Постанова Запорізький апеляційний суд № 331/1709/23

Дата документу 15.01.2024 Справа № 331/1709/23 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЄУН 331/1709/23 Головуючий у І інстанції: Фісун Н.В. Провадження № 22-ц/807/79/24 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2024 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі: Головуючого: Полякова О.З., суддів: Крилової О.В., Кухаря С.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30 серпня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И Л А: У березні 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування своїх вимог банк зазначав, що ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву б/н від 04.10.2007, згідно з якою отримав кредит у розмірі 500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який у подальшому було збільшено до 30000 грн. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Тарифами банку, які надані йому для ознайомлення в письмовій формі, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг. При укладанні договору, сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Заява відповідача підтверджує той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в ПАТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Щодо встановлення кредитного ліміту, Банк керувався п.п. 3.2, 3.3 Договору, на підставі яких Відповідач при укладанні Договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 29 січня 2023 року утворилась заборгованість у розмірі 37700 грн, з яких: 30837,29 грн заборгованість за кредитом, 6862,88 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом. Посилаючись на означені обставини, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 04 жовтня 2007 року в розмірі 37700 грн та 2684 грн судових витрат. Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30 серпня 2023 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 04 жовтня 2007 року на загальну суму 30837,29 грн станом на 29 січня 2023 року та 2195,51 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30 серпня 2023 рокув частині відмови про стягнення процентів за користування кредитом в розмірі 6862,88 грн скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення процентів за користування кредитом задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_1 своїм особистим підписом засвідчив згоду на те, що Анкета-заява від 04.10.2007 разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Банк зазначав, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні частини позовних вимог щодо процентів, адже заява, підписана відповідачем, містить інформацію про процентну ставку за кредитом у розмірі 3% на місяць. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Учасники справи, своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що в силу ч. 3 цієї статті не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Так, частиною 1 статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року № 186/1743/15-ц, зокрема зазначено, що у разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Так, з огляду на вищенаведене, колегія суддів звертає увагу, що АТ КБ «ПриватБанк» оскаржує рішення в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 6862,88 грн. Рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту колегія суддів не переглядає. Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з огляду на таке. За приписами п.2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (ч. 4 ст. 376 ЦПК України). Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.ч.1,2,5 ст. 263 ЦПК України). Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині вказаним вимогам не відповідає. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що відсоткова ставка сторонами не узгоджена. Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на таке. За положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори. За приписами ч. 1 ст. 207 ЦК України договір вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Статтею 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлено однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За приписами ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору. Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. У статті 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» із заявою б/н про видачу кредитних коштів у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3 проценти на кредитну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується його підписом на заяві (а.с. 19). У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», складає між ним та банком договір про надання банківських послуг,а також, що він ознайомлений та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, що підтверджується підписом у заяві. Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, ОСОБА_1 отримав картку, на якій знаходився кредитний ліміт та який в подальшому неодноразово було збільшено. Відповідно до розрахунків, наданих банком, у зв`язку з неналежним виконанням умов договору ОСОБА_1 станом на 29 січня 2023 року має заборгованість в розмірі 37700 грн, яка складається з: 30837,29 грн заборгованість за кредитом; 6862,88 грн заборгованість за відсотками (а.с. 3-16, 40-70). За змістом розрахунків заборгованості вбачається, що відповідач активно користувався кредитними коштами, здійснював погашення. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність укладеного між сторонами кредитного договору 04 жовтня 2007 року. Проте, поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що до позовної заяви позивач долучив анкету-заяву, яка підписана відповідачем та містить умови щодо узгодженості відсоткової ставки за користування кредитними коштами в розмірі 3% на місяць. Також, вказана відсоткова ставка 3 % на місяць зазначена в Довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», яка підписана ОСОБА_1 (а.с. 20), якою передбачені також інші умови нарахувань. Тобто сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами та відповідальність за порушення умов договору. Довідка підписана особисто ОСОБА_1 , а тому ці умови кредитування вважаються узгодженими сторонами та мають виконуватись позичальником належним чином. Отже, банк набув право на отримання процентів за кредитним договором № б/н від 07 жовтня 2007 року. Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з підстав необґрунтованості є помилковим, оскільки, відповідач, підписуючи анкету-заяву, також підписав довідку про ознайомлення із умовами кредитування, тобто він погодився у письмовому вигляді з умовами кредитування, наведеними у цій довідці. Укладення між сторонами договору шляхом підписання відповідачем анкети-заяви, відповідає вимогам статей 633, 634 ЦК Українищодо порядку укладення договору приєднання, а тому висновки суду першої інстанції про недоведеність укладення між сторонами договору - є безпідставними. Разом з тим, дослідивши розрахунок, наданий АТ КБ «ПриватБанк» колегія суддів встановила, що визначений позивачем розмір заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 6862,88 грн суперечить умовам кредитування, обумовленим сторонами у письмовому вигляді. У заяві зазначено, що базова процентна ставка становить 3 % на місяць, її зміна не передбачена. Проте, з розрахунку заборгованості вбачається, що з 01 червня 2015 року як на поточну та і на прострочену заборгованість відбулось підвищення відсоткової ставки до 3,6 %, з 01 серпня 2020 року ставка склала 3,5%, а з 19 січня 2021 року -3,4%. Оскільки АТ КБ «ПриватБанк» не надало розрахунок заборгованості з узгодженою відсотковою ставкою, колегія суддів здійснила власний розрахунок, виходячи з 3 % процентів на місяць, починаючи з 01 червня 2015 року, відповідно до якого банк безпідставно нарахував відсотків за користування кредитом на суму 8495,10 грн, в той час як заявив позовні вимоги про стягнення заборгованості за відсотками в розмірі 6862,88 грн. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що у відповідача відсутня заборгованість перед банком за відсотками за користування кредитом, що є підставою для відмови в задоволенні вказаних позовних вимог із зазначених підстав. Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом з тих підстав, що сторонами не узгоджена відсоткова ставка, суд першої інстанції не врахував вищенаведені обставини та дійшов помилкового висновку в частині мотивів відмови в задоволенні вимог про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом. Отже, висновки суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками у зв`язку з відсутністю доказів про погодження сторонами умов договору кредитування є помилковими і спростовується матеріалами справи, у зв`язку з чим, відповідно до п.1,4 ч.1 ст.376 ЦПК України, заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30 серпня 2023 року в частині відмови стягнення відсотків слід змінити в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні цих вимог. Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 367, 369 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30 серпня 2023 рокув частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за відсотками змінити в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні вимог. В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та в апеляційному порядку не переглядалось. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 15 січня 2024року. Головуючий: Судді: