Постанова 4824 № 753/16461/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 січня 2024року м. Київ Унікальний номер справи № 753/16461/22 Апеляційне провадження № 22-ц/824/4321/2024 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б., суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 липня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Коренюк А.М., у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку зворотньої вимоги (регресу),- в с т а н о в и в : У грудні 2022 року представник ПрАТ «Страхова група «ТАС» - Миц І.В. звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Страхова група «ТАС» 106 298,37 грн. матеріальної шкоди у порядку регресу та 2 481,00 грн. судового збору (а.с. 1-3). В обґрунтування позову зазначала, що ПрАТ «Страхова група «ТАС» укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом № АМ/5642060, згідно якого було застраховано транспортний засіб «КІА Picanto», р.н. НОМЕР_1 . Вказувала, що 10 лютого 2019 року приблизно о 21 годині 20 хвилин, відповідач ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Kia Picanto», р.н. НОМЕР_1 , по вул. Набережна Дніпровська, 5 в м. Києві, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_2 , після чого транспортний засіб «Kia Picanto», р.н. НОМЕР_1 , від удару здійснив зіткнення з транспортним засобом МВ CLK 200, р.н. НОМЕР_3 , транспортний засіб «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_2 , від удару здійснив зіткнення з транспортним засобом «Volkswagen Touran», р.н. НОМЕР_4 , що призвело до пошкодження автомобілів, заподіяння матеріальних збитків і порушення п. п. 2.3Б. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України. Зазначала, що постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 22 березня 2019 року у справі № 755/3380/19 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні зазначеного ДТП. Також, в результаті зазначеної ДТП було пошкоджено транспортні засоби «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_2 , «Volkswagen Touran», р.н. НОМЕР_4 , МВ CLK 200, р.н. НОМЕР_3 , що підтверджується вказаною постановою. Враховуючи наявність полісу № АМ/5642060, водій транспортного засобу «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_2 , та власник транспортного засобу МВ CLK 200, р.н. НОМЕР_3 , звернулись до ПрАТ «Страхова група «ТАС» з повідомленням про ДТП. З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_2 , проведено його огляд, про що складено протокол огляду транспортного засобу та отримано звіт № 1502/1-2 про визначення вартості матеріального збитку транспортного засобу, відповідно до якого вартість матеріального збитку транспортного засобу «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_2 , складає 86 530,97 грн., та висновок № 1502/1-2 за результатами проведення автотоварознавчого дослідження, згідно з яким утилізаційна вартість транспортного засобу «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_2 , дорівнює 8 425,20 грн., а також ремонтну калькуляцію № 2446, відповідно до якої вартість ремонту пошкодженого транспортного засобу складає 114 304,17 грн. Внаслідок цього, позивачем на підставі зібраних документів та заяви власника про страхове відшкодування складено страховий акт № 8702В/01/2019 на суму 77 105,77 грн., та здійснено виплату, що підтверджується платіжним дорученням № 15605 від 25 березня 2019 року. Крім того, з метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу МВ CLK 200, р.н. НОМЕР_3 , проведено його огляд, про що складено протокол огляду транспортного засобу та дослідження 339-R.51.7 про оцінку пошкодженого транспортного засобу складає 116 638,40 грн., а ремонтну калькуляцію 02988_01 відповідно до якої вартість пошкодженого транспортного засобу складає 238 866,63 грн. Внаслідок цього, позивачем на підставі зібраних документів та заяви власника про страхове відшкодування складено страховий акт № 9046Р/01/2019 на суму 29 192,60 грн., та здійснено виплату, що підтверджується платіжним дорученням № 16536 від 28 березня 2019 року. Загальна сума виплати страхового відшкодування в результаті ДТП 10 лютого 2019 року за пошкоджені транспортні засоби «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_2 , та МВ СLК, р.н. НОМЕР_3 , склала 106 289,37 грн., яка була виплачена позивачем. Вказувала, що відповідно до абзацу «а», п.п. 38.1.1 п. 38.1, ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 27 березня 2019 року у справі № 755/2912/19 встановлено, що відповідач на момент вчинення ДТП перебував у стані сп`яніння. Враховуючи викладене, вважає, що відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу шкоду в порядку регресу в розмірі 106 298,37 грн. (а.