Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 344/16733/23

Справа № 344/16733/23 Провадження № 33/4808/50/24 Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Лазарів О. Б. Суддя-доповідач Повзло П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 січня 2024 року м. Івано-Франківськ Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Повзло В.В., розглянувши апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір, ВСТАНОВИВ: Суддя суду першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 вчинив відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння. Адміністративне правопорушення вчинене за наступних обставин. Так, ОСОБА_1 07 вересня 2023 року о 13-32 год. в м. Івано-Франківську, по вул. Федьковича, 91, керував транспортним засобом марки «BMW» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння водій відмовився в встановленому законом порядку, чим порушив п.2.5 ПДР України. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді суду першої інстанції скасувати, закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Вважає рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим та прийнятим з порушенням матеріального права через неповноту судового розгляду справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зазначає, що судом першої інстанції порушено принципи змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі. Вказує, що як під час складання матеріалів справи про адміністративне правопорушення, так і під час судового розгляду справи про адміністративне правопорушення, свою вину у вчиненні вказаного правопорушення не визнавав та пояснив, що як водій транспортного засобу в стані сп`яніння не перебував. Також не відмовлявся від проходження освідчення на стан наркотичного сп`яніння, просив поліцейського проїхати до приймального відділення обласної лікарні та бажав скористуватись правовою допомогою адвоката. Поліцейським відмовлено скористуватись правовою допомогою адвоката, оформлено протокол про адміністративне правопорушення без належного роз`яснення прав і обов`язків, які передбачені статтею 268 КУпАП. Вказує, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, на який посилається суд не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні. Зазначає, що судом невмотивовано відмовлено в задоволені клопотання про допит свідків. Також зазначає, що направлення на огляд у медичному закладі при ньому не виготовлялось і йому не відомий його зміст, також не було свідків під час такого складання. Також вказує, що відеозаписи не є безперервними, на них відсутній доказ вимоги про виклик адвоката, тому їх слід вважати недопустимим доказом. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисник Лукинів М.П. в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду (а.с. 45, 46, 48), який неодноразово відкладався у зв`язку з неявкою учасників, клопотань від про відкладення розгляду апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не подавали, не поступало і заяв про зміну місця проживання чи про перебування в іншому місці з поважних причин. При цьому, враховую, що ОСОБА_1 достеменно відомо про перебування справи в Івано-Франківському апеляційному суді, оскільки він подавав апеляційну скаргу. Так, особи, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі. Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. За таких обставин, відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, а також з метою реалізації права на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку, вважаю за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутність ОСОБА_1 його захисника Лукиніва М.П. Перевіривши матеріали справи, мотиви і доводи апеляційної скарги, вважаю, що її необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. Розгляд справи відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи. Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу, повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. Вважаю, що суддя суду першої інстанції дотримався вимог закону та належним чином з`ясував обставини, що свідчать про наявність або відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та обставини, які мають значення для правильного розгляду справи. Вважаю, що висновок судді суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується дослідженими доказами, що узгоджуються між собою, та яким суддя дав належний аналіз і оцінив їх у сукупності, в тому числі на предмет того, чи вони отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, є належними та допустимими. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 07 вересня 2023 року серії ААД № 419578 (а.с. 1) 07 вересня 2023 року о 13-32 год. в м. Івано-Франківську, по вул. Федьковича, 91 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «BMW» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків. Від керування транспортним засобом відсторонений. Цим порушив вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою поліцейським взводу 2 роти 1 БУПП в Івано-Франківській області ДПП сержантом поліції Гуменюком, з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП підписаний ним. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 від дачі пояснень відмовився. ОСОБА_1 власноручним підписом у відповідній графі протоколу підтвердив, що йому роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Звертаю увагу, що власноручний підпис підтверджує волевиявлення особи, дійсність документу, свідчить про відповідальність за його зміст. Підстав вважати, що цей протокол складено з порушенням ст. 256 КУпАП, відповідних Інструкцій, не здобуто. Виклад обставин в протоколі цілком відповідає вимогам Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України 07 листопада 2015 року № 1395. В протоколі зазначені дії водія щодо ухилення від огляду, а саме, що він відмовився, а тому твердження апелянта про те, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, на який посилається суд не може бути беззаперечним доказом вини особи не є слушним. Згідно з направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП ПОКЦ ПЗ ІФ ОР (а.с. 2) на такий огляд направлявся ОСОБА_1 , який мав ознаки наркотичного сп`яніння звужені зіниці, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, проте від проходження огляду відмовився і ОСОБА_1 в медичний заклад не доставлявся. Тому твердження апелянта, що направлення на огляд у медичному закладі при ньому не виготовлялось і йому не відомий його зміст не є слушним, оскільки направлення на огляд засвідчує відмову останнього від проходження огляду, яка зафіксована відеозаписами, що містяться в матеріалах справи. На відеозаписах, які містяться на компакт-диску в матеріалах справи (а.