гривень 01 копійка). Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором на постачання теплової енергії № 340126-01 від 18.01.2021, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем за вказаним правочином. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 у справі №910/21861/21 позовні вимоги було задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" грошові кошти: основного боргу - 51 367,45 грн., 3% річних - 3 355,30 грн. та інфляційної складової боргу - 7 891,88 грн. та судовий збір - 1637,26 грн. (одна тисяча шістсот тридцять сім гривень 26 копійок). В іншій частині позову відмовлено. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що надані позивачем докази на підтвердження позовних вимог є більш вірогідними ніж докази, надані відповідачем в їх спростування. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд прийняти апеляційну скаргу до розгляду. Розгляд апеляційної скарги здійснювати у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Провести огляд багатоквартирного житлового будинку № 6/10 по провул. Брест-Литовський у м. Києві та нежитлового приміщення площею 75,9 кв.м., якщо воно знаходиться у цьому будинку. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 у справі № 910/21861/21 за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» про стягнення грошових коштів. Прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Узагальнені доводи апелянта зводяться до того, що надання комунальних послуг з постачання теплової енергії здійснюється виключно на договірних засадах, суб`єктами цих правовідносин є виконавець та споживач, проте між сторонами відповідний договір про постачання теплової енергії не укладався. Крім того, скаржник вказує на те, що додані до позовної заяви документи: облікові картки, корінці наряду, акти приймання-передавання товарної продукції не є належними доказами на підтвердження надання позивачем послуг з постачання теплової енергії відповідачу у спірний період. Крім того, відповідач заявив про застосування строку позовної давності до вимог позовної заяви Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго". Також скаржник зазначає, що нежитлове приміщення площею 75,90 кв.м у багатоквартирному житловому будинку № 6/10 по провул Брест-Литовський у м. Києві йому не передавалось, на балансі останнього не обліковувалось, не перебувало у повному господарському віданні, а відтак не мало та не має правової причетності до відповідача. У облікових картках з листопада 2015 по жовтень 2021 року з обліковим записом №340126-01 не ідентифіковано об`єкт, якому надавалась послуга з теплопостачання, не вказана його опалювальна площа, його місцезнаходження, адреса тощо, тобто позивачем не доведено, що відповідач є споживачем комунальної послуги за вказаною адресою у спірний період. Крім того, відповідач зазначив, що за відсутності доказів споживання відповідачем теплової енергії у нежитловому приміщенні площею 75,90 кв.м у багатоквартирному житловому будинку № 6/10 по провул. Брест-Литовський у м. Києві у спірний період свідчить про відсутність у відповідача обов`язку зі сплати вартості спожитої за цією адресою теплової енергії та як наслідок про відсутність заборгованості. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2023 апеляційну скаргу Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 у справі № 910/21861/21 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченко Б.О., суддів: Суліма В.В., Гаврилюка О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 витребувано справу № 910/21861/21, відкладено вирішення питань пов`язаних з рухом апеляційної скарги до надходження справи. 21.06.2023 справа надійшла на адресу Північного апеляційного господарського суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 апеляційну скаргу Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 у справі № 910/21861/21 залишено без руху, встановлено Комунальному підприємству «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» строк на усунення недоліків апеляційної скарги, а саме надання платіжного доручення про доплату судового збору в розмірі 1135,00 грн. 11.07.2021 Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» подало заяву про усунення недоліків, в якій надало платіжне доручення від 10.07.2023 про доплату судового збору за подання апеляційної скарги, яким підтверджується доплата судового збору в розмірі 1 135,00 грн. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 відкрито провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 у справі № 910/21861/21. