Ухвала КАС ВС № 120/19929/21-а

УХВАЛА 15 січня 2024 року м. Київ справа №120/19929/21-а адміністративне провадження № К/990/44023/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Білак М.В., суддів - Мартинюк Н.М., Жука А.В., перевірив касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року у справі № 120/19929/21-а за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, У С Т А Н О В И В: Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні з військової служби за період з 03 грудня 2019 року по 27 грудня 2021 року включно. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні з військової служби за період з 03 грудня 2019 року по 27 грудня 2021 року включно в сумі 65000 грн. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 оскаржила його в апеляційному порядку. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху та запропоновано протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року визнано неповажними причини пропуску Військовою частиною НОМЕР_1 строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року зазначенні у клопотанні. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. 26 грудня 2023 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року у справі № 120/19929/21-а, у якій відповідач просить оскаржувану ухвалу апеляційного суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 грудня 2023 року визначено склад суду: Білак М.В. головуючий суддя (суддя-доповідач), судді Губська О.А., Мацедонська В.Е. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 січня 2024 року визначено склад суду: Білак М.В. головуючий суддя (суддя-доповідач), судді Мацедонська В.Е., Жук А.В. Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2024 року задоволено заяву Мацедонської Вікторії Едуардівни про самовідвід судді у справі № 120/19929/21-а. Відведено суддю Мацедонську Вікторію Едуардівну від участі у розгляді справи за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року у справі № 120/19929/21-а. Передано матеріали касаційної скарги у справі № 120/19929/21-а за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду у встановленому порядку. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 січня 2024 року визначено склад суду: Білак М.В. головуючий суддя (суддя-доповідач), судді Мартинюк Н.М., Жук А.В. Перевіривши матеріали касаційної скарги та зміст ухвалених у цій справі судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження з наступних підстав. Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України. Частиною третьою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. Частиною другою статті 333 КАС України встановлено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Так, з Єдиного державного реєстру вбачається, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду прийнято 23 березня 2023 року. Відповідач вперше звернувся з апеляційною скаргою до Сьомого апеляційного адміністративного суду 28 квітня 2023 року, проте ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2023 року її залишено без руху з підстав не надання доказів сплати судового збору. Запропоновано апелянту у десятиденний строк з моменту отримання ухвали усунути виявлені недоліки апеляційної скарги. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2023 року апеляційну скаргу повернуто заявнику у зв`язку з невиконання вимог вищезазначеної ухвали суду. 01 вересня 2023 року відповідачем повторно подано апеляційну скаргу на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року, тобто з пропуском строку, визначеного статтею 295 КАС України. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, суд апеляційної інстанції виходив із того, що апелянтом не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому звернутись до суду в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України та становили об`єктивно непереборні перешкоди, які пов`язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, причини пропуску строку апеляційного оскарження зазначені у вказаному клопотанні не є поважними. Апеляційний суд зазначив, що посилання скаржника на відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку. Та обставина, що відповідач звертався з первинною апеляційною скаргою в межах строку, встановленого ст. 295 КАС України не є підставою вважати поважними причини пропуску цього строку, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції щодо неповажності підстав пропуску строку звернення до суду апелянтом, оскільки обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для продовження зазначеного строку. Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Тобто, особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Це стосується і заявників, які діють як суб`єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а тому кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі. Відтак, органи влади, що діють як суб`єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов`язків. При цьому, колегія суддів зауважує, що у постанові від 15 червня 2019 року у справі № 804/1274/18 Верховний Суд дійшов висновку, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Процесуальний строк звернення до суду передбачає забезпечення принципу правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку. Втім, при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду. Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 19 червня 2020 року у справі № 280/4682/19, від 18 червня 2020 року у справі № 400/524/19, від 17 червня 2020 року у справі № 280/4951/19, від 15 травня 2020 року у справі № 820/1212/17 тощо. Усталеною є судова практика Верховного Суду щодо питання оцінки поважності причин пропуску строку через неможливість сплати суб`єктом владних повноважень судового збору з огляду на відсутність у нього коштів для здійснення таких видатків. Верховний Суд неодноразово наголошував, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 28 січня 2021 року у справі №640/10030/19, невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень. Таких же висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 06 серпня 2021 року у справі № 640/5229/19, від 27 травня 2021 року у справі № 540/493/19, від 10 червня 2021 року у справі №320/2061/20. Отже, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав визнання неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, вірно застосував положення пункт 4 частини першої статті 299 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права. Доводи відповідача, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків апеляційного суду щодо неповажності підстав пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження у цій справі. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Керуючись статтями 328, 328, 333 КАС України, У Х В А Л И В: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року у справі № 120/19929/21-а за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді М.В. Білак Н.М. Мартинюк А.В. Жук