Ухвала КЦС ВС № 753/95/21

УХВАЛА 10 січня 2024 року м. Київ справа № 753/95/21 провадження № 61-3800св23 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М., учасники справи: позивач:ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» третя особа ? Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 жовтня 2021 року у складі судді Котвицького В. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Немировської О. В., Ящук Т. І. Історія справи Короткий зміст позовних вимог У січні 2021 року ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 , звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва», третя особа ? Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві адміністрації, про зміну умов договору найму жилого приміщення квартири та встановлення порядку користування квартирою. Позов мотивований тим, що вона є наймачем квартири АДРЕСА_1 , яка складається з двох кімнат площами 16,5 кв.м та 14,3 кв.м відповідно. Зазначена квартира не приватизована, належить до державного житлового фонду та перебуває у комунальній власності. Право наймача вказаної квартири вона отримала на підставі наказу КП «Господар Дарницького району міста Києва» від 25 грудня 2012 року № 57, яким внесено зміни у договір найму двокімнатної квартири АДРЕСА_1 (житлова площа 30,8 кв.м) за спільною згодою усіх дорослих членів сім`ї в зв`язку зі смертю основного квартиронаймача ОСОБА_5 та переоформлено договір найму на неї зі складом сім`ї: чоловік ? ОСОБА_3 , син ? ОСОБА_4 , дочка ? ОСОБА_2 . Розпорядженням Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 30 січня 2015 № 33 «Про закріплення за комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району міста Києва» об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва» будинок АДРЕСА_2 передано на господарське відання керуючій компанії. З 01 травня 2015 року наймодавцем у відносинах найму квартири комунальної форми власності вказаної квартири є керуюча компанія. Станом на день подання позову в квартирі фактично проживають ОСОБА_3 , з яким на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 червня 2020 року шлюб розірвано, та його син від першого шлюбу? ОСОБА_4 . При цьому кожен з них займає окрему кімнату. Відповідачі чинять перешкоди їй та її малолітній дитині у користуванні квартирою. Вони часто не впускають їх до квартири, відмовляють добровільно виділити їм окрему кімнату для проживання. Вона з дочкою неодноразово намагались потрапити до квартири з наміром проживати в ній, проте кожен раз реалізація її права на проживання закінчувалась конфліктом з відповідачами. Вона та дочка мають бажання та право проживати у вказаній квартирі, проте не можуть цього зробити через опір та заперечення відповідачів. При цьому всі особові рахунки на сплату комунальних послуг відкриті на її ім`я як основного квартиронаймача. У грудні 2020 року вона звернулась до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району міста Києва» з заявою про внесення змін до договору найму, однак листом від 23 грудня 2020 року їй відмовлено в зміні договору найму в зв`язку з відсутністю згоди ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Таким чином, своїми діями відповідачі порушують права позивача та її малолітньої дочки на користування житлом, а також її право на виділення окремого жилого приміщення та укладення окремого договору найму щодо нього. На даний час вони фактично позбавлені можливості проживати у спірній квартирі. Факт існування конфліктів між нею та відповідачами щодо проживання в спірній квартирі підтверджується й відповідями Дарницького управління поліції Головного управління поліції у м. Києві. ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 , просила: встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 та виділити: у користування ОСОБА_1 та малолітній ОСОБА_2 житлову кімнату площею 16,5 кв.м, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ? житлову кімнату площею 14,3 кв.м, а коридор, ванну, вбиральню, кухню залишити у спільному користуванні; зобов`язати КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району міста Києва» внести зміни в договір найму квартири АДРЕСА_1 шляхом укладення з ОСОБА_1 окремого договору найму житлової кімнати площею 16,5 кв.м в квартирі АДРЕСА_1 зі складом сім`ї: ОСОБА_1 , малолітня дочка ? ОСОБА_2 , залишивши право спільного користування нежитловими приміщеннями, та з відкриттям окремого рахунку на ім`я ОСОБА_1 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року, у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки у спірній квартирі житлова площа якої становить 30,8 кв.м, проживають четверо осіб, то встановлення порядку користування цією квартирою призведе до погіршення житлових умов цих осіб, ураховуючи встановлену норму розміром 13,65 кв.