с. 1-3). Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 26 липня 2023 року, з урахуванням ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 20 грудня 2023 року про виправлення описок, позовні вимоги ПрАТ «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку зворотньої вимоги (регресу), - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Страхова група «ТАС» 106 298 грн. 37 коп. - витрат, пов`язаних із виплатою страхового відшкодування, 2 684 грн. 00 коп. - судового збору, а всього - 108 982 грн. 37 коп. (а.с. 81-87, 134-135). Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 05 вересня 2023 року, з урахуванням ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 20 грудня 2023 року про виправлення описок, заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення дарницького районного суду м. Києва від 26 липня 2023 року залишено без задоволення (а.с. 101-102, 134-135). Не погодившись з заочним рішенням районного суду, 26 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с. 105-116). В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що не погоджується з оскаржуваним рішенням, оскільки судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказував, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, здійснюючи заочний розгляд справи, оскільки позбавив відповідача можливості реалізувати його права, гарантовані пунктом 3 статті 43 ЦПК України. Зазначав, що суд першої інстанції може здійснювати заочний розгляд справ виключно у випадку повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином. При цьому, причини неявки відповідача у судове засідання повинні бути поважними. Звертав увагу, що ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 13 лютого 2023 року було відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засідання на 25 квітня 2023 року о 12 год. 30 хв. Вказане судове засідання не відбулося у зв`язку з неявкою сторін. Між тим, апелянт зазначав, що про судове засідання 25 квітня 2023 року його належним чином повідомлено не було, він не отримував жодних судових повісток, а відтак, не можна вважати, що останній повідомлений належним чином. Вказував, що на судове засідання 26 липня 2023 року він був належним чином повідомлений , проте не зміг на нього з`явитись з поважних причин, оскільки доглядав за малолітньою дитиною у зв`язку з перебуванням дружини на стаціонарному лікуванні, про що завчасно було повідомлено до суду першої інстанції та подано клопотання про відкладення розгляду справи. З огляду на викладене, вважає, що неявка відповідача в судове засідання, що мало місце 26 липня 20023 року не може вважатись повторною. Суд першої інстанції встановлюючи неявку відповідача в судове засідання проігнорував вимоги законодавства та не з`ясував поважність неприбуття сторони в судове засідання. Крім того, судом першої інстанції допущено однобічність та неповноту судового розгляду. Суд унеможливив реалізацію відповідачем наданого йому права подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. Також, на противагу доказам позивача, відповідач був позбавлений можливості заявити клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи з метою визначення реальної суми збитків, завданих автомобілям у ДТП за його участі. Таким чином, вважає, що суд допустив порушення норм процесуального права, позбавивши відповідача права на справедливий судовий розгляд, гарантований п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Вказував, що суд першої інстанції формально підійшов до вивчення обставин даної справи, не повно дослідив наявні докази, внаслідок чого дійшов передчасного висновку. Посилався на те, що суд не звернув уваги на пропуск позивачем строку позовної давності. Зазначав, що при регресі строк позовної давності обчислюється з моменту здійснення страховиком відповідної виплати страхового відшкодування. Враховуючи, що позивач виплатив страхове відшкодування власникам пошкоджених транспортних засобів 25 березня 2019 року та 28 березня 2019 року, то трирічний строк позовної давності сплинув відповідно 25 березня 2022 року та 28 березня 2022 року. Таким чином, позивач звернувся до суду і пропуском строку позовної давності, а саме 28 грудня 2022 року. При цьому, доказів існування обставин, які об`єктивно перешкоджали чи унеможливили подання позовної заяви в межах передбаченого законом строку позовної давності позивачем надано не було і з клопотанням про поновлення строку на звернення до суду він не звертався. Крім того, апелянт зазначав, що судом першої інстанції не було з`ясовано, у який спосіб позивачем було розраховано розмір матеріальних збитків, завданих власникам пошкоджених транспортних