Постанова 4876 № 904/1561/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15.01.2024 року м. Дніпро Справа № 904/1561/23 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач) суддів Коваль Л.А., Мороза В.Ф., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дуч Володимира Миколайовича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2023 (суддя Мельниченко І.Ф.) у справі № 904/1561/23 за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область до Фізичної особи-підприємця Дуч Володимира Миколайовича, м. Київ про стягнення заборгованості за послугу з централізованого опалення в сумі 53 945,52 грн, - ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з відповідача 42 785,19 грн, що складають суму заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01.11.2021 по 31.03.2022 за типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії; 1 146,75 грн - пені; 942,53 грн - річних; 8 980,89 грн - інфляції грошових коштів; 90,16 грн - плати за абонентське обслуговування за період з 01.11.2021 по 31.10.2022. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2023 у даній справі позовні вимоги задоволено; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Дуч Володимира Миколайовича на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" 42 785,19 грн - заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01.11.2021 по 31.03.2022; 942,53 грн - річних; 8 980,89 грн - інфляції грошових коштів; 1 146,75 грн - пені; 90,16 грн - плати за абонентське обслуговування за період з 01.11.2021 по 31.10.2022; 2 684,00 грн - судового збору. Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що позивачем виконано зобов`язання щодо надання послуги з постачання теплової енергії у заявлений спірний період, однак відповідачем оплата за надані послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування у передбачені строки та в повному обсязі не здійснена. Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію за типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії задовольнити частково у розмірі 10 626,68 грн, в решті позову відмовити у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на наступні обставини: - типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії №1043/жб/2 від 01.11.2021 не укладений, у зв`язку з відсутністю акцепту (прийняття) відповідачем та згоди на укладення цього договору; - позивачем не надано доказів інформування споживачів про розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги повідомлення про публічну пропозицію (оферту) публічного індивідуального договору приєднання про надання комунальних послуг; - договір купівлі-продажу теплової енергії №1043 від 04.12.2013 є чинним; - спірні правовідносини не передбачають можливості застосування виконавцями послуг Методики №315; - позивачем не надано жодних документів на підтвердження кількості спожитої теплової енергії; - відповідно до контррозрахунку відповідача заборгованість за отриману теплову енергію складає 10 626,68 грн; - до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану, якою встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням оплати за житлово-комунальні послуги; - у рішенні господарського суду не надано правову оцінку статусу відповідача у справі. Так, власником нежитлового приміщення є фізична особа Дуч Володимир Миколайович, який не має статус фізичної особи-підприємця. Даний позов поданий до фізичної особи-підприємця Дуч Володимира Миколайовича. У відзиві на апеляційну скаргу Акціонерне товариство Криворізька теплоцентраль просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду залишити без змін. В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначає: - позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, який є суб`єктом підприємницької діяльності, основним видом діяльності якого є 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відтак спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства; - послуга з постачання теплової енергії була надана відповідачу належним чином і у повному обсязі, що не спростовується останнім. Приєднання відповідача до публічного типового договору відбулось акцептом шляхом беззаперечного отримання послуги; - для підтримання у приміщенні нормативної температури кожного місяця витрачається різна кількість Гкал в залежності від фактичної середньомісячної температури зовнішнього повітря. Оскільки температура зовнішнього повітря в одні і ті ж самі місяці у 2020 році відрізнялась від температури зовнішнього повітря в 2021 році, контррозрахунок скаржника є некоректним; - постанова Кабінету Міністрів України №20-6 від 05.03.2022 Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану не може бути застосована до скаржника, як до споживача послуги з постачання теплової енергії, оскільки останній відноситься до категорії споживачів інші споживачі, а не населення. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2023 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі головуючого судді Антоніка С.Г., суддів Чус О.В., Орєшкіної Е.В. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.07.2023 витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи №904/1561/23; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи до Центрального апеляційного господарського суду. Розпорядженням керівника апарату суду від 12.07.2023 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Чус О.В. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 12.07.2023 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Антоніка С.Г., суддів Іванова О.Г., Орєшкіної Е.