м на одну особу. Таким чином, спосіб користування квартирою, який заявляє позивач, є неможливим, оскільки запропонований порядок встановлення користування квартирою покращить житлові умови позивачів за рахунок погіршення житлових умов відповідачів. Апеляційний суд вказав, що договір найму може укладатися лише на ізольоване жиле приміщення, а тому вимоги позивача про укладення окремих договорів найму на кімнати, які є суміжні між собою, не ґрунтуються на вимогах закону. Відповідно до висновку експерта від 09 квітня 2021 року № 686/04/2021, складеного на замовлення ОСОБА_1 , для утворення окремих ізольованих кімнат необхідно демонтувати перегородку кладової та встановити нову перегородку з дверним прорізом, забезпечивши можливість проходу з коридору через відокремлену частину кімнати № 5 (площею 16,5 кв.м). Разом з тим, на момент розгляду справи такі роботи не проведені, кімнати не перетворені в окремі ізольовані, а укладення договору найму з позивачем на кімнату площею 16,5 кв.м позбавляє можливості відповідачів потрапити до іншої кімнати площею 14,3 кв.м. Відхиляючи доводи апеляційної скарги про те, що спір між сторонами не вирішено, апеляційний суд виходив із того, що за наслідками розгляду спору судове рішення ухвалено. Відмова у позові не свідчить про те, що суд не вирішив спір, виходячи з предмету та підстав позову, який заявлено позивачем. Питання усунення перешкод у користуванні квартирою не було предметом позову. Посилання ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_4 не зареєстрований у спірній квартирі, не впливають на висновки суддів за наслідкам розгляду цієї справи, так само як і рахунки за житлово-комунальні послуги на ім`я позивача, оскільки вона не позбавлена можливості вимагати від відповідачів сплати за житлово-комунальні послуги, якими вона не користується. Питання зміни договору найму житла врегульовано нормами ЖК України, який є чинним, а тому посилання ОСОБА_1 на застосування застарілих норм не можна визнати обґрунтованими, оскільки інші норми закону це питання не регулюють. Аргументи учасників справи 15 березня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточненої редакції касаційної скарги, просила скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Касаційна скарга мотивована тим, що вона надала достатні, достовірні та беззаперечні докази того, що з приводу порядку користування квартири не досягнуто згоди, внаслідок чого порушено її та її дочки права на користування житлом. Відсутність встановленого порядку користування квартирою позбавляє її можливості розподілити особові рахунки для сплати житлово-комунальні послуги, оскільки така вимога можлива лише у випадку визначення конкретної житлової площі, якою користується кожна з осіб. Висновки апеляційного суду про те, що укладення договору найму на кімнату площею 16,5 кв.м позбавляє можливості відповідачів потрапити до іншої кімнати площею 14,3 кв.м ґрунтуються виключно на припущеннях суду, оскільки юридичне укладення окремого договору найму не позбавить ОСОБА_3 фізичної можливості і права фактичного користування його кімнатою. Докази про наявність перешкод в такому користуванні чи загрози наявності таких перешкод надано не було. Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 206/4576/15-ц, де позивач також заявив вимогу про зміну договору найму на підставі статей 63, 104 ЖК України, зробив висновок, що з урахуванням розміру жилої площі, що припадає на кожного члена сім`ї, є неможливим виділення окремих приміщень без порушення санітарних норм на житлове приміщення, такий виділ порушує права та законні інтереси інших членів сім`ї та погіршує житлові умови всіх членів сім`ї. Також вказується на неможливість укладення окремого договору найму на неізольоване приміщення. Проте вважає, що така правозастосовча практика призводить до того, що не відбувається ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав позивачів щодо користування житловою площею. Якщо особам вже надано у користування житлове приміщення, яке від початку не відповідало встановленим у ЖК України нормам житлової площі з розрахунку на одну особу, то встановлення порядку користування вказаним житловим приміщенням не призведе до звуження прав осіб, а лише зробить легітимним користування особами тією чи іншою кімнатою та призведе до вирішення конфлікту. При зверненні до суду з позовом про встановлення порядку користування квартирою та зміни договору найму житлового приміщення, особа, яка переслідує легітимну мету на можливість безперешкодно користування належним на праві найму житлом для проживання, фактично позбавлена можливості у поновленні такого права через застарілі норми ЖК України, прийнятого 30 червня 1983 року, які не відповідають реаліям сьогодення та змісту теперішніх суспільних відносин. Вказане призводить до того, що особи, які зловживають своїм правом на користування житловим приміщенням і створюють неприйнятні умови для проживання, мають привілейовані права в порівнянні з правами осіб, які також мають право на користування житловим приміщенням, проте не можуть в силу своїх фізичних та психоемоційних властивостей протистояти такому зловживанню. При цьому у такій категорії справ, суд фактично встановлюючи порушення права однієї особи, не захищає її право, не поновлює його, а констатує неможливість його поновлення через вимоги застарілого житлового законодавства. Вказувала, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про встановлення порядку користування житловим приміщенням, мотивоване лише припущенням про погіршення житлових прав відповідачів. Проте, в чому таке погіршення буде виражатися, суд не вказав. У свою чергу апеляційний суд взагалі залишив поза увагою, що предметом позову є не лише вимога про зміну договору найму, а й встановлення порядку користування спірною квартирою як окрема позовна вимога. Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі. В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 2, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суди в оскаржених судових рішеннях порушили норми процесуального права - пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України; необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладено у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 206/4576/15-ц). Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду. Фактичні обставини Суди встановили, що спірним житловим приміщенням є двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , яка відноситься до державного житлового фонду. Згідно з витягу з наказу КП «Господар Дарницького району міста Києва» від 25 грудня 2012 року № 57 внесено зміни у договір найму двокімнатної квартири АДРЕСА_1 (житлова площа 30,8 кв.м) за спільною згодою усіх дорослих членів сім`ї у зв`язку зі смертю основного квартиронаймача ОСОБА_5 та переоформлено договір найму на ОСОБА_1 зі складом сім`ї: чоловік ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 , дочка ОСОБА_2 . Відповідно до експертного висновку № 686/04/2021, складеного 09 квітня 2021 рокуна замовлення позивачки, квартира АДРЕСА_1 складається із двох кімнат площею 16,5 кв.м та 14,3 кв.м, коридору площею 4,9 кв.м, вбиральні площею 1,0 кв.м, ванної площею 2,0 кв.м, кухні площею 5,9 кв.м.Виділ у користування сторін житлової площі спірної квартири можливий лише за умови ремонтно-будівельних робіт, зокрема щодо встановлення перегородок. Для утворення окремих ізольованих кімнат необхідно демонтувати перегородку кладової та встановити нову перегородку з дверним прорізом, забезпечивши можливість проходу з коридору через відокремлену частину кімнати № 5 (площею 16,5 кв. м). Позиція Верховного Суду Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду заслухав суддю-доповідача, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого робить висновок про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)). Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)). Згідно з частиною третьою статті 9 ЖК України ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Відповідно до частин першої, другої статті 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер. Згідно зі статтею 63 ЖК України предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок. Не можуть бути самостійним предметом договору найму: жиле приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розміром менше від встановленого для надання одній особі (частина перша статті 48), частина кімнати або кімната, зв`язана з іншою кімнатою спільним входом, а також підсобні приміщення (кухня, коридор, комора тощо). Жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України (частина перша статті 48 ЖК України). У статті 47 ЖК України встановлена норма жилої площі 13,65 квадратного метра на одну особу. Відповідно до постанови виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів та Президії Київської міської ради профспілок від 15 липня 1985 року № 582 «Про порядок застосування у м. Києві Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм житлових приміщень в Українській РСР» (з подальшими змінами) жилі приміщення у м. Києві надаються громадянам у межах 13,65 кв.м жилої площі, але не більше однієї кімнати на одну особу і не менш як 9 кв.м жилої площі. Громадяни визнаються такими, що потребують поліпшення житлових умов, якщо вони мають площу до 7,5 кв.