Ухвала ККС ВС № 759/20032/23

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2024 року м. Київ справа № 759/20032/23 провадження № 51-149ск24 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року про відмову у відкритті провадження за його апеляційною скаргою на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 08 листопада 2023 року щодо ОСОБА_4 , встановив: Зазначеним вироком затверджено угоду про визнання винуватості від 11 жовтня 2023 року, укладену між прокурором Святошинської окружної прокуратури м. Києва та неповнолітньою обвинуваченою ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 та законного представника неповнолітньої ОСОБА_6 . ОСОБА_4 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК), та призначено їй покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді громадських робіт на строк 100 годин. Не погодившись з вказаним судовим рішенням, заступник керівника Київської міської прокуратури подав апеляційну скаргу. Київський апеляційний суд ухвалою від 18 грудня 2023 року відмовив у відкритті провадження за поданою апеляційною скаргою прокурора на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 08 листопада 2023 року щодо ОСОБА_4 на підставі ч. 4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). У касаційній скарзі заступник керівника Київської міської прокуратури, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. При цьому зазначає, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті провадження залишив поза увагою те, що оскаржений ним вирок ухвалено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки суд першої інстанції всупереч положенням ч. 7 ст. 474 КПК не перевірив угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам кримінального та процесуального законів, внаслідок чого дійшов до невірного переконання про можливість її затвердження, що призвело до застосування в оскарженому вироку закону про кримінальну відповідальність, що не підлягав застосуванню, а саме неповнолітній ОСОБА_4 , яка не досягла 16 років, було призначено покарання у виді громадських робіт, тоді як зазначений вид покарання може бути призначений відповідно до ч. 1 ст. 100 КК неповнолітньому у віці з 16 до 18 років. Наголошує, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті провадження, залишив поза увагою доводи прокурора про те, що підставою для скасування вироку щодо ОСОБА_4 є істотні порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону. В порушення ст. 419 КПК суд, як зазначає прокурор, в цій частині своє рішення жодним чином не мотивував. Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі заступника керівника прокуратури, копію оскарженого судового рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав. Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає. Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 394 КПК вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена. Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження. Зважаючи на те, що прокурор оскаржив вирок на підставі угоди про визнання винуватості у зв`язку з неправильним, на його думку, застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, вказавши, що призначене неповнолітній обвинуваченій ОСОБА_4 покарання у виді громадських робіт не відповідає вимогам ст.100 КК, тобто прокурор подав апеляційну скаргу на вирок суду з підстав, з яких його не може бути оскаржено згідно з положеннями ст. 394 КПК, апеляційний суд, керуючись ч. 4 ст. 399 КПК, обґрунтовано відмовив у відкритті провадження за поданою апеляційною скаргою. При цьому суд зазначив і про те, що ст. 24 КПК гарантує право на оскарження процесуального рішення. Водночас, вказаною нормою дане право пов`язано з передбаченим цим Кодексом порядком на таке оскарження. Таким чином, реалізація права апеляційного оскарження рішень суду, ухвалених у кримінальному провадженні, забезпечується в порядку, визначеному КПК. Варто зауважити, що висновки, викладені в оскарженому рішенні апеляційного суду від 18 грудня 2023 року, узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 29 березня 2023 року (справа № 947/10464/21, провадження № 13-17кс22). З рішенням суду апеляційної інстанції погоджується і колегія суддів касаційного суду. Обґрунтованих доводів на спростування висновків суду апеляційної інстанції касаційна скарга прокурора не містить. Отже, оскільки з касаційної скарги прокурора та оскарженої копії судового рішення не вбачається підстав для задоволення скарги, то згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК колегія суддів вважає, що у відкритті провадження за його касаційною скаргою слід відмовити. Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд постановив: Відмовити заступнику керівника Київської міської прокуратури у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року про відмову у відкритті провадження за його апеляційною скаргою на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 08 листопада 2023 року щодо ОСОБА_4 . Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3