Постанова 4824 № 755/5933/23

Унікальний номер справи 755/5933/23 Номер апеляційного провадження 22-ц/824/5475/2024 Головуючий у суді першої інстанції Гончарук В.П. Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач Постанова Іменем України 16 січня 2024 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач), суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І. сторони позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» відповідач ОСОБА_1 розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи (їх представників) апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 липня 2023 року, у с т а н о в и в : Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція», звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» заборгованість за послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії та постачання гарячої води у розмірі 81 650,63 гривень, інфляційну складову боргу у розмірі 11 766,39 гривень та 3% річних у розмірі 5 186,38 гривень, стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 684,00 гривень та 70,00 гривень за отриману інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_1 здійснюється ТОВ «Євро-Реконструкція». Відповідач своєчасно не вносив з липня 2017 року плату за отримані послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії та з липня 2017 року не вносив плату за отримані послуги гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість. Рішенням Дніпровстького районного суду м. Києва від 10 липня 2023 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» заборгованість за послуги з центрального опалення/постачання теплової енергії та постачання гарячої води у розмірі 98 603, 40 грн. В решті задоволення позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» витрати по оплаті судового збору в сумі 2 684,00 грн. Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задовленні позову в повному обсязі. В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_1 дійсно володів квартирою разом зі своєю дружиною, ОСОБА_3 , проте він зі своєю сім`єю ніколи не проживав у цій квартирі та не споживав жодних комунальних послуг. Квартира є результатом реконструкції, у яких ніколи не було гарячого водопостачання і опалення, реконструкція відбулась шляхом переведення нежитлового приміщення в житловий фонд, що підтверджується, зокрема копією договору купівлі-продажу 71/100 частин нежилих приміщень від 20.08.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пальорою Г.Ю. Зауважує, що починаючи з 25.11.2014 зі своєю сім`єю проживає за адресою: АДРЕСА_2 , підтверджденням чого є довідка про реєстрацію місця проживання. Отже, на думку апелянта, оскільки він та його дружина не проживали у квартирі з моменту її купівлі у вигляді нежитлових приміщень та їх подальшого переведення у житловий фонд, а відтак не користувалися жодними комунальними послугами. Окрім того, всі розрахунки заборгованості, надані позивачем, на обгрунтування позовних вимог є неспроможними, та такими, що спростовуються доводами апелянта. Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що з 30.11.2020 він та його дружина не були власниками квартири, а з 16.01.2021 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондрою Л.В. було видано ОСОБА_4 свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, а саме, квартири АДРЕСА_1 . Повторно власниками квартири апелянт і його дружина стали 16.09.2022. З наведеного слідує, що ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_3 не були власниками квартири у період з 30.11.2020 по 16.09.2022. Апелянт зазначає, що він дійсно володіє квартирою, проте не одноособово, а спільно зі своєю дружиною, ОСОБА_3 . Однак, суд не взяв до уваги, що позов пред`явлено лише до одного з власників квартири, при цьому до стягнення пред`явлена вся сума заборгованості. Факт надання позивачем послуг з централізованого теплопостачання, як теплопостачальною організацією до будинку підтверджується наданою позивачем довідкою щодо підлючення та відключення житлового будинку до централізованого опалення в опалювальні періоди, яка засвідчена представниками балансоутримувача будинку - ОСББ «КРАКІВСЬКА 15/17». З розрахунку заборгованості за послугу з централізованого опалення, вбачається, що наведена послуга надавалася в тому числі і у 2022 і у 2023 році, тоді як останньою датою, зафіксованою у довідці щодо підключення та відключення житлових будинків у зв`язку з початком та закінченням опалювальних сезонів є 23.10.2021. Товариством з обмеженою відповідальтністю «Євро-Реконструкція» подано відзив на апеляційну скаргу. Товариство зазначає, що наявність діючої системи централізованого опалення та гарячого водопостачання у багатоквартирному будинку є обов`язковою умовою при введенні багатоквартирного будинку в експлуатацію. Таким чином, позивач не має доводити факт надання послуг з постачання теплової енергії у вигляді централізованого опалення та гарячого водопостачання до квартири споживача, оскільки не дає послуги у вигляді централізованого опалення та гарячого водопостачання безпосередньо до квартири споживача, так як надає такі послуги в цілому до багатоквартирного будинку відповідача та інших будівель, які знаходяться на території