Постанова 4873 № 910/14475/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "09" січня 2024 р. Справа№ 910/14475/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Барсук М.А. суддів: Пономаренка Є.Ю. Руденко М.А. при секретарі: Овчинніковій Я.Д. за участю представників сторін: від позивача: не з`явились; від відповідача 1: Чернявський О.М.; від відповідача 2: не з`явились; від третьої особи 1: не з`явились; від третьої особи 2: не з`явились; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 року (повний текст складено 06.11.2023) про задоволення заяви про забезпечення позову у справі №910/14475/23 (суддя Босий В.П.) за позовом ОСОБА_2 до

1. ОСОБА_1

2. ОСОБА_3 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів

1. ОСОБА_4

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Медлайт" про визнання недійсним договору та скасування акту, - В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору та скасування акту. Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Медлайт» (надалі - «Товариство»), укладеного 17.04.2023 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а також для скасуванням акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства від 18.04.2023. 10.10.2023 позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просив суд: - заборонити державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити реєстраційні дії відносно належної ОСОБА_1 частки у статутному капіталі Товариства у розмірі 16 % статутного капіталу; - накласти арешт на частку в статутному капіталі Товариства у розмірі 16 % статутного капіталу, яка належить ОСОБА_1 . Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. Заборонено державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити реєстраційні дії відносно належної ОСОБА_1 частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Медлайт» у розмірі 16%. Накладено арешт на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Медлайт» у розмірі 16% статутного капіталу, яка належить ОСОБА_1 . Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції вказав, що у разі відчуження відповідачем 1 за час вирішення даної справи спірної частки в статутному капіталі Товариства на користь інших осіб, державними реєстраторами юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань будуть вчинені нові реєстраційні дії щодо державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 року у справі №910/14475/23 та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. Апеляційна скарга обґрунтована наступним: - позивач не надає доказів існування спору між подружжями щодо поділу їхнього майна на час розгляду справи та ухвалення рішення, а відповідно не доводить підстав порушення своїх прав; - права позивача, який не був стороною договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, не були порушені, оскільки від його імені та в інтересах сім`ї діяла учасник Товариства, якою є ОСОБА_3 , яка зі свого боку не оскаржує дії, пов`язані із відчуженням частки; - cуд, постановляючи ухвалу про забезпечення позову, втрутився у діяльність господарського товариства та на даний час обмежує учасника у реалізації свого права на відчуження своєї частки. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/14475/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю. Ухвалою суду від 20.11.2023 відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 року у справі №910/14475/23 до надходження матеріалів справи (матеріалів оскарження ухвали) на адресу Північного апеляційного господарського суду. Ухвалою суду від 04.12.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 09.01.2024. Явка представників сторін Представники позивача, відповідача 2 та третіх осіб у судове засідання 09.01.2024 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи дані особи були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими поштовими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Колегією суддів під час розгляду даної справи враховано, що на підставі указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (із подальшими змінами), Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини. Разом з тим, у відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів. Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду. А тому, враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 09.01.2024 за відсутності представників позивача, відповідача 2 та третіх осіб. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Предметом спору у даній справі є наявність, на думку позивача, підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства, укладеного між відповідачами, відповідно до якого ОСОБА_3 відступила частку в статутному капіталі Товариства у розмірі 16% на користь ОСОБА_1 . В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відчуження частки у розмірі 16 % статутного капіталу Товариства було вчинено ОСОБА_3 за відсутності його згоди, як чоловіка відповідача

2. Подаючи заяву про забезпечення позову, позивач вказував, що відповідачем 1 вчиняються дії, направлені на відчуження своєї частки в статутному капіталі Товариства, що підтверджується протоколом загальних зборів учасників від 23.10.2023. Зокрема, із пункту 10 вказаного протоколу вбачається, що ОСОБА_1 висловила бажання відчужити свою частку в статутному капіталі Товариства у розмірі 33% (до складу якої входять корпоративні права, що є предметом спору у даній справі) іншим учасникам товариства або третім особам. Так, на думку заявника, у разі невжиття заходів забезпечення позову, можуть бути проведені незаконні реєстраційні дії, пов`язані зі зміною відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про склад учасників та органи управління Товариства, і, як наслідок, утруднити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. При цьому, в разі набуття частки, яка є предметом спору у даній справі, у статутному капіталі Товариства іншими особами, позивач буде змушений звертатись за захистом своїх прав з позовом до таких осіб, а з урахуванням приписів ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» подальше оспорення таких протиправних дій може стати неефективним, що буде означати неможливість поновлення порушеного права позивача за результатами розгляду та вирішення даної справи. Постановляючи оскаржувану ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов до висновку, що у разі відчуження відповідачем 1 за час вирішення даної справи спірної частки в статутному капіталі Товариства на користь інших осіб, державними реєстраторами юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань будуть вчинені нові реєстраційні дії щодо державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, а саме якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Перелік заходів забезпечення позову наведений в ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини. Відповідно до частини 5 статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони, зокрема, проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору; здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору. Згідно з пунктом 31 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: дата прийняття, дата набрання законної сили та номер судового рішення, на підставі якого проведено реєстраційну дію. Відповідно до частини 10 статті 13 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Державна судова адміністрація України забезпечує передачу до Єдиного державного реєстру примірника судового рішення, яке тягне за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, судового рішення про арешт корпоративних прав та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій - у день набрання рішенням суду законної сили. Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" направлення судових рішень, які тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій здійснюється у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та Єдиним державним реєстром судових рішень. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій, а також надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Пунктом 2 частини 1 статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачена така підстава для відмови у державній реєстрації, як "у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії". Отже, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань". Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 915/508/18, від 12.03.2020 у справі № 916/3479/19, від 24.06.2020 у справі №902/1051/19. Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства, укладеного між відповідачами, відповідно до якого ОСОБА_3 відступила частку в статутному капіталі Товариства у розмірі 16% на користь ОСОБА_1 . В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відчуження частки у розмірі 16 % статутного капіталу Товариства було вчинено ОСОБА_3 за відсутності його згоди, як чоловіка відповідача