с. 7), безсторонньо зафіксовано деякі обставини події, зокрема: зафіксовано працівники поліції рухаючись на службовому автомобілі, зупинили і підійшли до транспортного засобу марки «BMW» д.н.з. НОМЕР_1 та повідомили водієві, що до них поступила інформація про керування транспортним засобом особою у стані наркотичного сп`яніння, у зв`язку з чим перевіряють документи. Після встановлення даних водія встановлено, що ОСОБА_1 надав для перевірки не своє посвідчення водія, в подальшому останній надав свій паспорт для встановлення особи бо посвідчення водія у нього вилучене. Далі в ході розмови виявлено ознаки наркотичного сп`яніння у зв`язку з чим працівники поліції запропонували водієві ОСОБА_1 проїхати в медичний заклад для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Водій ОСОБА_1 погодився, але повідомив що проїхати зможе лише після того як завершить свої справи. Після цього працівники поліції пояснили, що огляд проводиться одразу після згоди, роз`яснили наслідки відмови від проходження такого огляду і повторно запропонували пройти огляд у медичному закладі, але від такого водій ОСОБА_1 відмовився. Працівник поліції роз`яснила ОСОБА_1 його прав та обов`язків які передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та повідомила про складання протоколу про адміністративне правопорушення. Після складання процесуальних документів працівники поліції оголосили їх зміст ОСОБА_1 , який підписав документи. За змістом п. 1 ч. 1. ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, для виявлення або фіксування правопорушення. Законом не передбачено вимог щодо показань технічних приладів, що мають функції відеозапису, як доказів у справі про адміністративне правопорушення. Твердження апелянта про те, що відеозаписи не є безперервними і на них відсутній доказ вимоги про виклик адвоката не є слушним, оскільки досліджені судом відеозаписи досить інформативні, позбавлені упередження і суб`єктивного ставлення, є послідовними, мають безсторонній характер, містять у хронологічній послідовності відомості про обставини, які мають значення для правильного розгляду справи. Також не є слушним твердження апелянта про те, що він не відмовлявся від проходження освідчення на стан наркотичного сп`яніння, просив поліцейського проїхати до приймального відділення обласної лікарні та бажав скористуватись правовою допомогою адвоката, оскільки на відеозаписах зафіксовано пропозицію працівників поліції пройти огляд у медичному закладі, роз`яснення наслідків відмови та саму відмову ОСОБА_1 від проходження огляду. Також слід зазначити, що право на захист виникає не в момент зупинення водія, а з моменту складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення та роз`яснення прав, оскільки в справі про притягнення до адміністративної відповідальності рішення приймає суд, а не працівники поліції. Працівниками поліції було роз`яснено права передбачені ст. 268 КУпАП, зокрема право особи користуватися юридичною допомогою адвоката. Дане право було реалізоване ОСОБА_1 , про що свідчить залучення адвоката, який представляє його інтереси в суді. Тому вважаю, що у даному випадку не порушено право ОСОБА_1 на захист. Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, є адміністративним правопорушенням і тягне за собою адміністративну відповідальність. Відповідно до вимог п.п. 2.5. Правил дорожнього руху водієві визначено обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння визначений ст. 266 КУпАП, приписами Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі - Інструкції), та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі - Порядку). Відповідно до п. 2 Розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Аналогічні приписи містить Інструкція. Також, за змістом ч. 2 ст. 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Тому твердження апелянта про те, що судом першої інстанції невмотивовано відмовлено в задоволені клопотання про допит свідків не є слушним, оскільки у даному випадку здійснювався відеозапис події, а тому наявність свідків була не обов`язковою і їх відмова у їх допиті в суді першої інстанції є правомірною. Наявні у матеріалах справи докази, в тому числі і відеозапис, підтверджують, що водій ОСОБА_1 у якого поліцейським виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, на пропозицію поліцейського відмовився проходити огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі. ОСОБА_1 керував транспортним засобом, що підтверджується змістом відеозаписів та відсутні заперечення особи під час оформлення матеріалів адміністративного правопорушення, а тому є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вважаю, що в даному випадку поліцейськими дотримано приписи Інструкції, Порядку та ст. 266 КУпАП. Відповідно до п. 2 Розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Поліцейські, з огляду на виявлення передбачених п. 4 Розділу І Інструкції ознак наркотичного сп`яніння у водія ОСОБА_1 , мали підстави пропонувати йому пройти огляд. Щодо виявлених ознак наркотичного сп`яніння у ОСОБА_1 , необхідно зазначити, що поліцейський фактично виявляє ознаки стану наркотичного сп`яніння у водія транспортного засобу у залежності від власного їх розуміння. Наявність ознак наркотичного сп`яніння самі по собі не означають, що особа перебуває в стані наркотичного сп`яніння. Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Таким чином встановлено, що ОСОБА_1 будучи водієм транспортного засобу у якого працівники поліції виявили ознаки алкогольного сп`яніння та запропонували пройти огляд на стан сп`яніння у відповідності до закону, відмовився від проведення огляду на стан сп`яніння у відповідності до закону, чим порушив п.п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Обставин, які б підтверджували позицію сторони захисту щодо незаконності постанови суду першої інстанції та наявності підстав для її скасування з закриттям провадження у справі, за результатами апеляційного розгляду не встановлено, а тому її необхідно залишити без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2023 року, щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В.В. Повзло