Дніпровського та Дарницького районів м. Києва. Зауважує, що самовільне відключення споживачем приміщення в багатоквартирному будинку від систем централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється та не є підставою для не проведення виконацем розподілу загальних обсягів споживання послуг на приміщення споживича. Будь-якого доказу, зокрема акту про відключення будинку чи квартири апелянта від мережі централізованого опалення та гарячого водопостачання відповідачем до матеріалів справи не надано, а тому відповідач має відшкодувати в повному обсязі вартість наданих позивачем послуг. Доказів того, що у період з 16.01.2021 по 26.01.2022 квартира фактично вибула із користування її власників ОСОБА_1 , ОСОБА_3 не надано як до суду першої так і до апеляційної інстанцій, як і доказів того, що саме у цей період ОСОБА_4 , яка на електронних торгах придбала квартиру, дійсно проживала у кватирі та користувалася наданими послугами з постачання централізованого опалення та гарячого водопостачання до кварттири, яка фактично у її власності не перебувала. У відповідності до вимог п. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги здійснюється апеляційним судом у письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання, оскільки ціна позову у даній справі менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи предмет та підставу заявленого позову, ціну позову, суд дійшов висновку про те, що дана справа не відноситься до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Суд перевірив доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах його апеляційного оскарження, та дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Так, відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Судом встановлено, що надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_1 здійснюється ТОВ «Євро-Реконструкція» на підставі ліцензії від 01 червня 2012 року № 198 та відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10 квітня 2014 року № 1198-VII, за яким виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності з 1 липня 2014 року є об`єкт господарювання з постачання теплової енергії. Також встановлено, що 20 серпня 2014 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу придбано 71/100 частину нежилих приміщень з № 1 по № 10 (групи приміщень № 170) - офіс в літ. «А», розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 180,50 кв.м., що складається з нежилих приміщень з № 2 по № 9 (групи приміщень № 170) в літ. «А», площею 127,30 кв.м. 19 вересня 2016 року нежитлові приміщення з № 1 по № 8 (групи приміщень № 173) було переведено до житлового фонду під житлову квартиру АДРЕСА_1 . 26 листопада 2019 року Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Телявським А.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 372/2183/15-ц, виданого Обухівським районним судом Київської області 02 серпня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Український будівельно-інвестиційний банк» заборгованості за договором факторингу у розмірі 5 116 454,47 грн., судових витрат у розмірі 3 654,00 грн., а всього 5 120 108,47 грн. Крім того, 26 листопада 2019 року Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Телявським А.М. винесено постанову про арешт майна боржника, відповідно до якої накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_1 19 серпня 2020 року Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Телявським А.М. винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, відповідно до якої здійснено опис та арешт квартири АДРЕСА_1 , яка належить боржнику ОСОБА_1 . Згідно протоколу проведення електронних торгів від 30 листопада 2020 року Державним підприємством «СЕТАМ» учаснику № 14 ОСОБА_4 реалізовано квартиру АДРЕСА_1 . Відповідно до акта про проведенні електронні торги приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича від 05 січня 2021 року ОСОБА_4 придбала квартиру АДРЕСА_1 на електронних торгах Державного підприємства «СЕТАМ» 16 грудня 2020 року. 16 січня 2021 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондрою Людмилою Вікторівною видано ОСОБА_4 свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, а саме, квартири АДРЕСА_1 . Крім того, 16 січня 2021 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондрою Людмилою Вікторівною прийнято рішення № 56182206 про реєстрацію права власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 40146484 від 16 січня 2021 року про реєстрацію права власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 . В свою чергу рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26 січня 2022 року у справи № 755/7046/21, визнано електронні прилюдні торги з продажу квартири АДРЕСА_1 від 30 листопада 2020 року недійсними та скасувано торги. Визнано протокол № 516882 проведення електронних торгів від 16 грудня 2020 року із реалізації арештованого майна за лотом № 540691 недійсним та скасувано протокол. Визнано акт про проведені електронні торги Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича від 05 січня 2021 року недійсним та скасувано Акт. Визнано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, видане Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондрою Людмилою Вікторівною 16 січня 2021 року на ім`я ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 недійсним та скасувано свідоцтво. Визнано рішення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондри Людмили Вікторівни № 56182206 від 16 січня 2021 року про реєстрацію права власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 недійсним та скасувано рішення. Скасовано запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 40146484 від 16 січня 2021 року про реєстрацію права власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 . Вказане рішення набрало законної сили, воно не оскаржувалось в апеляційному порядку. Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 20 квітня 2023 року за № 329757830, власником квартири АДРЕСА_1 є відповідач ОСОБА_1 . За приписами ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 360 ЦК України визначено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном. Взаємовідносини між ТОВ «Євро-Реконструкція» та споживачами при наданні послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються чинними на момент виникнення заборгованості нормативними актами, зокрема вимогами Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідвнедення (далі - Правил) та умовами Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, Правилами надання послуг з почстачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністтрів України від 21.08.2019 № 830, Правилами ндання послуг з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабнету Міністрів України відл 11.12.2019 № 1182, Законом України № 2189 - VIII від 09.11.2017 «Про житлово-комунальні послуги», Законом України № 2119- VIII від 22.06.2017 «Про комерційний облік теплоаої енергії та водопостаяання», іншими норамтивними доументамиу сфері надання комунальних послуг. Відповідно дот вимог пункту 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постатновою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, плата за послуги централізованого постачання гарячої води нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку води, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання у таких випадках: - у разі відсутності засобів обліку води, встановлених у квартирі (будинку садибного тиу); - у разі несправності квартирних засобів обліку, що не підлягає усуненню з моменту виявлкння; - у разі відсутності у виконавця показань квартирних засобів обліку за розрахунковий період. Відповідно до вимог п. 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії у багатоквартирному будинку, де окремі або всі квартири обладнані квартирними засобами обліку теплової енергії, споживачі, які не мають таких засобів обліку та які не передали виконавцю показання квартирних засобів обліку теплової енергії, оплачують таку послугу за показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалювальній лощі (об`єму) квартири, не враховуючи витрати теплової енергії виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрт тепла за показаннями усіх квартириних засобів обліку. Плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії, в у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання у таких випадках: У разі відсутності засобів обліку теплової енергії, встановлениз у квартирі (будинку садибного) тиу; У разі несправності квартирних засобів обліку, що не підлягає усуненню, з моменту її виявлення; У разі відсутності у виконавця показань квартириних зачобів обліку теплової енергії за розрахунковий період. Згідно п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 5 визначено, що до житлово-комунальних послуг, належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Сторона позивача зазначає, що виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: позивач надає послуги, щомісячно надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг, а відповідач споживає надані послуги та зобов`язаний оплатити їх вартість. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У ст. 12 Закону визначено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором (ст. 9). Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція», на підставі типового договору було підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 23.07.2014 року № 103 (4503)). Згідно з п. 3 Розділу VI Прикінцевих та перехідних Закону України «Про житлово-комунальні послуги» положень договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Так, за змістом положень ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до умов ст.ст. 641, 642 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. До того ж, слід зазначити, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, необхідним є доведення факту надання та споживання таких послуг. Відповідне позиція викладене у постанові КГС від 21.04.2020 (справа № 910/7968/19). Такий правовий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 01 лютого 2018 року у справі № 661/3272/15-ц. Хоч у ч. 1 ст. 19 Закону й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відповідно до п. п. 4, 17 Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковими територіями, власник житла та наймач квартири зобов`язаний за рахунок власних коштів оплачувати всі витрати, пов`язані з утриманням житлового будинку і закріпленої прибудинкової території. Власники та наймачі квартир зобов`язані вносити на відповідний рахунок власника будинку плату за обслуговування і ремонт будинку. Із зазначених положень випливає, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Отже, під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу, відповідачам), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги згідно з чинними тарифами. Частинами 1 - 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Положеннями ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Як вбачається з позовної заяви, відповідач своєчасно не сплачував за спожиті послуги з централізованого опалення, в результаті чого утворилася заборгованість, яка станом на 31.03.2023 складає 81 650,63 грн. (заборгованість за послуги з централізованого опалення - 70 326, 65 грн., заборгованість з централізованого постачання гарячої води - 11 323,98 грн.), що тягне за собою право позивача на стягнення цих коштів в судовому порядку. Згідно із ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Таким чином, ураховуючи надані позивачем докази, зважаючи на те, що у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач ОСОБА_1 є споживачем комунальних послуг, проте належним чином не виконував свій обов`язок по оплаті наданих позивачем послуг, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині покладення на відповідача обов`язку щодо сплати вартості отриманих послуг та уважає його законним. Розмір вказаної заборгованості відповідачем не спростовано під час розгляду справи, власних розрахунків ним суду не надано. Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, суд повинен всебічно і повно з`ясувати усі обставини, що складають предмет доказування, дослідити кожен доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості, окремо та всі докази у їх сукупності у порядку, передбаченому законом, що достеменно відображено у рішенні суду, яке оскаржується стороною відповідача в частині задоволення позовних вимог. Відхилення того чи іншого доказу, перевагу одного доказу над іншим має бути мотивованим. Жодних доводів щодо невірності розміру заборгованості, визначеного судом, апелянт не навів. Не звертався останній і з приводу неправомірного нарахування заборгованості у справі та чи відсутності не надання послуг в спірний період до відповідача. Таким чином, вірність розрахунку заборгованості наведеного судом колегія суддів не перевіряє та бере до уваги при перегляді справи як вірний. Доводи апеляційної скарги про те, що послуги з постачання централізованого опалення та гарячого водопостачання в квартирі АДРЕСА_1 взагалі не надавалися, та в квартирі ніколи не було гарячої води та централізованого опадення не заслуговують на увагу суду. Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що самовільне відключення споживачем приміщення в багатоквартирному будинку від систем централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється та не є підставою для проведення виконавцем розподілу загальних обсягів споживання послуг на примішення споживача. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Порядок відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води (далі - Порядок), затверджений наказом від 26.07.2019р. № 169 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.08.2019р. за № 982/33953. Відповідно до вимог Порядку, відключення окремих приміщень в багатоквартирному будинку від систем централізованого опалення та постачання гарячої води можливе за умови, якщо не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку були відключені від систем централізованого опалення та постачання гарячої води на день набрання чинності Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (01.05.2019 року). Для відключення окремого приміщення в багатоквартирному будинку від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, власник приміщення звертається до органу місцевого самоврядування з письмовою заявою в довільній формі для отримання дозволу на відключення із зазначенням причини відключення та подає інформацію про намір влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) такого приміщення. Вищевказаним Порядком передбачено, що рішення про надання дозволу на відключення окремого приміщення в багатоквартирному будинку від систем централізованого опалення та постачання гарячої води та влаштування системи індивідуального теплопостачання приймається уповноваженою Комісією органу місцевого самоврядування. Відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у бідівлі комуналтних послуг, у разі відключення з дотриманням вимог Порядку приміщення споживач від системи оалення, виконавець здійснює розподіл на приміщення споживача загальнобудинкових витрат теплової енергії на забезечення функціонування внутрішньо будинкової системи гарячого водопостачання. Будь-якого доказу, зокрема акту про відключення будинку чи кварири відповідача від мережі централізованоого опалення та гарячого водопостачання, відповідачем до матеріалів справи не надано, а тому відповідач має відшкодувати в повному обсязі вартість наданих позивачем послуг. Не надано відповідачем до суду також і доказу того, що у період з 16.01.2021 