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго". За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам. Отже, з 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює КП "Київтеплоенерго". Згідно з пунктом 2.2.1 Статуту позивача предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії. 11.10.2018 між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (надалі - кредитор) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (надалі - новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) №601-18, відповідно до якого кредитор відступив, а новий кредитор набув право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців (далі - споживачі) щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії. Згідно з п. 3.4.2. договору цесії новий кредитор має право на отримання замість кредитора від споживачів, визначених у додатку №1, сплати заборгованостей, право вимоги до яких відступлене за цим договором. У відповідності до п. 1.3. договору цесії кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка, штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень). Так, відповідно до додатку №1 до договору цесії позивач набув право вимоги до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" щодо заборгованості за спожиту до 01.05.2018 теплову енергію за особовим рахунком № 340126-01 у розмірі 34 428,80 грн., яка станом на момент звернення до суду з даним позовом не змінилася, що підтверджується довідками про стан розрахунків за спожиту теплоенергію до 01.05.2018 року. Позивач листом № 1/5-340126-0101 від 08.04.2019 повідомив відповідача про укладення договору про відступлення права вимоги № 601-18 від 11.10.2018, за яким ПАТ «Київенерго» передало, а позивач набув право вимоги сплати заборгованості у розмірі 34 428,80 грн. за спожиту відповідачем до 01.05.2018 теплову енергію та просив сплатити заборгованість в 20-денний строк з дня отримання цього листа. КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" на цей лист відповіді не надало та заборгованість не погасило. 20.01.2021 позивач листом № 30/5/3/906/2 від 20.01.2021 направив на адресу відповідача проект договору на постачання теплової енергії від 18.01.2021 № 340126-01, що підтверджується копіями фіскального чеку від 20.01.2021, накладної № 0103275653130 та описом вкладення у цінний лист від 20.01.2021 за № 0103275653130. Додатком № 8 вказаного проекту договору встановлено, що об`єктом теплопостачання є нежитлове приміщення, площею 75,9 кв.м, розташоване за адресою: пров. Брест-Литовський, 6/10. Колегія суддів зазначає, що предметом договору на постачання теплової енергії від 18.01.2021 № 340126-01 є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії, на умовах передбачених цим договором. При виконанні умов договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж (далі - Правил), нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України (п. 2.1 договору). Згідно з пп. 2.2.1. п. 2.2. договору теплопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору. Підпунктами 2.3.1., 2.3.2. пункту 2.3. договору на абонента покладено обов`язок: додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії; виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені у додатку № 4 до договору. Додатком № 1 до договору передбачено, що теплопостачальна організація відпускає абоненту теплову енергію в гарячій воді у межах Q рік = 8,6 Гкал/рік з приєднаним тепловим навантаженням EQ = 0,0044 Гкал/годину, в тому числі: на опалення Qо = 0,0044 Гкал/годину (пп. 1.1. п. 1). Згідно з п. 1 додатку № 3 до договору розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими відповідним органом у встановленому законодавством порядку, для КП "Київтеплоенерго" для опалення - 1351,62 грн/Гкал. Додатком № 4 до договору визначено: - абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількість теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна згідно з Законом України «Про заставу» як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії (пункт 2); - абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в ЦОК за адресою: просп. Повітрофлотський, 58: акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акта звірки абонент повертає в ЦОК); акт приймання-передавання товарної продукції; рахунок-фактуру, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду (пункт 3); - абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) теплопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше обумовленої чинним законодавством України (пункт 7). Додатком № 7 до договору визначено «Умови припинення постачання теплової енергії». Суд зазначає, що в листі від 20.01.2021 № 30/5/3/906/2 позивачем було зазначено, що у разі не підписання та/або не повернення договору у встановлений ст. 181 ГК України строк, пропозиція позивача буде вважатись прийнятою в силу положень ч. 2 ст. 642 ЦК України. Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів відповідач на вищезазначений лист відповіді не надав, запропонований позивачем проект договору не погодив та не підписав, зауваження або пропозиції відносно змісту запропонованого правочину не надав, протокол розбіжностей до нього не склав. Як зазначає позивач, ним проводилося постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою: м. Київ, пров. Брест-Литовський, 6/10, що підтверджується корінцями нарядів на включення/відключення будинку в опалюваній період; обліковими картками; актами приймання-передавання товарної продукції за період з жовтня 2018 року по жовтень 2021 року. На підтвердження балансової належності КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" нежитлового приміщення у будинку за адресою провулок Брест-Литовський, 6/10 площею 75,90 кв.м позивач вказав на наявність розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.02.2011 № 80 «Про закріплення майна за Комунальним підприємством «Керуюча дирекція» Шевченківської районної у місті Києві ради», Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» здійснює господарське віддання житлового та нежитлового фонду Шевченківського району в місті Києві. Відповідно до вказаних в розпорядженні відомостей відповідач є балансоутримувачем нежилого будинку за адресою провулок Брест-Литовський, 6/10, при цьому площа нежитлових приміщень об`єкту - 75,90 кв.м. Позивачем було надіслано на адресу відповідача вимогу № 30/5/4/17970 від 17.11.2021 щодо сплати заборгованості за спожиту теплову енергію, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку від 17.11.2021. Проте, відповідач на вищезазначену вимогу відповіді не надав. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо оплати наданих послуг з постачання теплової енергії за період з жовтня 2018 року по жовтень 2021 року, внаслідок чого за Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" утворилась заборгованість у розмірі 36 286,28 грн. Крім того, відповідач не сплатив заборгованість за спожиту ним до 01.05.2018 теплову енергію у розмірі 34 428, 80 грн Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1959,57 грн. за період з 01.10.2018 по 31.10.2021, інфляційну складову боргу у розмірі 4392,25 грн. за період з 01.10.2018 по 31.10.2021, 3% річних у розмірі 3101,42 грн. за період до 01.05.2018 та інфляційну складову боргу у розмірі 6644,76 грн. за період до 01.05.2018. Відповідач, заперечуючи позовні вимоги у даній справі, зазначив, що позивачем не підтверджено належними доказами здійснення теплопостачання у спірні періоди, оскільки з наданих доказів не можливо ідентифікувати об`єкт, якому надавалася послуга з теплопостачання, його опалювальну площу, місцезнаходження тощо. Також відповідач посилався на відсутність договірних відносин між сторонами. Крім того, відповідач подав заяву про застосування наслідків спливу позовної давності за вимогами КП "Київтеплоенерго" у даній справі. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012). Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків. Як зазначалось колегією суддів вище, відповідно до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.02.2011 № 80 "Про закріплення майна за Комунальним підприємством "Керуюча дирекція", з урахуванням розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.12.2016 № 801 "Про внесення змін до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації № 80 від 09.02.2011 "Про закріплення майна за Комунальним підприємством "Керуюча дирекція", КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" здійснює господарське відання житлового, нежитлового фонду Шевченківського району в місті Києві та обслуговування закріплених за ним житлових будинків. Як вбачається з додатку № 1 до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.12.2016 № 801 на баланс відповідачу переданий весь будинок за адресою: провулок Брест-Литовський, 6/10, включно всі нежитлові приміщення в ньому загальною площею 75,90 кв.м (порядковий номер 1442), з чого слідує, що спірне приміщення, площа якого і становить 75, 90 кв.м знаходиться на балансі відповідача, що спростовує доводи апеляційної скарги. Крім того, відповідно до пункту а) частини 2 «Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об`єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передачі на баланс підприємств-правонаступників», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 13 серпня 2003 року № 1253 об`єктами передачі згідно з цим порядком є, зокрема, житлові будинки (разом із вбудованими та прибудованими нежитловими приміщеннями), житлові приміщення в інших будівлях, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, та гуртожитки. Відтак, твердження скаржника стосовно того, що позивачем не надано жодних доказів стосовно того, що спірне нежитлове приміщення площею 75,90 кв.м за адресою: м. Київ, пров. Брест-Литовський, 6/10, знаходиться на балансі або в користуванні відповідача, є такими, що спростовується матеріалами справи. У свою чергу колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не надано жодного доказу, який би вказував на те, що площа спірного нежитлового приміщення (75,90 кв.м) не входить в передану на баланс відповідача площу нежитлових приміщень за спірною адресою. Також судом першої інстанції цілком обґрунтовано не взято до уваги долучений відповідачем до додаткових пояснень б/н від 03.01.2023 акт огляду житлового будинку від 08.11.2022, складений ТОВ "Імпульс-Газ" на підставі договору № 3 від 06.01.2022, оскільки як вірно зазначено судом першої інстанції відповідачем не надано договору на підставі якого здійснено обстеження будинку, документів на підтвердження повноважень осіб, які здійснювали обстеження будинку та підписали вказаний акт, повноважень директора ТОВ "Імпульс-Газ", який затвердив акт обстеження. Водночас колегією суддів критично оцінюються посилання скаржника на лист № 139/вих від 20.02.2023, оскільки колегія суддів дослідивши наявні матеріали справи, констатує про відсутність у матеріалах справи доказів переведення нежитлового приміщення в житловий фонд, і що саме спірну нежитлову площу було переведено до житлового фонду. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що площу 7,6 кв.м та 16,9 кв.м складає саме електрощитова будинку та коридор відповідно. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що спірне нежитлове приміщення знаходиться на балансі та в користуванні скаржника згідно зазначеного вище колегією суддів розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації № 801 від 30.12.2016. Спірне нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, пров. Брест-Литовський, 6/10 площею 75,9 кв.м закріплено за скаржником на праві господарського відання, прийнято і перебуває на балансі останнього, окремий облік теплоспоживання відповідача пропорційно його опалюваній площі здійснюється за особовим рахунком № 340126-01. Доказів зворотного матеріали справи не містять та скаржником вищевикладеного у своїй апеляційній скарзі не спростовано. Зважаючи на вище встановлені обставини, а також з огляду на те, що матеріали справи містять належні, допустимі та достатні докази перебування спірного нежилого приміщення на балансі скаржника, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення клопотання скаржника для огляду будинку та спірного нежитлового приміщення. Колегією суддів встановлено та не заперечується скаржником, що будинок по провулку Брест-Литовському, 6/10 у місті Києві оснащений єдиною загальнобудинковою системою опалення. Нежитлові приміщення розташовані у житловому будинку за вказаною адресою мають спільну інженерну мережу з централізованого опалення, у зв`язку з чим технічна можливість не поставлення теплової енергії відповідачу у позивача відсутня. Відповідно до пункту 29 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (далі - Правила № 1198) теплова енергія постачається безперервно. Згідно з пунктом 36 Правил № 1198 теплопостачальна організація зобов`язується забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії, на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором. Пунктом 3 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 (далі - Правила № 630), встановлено, що послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв, визначених відповідно до частини 3 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Також відповідно до пункту 40 Правил № 1198 споживач теплової енергії зобов`язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих правил. З матеріалів справи вбачається, що нарахування за надані послуги теплопостачання здійснювалося на підставі відомостей споживання та діючих в період споживання тарифів. За період постачання теплової енергії з жовтня 2018 року по жовтень 2021 року при оформленні щомісячно рахунку-фактури постачальником застосовувався затверджений тариф на теплову енергію, що підтверджується щомісячним обліковим записом. Обсяг спожитої відповідачем теплової енергії в ГКал, а також щомісячне нарахування по особовому рахунку відображені в облікових картках споживача за його обліковим записом № 340126-01, копії яких надані позивачем. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що позивачем підтверджено, що в спірні періоди позивач поставив відповідачу теплову енергію за вищевказаною адресою. Ці обставини підтверджуються, зокрема, актом прийняття теплового вузла обліку та актами перевірки стану вузла обліку теплової енергії споживача, які підтверджують, що житловий будинок за адресою проспект Брест-Литовський, 6/10 обладнаний комерційним приладом обліку, який опломбований та готовий до роботи. У свою чергу, отримання відповідачем послуг теплопостачання підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: корінцями нарядів на включення та відключення об`єкту теплоспоживання; відомостями обліку спожитої теплової енергії, що підтверджує обсяги споживання теплової енергії; обліковими картками (помісячно), що підтверджують порядок нарахування, враховуючи обсяг спожитої теплової енергії відповідачем (як частки опалювальної площі будівлі), кількість діб/годин роботи (споживання) та її вартість. Як вбачається з корінців нарядів на включення та відключення вказаного будинку в період опалювального сезону, споживачем в них зазначено Комунальне підприємство "ЦОС Шевченківського району". Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегії суддів зауважує, що на підставі виданих корінців нарядів підключається весь будинок за вказаною адресою в цілому. На окрему частину нежитлового приміщення корінці нарядів не видаються. А тому споживачем в корінцях нарядів зазначається обслуговуюча організація, яка здійснює комплексне обслуговування всього житлового будинку в цілому за певною адресою. Саме тому в корінцях нарядів зазначена інформація стосовно Комунального підприємства "ЦОС Шевченківського району", що в свою чергу спростовує зворотні доводи скаржника, які не ґрунтуються на вимогах закону та спростовуються матеріалами справи. За таких обставин, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції стосовно того, що позивачем доведено факт включення та відключення будинку в період опалювального сезону за спірні періоди, та факт підключення/відключення до/від постачання теплової енергії всього будинку. При цьому колегія суддів звертає увагу, що питання прийняття облікових карток (табуляграм) в якості доказів у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі-продажу) теплової енергії у гарячій воді, у контексті їх оцінки судами, неодноразово вирішувалося у судовій практиці (постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/6652/17, від 12.07.2018 у справі № 910/6654/17, від 12.10.2018 у справі № 910/30728/15 та від 03.09.2020 у справі № 910/17662/19). Щодо тверджень