Ухвала ККС ВС № 398/3271/16-к

УХВАЛА 15 січня 2024 року м. Київ справа № 398/3271/16-к провадження № 51-6820 км 23 Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну прокурора ОСОБА_4 , який брав участь під час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року та вирок Полтавського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року, встановив: Вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08 травня 2019 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим та засуджено за частиною 2 статті 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією у власність держави 1/2 частини майна, яке є власністю засудженого; за частиною 1 статті 263 ККдо покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі частини 1 статті 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_5 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією у власність держави 1/2 частини майна, яке є власністю засудженого. Також, цим вироком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винуватим та засуджено за частиною 2 статті 187 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією у власність держави всього майна, яке є власністю засудженого; за частиною 1 статті 263 КК допокарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі частини 1 статті 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією у власність держави всього майна, яке є власністю засудженого. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнано винуватим та засуджено за частиною 2 статті 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією у власність держави всього майна, яке є власністю засудженого; за частиною 3 статті 289 ККдо покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією у власність держави всього майна, яке є власністю засудженого; за частиною 1 статті 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; за частиною 2 статті 309 ККдо покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі частин 1, 2 статті 70 ККза сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією у власність держави всього майна, яке є власністю засудженого. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визнано винуватим та засудженого за частиною 2 статті 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією у власність держави всього майна, яке є власністю засудженого; за частиною 3 статті 289 ККдо покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією у власність держави всього майна, яке є власністю засудженого; за частиною 1 статті 263 ККдо покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі частини 1 статті 70 ККза сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_8 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого. Крім того, за сукупністю вироків на підставі частини 1 статті 71 КК шляхом повного приєднання до призначеного покарання невідбутого покарання за вироком Апеляційного суду м. Луганська від 02 вересня 2015 року у виді 1 року позбавлення волі, призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією у власність держави всього майна, яке є власністю засудженого. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , визнано винуватим та засуджено за частиною 2 статті 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією у власність держави всього майна, яке є власністю засудженого; за частиною 3 статті 289 ККдо покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією у власність держави всього майна, яке є власністю засудженого; за частиною 1 статті 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі частини 1 статті 70 ККза сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_9 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією у власність держави всього майна, яке є власністю засудженого. За обвинуваченням по статті 257 ККОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 виправдано. Запобіжний захід засудженим ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до набрання вироком законної сили залишено тримання під вартою. Засудженим ОСОБА_6 та ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили запобіжний захід залишено у виді застави. Строк відбування покарання засудженим ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 постановлено обчислювати з часу їх затримання - з 15 травня 2016 року. Зараховано ОСОБА_7 відповідно до частини 5 статті 72 КК в редакції від 26 листопада 2015 року строк попереднього ув`язнення з 15 травня 2016 року по 13 грудня 2016 року, з 31 травня 2017 року по 27 червня 2018 року та з 03 липня 2018 року по день постановлення вироку суду - 08 травня 2019 року, в строк відбутого ним покарання із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Зараховано ОСОБА_8 відповідно до частини 5 статті 72 КК в редакції від 26 листопада 2015 року строк попереднього ув`язнення з 15 травня 2016 року по день постановлення вироку суду, а саме 08 травня 2019 року, в строк відбутого ним покарання із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Постановлено, зарахувати ОСОБА_9 відповідно до частини 5 статті 72 КК в редакції від 26 листопада 2015 року строк попереднього ув`язнення з 15 травня 2016 року по день постановлення вироку суду, а саме 08 травня 2019 року, в строк відбутого ним покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Зараховано ОСОБА_6 відповідно до частини 5 статті 72 КК в редакції від 26 листопада 2015 року строк попереднього ув`язнення з 23 травня 2016 року по 16 липня 2019 року в строк відбутого ним покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Зараховано ОСОБА_5 відповідно до частини 5 статті 72 КК в редакції від 26 листопада 2015 року строк попереднього ув`язнення з 23 травня 2016 року по 11 грудня 2018 року в строк відбутого ним покарання із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Цивільні позови потерпілого ОСОБА_10 задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 35 750 грн відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_11 про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_11 70 000 грн відшкодування моральної шкоди, завданої злочином. Стягнуто із засуджених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 на користь держави витрати на залучення експертів для проведення експертиз по кримінальному провадженню по 22101,47 грн з кожного окремо. Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року апеляційні скарги прокурора ОСОБА_12 , обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , захисників ОСОБА_13 та ОСОБА_14 в інтересах ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_15 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 , задоволено частково, а вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08 травня 2019 року щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 змінено. Постановлено виключити з мотивувальної частини вироку посилання на протокол про результати проведення НСРД у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи з використанням спеціальних технічних засобів щодо ОСОБА_16 з доданим до нього технічним носієм інформації від 08 червня 2016 року як на докази винуватості ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . Перекваліфіковано дії ОСОБА_7 з частини 2 статті 309 КК на частину 1 статті 309 КК та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки. На підставі пункту 2 частини 1 статті 49, частини 5 статті 74 ККзвільнено ОСОБА_7 від призначеного покарання за частиною 1 статті 309 КК у зв`язку із закінченням строків давності. Постановлено вважати ОСОБА_7 засудженим за частиною 2 статті 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за частиною 3 статті 289 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за частиною 1 статті 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі частини 1 статті 70, статті 72 КК шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. Відповідно до частини 5 статті 72ККв редакції ЗаконуУкраїни № 838-VIII від 26 листопада 2015 року зараховано ОСОБА_7 в строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 15 травня 2016 року до 13 грудня 2016 року, з 31 травня 2017 року до 27 червня 2018 року, з 03 липня 2018 року до 05 жовтня 2023 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Відмовлено в задоволенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_10 до ОСОБА_7 . Вирок районного суду в іншій частині щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 залишено без зміни. Вироком Полтавського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року апеляційні скарги прокурора ОСОБА_12 , обвинуваченого ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_17 задоволено частково, а вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08 травня 2019 року в частині призначення ОСОБА_9 покарання скасовано. Ухвалено в цій частині новий вирок, яким призначено ОСОБА_9 покарання за частиною 3 статті 289 КК у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за частиною 1 статті 263 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років. Постановлено вважати ОСОБА_9 засудженим за частиною 2 статті 187 КК до покарання призначеного судом першої інстанції у виді позбавлення волі на строк 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. На підставі частини 1 статті 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань призначено ОСОБА_9 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років 1 місяць 20 днів з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. Відповідно до частини 5 статті 72ККв редакції ЗаконуУкраїни № 838-VIII від 26 листопада 2015 року зараховано ОСОБА_9 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 15 травня 2016 року до 10 грудня 2021 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Постановлено вважати ОСОБА_9 таким, що відбув призначене йому покарання. Вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08 травня 2019 року щодо ОСОБА_9 змінено, виключено з мотивувальної частини вироку місцевого суду посилання на протокол про результати проведення НСРД у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи з використанням спеціальних технічних засобів щодо ОСОБА_16 з доданим до нього технічним носієм інформації від 08 червня 2016 року як на докази винуватості ОСОБА_9 . Відмовлено в задоволенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_10 до ОСОБА_9 . Вирок суду першої інстанції в іншій частині щодо ОСОБА_9 залишено без зміни. У касаційній скарзі прокурор порушує питання про перегляд ухвали та вироку апеляційного суду у касаційному порядку. Перевіривши касаційну скаргу прокурора на відповідність вимогам статей 426, 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), Суд дійшов висновку, що її подано без додержання вимог зазначених норм процесуального закону. Згідно з положеннями частини 2 статті 426 КПКкасаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення. При цьому, у частинах 5, 7 статті 115 КПК визначено, що при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк. Якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день. Останнім днем подачі касаційної скарги на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року та вирок Полтавського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року було 08 січня 2024 року. Однак, касаційну скаргу прокурора, яка датована 03 січня2024 року, Верховним Судом України передано 10 січня 2024 року до Верховного Суду згідно реєстру передачі кореспонденції. Як вбачається з вказаного реєстру до Верховного Суду України касаційна скарга надійшла «фельд. доставкою». Разом з тим, касаційна скарга упакована в конверт, призначений для службового користування, без відбитку штемпеля на конверті та будь-яких датувань, а також на цьому конверті відсутня назва організації доставки у разі такого оформлення. Внаслідок зазначеного не можливо визначити коли саме прокурором було направлено касаційну скаргу та, як наслідок, чи дотримано ним строку на касаційне оскарження. Отже, прокурором має бути підтверджено, що ним не пропущено такий строк. Зазначені обставини перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження. Оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, які до неї ставляться, її потрібно залишити без руху та встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків (прокурормає підтвердити, що не пропустив строк на касаційне оскарження при повторному зверненні до суду). На підставі наведеного, керуючись частиною 1 статті 429 КПК, Суд постановив: Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 , який брав участь під час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року та вирок Полтавського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року залишити без руху, надавши йому п`ятнадцятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання ним ухвали. У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3