по 26.01.2022 квартира фактично вибула із користування її власника ОСОБА_1 та що саме у цей період ОСОБА_4 , яка на електронних торгах придбала квартиру, дійсно проживала у квартирі АДРЕСА_1 та користувалася наданими послугами з постачання централізованого опалення та горячого водопостачання до квартири. Сам факт реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_4 , який був визнаний судом неправомірним, не призвів до фактичного набуття ОСОБА_4 права власності на квартиру АДРЕСА_1 та користування нею наданими послугами з постачання централізованого опалення та гарячого водопостачання, оскільки до вказаної квартири ОСОБА_4 не вселялась і, відповідно, користувачем комунальних послуг в цій квартирі ОСОБА_4 не була. Щодо доводів апелянта, що власниками квартири АДРЕСА_1 є він та його дружина ОСОБА_3 , а отже позов має бути пред`явлений також і до його дружини, апеляційний суд зазначає наступне. Позов у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обгрунтовують вимогу про захист прав чи законного інтересу. При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушенного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких грунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушенного права з`ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб. Позивач звернувся із позовом до суду про стягнення усієї заборгованості із особи, відомості про яку наявні у позивача як власника квартири, саме вимоги до відповідача і були розглянуті судом. Відповідач є власником квартири відповідно до договору купівлі-продажу, відповідно, саме він відповідає за своєчасну оплату вартості отриманих комунальних послуг. Та обставина, що квартира придбана під час шлюбу і може бути спільною сумісною власністю подружжя, не звільняє відповідача, як власника квартири, від обов`язку щодо сплати вартості отриманих комунальних послуг. Та обставина, що відповідач зареєстрований та проживає за іншою адресою також не звільняє його від оплати вартості комунальних послуг по квартирі АДРЕСА_1 , власником якої є відповідач. Отже, суд встановив вказані обставини та дав належну оцінку доказам, наданим позивачем на підтвердження заявлених ним вимог в частині наявності заборгованості за спожиті послуги у вказаному у розрахунку заборгованості розмірі, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в цій частині та обов`язку відповідача по його сплаті. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відповідно до п. п. 4, 17 Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковими територіями, власник житла та наймач квартири зобов`язаний за рахунок власних коштів оплачувати всі витрати, пов`язані з утриманням житлового будинку і закріпленої прибудинкової території. Власники та наймачі квартир зобов`язані вносити на відповідний рахунок власника будинку плату за обслуговування і ремонт будинку. Із зазначених положень випливає, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Отже, під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу, відповідачам), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги згідно з чинними тарифами. Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції у тому, що ОСОБА_1 не навів переконливих доказів на підтвердження відсутності підстав для покладення на нього обов`язку по сплаті заборгованості за спожиті послуги з центрального опалення та водопостачання. Жодних доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції в цій частині матеріали справи не містять. Таких доказів не додано апелянтом до апеляційної скарги та не отримано таких доказів судом апеляційної інстанції у ході розгляду справи. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції». За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Тобто Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. У кожному конкретному випадку суд повинен ретельно оцінити докази й мотиви заявника, уважно вивчити обставини справи та надати мотивований висновок щодо судового спору. При цьому колегія суддів зазначає, що аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес. Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте, Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи. Під час розгляду справи суд першої інстанції дотримався вимог закону, повно та всебічно з`ясував обставин справи, надав вірну оцінку доводам позиивача та зібраним у справі доказам, вірно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, з огляду на що, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить. Справу було розглянуто судом першої інстанції на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних доказів. Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишає без змін, а апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 без задоволення. Питання щодо розподілу судових витрат пов`язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України. Судові витрати відповідача не підлягають відшкодуванню, оскільки суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 367, 368, 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Дніровського районного суду м. Києва від 10 липня 2023 року, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Судді Л. Д. Поливач А. М. Стрижеус О. І. Шкоріна