В. Ухвалою апеляційного господарського суду від 12.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Дуч Володимира Миколайовича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2023 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи. Розпорядженням керівника апарату суду від 02.08.2023 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_1 . Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 02.08.2023 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Березкіної О.В., суддів Дарміна М.О., Орєшкіної Е.В. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.08.2023 колегію суддів у наведеному вище складі прийнято справу до свого провадження в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Розпорядженням керівника апарату суду від 16.10.2023 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку зі звільненням у відставку судді Березкіної О.В. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 16.10.2023 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Чередка А.Є., суддів Коваль Л.А., Мороза В.Ф. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.10.2023 колегію суддів у наведеному вище складі прийнято справу до свого провадження в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що 04.12.2013 між Державним підприємством Криворізька теплоцентраль (надалі - теплопостачальна організація/ продавець) та Фізичною особою-підприємцем Дуч Володимиром Миколайовичем (надалі- споживач/покупець) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії № 1043, за умовами п.1.1 якого теплопостачальна організація/продавець бере на себе зобов`язання постачати споживачеві/покупцю теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач-покупець зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленим згідно чинного законодавства тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Відповідно до п. 10.1. договору, цей договір набуває чинності з моменту фактичного надання послуг з теплопостачання та діє до 03.12.2014 р., з урахуванням частини 3 ст. 631 Цивільного кодексу України. Договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття відповідного рішення господарським судом; ліквідації однієї із сторін. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення його дії про припинення дії Договору не буде письмово заявлено однією із сторін (п.10.3 договору ). Строком дії господарського договору є час, протягом якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладання ними господарського договору, поширюються умови укладання договору (п.10.4 договору ). Відповідно до додатку № 3 до договору купівлі-продажу теплової енергії № 1043 від 04.12.2013 р. - дислокація об`єктів: офіс мкр. 4-й Зарічний, буд.24, прим. 143 (площею 117,9 кв.м.), нежитлове приміщення вул. Тухачевського, буд. 79, прим. 19 (площею 205,5 кв.м.), нежитлове приміщення вул. Ватутіна, буд.20, прим. 34 (площею 74,9 кв.м.), нежитлове приміщення вул. Мелешкіна, буд. 9, прим. 43А (площею 529,7 кв.м.). Витяг про державну реєстрацію прав Комунального підприємства Дніпропетровської обласної Ради "Криворізьке бюро технічної інвентаризації" свідчить про те, що нежитлове приміщення за адресою Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Ватутіна, будинок 20, приміщення 34 належить на праві власності Дуч Володимиру Миколайовичу. Спірне нежитлове приміщення знаходиться в багатоквартирному житловому будинку. Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль" 16.03.2017 перетворено у Публічне Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", про що внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. В подальшому змінено тип товариства з Публічного Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" на Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", про що 14.05.2018 внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України "Про теплопостачання" як суб`єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію. Згідно з рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради № 343 від 12.10.2011 "Про надання згоди на передачу окремих об`єктів теплопостачання від Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" передано об`єкти теплопостачання у Довгинцівському, Жовтневому, Інгулецькому та Саксаганському районах міста. Таким чином, виконавцем послуги з постачання теплової енергії для будинку за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Федора Караманиць (Ватутіна), будинок 20, є позивач - Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль". Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. За приписами ст.509 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст.173 Господарського кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України). В силу положень ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 7 ст.179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду (ч.1 ст.630 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто, внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається оскільки вказане призведе до порушення прав інших суб`єктів імперативно визначених відносин. Частиною 6 ст.633 Цивільного кодексу України передбачено, що умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними. Правовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання", Законом України Про житлово-комунальні послуги, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198 та іншими нормативно-правовими актами України. Відповідно до ст.1 Закону України "Про теплопостачання", пункту 3 Правил користування тепловою