Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/9354/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/9354/22 Головуючий у 1-й інстанції: Гурін Дмитро Миколайович Суддя-доповідач: Моніч Б.С. 15 січня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Моніча Б.С. суддів: Залімського І. Г. Кузьмишина В.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ В травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просив: - визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо застосування при обчисленні пенсії середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015, 2016 роки; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести призначення нарахування та доплату пенсії з 09.02.2022 з урахуванням для обчислення пенсії середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні з якої сплачено страхові внески за 2017, 2018, 2019 роки в сумі 7763,17 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 2001 року отримував пенсію за Законом України "Про державну службу". У 2020 році звернувся до відповідача із заявою про перехід на інший вид пенсії. Після призначення іншого виду пенсії відповідачем протиправно не було застосовано середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення, що призвело до призначення пенсії у меншому розмірі ніж передбачено законом. ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо застосування при обчисленні пенсії ОСОБА_1 середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015, 2016 роки. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести з 09.02.2022 перерахунок та доплату різниці пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням для обчислення пенсії середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017, 2018 та 2019 роки. ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ Судом встановлено, що ОСОБА_1 була призначена пенсія за віком згідно Закону №3723-ХІІ "Про державну службу". 10.06.2020 ОСОБА_1 було переведено з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №3723-ХІІ "Про державну службу" на пенсію за віком, обчислену за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". 09.02.2022 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про перерахунок пенсії із врахуванням показника середньої заробітної плати за 2017-2019 роки. На звернення позивача відповідачем надано відповідь листом від 09.02.2022 №3308-4268/М-02/8-0600/22, в якій зазначено про те, що при перерахунку пенсії застосовано середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки, який на виконання постанов Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124, від 01.04.2020 №251, від 22.02.2021 №127 збільшено на коефіцієнти 1,17, 1,11, 1,11 відповідно, що становить 5426,60 грн. Роз`яснено, що застосування для обчислення пенсії показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, відбувається лише у випадку призначення пенсії (а.с.11). Уважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду. IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у 2020 році пенсія ОСОБА_1 за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" призначалася вперше, тому при визначенні розміру пенсії слід було використовувати середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2017, 2018 та 2019 роки, як це передбачено абзацом четвертим частини 2 статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що судом не було враховано, що мало місце призначення одного й того ж самого виду пенсії (пенсії за віком), але за іншим законом, тому показник середньої заробітної плати при переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про державну службу" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час первинного призначення пенсії за віком. Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного. Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058 в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника. За приписами ч. 2 ст. 40 Закону України №1058 заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи. Згідно з ч. 3 ст. 45 Закону України №1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723-XII (далі - Закон України № 3723), на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку, за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років. Зазначеним особам призначаються пенсії в розмірі 80 відсотків суми їх посадового (чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених цим Законом, без обмеження граничного розміру пенсії. Згідно з п. 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України №1058 у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до законів України "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про наукову і науково-технічну діяльність", її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення. Таким чином, ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". У випадку переведення на інший вид пенсії за іншим законом, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії. Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку відповідача та до 10.06.2020 року отримував пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". З 10.06.2020 року позивача переведено з пенсії за віком, призначеної за нормами Закону України "Про державну службу", на пенсію за віком, призначену за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Пенсія державного службовця є різновидом пенсії за віком, оскільки на її призначення мають право особи, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку. Тобто, позивача з 10.06.2023 року переведено на той самий вид пенсії (за віком), хоча й за нормами іншого закону. Таким чином, враховуючи, що в даному випадку мало місце призначення одного й того ж самого виду пенсії (пенсії за віком), але за іншим законом, показник середньої заробітної плати при переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про державну службу", на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час первинного призначення пенсії за віком. З огляду на викладене, відсутні підстави для призначення позивачу пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року призначення такої пенсії - 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 29.11.2022 року у справі №560/4589/21, від 18.05.2023 року у справі №560/19830/21, від 27.06.2023 року у справі №500/4392/22, які суд враховує при вирішенні даного спору. При цьому, колегія суддів критично оцінює посилання суду першої інстанції на правові позиції Верховного Суду у постановах від 15.03.2018 у справі №521/4655/17, від 05.05.2018 у справі №751/329/16-А, від 05.07.2018 у справі №565/645/17, від 27.11.2018 у справі №514/1529/16-А, оскільки у даних позивачам первинно було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та Закону України "Про пенсійне забезпечення", відповідно. У подальшому, позивачів переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". У цих справах Суд дійшов висновку про те, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та Закону України "Про пенсійне забезпечення", які передбачають інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частиною 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на інший вид пенсії у межах одного закону, а тому при обчисленні пенсії необхідно застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) за три роки, що передували року призначенню пенсії за віком. При цьому у справі, яка розглядається, установлено, що позивача з 10.06.2020 переведено з пенсії за віком, призначеної за нормами Закону України "Про державну службу" на пенсію за віком, призначену за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", тобто зміни виду пенсії не відбулось. Отже, висновки суду першої інстанції по суті спору не відповідають встановленим у справі обставинам, що призвело до неправильного її вирішення, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позовних вимог відмовити. VII. ВИСНОВКИ СУДУ Відповідно до частини 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з пункту 4 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити . Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року скасувати. Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Моніч Б.С. Судді Залімський І. Г. Кузьмишин В.М.