Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/15942/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 січня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/15942/23 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О. Дата і місце ухвалення: 12.10.2023р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Ступакової І.Г. суддів Бітова А.І. Лук`янчук О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И Л А : В липні 2023 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 червня 2023 року №14119/15-32-24-09/ НОМЕР_1 . В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що спірним податковим повідомленням-рішенням Головне управління ДПС в Одеській області наклало на ФОП ОСОБА_1 штрафні санкції в розмірі 12393,90 грн. за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 49409,40 грн. Необхідною умовою для притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення на підставі пункту 124.2 статті 124 ПК України є встановлення контролюючим органом факту умисного вчинення відповідною особою такого правопорушення, тобто, що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але не вчиняв такі заходи, діяв недобросовісно та без належної обачності. Актом камеральної перевірки від 25.05.2023р. відповідних обставин не встановлено. Також, позивач посилалася на те, що Головним управлінням ДПС в Одеській області неправильно вирахувані строки оплати грошових зобов`язань за податковими деклараціями №9386644330 від 17.12.2021р., №9273271293 від 19.12.2022р. Актом камеральної перевірки не встановлено факту несвоєчасної сплати сум грошових зобов`язань з ПДВ по податковій декларації №9267223919 від 13.12.2022р., тоді як в розрахунку до податкового повідомлення-рішення зазначена дана декларація. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.10.2023р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №14119/15-32-24-09/3027200321 від 16.06.2023р. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь ФОП ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1073,60 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не повне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення від 12.10.2023р. з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 . В своїй скарзі апелянт зазначає, що податковим органом обґрунтовано застосовано до позивача штрафні санкції за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань з податку на додану вартість саме на підставі пункту 124.2 статті 124 ПК України (25% від загальної суми несвоєчасно сплачених сум), оскільки ФОП ОСОБА_1 обізнана з граничними строками сплати узгоджених сум грошових зобов`язань згідно податкових декларацій з ПДВ, які встановлені п.57.1 ст.57 ПК України та знаходяться у вільному доступі. Однак, платником не було вжито достатніх заходів для своєчасної сплати грошових зобов`язань через те, що він діяв не розумно та без належної обачності. Інформація щодо наявності пом`якшуючих обставин (ст.112-1 Кодексу) або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності платника податку (ст.112 Кодексу) станом на момент підписання акту камеральної перевірки у Головного управління ДПС в Одеській області була відсутня. ФОП ОСОБА_1 не зверталася до Головного управління із заявою про неможливість виконання своїх податкових обов`язків у зв`язку із введенням воєнного стану, що свідчить про те, що їй нічого не заважало своєчасно сплатити узгоджені нею самостійно суми грошових зобов`язань. Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що підпунктом 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України скасовано дію мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків. Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на підставі пп.20.1.4, п.20.1 ст.20, абз.2 п.76.3 ст.76 ПК України Головним управлінням ДПС в Одеській області було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_1 з питання своєчасності сплати ПДВ, за результатами якої складено акт перевірки №14136/15-32-24-09/3027200321 від 25.05.2023р. У висновках акту перевірки зазначено про порушення платником податків п.57.1 ст.57, п.203.2 ст.203 ПК України, що виразилося у несвоєчасній сплаті узгодженого податкового зобов`язання з ПДВ в загальній сумі 49 409,40 грн., за що передбачена відповідальність відповідно до п.124.2 ст.124 Кодексу (штраф у розмірі 25% від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання). Зокрема, згідно акту перевірки несвоєчасна сплата суми грошових зобов`язань відбулася згідно наступних податкових декларацій з ПДВ: №9386644330 від 17.12.2021р. на суму 23717,00 грн. граничний термін сплати 30.12.2021р., фактично сплачено 24.01.2022р., кількість днів затримки 25; №9299906116 від 18.01.2023р. на суму 166,20 грн. - граничний термін сплати 30.01.2023р., фактично сплачено 22.02.2023р., кількість днів затримки 23; №9245809117 від 18.11.2022р. на суму 25360,00 грн. - граничний термін сплати 30.11.2022р., фактично сплачено 05.12.2022р., кількість днів затримки 5; №9273271293 від 19.12.2022р. на суму 137,00 грн. - граничний термін сплати 30.12.2022р., фактично сплачено 23.01.2023р., кількість днів затримки 24; №9273271293 від 19.12.2022р. на суму 29,20 грн. - граничний термін сплати 30.12.2022р., фактично сплачено 26.01.2023р., кількість днів затримки

27. ФОП ОСОБА_1 подала заперечення на акт камеральної перевірки №14136/15-32-24-09/3027200321 від 25.05.2023р., в яких зазначила про необґрунтованість застосування штрафних санкцій за підставі п.124.2 ст.124 ПК України, а також про своєчасність сплати нею грошових зобов`язань згідно податкової декларації з ПДВ №9273271293 від 19.12.2022р. Листом від 13.06.2023р. Головне управління ДПС в Одеській області повідомило ФОП ОСОБА_1 про залишення без змін висновків акту перевірки. 16.06.2023р. Головне управління ДПС в Одеській області прийняло податкове повідомлення-рішення №14119/15-32-24-09/ НОМЕР_1 , яким, на підставі п.124.2 ст.124 ПК України, до позивача застосувало штрафні санкції у сумі 12 393,90 грн. Не погоджуючись з правомірністю вказаного податкового повідомлення-рішення ФОП ОСОБА_1 оскаржила його в судовому порядку. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідальність за скоєння податкового правопорушення, що передбачена п.124.2 ст.124 ПК України, настає лише у разі, коли контролюючий орган доведе, що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм Податкового кодексу України, але не вчиняв певні дії або допускаючи бездіяльність, діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності. Однак, в акті камеральної перевірки №14119/15-32-24-09/3027200321 від 16.06.2023р. Головне управління обмежилося лише посиланням на те, що пройшли терміни сплати грошових зобов`язань, визначені п.57.1 ст.57 Кодексу, а також на відсутність обставин, які пом`якшують відповідальність позивача чи звільняють її від такої відповідальності. Також, судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_1 своєчасно сплатила грошові зобов`язання згідно податкової декларації №9273271293 від 19.12.2022р.; в розрахунку до спірного податкового повідомлення-рішення податковим органом врахована податкова декларація №9267223919 від 13.12.2022р., факт несвоєчасної сплати грошових зобов`язань по якій не зафіксовано актом камеральної перевірки. Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного. Стаття 124 ПК України визначає відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання. Так, згідно з пунктом 124.1 цієї статті у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу. Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов`язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний (банківський) день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються. Відповідно до пункту 124.2 статті 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання. Згідно з пунктом 124.3 статті 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання. Підпунктом 109.1 статті 109 ПК України встановлено, що податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Пунктами 109.2, 109.3 статті 109 ПК України встановлено, що порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. У випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи. Стаття 112 ПК України визначає загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Зокрема, встановлено, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 112.1). Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності (пункт 112.2). У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків. Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством. Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи (пункт 112.7). Також цієї нормою у пункті 112.8 визначено обставини, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а у статті 112-1 ПК України - обставини, що пом`якшують відповідальність особи. У постановах від 16 березня 2023 року у справі №600/747/22-а, від 03 серпня 2023 року у справі №520/22505/21, від 22 серпня 2023 року у справі №520/18519/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 ПК України. Так, позиція Верховного Суду, якщо її систематизувати, полягає в тому, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Водночас обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами 124.2 і 124.3 статті 124 ПК України є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у статті 16 ПК України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу. У противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Обов`язок доведення вини покладено на контролюючий орган, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини. Колегія суддів вважає, що для притягнення платника податків до відповідальності на підставі пункту 124.2 статті 124 ПК України обов`язково має бути встановлений факт за умисного діяння щодо несвоєчасної сплати узгоджених сум грошових зобов`язань. Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах. Згідно з пунктом 76.2 статті 76 ПК України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу. Пунктом 86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки. За змістом пункту 86.1 статті 86 ПК України матеріалами перевірки є: акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід`ємною частиною; заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду); пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до абзацу другого підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I цього Кодексу. Згідно з підпунктом 86.7.4 пункту 86.7 статті 86 ПК України під час розгляду матеріалів перевірки комісія з питань розгляду заперечень: встановлює, чи вчинив платник податку, щодо якого було складено акт перевірки, порушення податкового, валютного та/або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; розглядає обставини вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до цього пункту письмових пояснень та їх документального підтвердження (зокрема щодо обставин, що стосуються події правопорушення, та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують зазначені обставини); досліджує питання наявності або відсутності обставин, що виключають вину у вчиненні правопорушення (крім правопорушень, відповідальність за які настає незалежно від наявності вини), пом`якшують або звільняють від відповідальності; досліджує питання щодо необхідності проведення перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; визначає розмір грошових зобов`язань та/або суму зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, та/або суму зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, а також необхідність надсилання (вручення) платнику податків відповідного податкового повідомлення-рішення у випадках, передбачених цим Кодексом. При розгляді матеріалів перевірки контролюючим органом досліджуються всі наявні фактичні дані, що стосуються предмета розгляду, у тому числі документи, надані платником податків або витребувані у нього, письмові та усні пояснення платника податку, інші фактичні дані, що наявні або доступні контролюючому органу. За результатами розгляду матеріалів перевірки комісія з розгляду заперечень приймає висновок, що є невід`ємною частиною матеріалів перевірки. У разі встановлення необхідності проведення позапланової документальної перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, висновок за результатами розгляду матеріалів перевірки приймається комісією з питань розгляду заперечень після проведення такої перевірки з урахуванням її результатів. У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, проведеної на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу у зв`язку з розглядом наданих у порядку, визначеному цим пунктом, заперечень до акта (довідки) перевірки, або розглядом скарги на прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу, який проводив таку перевірку, протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Розгляд таких заперечень окремо не здійснюється. Такі заперечення долучаються до матеріалів перевірки або матеріалів щодо розгляду скарги, а наведені в них факти та дані враховуються контролюючим органом при формуванні у передбаченому цим підпунктом порядку висновку за результатами розгляду матеріалів перевірки або під час розгляду скарги на прийняте податкове повідомлення-рішення у порядку, встановленому статтею 56 цього Кодексу. Пунктом 86.8 статті 86 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті. Проаналізувавши вказані положення законодавства колегія суддів доходить висновку, що у випадку встановлення контролюючим органом на підставі сукупності відповідних даних податкових декларацій та електронних систем і реєстрів обставин, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог податкового законодавства, він (контролюючий орган) не позбавлений можливості констатувати в діяннях платника податків винного діяння в умисній формі. Разом з тим, такі обставини з відповідним обґрунтуванням висновків про умисність діяння в обов`язковому порядку мають бути зазначені в акті камеральної перевірки, який за усталеною позицією Верховного Суду є носієм доказової інформації щодо виявленого порушення, а його висновки можуть бути спростовані шляхом подання до контролюючого органу заперечень на акт перевірки (постанова Верховного Суду від 19 червня 2020 року у справі №140/388/19). За змістом ПК України подання заперечень на акт перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому контролюючий орган безпосередньо вже в акті перевірки має зазначити усі обставини, які у подальшому будуть предметом розгляду під час прийняття податкового повідомлення-рішення. Виконання такої вимоги забезпечує розуміння платником податків встановленого контролюючим органом складу правопорушення, за яке його може бути притягнуто до відповідальності, та забезпечує реальну можливість реалізації права, передбаченого пунктом 86.7 статті 86 ПК України, щодо надання платником податків своїх заперечень та додаткових документів і пояснень, зокрема, але не виключно, документів, що спростовують встановлені обставини та висновки щодо вини, підтверджують наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу. Відсутність в акті камеральної перевірки обставин, які характеризують таку ознаку виявленого діяння як умисність, на думку колегії суддів, вказує на необґрунтованість прийняття в подальшому податкового повідомлення-рішення на підставі пункту 124.2 статті 124 ПК України. Застосовуючи такі висновки до спірних у цій справі правовідносин, колегія суддів звертає увагу, що в акті камеральної перевірки №14136/15-32-24-09/3027200321 від 25.05.2023р. лише зафіксовано виявлене контролюючим органом порушення позивачем пункту 57.1 статті 57 ПК України і відсутні будь-які висновки щодо наявності умислу в діях платника податків, а також посилання на обставини, які вказують на наявність саме такої кваліфікуючої ознаки. У запереченнях на акт перевірки ФОП ОСОБА_1 зазначила, що в її діях відсутня така кваліфікуюча ознака як умисел, враховуючи, що вона на власний ризик здійснює підприємницьку діяльність в умовах правового режиму воєнного стану, надає допомогу військовим, не звільнила жодного працівника, сплачує у повному обсязі податки до Державного бюджету України. За таких обставин, колегія суддів вважає, що накладення на позивача штрафної санкції у розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання відбулося з порушенням вимог податкового законодавства. Ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій Головним управлінням ДПС в Одеській області не доведено, що платник податків удавано, цілеспрямовано створила умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України. Таким чином, відсутні підстави для юридичної кваліфікації діяння позивача як такого, за яке відповідальність передбачена пунктом 124.2 статті 124 ПК України. Поряд з цим, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції про те, що грошові зобов`язання згідно податкової декларації з ПДВ №9273271293 від 19.12.2022р. на суму 137,00 грн. та на суму 29,20 грн. сплачено ФОП ОСОБА_1 своєчасно 13.12.2022р. Як слідує зі змісту платіжного доручення №117 від 13.12.2022р. на суму 168,00 грн. та наданої відповідачем облікової картки платника податку зазначена сума є самостійно донарахованою позивачем штрафною санкцією за виправлення самостійно виявлених помилок в декларації з ПДВ за жовтень 2022 року. Згідно з розрахунками штрафних санкцій затримка сплати усіх узгоджених сум грошового зобов`язання не перевищує 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку їх сплати. На переконання колегії суддів, за умови не доведення наявності в діях позивача умислу, ФОП ОСОБА_1 підлягала притягненню до відповідальності на підставі пункту 124.1 статті 124 ПК України у вигляді застосування штрафних санкцій за ставкою 5 відсотків погашеної суми податкового боргу, що становить 2470,47 грн., з яких: за декларацією №9386644330 від 17.12.2021р. 1185,85 грн. (5% від 23717,00 грн.); за декларацією №9299906116 від 18.01.2023р. 8,31 грн. (5% від 166,20 грн.); за декларацією №9245809117 від 18.11.2022р. 1268,00 грн. (5% від 25360,00 грн.); за декларацією №9273271293 від 19.12.2022р. 6,85 грн. (5% від 137,00 грн.); за декларацією №9273271293 від 19.12.2022р. 1,46 грн. (5% від 29,20 грн.). Застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань за податковою декларацією №9267223919 від 13.12.2022р. колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки актом камеральної перевірки не зафіксовано факту несвоєчасно сплати ФОП ОСОБА_1 сум ПДВ згідно вказаної податкової декларації. Колегія суддів вважає, що за встановлених у цій справі обставин відсутні перешкоди для скасування спірних податкових повідомлень-рішень лише в частині суми необґрунтовано застосованого штрафу, оскільки це пов`язано із застосуванням помилкової ставки штрафу внаслідок безпідставної кваліфікації діяння як умисного. За відсутності цієї кваліфікуючої ознаки діяння позивача утворює склад правопорушення, за яке відповідальність наступає на підставі пункту 124.1 статті 124 ПК України у вигляді штрафу в розмірі 5 відсотків. Часткове скасування податкових повідомлень-рішень із зміною ставки штрафу в межах однієї об`єктивної сторони, суб`єкта та об`єкта правопорушення не може розглядатися як втручання у дискреційні повноваження контролюючого органу або перебирання на себе його функцій. У даному випадку лише уточняється правильна кваліфікація діяння платника податків в межах одного складу податкового правопорушення та правильна ставка штрафної санкції. У зв`язку з викладеним колегія суддів дійшла висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення від 16 червня 2023 року №14119/15-32-24-09/ НОМЕР_1 підлягає скасуванню в частині застосування штрафних санкцій, що перевищують зазначені вище суми грошових зобов`язань. Висновки колегії суддів у даній справі відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постановах від 05 жовтня 2023 року по справі №520/14773/21, від 16 листопада 2023 року по справі №160/24147/21. При вирішенні спору суд першої інстанції не звернув уваги на вказані обставини, не правильно застосував норми матеріального права, що призвело до помилкового рішення про задоволення позову ФОП ОСОБА_1 у повному обсязі. Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до ст.317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що постановлене Одеським окружним адміністративним судом рішення від 12.10.2023р. підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про часткове задоволення позову ФОП ОСОБА_1 . Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч.1, ч.3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням результату апеляційного перегляду задоволенню підлягають 80% позовних вимог, відповідно, у такій пропорції має бути здійснений розподіл судових витрат на сплату судового збору у цій справі. При зверненні до суду першої інстанції ФОП ОСОБА_1 сплатила 1073,60 грн. судового збору (квитанція №49806450 від 30.06.2023р.) А відтак, у зв`язку з частковим задоволенням позову, на підставі ч.3 ст.139 КАС України, з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню 858,88 грн. судового збору, що є пропорційним задоволеним вимогам. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року скасувати. Ухвалити по справі нове судове рішення, яким позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 16 червня 2023 року №14119/15-32-24-09/3027200321 в частині застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафу на суму, що перевищує 2470,47 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 858,88 грн. судового збору. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлений 15 січня 2024 року. Головуючий: І.Г. Ступакова Судді: А.І. Бітов О.В. Лук`янчук