скаржника про те, що договір з позивачем на теплопостачання не укладався, а тому у КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" відсутній обов`язок оплати, колегія суддів зазначає, що відсутність письмового договору про постачання теплової енергії не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладання договору на теплопостачання, від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію. Так, положеннями статей 13, 19, 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Наведені висновки, викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/4239/16, від 25.09.2019 у справі № 522/401/15-ц та від 10.12.2018 у справі № 638/11034/15-ц. Відповідно до пунктів 24, 25 Правил № 630 споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Однак, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Процедура відключення приміщення від внутрішньобудинкових мереж, встановлена Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 у №

4. У контексті вищевикладеного колегія суддів констатує, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження відключення від теплопостачання будинку, розташованого по провулку Брест-Литовському, 6/10 у місті Києві, а тому, на переконання колегії суддів, у відповідача існує обов`язок щодо відшкодування вартості спожитої ним теплової енергії. При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції відповідачем не спростовано належними, допустимими та достовірними доказами відомості щодо обсягів отриманої теплової енергії, нарахування боргу, а також не надано доказів здійснення оплати останньої. З огляду на вищевикладене доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для нарахування спірної заборгованості з огляду на відсутність укладеного договору не заслуговують на увагу. Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов`язання в силу приписів статті 525 Цивільного кодексу України не допускається. Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - це власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами; постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; суб`єкти відносин у сфері теплопостачання - це фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Як передбачено частиною 1 статті 9 вказаного закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Разом з цим, як вірно зазначено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" не надано доказів виконання зобов`язання з оплати послуг по теплопостачанню з 01.11.2015 по 01.05.2018 у розмірі 34 428,80 грн. та за період з 01.10.2018 по 31.10.2021 у розмірі 36 286,28 грн. Відповідно до пункту 20 Правил № 630 плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. У платіжному документі передбачаються графи для зазначення поточних і попередніх показань засобів обліку води, теплової енергії, різниці цих показань або затверджених нормативів (норм) споживання, тарифу на даний вид послуг і суми, яка належить до сплати за надану послугу. Як було зазначено вище, наявними у матеріалах справи корінцями нарядів на включення та відключення будинку на опалювальний сезон, а також відомостями споживання теплової енергії підтверджується, що у спірний період постачальник поставив відповідачу теплову енергію за адресою: провулок Брест-Литовський, 6/10 (особовий рахунок № 340126-01). Згідно зі статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії має право на приєднання до теплової мережі відповідно до нормативно-правових актів. Публічне акціонерне товариство "Київенерго" впродовж 2015-2018 років та КП "Київтеплоенерго" впродовж 2018-2021 років здійснювало постачання теплової енергії до нежитлового приміщення житлового будинку за спірною адресою, яке приєднане до загальнобудинкової системи теплової мережі. Факт постачання теплової енергії до житлового будинку підтверджується корінцями нарядів на включення та відключення вказаного будинку в період опалювального сезону. Обсяг спожитої теплової енергії за спірний період підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії за період 2015-2021 років та обліковими картками. Зважаючи на все вищевикладене в сукупності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з приводу наявності заборгованості відповідача з оплати послуг по теплопостачанню в розмірі 34 428,80 грн. за період з 01.11.2015 по 01.05.2018 та у розмірі 36 286,28 грн. за період з 01.10.2018 по 31.10.2021. Щодо стягнення 3% річних та інфляційної складової боргу, колегія суддів дійшла наступних висновків. Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1959,57 грн. за період з 01.10.2018 по 31.10.2021, інфляційну складову боргу у розмірі 4392,25 грн. за період з 01.10.2018 по 31.10.2021, 3% річних у розмірі 3101,42 грн. за період до 01.05.2018 та інфляційну складову боргу у розмірі 6644,76 грн. за період до 01.05.2018. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання в вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Згідно з пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 (які діяли за спірний період), розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. З огляду на те, що у спірний період відповідач фактично споживав житлово-комунальні послуги (централізоване опалення) без укладення письмового договору про надання житлово-комунальних послуг, з урахуванням положень наведених правил, відповідач повинен був здійснювати оплату за спожиті послуги не пізніше 20 числа наступного за розрахунковим місяця (в строки, визначені законом). Перевіривши надані представником позивача розрахунки трьох процентів річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що останні виконано арифметично вірно, а тому обґрунтованими до стягнення є заявлені позивачем суми 3% річних та інфляційної складової боргу. Разом з цим, як було зазначено колегією суддів вище, відповідачем подано до суду першої інстанції заяву щодо пропуску позивачем строку позовної давності. Так, вимоги про стягнення заборгованості заявлені позивачем за період з листопада 2015 року по квітень 2018 року включно та з жовтня 2018 року по жовтень 2021 року включно, а позовна заява подана до суду 30.12.2021, що підтверджується відміткою канцелярії суду про її прийняття. Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відтак, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відтак, з урахуванням приписів вищенаведеної статті, строк позовної давності для вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу за період з листопада 2015 року по квітень 2018 року станом на день звернення з позовом до суду є таким, що сплив у травні 2021 року. Позовна заява подана до суду 30.12.2021 року. При цьому, за приписами статті 262 Цивільного кодексу України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Предметом спору у справі є періодичні платежі, а отже строк позовної давності застосовується щодо кожного періоду (місяця), за який виникла заборгованість. У той же час, відповідно до пункту 12 Перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. 11.03.2020 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", якою установив з 12.03.2020 до 03.04.2020 на всій території України карантин. В подальшому постановами Кабінету Міністрів України строк карантину на всій території України неодноразово продовжувався та станом на час звернення до суду з позовною заявою не закінчився. З урахуванням викладеного, строк позовної давності щодо заборгованості, яка виникла за період з листопада 2015 року по лютий 2017 року, було пропущено ще до початку дії карантину і щодо цього періоду позивач звернувся за захистом порушеного права поза межами строку позовної давності, який закінчився до початку дії карантину в березні 2020 року. Разом з цим, щодо заборгованості, яка виникла за спірний період з березня 2017 року по квітень 2018 року, то закінчення строку позовної давності щодо цих вимог припало на період дії карантину, а отже строк позовної давності відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України продовжено і він не сплив на момент звернення до суду. За наведеного, з суми основного боргу у розмірі 34 428,80 грн. (за період з листопада 2015 року по квітень 2018 року) не підлягають задоволенню позовні вимоги за період з листопада 2015 року по лютий 2017 на суму 19 347,63 грн., у зв`язку з тим, що позивач звернувся за захистом свого порушеного права поза межами встановленого строку позовної давності, а позовні вимоги щодо стягнення основного боргу за період з березня 2017 року по квітень 2018 року на суму 15 081,17 грн. підлягають задоволенню, оскільки за цей період сплив строку позовної давності припадав на період дії карантину, під час якого строк позовної давності продовжується на час його дії. Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію за період з листопада 2015 року по квітень 2018 року підлягає задоволенню в розмірі 15 081,17 грн, вказана сума є базою для нарахування 3% річних та інфляційної складової боргу. Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційної складової боргу з урахуванням базової суми заборгованості за спірний період, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що обґрунтованими до стягнення є сума інфляційної складової боргу у розмірі 3499,63 грн. та 3% річних у розмірі 1395,73 грн. При цьому, 3% річних у сумі 1959,57 грн. та інфляційної складової боргу в сумі 4392,25 грн., що нараховані на заборгованість відповідача в розмірі 36 286,28 грн. за період з 01.11.2018 по 31.10.2021 за кожен місяць окремо, підлягають стягненню у заявлених позивачем розмірі. Підсумовуючи все вищевикладене в сукупності, суд першої інстанції дійшов цілком правомірного та обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а стягненню з відповідача на користь позивача підлягає - 51 367,45 грн. основного боргу, 3% річних - 3355,30 грн. та інфляційної складової боргу - 7891,88 грн. Щодо витрат Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. колегія суддів зазначає, що рішення в даній частині в апеляційному порядку не оскаржувалось. Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін. Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України). Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 у справі № 910/21861/21, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги. Розподіл судових витрат Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 у справі № 910/21861/21 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 у справі № 910/21861/21 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва».

4. Матеріали справи №910/21861/21 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Б.О. Ткаченко Судді В.В. Сулім О.М. Гаврилюк