енергією, споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору. Теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу (ст.1 Закону України "Про теплопостачання"). Пунктом 4 Правил користування тепловою енергією визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу (ч.4 ст.19 Закону України "Про теплопостачання"). Частинами 1,3 ст.2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. У статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", визначено: - житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; - виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; - споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач; - індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; - внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення. Комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (п.2 ч.1 ст.5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"). Частиною 1 ст.6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг. Частинами 1,2 ст.12 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач). Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме: 1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку; 2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою; 3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір. Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії). У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг. За приписами ч.7 ст.14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону. Згідно з частиною п`ятою ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом (ч.7 ст.21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"). Відповідно до абз. 1 п. 3 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг (абз.2 п.3 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги"). Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1022 від 08.09.2021) встановлено, що ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (надалі по тексту- споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (надалі по тексту - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати. За змістом п.13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до ст.ст.13, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги. 01.10.2021 Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль", як виконавцем послуг, на своєму офіційному веб-сайті розміщено типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання. Частинами 2,3 ст.21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Враховуючи наведені приписи законодавства, приймаючи до уваги відсутність відповідного рішення співвласників багатоквартирного будинку про вибір моделі договірних відносин та сплив 30-денного строку з моменту опублікування 01.10.2021 позивачем індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що з 01.11.2021 року між позивачем та відповідачем укладено типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. При цьому, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що раніше укладений між сторонами договір договір купівлі-продажу теплової енергії № 1043 від 04.12.2013 припинив свою дію. Отже, з 01.11.2021 відносини між позивачем та відповідачем щодо надання послуг з постачання теплової енергії в нежитлове приміщення відповідача, що знаходиться в будинку 20 по вул.Федора Караманиць (Ватутіна) у м.Кривому Розі, регулюються типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі - договір). Відповідно до п. 1-3 договору цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України. Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному сайті http:lubnyteplo.com/ua. Виконавець має право змінити умови договору. У разі зміни виконавцем умов, крім зміни ціни договору, вони вступають в силу через 30 днів з моменту розміщення змінених умов на офіційному сайті https://tec.dh.ua/. Відповідно до п.4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги. Пунктом 5 договору від 01.11.2021 встановлено, що виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, визначеними цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання". Відповідно пункту 11 договору від 01.11.2021 обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяги теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахункового відповідно до Методики розподілу між споживачами обсяги спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 року №315. Розподіл обсягу теплової енергії, спожитої в будинку, згідно з вимогами Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання здійснює виконавець (п. 22 договору). За умовами п.30 договору від 01.11.2021 плата за послуги постачання теплової енергії складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. № 830, - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021р. № 1022, та Методики розрахунку, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про які розміщується на веб-сайті виконавця. Згідно з п.31 договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця https://tec.dp.ua/3020/. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов`язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному вебсайті. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу. Пунктом 32 договору встановлено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разу застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігається з початком і закінченням календарного місяця відповідно. Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п.34 договору). Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього договору (п.38 договору). Споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (пп.3 п.41 договору). Пунктом 47 договору передбачено, що оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному статтею 27 Закону України Про житлово-комунальні послуги. Згідно з п. п. 51, 52 договору цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк. На виконання умов договору позивач за період з 01.11.2021 по 31.03.2022 надав відповідачу послугу з постачання теплової енергії на загальну суму 42 785,19 грн та послугу з абонентського обслуговування за період з 01.11.2021 по 31.10.2022 у загальному розмірі 90,16 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі теплової енергії (надання послуг) №8783 від 30.11.2021, №10454 від 31.12.2021, №1122 від 31.01.2022, №4543 від 28.02.2022, №8764 від 02.03.2022, №10884 від 31.03.2022, №3440 від 30.04.2022, №13868 від 30.04.2022, №15740 від 31.05.2022, №17375 від 30.06.2022, №19068 від 31.07.2022, №20681 від 31.08.2022, №22317 від 30.09.2022, №23656 від 31.10.2022. Для оплати наданих послуг позивачем були виставлені відповідачу рахунки фактури №8783 від 30.11.2021, №10454 від 31.12.2021, №1122 від 31.01.2022, №4543 від 28.02.2022, №8764 від 02.03.2022, №10884 від 31.03.2022, №3440 від 30.04.2022, №13868 від 30.04.2022, №15740 від 31.05.2022, №17375 від 30.06.2022, №19068 від 31.07.2022, №20681 від 31.08.2022, №22317 від 30.09.2022, №23656 від 31.10.2022. Вказані акти та рахунки-фактури були надіслані позивачем на адресу відповідача, проте останнім не підписані та не оплачені. Згідно з п.8 Правил надання послуги з постачання теплової енергії опалювальний період - період, протягом якого теплопостачальні організації постачають теплову енергію для потреб опалення. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами. Виконавчим комітетом Криворізької міської ради прийняті рішення №490 від 22.09.2021 Про початок опалювального сезону 2021/2022 років та №158 від 23.03.2022 Про закінчення опалювального сезону 2021/2022 років. Факт поставки теплової енергії за період з листопада 2021 по квітень 2022 підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія на житловий будинок № 20 по вулиці Ватутіна у місті Кривий Ріг, згідно з рішеннями Виконкому Криворізької міської ради № 490 від 22.09.2021 та № 158 від 23.03.2022 про початок та закінчення опалювального сезону 2021/2022, а саме: акт № б/н від 27.10.2021 про подачу теплоносія на будівлю; акт №180 від 01.04.2022 про припинення подачі теплоносія на будівлю. У будинку № 20 по вул. Ф. Караманиць (Ватутіна) в м. Кривому Розі встановлено комерційний прилад обліку теплової енергії, що підтверджується актами технічного огляду приладів обліку теплової енергії від 13.10.2020 та від 09.02.2022. Прилад-розподілювач теплової енергії у вказаному будинку не встановлено, у зв`язку з чим розподіл обсягу спожитої енергії по будинку здійснюється з урахуванням приладу комерційного обліку і пропорційно опалювальній площі приміщення. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України). Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України). Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що з урахуванням приписів пункту 34 договору, строк оплати поставленої теплової енергії за загальний період з 01.11.2021 по 31.03.2022 та плати за абонентське обслуговування за загальний період з 01.11.2021 по 31.10.2022 є таким, що настав. Доказів оплати заборгованості з постачання теплової енергії в сумі 42 785,19 грн та заборгованості за абонентське обслуговування в сумі 90,16 грн відповідачем не надано. Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості з постачання теплової енергії та заборгованості за абонентське обслуговування, апеляційний господарський суд вважає, що цей розрахунок здійснено з урахуванням чинного законодавства, встановлених періодів опалювального сезону та тарифів на теплову енергію. Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем на стадії апеляційного перегляду надано контррозрахунок заборгованості, з якого вбачається, що відповідач визнає заборгованість у такому розмірі: - за листопад 2021 року 0,24 Гкал (за даними минулого року) * 5344,26 грн * 1,374067878 = 1 762,41 грн, в т.ч. ПДВ; - за грудень 2021 року 0,55 Гкал (за даними минулого року) * 5344,26 грн * 1,135819739 = 3338,56 грн, в т.ч. ПДВ; - за січень 2022 року 0,5 Гкал (за даними минулого року) * 5344,26 грн * 0,727222104 = 1 943,23 грн, в т.ч. ПДВ; - за лютий 2022 року 0,47 Гкал (за даними минулого року) * 5344,26 грн * 0,435223586 = 1 093,19 грн, в т.ч. ПДВ; - за березень 2022 року 0,36 Гкал (за даними минулого року) * 5344,26 грн * 1,293857709 = 2 489,29 грн, в т.ч. ПДВ. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді ( п.23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007). Відповідно до п.1 розділу ІІІ Методики №315 встановлено, що загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень визначається так: - за показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії (теплолічильника) за його наявності; - розрахунковим методом у разі тимчасового виходу з ладу або втрати вузла комерційного обліку відповідно до розділу ХІ цієї Методики; - розрахунковим методом у разі відсутності вузла комерційного обліку за нормою споживання теплової енергії у будівлі/будинку. Такий обсяг споживання теплової енергії у будівлі/будинку підлягає щомісячному коригуванню виконавцем за фактичною кількістю годин постачання теплової енергії та фактичною середньомісячною температурою зовнішнього повітря у відповідності до формул 10, 11 цього розділу. При цьому нормативна температура повітря у приміщеннях житлових будинків становить у опалюваних приміщеннях будинків, проектну документацію на нове будівництво або реконструкцію яких затверджено до 01.10.2005 року - 18 °С (п.1 розділу VIII Методики № 315). Дослідивши наданий контррозрахунок, приймаючи до уваги, що для підтримання у приміщенні нормативної температури кожного місяця витрачається різна кількість Гкал в залежності від фактичної середньомісячної температури зовнішнього повітря, колегія суддів вважає, що відповідачем у наданому контррозрахунку безпідставно використано обсяг споживання теплової енергії за даними минулого року. Отже, наданий відповідачем контррозрахунок не спростовує розрахунок позивача. Таким чином, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості з постачання теплової енергії в сумі 42 785,19 грн та заборгованості за абонентське обслуговування в сумі 90,16 грн. Також позивачем нараховано та заявлено до стягнення річні за загальний період прострочення з 03.01.2022 по 13.11.2022 в сумі 942,53 грн та інфляційні втрати за загальний період з січня по листопад 2022 року в сумі 8 980,89 грн. Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Перевіривши наданий позивачем розрахунок річних та інфляційних, колегія суддів вважає, що цей розрахунок відповідає передбаченим законодавством порядку та способу нарахування, є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому господарський суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення річних за загальний період прострочення з 03.01.2022 по 13.11.2022 в сумі 942,53 грн та інфляційних втрат за загальний період з січня по листопад 2022 року в сумі 8980,89 грн. Крім того, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 146,75 грн за період з 03.01.2023 по 13.11.2023. Відповідно до п.45 договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином. За приписами ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України). За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Частина 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України). Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд апеляційної інстанції вважає, що цей розрахунок відповідає передбаченим законодавством порядку та способу нарахування, є обґрунтованим та арифметично вірним. Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 1 146,75 грн. Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на постанову Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану, якою встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням оплати за житлово-комунальні послуги, оскільки вказана постанова регламентує заборону нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги саме населенням, як побутовими споживачами, і не стосується суб`єктів господарювання, яким є відповідач. Безпідставними є доводи скаржника про те, що договір купівлі-продажу теплової енергії №1043 від 04.12.2013 є чинним, оскільки, як вже було зазначено судом апеляційної інстанції, цей договір припинив свою дію внаслідок укладення шляхом акцепту 01.11.2021 року між сторонами типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії. Щодо визначення статусу відповідача у справі, колегія суддів враховує наступні обставини. Предметом спору у даній справі є вимога позивача до відповідача про стягнення заборгованості за надану послугу з постачання теплової енгергії. Юрисдикція таких спорів визначається залежно від суб`єктного складу правовідносин, тобто якщо споживачем послуг є фізична особа, то такі спори повинні розглядатися за правилами цивільного судочинства, а якщо споживачем послуг є юридична особа чи фізична особа-підприємець, то за суб`єктним складом такі спори мають розглядатися в порядку господарського судочинства (аналогічні висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №757/45133/15-ц та від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15-ц). Положеннями статей 316, 317, 319 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (ч.1 ст.320 Цивільного кодексу України). Відповідно до ч. 1 ст. 58 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом. Згідно з ч.1 ст.128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 цього Кодексу. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (ч.2 ст.50 Цивільного кодексу України). Відповідно до ч. 3 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється. Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи. 06.07.2000 ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець, видом його діяльності є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Відповідач є власником нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 . У вказаному приміщенні ОСОБА_2 здійснює підприємницьку діяльність. Факт здійснення відповідачем підприємницької діяльності у спірному приміщенні доведенню позивачем не підлягає, оскільки у відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 визнав цей факт. Враховуючи викладене, з урахуванням встановлених у справі обставин та визнанням відповідачем факту здійснення господарської діяльності у даному приміщенні, цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Враховуючи викладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення апеляційної скарги та скасування додаткового рішення господарського суду відсутні. Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дуч Володимира Миколайовича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2023 у справі №904/1561/23 - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2023 у справі №904/1561/23 - залишити без змін. Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя А.Є. Чередко Суддя Л.А. Коваль Суддя В.Ф. Мороз