м, включно на кожного члена сім`ї. У частинах першій, другій статті 104 ЖК України визначено, що член сім`ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього Кодексу. У разі відмовлення членів сім`ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладенні такого договору спір може бути вирішено в судовому порядку. У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз`яснено, що в силу статті 104 ЖК Української РСР суд вправі задовольнити вимоги члена сім`ї наймача про поділ жилого приміщення, якщо жилу площу, що припадає на нього (або з урахуванням укладеної угоди про порядок користування жилим приміщенням), може бути виділено у вигляді ізольованого приміщення, яке складається з однієї або кількох кімнат, розмір якого не менше встановленого для надання одній особі. При поділі жилого приміщення за вимогою члена сім`ї наймача йому може бути виділено ізольоване жиле приміщення розміром меншим за жилу площу, що припадає на нього. Однак, поділ не може бути допущений, коли це призведе до штучного погіршення житлових умов позивача і викличе необхідність постановки його на облік, як такого, що потребує поліпшення житлових умов. Порядок володіння та користування житлом наймачем та особами, які постійно проживають разом з ним, визначається за домовленістю між ними, а у разі спору - встановлюється за рішенням суду (частина четверта статті 816 ЦК України). У доктрині приватного права зауважується, що ієрархія актів цивільного законодавства може базуватися на їх юридичній силі (вимір по вертикалі). Вона поширюється, по-перше, на співвідношення закону та підзаконних актів та, по-друге, на співвідношення Конституції та законів (як кодифікованих, так і інших (поточних)). Одночасно слід визнати існування ієрархії між ЦК як кодифікованим законом та іншими (поточними) законами, що регулюють цивільні відносини. Ця ієрархія базується на визнанні ЦК основним актом цивільного законодавства (вимір ієрархії по горизонталі) (див. Цивільний кодекс України: науково-практичний коментар. Т. 1: Загальні положення. Особи / за ред. І. В. Спасибо-Фатєєвої. - Харків: ЕКУС, 2020. - С. 45). Стосовно виміру ієрархії актів цивільного законодавства по горизонталі, то в статті 4 ЦК України закріплюється пріоритет норм ЦК (як основного регулятора приватних відносин) над нормами інших законів. Причому, що такий спосіб вирішення колізії норм ЦК із нормами інших законів, із констатацією пріоритету норм ЦК над нормами інших законів, підтримувався, зокрема, Конституційним Судом України (див. рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), Верховним Судом України (див. постанову Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, постанову Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15), Великою Палатою Верховного Суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року в справі № 334/3161/17 (провадження № 14-188 цс 20). (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року в справі № 676/47/21 (провадження № 61-8014св22). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року у справі № 206/4576/15-ц (провадження № 61-21352св18), про необхідність відступлення від висновку в якій щодо застосування норми права у подібних правовідносинах зазначає ОСОБА_1 , вказано, що: «зміна договору найму використовується для уникнення конфліктів в сім`ї у зв`язку із спільним використанням жилих приміщень, умовами його оплати в утримання. Умови, при яких допускається зміна договору найму жилого приміщення є: - згода наймача, членів його сім`ї і наймодавця, - відповідність розміру жилої площі, щодо якої укладається окремий договір найму, нормативам, - відповідність умов жилого приміщення вимогам статті 63 ЖК Української РСР. […] Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що у квартирі АДРЕСА_1 проживають та зареєстровані: ОСОБА_2 ., ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а укладання окремого договору найму жилого приміщення у судовому порядку за відсутності згоди членів сім`ї наймача недопустима, оскільки кімнати не відповідають вимогам статті 63 ЖК Української РСР. Порядок користування житлом наймачем та особами, які постійно проживають разом з ним, визначається за домовленістю між ними, а у разі спору - встановлюється за рішенням суду (частина 4 статті 816 ЦК України). З викопіювання плану за поверхами видно, що спірна квартира складається з 3-х окремих житлових кімнат площею: 17,3 кв. м, 12.6 кв. м та 10,1 кв. м, кухні - 7,9 кв. м, ванної кімнати - 2,8 кв. м, вбиральні - 1,2 кв. м, коридорів: 7,6 та 1,3 кв. м, загальна площа квартири становить 66,6 кв. м, житлова площа квартири складає 39,9 кв. м. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що виділення позивачу у користування житлової кімнати площею 10,1 кв. м, а відповідачам залишення в користування кімнати житловою площею 17,3 кв. м, 12,5 кв. м, суперечитиме чинному законодавству, оскільки відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є особами різної статі, а тому не можуть бути заселені до однієї кімнати, перш за все з огляду на те, що жодна з цих кімнат не забезпечить мінімальної житлової площі для двох осіб. Таким чином, з урахуванням розміру жилої площі, що припадає на кожного члена сім`ї є неможливим виділення окремих приміщень без порушення санітарних норм на житлове приміщення, такий виділ порушує права та законні інтереси інших членів сім`ї та погіршує житлові умови всіх членів сім`ї». Схожий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2019 року у справі № 753/5290/16-ц (провадження № 61-25327св18) за вимогами про становлення порядку користування житловим приміщенням, згідно з яким: «вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що виділення позивачу у користування окремої житлової кімнати площею 20,7 кв. м, а відповідачам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 залишення в користування кімнати житловою площею 30,6 кв. м, порушує права та законні інтереси відповідачів та погіршує житлові умови всіх членів сім`ї, з огляду на законодавчу встановлену норму жилої площі 13,65 кв. м, у зв`язку із чим дійшов обґрунтованого висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині». Оскаржені судові рішення ухвалені відповідно до наведених висновків Верховного Суду, згідно з якими фактично ототожнюються вимоги про встановлення порядку користування жилим приміщенням в будинках державного і громадського житлового фонду (частина четверта статті 816 ЦК України) та його поділ,що передбачає укладення окремих договорів найму приміщення(статті 47, 61, 63, 104 ЖК України). Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду з таким висновком не погоджується, оскільки позови (вимоги) про встановлення порядку користування жилим приміщенням в будинках державного і громадського житлового фонду та про зміну умов договору найму(укладення окремого договору найму), є різними за правовими та фактичним підставами. Право наймача та осіб, які постійно проживають разом з ним,на визначення порядку користування жилим приміщенням в будинках державного і громадського житлового фонду передбачено у частині четвертій статті 816 ЦК України, яка не містить будь-яких обмежень реалізації цього права, і більше того, не пов`язує із певними межами. Тому з урахуванням правила про пріоритетність норм ЦК України над нормами інших законів, застосуванню підлягає частина четверта статті 816 ЦК України. Тлумачення частини четвертої статті 816 ЦК України дає підстави для висновку, що первинне значення у врегулюванні відносин щодо порядку користування жилим приміщенняммає домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування жилим приміщенням, такий порядок користування може встановити суд. Потрібно розмежовувати зміну умов договору найму (укладення окремого договору найму)щодо жилого приміщенням в будинках державного і громадського житлового фонду та встановлення порядку користуваннятаким приміщенням. Тому колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного судувважає обґрунтованими доводи касаційної скарги щодо наявності підстав для відступлення від висновку щодо застосування статей 47, 61, 63, 104 ЖК України, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 206/4576/15-ц, в частині вирішення позову ОСОБА_1 за вимогами про встановлення порядку користування житлом. Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Касаційний суд зауважує, що розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11). Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба в з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (VYERENTSOV v. UKRAINE, № 20372/11, § 65, від 11 квітня 2013 року; DEL RIO PRADA v. SPAIN, № 42750/09, § 93, від 21 жовтня 2013 року). З урахуванням викладеного, касаційний суд вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права (статей 47, 61, 63, 104 ЖК України, частини четвертої статті 816 ЦК України) у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року у справі № 206/4576/15-ц (провадження № 61-21352св18), а також постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2019 року у справі № 753/5290/16-ц (провадження № 61-25327св18), та зробити висновок про те, що: «позови (вимоги) про встановлення порядку користування жилим приміщенням в будинках державного і громадського житлового фонду та про зміну умов договору найму (укладення окремого договору найму), є різними за правовими та фактичним підставами. Право наймача та осіб, які постійно проживають разом з ним,на визначення порядку користування жилим приміщенням в будинках державного і громадського житлового фонду передбачено у частині четвертій статті 816 ЦК України, яка не містить будь-яких обмежень реалізації цього права, і більше того, не пов`язує із певними межами. Тому з урахуванням правила про пріоритетність норм ЦК України над нормами інших законів, застосуванню підлягає частина четверта статті 816 ЦК України. Тлумачення частини четвертої статті 816 ЦК України дає підстави для висновку, що первинне значення у врегулюванні відносин щодо порядку користування жилим приміщенням має домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування жилим приміщенням, такий порядок користування може встановити суд. Потрібно розмежовувати зміну умов договору найму(укладення окремого договору найму)щодо жилого приміщенням в будинках державного і громадського житлового фонду та встановлення порядку користуваннятаким приміщенням». Керуючись статтями 260, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Передати справу № 753/95/21 на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий В. І. Крат Судді: Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук