Постанова Житомирський апеляційний суд № 287/2124/23

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №287/2124/23 Головуючий у 1-й інст. Винар Л. В. Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 січня 2024 року м.Житомир Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Барановського І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката захисника Барановського Ігоря Івановича, діючого в інтересах ОСОБА_1 на постанову Олевського районного суду Житомирської області від 02 листопада 2023 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Постановою судді Олевського районного суду Житомирської області від 02 листопада 2023 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 536,80 грн. Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 09.07.2023 о 01 год. 15 хв., на автодорозі Київ-Ковель-Ягодин, 204 км, поблизу с. Білокоровичі, Коростенського району, Житомирської області керував транспортним засобом автомобілем марки FORD TRANSIT, державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився. Від керування транспортним засобом відсторонений, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Барановський І.І., діючи в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, провадження у справі закрити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, однобічне та неповне з`ясування судом обставин справи. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що в справі відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки поліцейський у темну пору доби підходить до автомобіля, який стоїть, двигун транспортного засобу не працює та не запропоновано пройти освідування в закладі охорони здоров`я, тому протокол про адміністративне правопорушення є неналежним доказом. Одночасно апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт посилається на те, що копію постанови ОСОБА_1 не отримував відповідно до ст. 285 КУпАП, а ознайомився з постановою лише 05.12.2023 в ЄДРСР. Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення учасників, які з`явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах. Проте, вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду дотримані не були і висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, не підтверджується належними та допустимими доказами. Як на доказ винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення від 09.07.2023 (а.с. 5); акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 7); направлення на огляд водія транспортного засобу, з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння (а.с. 8); відеозапис події (а.с. 14), оцінюючи які, суд першої інстанції зробив висновок, що працівниками поліції виявлено у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу та у найближчому медичному закладі, але водій відмовився від проходження огляду. Вказані докази та висновки суду апеляційний суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного проступку, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного. Так, згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Разом з тим, обов`язковою ознакою притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення зазначених дій особою, є встановлення факту керування ним транспортним засобом. Так, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 09.07.2023 о 01 год. 15 хв., на автодорозі Київ-Ковель-Ягодин, 204 км, поблизу с. Білокоровичі, Коростенського району, Житомирської області керував транспортним засобом FORD TRANSIT, державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився. Від керування транспортним засобом відсторонений, чим порушив пункт 2.5 Правил Дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП. Проте відеозапис події не містить жодного фрагменту, який би давав можливість стверджувати факт, що ОСОБА_1 керував автомобілем. Вбачається, що поліцейський розмовляє з ОСОБА_1 , а інший підійшов до автомобіля FORD TRANSIT, д.н.з НОМЕР_1 , який знаходився на узбіччі шляху з увімкненою аварійною сигналізацією. ОСОБА_1 дійсно знаходився в автомобілі, проте, жодного пояснення з приводу керування ним автомобілем не надавав. Об`єктивно, сумніви в тому, що він знаходиться в стані алкогольного сп`яніння були обґрунтовані, але жодного доказу того, що ОСОБА_1 в такому стані здійснювалося керування транспортним засобом матеріали справи не містять. Таким чином, відеозапис обставин події жодним чином не доводить факту керування ОСОБА_1 автомобілем. Не встановлено такого факту і сукупністю інших доказів, зокрема, рапортом інспектора взводу №1 роти №3 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області лейтенанта поліції Свінцицького В.С. про те, що згідно ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» в комендантську годину зупинено транспортний засіб FORD TRANSIT, д.н.з НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 в якого під час спілкування виявленні ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук. Водію запропоновано пройти огляд у встановленому законом порядку на місці за допомогою приладу «Драгер» або в медичному закладі водій ОСОБА_1 відмовився (а.с. 9), але зазначений документ ґрунтується виключно на припущеннях працівників поліції, які в такому випадку не можуть вважатися не зацікавленими особами, а тому доказ вигляді рапорту не є допустимими в розумінні стандарту доказування «поза розумним сумнівом». Зі змісту постанови суду першої інстанції вбачається, що судом досліджувався відеозапис з обставинами події, проте суд дійшов до передчасного висновку про винність ОСОБА_1 . Окрім того, відповідно до п. 6 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі-Інструкція), огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Згідно п. 7 Розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров`я). Аналогічні вимоги закріплено у п. 3 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 17.12.2008 № 1103 (далі Порядок № 1103). Згідно п. 6 Порядку № 1103 водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (п. 8 Порядку № 1103). Аналогічні етапи щодо порядку проходження огляду на стан сп`яніння закріплено у ст. 266 КУпАП (у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я). Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Аналіз даних норм законодавства свідчить про те, що склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, буде мати місце у разі одночасної відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки та у закладі охорони здоров`я. З відеозапису нагрудної камери поліцейського вбачається, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти тест на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що останній відмовився. В той же час, на відеозапису, який є безперервним, відсутня пропозиція з боку працівника поліції пройти огляд у закладі охорони здоров`я. Як вбачається з останнього, працівник поліції запропонував пройти тест на стан сп`яніння на місці зупинки і після відмови, зазначив, що буде складено адміністративні матеріали, але не запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я, що виключає можливість складення протоколу за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Проте, слід зазначити, що в протоколі про адміністративне правопорушення міститься посилання на те, що від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на технічний засіб відеозапис, чим порушив пункт 2.5 Правил Дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП, хоча відеозапис не містить фрагменту, що йому до складення протоколу запропонували пройти медичний огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння. На думку суду, вказані дії працівників поліції не можна беззаперечно розцінювати, як належне виконання вимог законодавства щодо висловлення пропозиції працівником поліції про проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я. Як вбачається з відеозапису, працівник поліції не запропонував пройти огляд на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я та не роз`яснив наслідки відмови від проходження огляду в останньому, чим було порушено вимоги ст. 266 КУпАП, Інструкції, Порядку № 1103. Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, що є безумовною підставою для скасування постанови із закриттям провадження у справі. Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. В п. 39 Рішення ЄСПЛ «Лучанінова проти України» Суд зробив висновок, що з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушив заявник у зазначеній справі, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням, Суд вважає, що провадження, про яке йдеться (справа про адміністративне правопорушення), є кримінальним для цілей застосування Конвенції. Згідно зі статтею 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Всі сумніви щодо доведеності вини порушника тлумачаться на його користь, а викладені в протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 відомості підтверджуються доказами у справі, які не можна визнати допустимими, а тому протокол про адміністративне правопорушення в даному випадку також не можна визнати доказом вини ОСОБА_1 в розумінні ст. 251 КУпАП. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати постанову суду першої інстанції з ухваленням нової постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ: Поновити адвокату Барановському Ігорю Івановичу строк на апеляційне оскарження постанови Олевського районного суду Житомирської області від 02 листопада 2023 року. Апеляційну скаргу Барановського Ігоря Івановича, діючого в інтересах ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Олевського районного суду Житомирської області від 02 листопада 2023 року скасувати. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Н.Й.Григорусь