Постанова 4803 № 183/4983/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/162/24 Справа № 183/4983/21 Суддя у 1-й інстанції - Сорока О.В. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 січня 2024 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії головуючого судді: Новікової Г.В. суддів:Гапонова А.В.,Никифоряка Л.П. за участю секретаря Драгомерецької А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2022 року у цивільній справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків, - В С Т А Н О В И В: У липні 2021 року представник Військової частини НОМЕР_1 звернувся із зазначеним вище позовом, який обґрунтовував тим, що за результатами аудиторського дослідження діяльності військової частини встановлено факт завдання їй незаконними діями відповідача збитків у розмірі 10 381 грн., які просив стягнути із ОСОБА_1 . Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2022 року позов Військової частини НОМЕР_1 залишено без розгляду. В апеляційній скарзі представник Військової частини НОМЕР_1 проситьскасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, та порушення права на доступ до правосуддя. Не зважаючи на те, що матеріали справи містять заяви позивача про відкладення розгляду справи, вони не були належним чином повідомлені про дати судових засідань від 18.02.2022 року, 02.08.2022 року, 04.10.2022 року, 22.11.2022 року. Також звертає увагу, що судове засідання 18 лютого 2022 року не відбулось через перебування судді у відпустці. ОСОБА_1 надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду від 22.11.2022 року без змін, як законну та обґрунтовану. Зазначає, що наявність заяв про відкладення свідчить про обізнаність військової частини із датами судового засідання більше ніж за п`ять днів. Наголошує, що перебування судді у відпустці не спростовує факту повторної неявки позивача у судове засідання та не повідомлення про причини такої неявки. В судове засідання з`явився представник Військової частини НОМЕР_1 адвокат Мовчан О.В.. ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного листа на електронну адресу. Згідно із ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Залишаючи без розгляду позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 , суд першої інстанції виходив із того, що позивач повторно не з`явився в судове засідання, про причини неявки не повідомив, заяву про розгляд справи у свою відсутність не надавав. Проте такий висновок суперечить встановленим обставинам та нормам процесуального права. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Як вбачається з матеріалів справи 23 липня 2021 року Військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду із вищевказаною позовною заявою. Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Днпропетровської облсті від 05 серпня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 26 жовтня 2021 року. 26 жовтня 2021 року справу знято з розгляду у зв`язку із перебуванням судді у відпустці (а.с.24) Про наступну дату судового засідання 11.01.2022 року представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 був повідомлений під розписку 16.11.2021 року. (а.с.25,26) У судовому засіданні 11 січня 2022 року, на якому були присутні представник позивача ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 оголошено перерву до 18.02.2022 року. Сторони повідомлені про наступну дату судового засідання особисто під розписку (а.с.46-47,48) 12 лютого 2022 року позивачем надано заяву про відкладення розгляду справи, призначеного на 18.02.2022 року у зв`язку із перебуванням їх представника на лікуванні. (а.с.63) 18.02.2022 року справу знято з розгляду у зв`язку із перебуванням судді у відпустці. (а.с.64) 18 квітня 2022 року справу знято з розгляду у зв`язку із перебуванням судді у нарадчій кімнаті по іншій справі. Сторони у судове засідання не з`явились. (а.с.65) 28 липня 2022 року позивачем надано заяву про відкладення судового засідання призначеного на 02.08.2022 року у зв`язку із їх обороною країни. 29 вересня 2022 року від позивача надійшла аналогічна за змістом заява про відкладення розгляду справи, призначене на 04.10.2022 року (а.с.67) У судовому засіданні 04.10.2022 року за участю відповідача ОСОБА_1 закінчено підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду на 22 листопада 2022 року. Про яке відповідач повідомлений під розписку (а.с.68,69) Згідно із протоколом судового засідання від 22.11.2022 року сторони не з`явились (а.с.71) Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що позивач належним чином повідомлений про час та дату судових засідань на 18 лютого 2022 року, 02 серпня 2022 року, 04 жовтня 2022 року, 22 листопада 2022 року. Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки матеріали справи не містять жодних документів щодо повідомлення позивача про розгляд справи на зазначені вище дати у відповідності до положень ст. 128 ЦПК України. Крім того, слід звернути увагу, що представником позивача у клопотаннях про відкладення розгляду повідомлялось про причини неможливості їхньої явки. За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами. Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин. Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 128 ЦПК України (тут і далі в редакції яка діяла на момент вчинення окремих процесуальних дій щодо повідомлення сторін) судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У частині восьмій статті 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи,що зареєстрованіу встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення. Суд викликає або повідомляє свідка, експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, зокремау справах про видачу обмежувального припису також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику (частина дев`ята статті 128 ЦПК України). Згідно з частиною тринадцятою статті 128 цього Кодексу за наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має офіційної електронної адреси, та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Проте у справі немає доказів належного повідомлення позивача про розгляд справи на зазначені вище дати судових засідань, зокрема, доказів направлення йому судової повістки-повідомлення засобами поштового зв`язку та, як наслідок, її отримання (вручення). Зазначені обставини вказують на те, що позивач не був належним чином повідомленим судом першої інстанції про розгляд справи. Згідно з частиною п`ятою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Обов`язковими умовами для застосування передбачених частиною п`ятою статті 223, пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності (в разі визнання явки позивача обов`язковою). Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 05 червня 2020 року у справі № 910/16978/19 щодо застосування подібної за змістом норми права. Суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без розгляду, не врахував вище викладені норми процесуального права та не повідомив позивача про розгляд справи у встановленому процесуальним законом порядку. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. З урахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали були порушені норми процесуального права та передчасно залишено позовну заяву без розгляду. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а тому ухвала суду підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Як роз`яснено у пункті 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в частині першій статті 293 ЦПК, або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу, передбачену у пункті 2 частини першої статті 324 ЦПК, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 88 ЦПК. Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, то питання відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає вирішенню по завершенню розгляду справи по суті. Керуючись ст. ст. 368, 369, 374, 379, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити. Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2022 рокускасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції . Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Судді: