Ухвала ККС ВС № 751/1715/23

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2024 року м. Київ Справа № 751/1715/23 Провадження № 51 - 7743 ск 23 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 червня 2023 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 29 вересня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022272010000186, щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігів, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого за вироком Деснянського районного суду міста Черніговавід 30 листопада 2021 року за ст. 307 ч. 2, ст. 69 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення воліна строк 5 років та на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки, за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 307 ч. 2 КК України. Зміст судових рішень та встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини Вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 червня 2023 року ОСОБА_4 засуджено за ст. 307 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна, за виключенням житла та земельної ділянки, отриманих внаслідок приватизації та участі в АТО на території Донецької та Луганської областей. На підставі ст. 71 ч. 1 КК України за сукупністю вироків шляхом приєднання до покарання за цим вироком частини невідбутого покарання за вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 листопада 2021 року ОСОБА_4 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 1 місяць з конфіскацією майна, за виключенням житла та земельної ділянки, отриманих внаслідок приватизації та участі в АТО на території Донецької та Луганської областей. Вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин. За невстановлених досудовим розслідуванням обставин, місці та у невстановлений час, ОСОБА_4 , діючи повторно, з метою збуту психотропних речовин, придбав два полімерні пакетики з психотропною речовиною амфетамін, які незаконно зберігав за адресою: АДРЕСА_1 . 10 грудня 2022 року о 12:50 год., ОСОБА_4 незаконно збув за 1200 грн ОСОБА_6 два полімерні пакетики з порошкоподібною речовиною, яка містить у своєму складі психотропну речовину амфетамін, загальною масою 0,5862 г. Продовжуючи свою злочинну діяльність, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, місці та у невстановлений час, ОСОБА_4 , діючи повторно, з метою збуту психотропних речовин, придбав психотропну речовину амфетамін, яку незаконно зберігав з метою подальшого збуту за адресою: АДРЕСА_1 . 18 січня 2023 року, о 15:41 год. ОСОБА_4 незаконно збув за 2800 грн ОСОБА_6 полімерний пакетик з порошкоподібною речовиною, яка містить у своєму складі психотропну речовину амфетамін, масою в перерахунку на амфетамін-основу 1,4431 г. В подальшому, того ж дня, в період часу з 17:30 год. по 19:27 год. в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 у ОСОБА_4 під час обшуку виявлено та вилучено два полімерні пакетики з порошкоподібною речовиною, чотири полімерні пакетики та електронні ваги з нашаруваннями речовини, яка містить в своєму складі психотропну речовину амфетамін, загальною масою в перерахунку на амфетамін-основу 0,3369 г., які він зберігав з метою збуту. Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 29 вересня 2023 року апеляційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 задоволено частково. Вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 червня 2023 року щодо ОСОБА_4 змінено, виключено з мотивувальної частини вироку обставину, яка обтяжує покарання - рецидив злочину. В решті вирок місцевого суду залишено без зміни. Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 , не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій засудженого ОСОБА_4 , посилаючись на невідповідність призначеного останньому покарання тяжкості вчиненого ним злочину та його особі внаслідок суворості, просить змінити вирок та ухвалу щодо ОСОБА_4 і призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України. В обґрунтування своїх вимог захисник вказує, що суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_4 покарання, не в повній мірі врахував пом`якшуючі обставини, а саме щире каяття та визнання ним своєї вини. Крім того, обвинувачений вказував на збіг сімейних обставин в умовах збройної агресії РФ, проте, на його думку, суд помилково не визнав вказану обставину, як таку, що пом`якшує його покарання. Також зазначає, що апеляційний суд під час апеляційного розгляду не надав оцінку доводам його апеляційної скарги та безпідставно не врахував всіх пом`якшуючих обставин, чим порушив вимоги статей 370, 374, 419 КПК України. Мотиви Суду Розглянувши доводи касаційної скарги, дослідивши долучені до касаційної скарги копії судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає. Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ст. 307 ч. 2 КК України в касаційній скарзі не оспорюються. Доводи касаційної скарги про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості є безпідставними з огляду на таке. Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність. Санкцією ст. 307 ч. 2 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строквід 6 до 10 років з конфіскацією майна. Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо. Як убачається з вироку, суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_4 покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу винного, який на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, є учасником АТО на території Донецької та Луганської областей, має на утриманні багатодітну сім`ю з трьома малолітніми дітьми, його вік, сімейний та матеріальний стан, наявність у нього батьків похилого віку, його стан здоров`я та те, що він скоїв злочин внаслідок збігу сімейних обставин в умовах військової агресії РФ. Врахував суд також наявність у ОСОБА_4 попередньої судимості та те, що новий злочин він вчинив у період іспитового строку. Щире каяття та визнання ОСОБА_4 своєї вини визнано обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання, а обставин, що обтяжують покарання, судом встановлено не було. Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання в мінімальному розмірі, що передбачений санкцією ст. 307 ч. 2 КК України та остаточно призначив покарання за сукупністю вироків із застосуванням положень ст. 71 ч. 1 КК України у виді позбавлення волі, і таке своє рішення належним чином мотивував. Підстав застосувати до ОСОБА_4 положення ст. 69 КК України та призначити йому основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ст. 307 ч. 2 КК України, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції зазначеної частини статті, судом встановлено не було. Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам ст. ст. 370, 374 КПК України. Суд апеляційної інстанції розглянув кримінальне провадження в межах апеляційної скарги захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , належним чином перевірив викладені у ній доводи, які є аналогічними доводам його касаційної скарги, визнав їх безпідставними та належним чином мотивував своє рішення, зазначивши підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, погодившись із висновком суду першої інстанції про те, що призначене ОСОБА_4 покарання є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, та відповідає вимогам ст. 65 КК України. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. ст. 370, 419 КПК є законною, обґрунтованою і вмотивованою. Покарання, призначене місцевим судом засудженому ОСОБА_4 і залишене без змін судом апеляційної інстанції, є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Підстав для призначення засудженому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України колегія суддів за доводами касаційної скарги захисника та матеріалами провадженняне вбачає. Враховуючи зазначене, з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для її задоволення, зміни судових рішень щодо ОСОБА_4 та призначення йому більш м`якого покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України немає, у зв`язку з чим у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України. Керуючись ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України, Суд постановив: Відмовити захиснику засудженого ОСОБА_4 - адвокату ОСОБА_5 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 червня 2023 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 29 вересня 2023 року щодо ОСОБА_4 . Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3