Постанова 4855 № 320/26484/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/26484/23 Суддя (судді) першої інстанції: Войтович І.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Мобільного рятувального центру швидкого реагування ДСНС України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про визнання протиправними дій,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Мобільного рятувального центру швидкого реагування ДСНС України та Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, у якому просить суд: - визнати протиправною бездіяльність Державної служби України з надзвичайних ситуацій та Мобільного рятувального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій щодо не поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Центру з оперативного реагування Мобільного рятувального центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій або призначенні на іншу рівнозначну посаду; - визнати протиправним та скасувати Наказ "Про зарахування у розпорядження ОСОБА_1 " № 379, виданий Державною службою України з надзвичайних ситуацій від 21.06.2023; - визнати протиправним та скасувати Наказ "Про кадрові питання" № 330, виданий Мобільним рятувальним центром швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 21.06.2023 у частині "виключення з усіх списків Мобільного рятувального центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій та всіх видів забезпечення з 22.06.2023 підполковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 , колишнього заступника начальника Центру з оперативного реагування Мобільного рятувального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій, який знаходиться у розпорядженні начальника Мобільного рятувального центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій, та направити у розпорядження начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (наказ ДСНС України (по особовому складу цивільного захисту) від 21.06.2023 № 379 "Про зарахування у розпорядження ОСОБА_1 "); - визнати протиправним та скасувати припис № 7901-1366/7906, виданий Мобільним рятувальним центром швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 21.06.2023; - визнати протиправним та скасувати Наказ "Про кадрові питання" № 279 о/с, виданий Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 23.06.2023; - зобов`язати Державну службу України з надзвичайних ситуацій та Мобільний рятувальний центр швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Центру з оперативного реагування Мобільного рятувального центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій з 04.04.2019 або на рівнозначній посаді у Мобільному рятувальному центрі швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2023 року позову заяву повернуто позивачу на підставі пункту 6 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України оскільки позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з частиною 2 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. В силу ч.3 ст.9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Відповідно до п.6 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу). При цьому, ст.172 КАС України встановлює правила об`єднання і роз`єднання позовів. Згідно з ч.1 ст.172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Пунктом 2 ч. 1 ст.172 КАС України передбачено, що суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами одного й того самого позивача до різних відповідачів. Відповідно до ч. 3 ст.172 КАС України об`єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ. Згідно ч.ч. 4, 5 ст.172 КАС України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам. Частинами 6-7 ст.172 КАС України встановлено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог. Про об`єднання справ в одне провадження або роз`єднання позовних вимог, про відмову в об`єднанні справ в одне провадження, роз`єднанні позовних вимог суд постановляє ухвалу. У разі об`єднання в одному позові вимог, які не пов`язані між собою, крім випадків, передбачених ч.ч.4-5 ст.172 КАС України, суд має право роз`єднати позовні вимоги. При цьому, у разі заявлення в одному позові позовних вимог, об`єднання в одне провадження яких не дозволяється ч.ч.4-5 ст.172 КАС України суд постановляє ухвалу про повернення позовної заяви на підставі п.6 ч.4 ст.169 КАС України. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що заявлені позивачем позовні вимоги мають різні підстави їх виникнення та порядок розгляду, обґрунтовуються різними доказами, що, у свою чергу, не відповідає правилам об`єднання позовних вимог, які викладені у ст. 172 КАС України. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Державної служби України з надзвичайних ситуацій та Мобільного рятувального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій щодо не поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Центру з оперативного реагування Мобільного рятувального центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій або призначенні на іншу рівнозначну посаду, не можуть бути розглянуті в межах даного позову. Поряд із цим, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не скористався процесуальним правом, передбаченим частиною 6 статті 172 КАС України, відповідно до якого суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про можливість застосування п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України та повернення позовної заяви з підстав порушення правил об`єднання позовних вимог. Частиною 2 ст. 6 КАС України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У практиці Європейського Суду з прав людини, зокрема, в справі "Делькур проти Бельгії" висловлена позиція, що в демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. Колегія суддів також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 04.12.1995 р. по справі "Беллет проти Франції", в якому Суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Таким чином, хоча право доступу до суду і не є абсолютним, це право не повинно обмежуватись таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. При цьому колегія суддів зазначає, що згідно з практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, та як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішення питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист. Європейським судом з прав людини зазначено, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах "Белеш та інші проти Чеської Республіки", "ЗУБАЦ ПРОТИ ХОРВАТІЇ" (ZUBAC v. CROATIA), (Beles and Others v. the Czech Republic), №47273/99, пп. 50-51 та 69, ЄСПЛ 2002 IX, та "Волчлі проти Франції" (Walchli v. France), №35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року). При цьому, Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії", заява №48778/99). Повернення заяв (скарг) за наявності у суду процесуальної можливості вирішити питання щодо відкриття провадження щодо частини позовних вимог, розгляд яких передбачено саме в рамках адміністративного судочинства ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у частині першій статті 2 КАС України, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що спірна ухвала суду про повернення позовної заяви є передчасною та підлягає скасуванню. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 294, 308, 310, 312, 315, 320, 322, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Мобільного рятувального центру швидкого реагування ДСНС України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про визнання протиправними дій задовольнити. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2023 року скасувати. Справу № 320/26484/23 направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя А. Б. Парінов Суддя В. Ю. Ключкович (Повний текст постанови складено 15.01.24)