Постанова 4854 № 420/13586/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 січня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/13586/23 Перша інстанція: суддя Тарасишина О.М., П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Турецької І. О., суддів Градовського Ю. М., Шеметенко Л. П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просив: - визнати протиправними дії щодо відмови у нарахуванні та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, включно; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що у спірний період відповідач не нараховував та не виплачував індексацію грошового забезпечення, попри те, що це передбачено Законом України «Про індексацію грошових доходів населення». Заявляючи вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення у спірний період, позивач покликається на те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення, у зв`язку зі зростанням споживчих цін. Також позивач наголошував на тому, що виплата індексації грошового забезпечення є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Позивач зазначає, що реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2023 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 28.02.2018. Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, включно. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив. Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідно до положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» позивачка має право на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за спірний у законодавчо встановленому розмірі. Суд встановив, що ОСОБА_1 індексація грошового забезпечення у спірний період не нараховувалася та не виплачувалася, у зв`язку з чим суд визнав такі дії відповідача протиправними. Суд підкреслив, що сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення військовослужбовця і відповідно до положень законодавства, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті. Обираючи належний спосіб відновлення порушеного права позивача, суд виходив з того, що у спірний період індексація грошового забезпечення позивачу не виплачувалася, у зв`язку з чим вважав, що належним способом захисту порушених прав є визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення у спірний період. Разом з цим, суд відмовив у задоволенні вимог в частині визначення місяця обчислення індексу споживчих цін, посилаючись на передчасність таких вимог та недоведеність того факту, що відповідач допустить таке порушення прав позивача. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву. В апеляційній скарзі, ВЧ НОМЕР_1 посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що у спірний період індексація грошового забезпечення не виплачувалася з огляду на те, що у межах наявного фінансового ресурсу у Міністерства оборони не було фінансової можливості щодо виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України за спірний період. Скаржник, окрім іншого, зазначав, що у 2015-2016 роках рівень доходів військовослужбовців був підвищений за рахунок збільшення розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, зокрема, премії (у відсотковому та абсолютному значенні) та щомісячної додаткової винагороди. Позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, справа буде розглядатися в порядку письмового провадження, оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Фактичні обставини справи. Відповідно до витягу з послужного списку майор ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 . Позивач, на адресу відповідача, 18.05.2023 подав рапорт щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018. Листом від 25.05.2023 № 862/1709 ВЧ НОМЕР_1 повідомила, що з січня 2016 року індексація грошового забезпечення не нараховувалась і не виплачувалась згідно пункту 7 телеграми Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2, де визначено, що індексацію грошового забезпечення не нараховувати до окремого роз`яснення. Відповідач пояснив, що для виплати індексації в січні 2016 року - лютому 2018 року фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України не було та фінансування на виплату індексації грошового забезпечення не здійснювалось. Поряд з цим, як заявив відповідач вже з березня 2018 року індексація грошового забезпечення нараховувалась та виплачувалась, згідно чинного законодавства. Згідно копій карток особового рахунку за 2016-2018 роки індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась та не виплачувалась. Вважаючи протиправною відмову ВЧ НОМЕР_1 позивач звернувся до суду з даним позовом. Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Отже, колегія суддів переглядає висновки суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги та не вступає в обговорення та оцінку судового рішення суду першої інстанції, в тій частині, яка не оскаржена. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке. Відповідаючи на доводи апеляційної скарги ВЧ НОМЕР_1 , в якій скаржник заперечує протиправність своєї бездіяльності та порушення права позивача на виплату індексації грошового забезпечення у спірний період, колегія суддів зазначає таке. Приписами частин 1-3 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03 липня 1991 року (надалі Закон №1282-ХІІ) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Згідно статті 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок № 1078). Відповідно до пункту 1 цього Порядку він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. Згідно пункту 1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту. Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. Отже, з аналізу положень Закону №2011-XII та Закону №1282-ХІІ вбачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації. Згідно матеріалів справи, виникнення спірних правовідносин зумовлено нездійсненням відповідачем нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача у спірний період. Оскільки матеріалами справи встановлено, що у спірний період індексація позивачу не була нарахована та виплачена, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки відповідач протиправно не нарахував та не виплатив йому індексацію грошового забезпечення, яка є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. При цьому, колегія суддів враховує, що висновки суду першої інстанції відповідають правовій позиції Верховного Суду, які викладені, зокрема, у постанові від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19 та від 26.01.2022 у справі №400/1118/21. Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 про визнання протиправною відмову у нарахуванні та виплаті індексації та зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 28.02.2018. Доводи апеляції про те, що у Міністерства оборони не було фінансової можливості виплачувати індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, колегія суддів оцінює критично, оскільки саме із виплатою індексації заробітної плати (грошового забезпечення) законодавцем пов`язано реалізацію роботодавцем гарантій щодо оплати праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Крім того, слід зазначити, що реалізація особою права на виплату грошового забезпечення не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, а обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення. На думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції. Відповідно до вимог статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення відсутні. Розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України не передбачений. Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України. Доповідач - суддя І. О. Турецька суддя Ю. М. Градовський суддя Л. П. Шеметенко Повне судове рішення складено 15.01.2024.