2. Оскільки майбутні позовні вимоги є вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18. Звертаючись з заявою про забезпечення позову, заявник обґрунтував її тим, що відповідачем 1 вчиняються дії, направлені на відчуження своєї частки в статутному капіталі Товариства, що підтверджується протоколом загальних зборів учасників від 23.10.2023. Зокрема, із пункту 10 протоколу від 23.10.2023 вбачається, що ОСОБА_1 висловила бажання відчужити свою частку в статутному капіталі Товариства у розмірі 33% (до складу якої входять корпоративні права, що є предметом спору у даній справі) іншим учасникам товариства або третім особам. З огляду на наведене колегія суддів зазначає, що у цій справі має досліджуватися обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову, а також питання, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду Подібну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 29.06.2023 у справі № 918/124/23. Як вірно зазначено судом першої інстанції, у разі відчуження відповідачем 1 за час вирішення даної справи спірної частки в статутному капіталі Товариства на користь інших осіб, державними реєстраторами юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань будуть вчинені нові реєстраційні дії щодо державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Колегія суддів зазначає, що зміст пункту 10 протоколу від 23.10.2023 загальних зборів учасників Товариства дозволяють обґрунтовано припустити, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може призвести до неможливості та значного ускладнення виконання рішення суду у випадку, якщо ОСОБА_1 здійснить відчуження своєї частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Медлайт». Розпорядження такою часткою до вирішення спору судом очевидно не відповідає ефективному захисту або поновлення оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Більше того, в такому випадку захистити або поновити свої права в межах одного судового провадження без нових звернень до суду заявник не зможе, що істотно ускладнить ефективний захист та поновлення його порушених чи оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду з позовом. Отже, без вжиття заходів забезпечення позову існує суттєвий ризик того, що виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у випадку задоволення позову за пред`явленими позовними вимогами стане неможливим, а ефективний захист або поновлення порушених та оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, може бути суттєво ускладненим у випадку нової державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, зважаючи на реальну можливість подальшого відчуження спірної частки на користь третіх осіб до завершення розгляду даного спору. Враховуючи предмет цього спору, а також заявлений захід забезпечення позову - накладення арешту на частку в статутному капіталі товариства, а також заборона вчинення дій щодо частки, колегія суддів дійшла до висновку, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову є розумним, обґрунтованим та адекватним. Адже накладення арешту на спірну частку в статутному капіталі товариства, має логічний зв`язок з предметом позовних вимог, що заявлені, і такий захід може забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача у разі ухвалення рішення про задоволення позову. Вжиття такого заходу забезпечення позову є достатнім і співмірним із заявленими позовними вимогами, адже унеможливить розпорядження відповідачем-1 вказаним розміром частки в статутному капіталі товариства. Разом з цим, оскільки наявність зареєстрованого за відповідачем-1 корпоративного права у господарській діяльності Товариства із часткою у розмірі 16% статутного капіталу є підставою для внесення подальших змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у випадку вчинення дій із її відчуження, враховуючи доводи заявника, є необхідність застосування заходу забезпечення позову шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації вчиняти, здійснювати, проводити реєстраційні дії відносно/щодо спірної частки у статутному капіталі Товариства. Заборона суб`єктам державної реєстрації вчиняти, здійснювати, проводити реєстраційні дії відносно/щодо спірної частки у статутному капіталі забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки такий захід забезпечення позову не перешкоджатиме діяльності Товариства, а спрямований саме на незмінюваність поточного стану та статусу відповідача-1 до вирішення справи по суті. При цьому, застосування таких заходів забезпечення позову тимчасово унеможливлює лише відчуження спірної частки та забороняє державним реєстраторам вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Медлайт», що не має своїм наслідком будь-якого перешкоджання господарській діяльності Товариства, не є обмеженням прав учасників Товариства, а спрямоване на запобігання ймовірним порушенням речових прав позивача та забезпечують збалансованість інтересів сторін. Застосовані у цій справі заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер та мають наслідком збереження існуючого становища до завершення розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, з якими звернувся позивач. А тому доводи апелянта в цій частині колегія суддів відхиляє. Таким чином, оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, імовірність істотного ускладнення або неможливості ефективного захисту порушених прав заявника, за захистом яких позивач звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив заяву позивача про забезпечення позову. Решта доводів апеляційної скарги, а саме відсутність порушених прав позивача при зверненні з даним позовом до суду, ненадання позивачем доказів існування спору між подружжями щодо поділу їхнього майна на час розгляду справи колегія суддів відхиляє, оскільки вони стосуються дослідження підстав обґрунтованості заявленого позову, що є неможливим під час як вирішення питання щодо забезпечення позову. Вказане підтверджується правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 13.01.2021 у справі № 910/9855/20, від 22.10.2021 у справі № 910/1056/21, від 20.10.2022 у справі № 910/1226/22. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому ухвала Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 року у справі № 910/14475/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для її скасування не вбачається. Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника. Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 про забезпечення позову у справі № 910/14475/23 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 про забезпечення позову у справі № 910/14475/23 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи у справі № 910/14475/23 повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст постанови складено 15.01.2024. Головуючий суддя М.А. Барсук Судді Є.Ю. Пономаренко М.А. Руденко