засобів, адже надані ним на підтвердження вказаних обставин звіт про визначення вартості матеріальних збитків від 26 лютого 2019 року № 15002/1-2 та висновок автотоварознавчого дослідження від 26 лютого 2019 року № 1502/1-2 містять неточності, неузгодженості та протиріччя. Зокрема, висновок автотоварознавчого дослідження від 26 лютого 2019 року № 1502/1-2 викликає сумніви у достовірності зазначених у ньому даних та відомостей, оскільки його виконавцем при визначенні ринкової вартості пошкодженого автомобіля «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_2 , взято за основу автомобіль «ВАЗ-2102», 1974 року випуску, які є цілком різними моделями транспортних засобів та відрізняються один від одного. Вважає, що надані позивачем звіт про визначення вартості матеріальних збитків від 26 лютого 2019 року № 15002/1-2 та висновок автотоварознавчого дослідження від 26 лютого 2019 року «1502/1-2 мали бути визнані судом першої інстанції неналежними доказами та не братися судом до уваги при ухваленні рішення (а.с. 105-116). З огляду на положення ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг. За правилами ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга ОСОБА_1 на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 липня 2023 року розглянута апеляційним судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні). Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи наступне. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 , 10 лютого 2019 року приблизно о 21 год. 20 хв. керуючи транспортним засобом «Kia Picanto», р.н. НОМЕР_1 , по вул. Набережна Дніпровська, 5 в м. Києві, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_2 , після чого транспортний засіб «Kia Picanto», р.н. НОМЕР_1 , від удару здійснив зіткнення з транспортним засобом МВ CLK 200, державний номер НОМЕР_3 , транспортний засіб «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_2 , від удару здійснив зіткнення з транспортним засобом «Volkswagen Touran», р.н. НОМЕР_4 , що призвело до пошкодження автомобілів, заподіяння матеріальних збитків і порушення п.п. 2.3Б. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України (а.с. 7). Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 22 березня 2019 року по справі № 755/3380/19, що набрала законної сили, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 384,20 грн. на користь держави (а.с. 7). Крім того, постановою Дарницького районного суду м. Києва від 08 травня 2019 року, що набрала законної сили, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200,00 грн. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік (а.с. 15-16). Постановою Київського апеляційного суду від 23 серпня 2019 року було залишено без змін постанову Дарницького районного суду м. Києва від 08 травня 2019 року (а.с. 17). Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Так, вищезазначеними постановами суду ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності, й, у тому числі, за ч. 1 ст. 130 КУпАП України, оскільки ОСОБА_1 визнаний винним у скоєнні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Між ПрАТ «Страхова група «ТАС» та ОСОБА_3 17 липня 2018 року було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом № АМ/5642060, дійсний до 16 липня 2019 року, згідно якого було застраховано транспортний засіб «КІА Picanto», р.н. НОМЕР_1 (а.с. 13). 28 лютого 2019 року до ПрАТ «Страхова група «ТАС» із заявою про страхове відшкодування звернулась ОСОБА_4 - власниця транспортного засобу «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, що мала місце 10 лютого 2019 року (а.с. 8). 04 березня 2019 року до ПрАТ «Страхова група «ТАС» із заявою про страхове відшкодування звернувся ОСОБА_5 - власник транспортного засобу Мercedes-Вenz, р.н. НОМЕР_3 , пошкодженого внаслідок ДТП, що мала місце 10 лютого 2019 року (а.с. 38). З метою визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_2 , на замовлення ПрАТ «Страхова група «ТАС» було проведено його огляд, про що складено протокол огляду колісного транспортного засобу від 15 лютого 2019 року (а.с. 30), висновок № 1502/1-2 від 26 лютого 2019 року за результатами проведення автотоварознавчого дослідження (а.с. 9-12), звіт № 1502/1-2 від 26 лютого 2019 року про визначення вартості матеріального збитку (а.с. 22-29). 14 березня 2019 року ПрАТ «Страхова група «ТАС» було складено страховий акт № 87028/01/2019, відповідно до якого сума страхового відшкодування становить 77 105,77 грн. підстава платежу - страхове відшкодування згідно договору страхування АМ/5642060 від 16 липня 2018 року, призначення платежу - заява про настання випадку № 03125/01/2019/53 (а.с. 47). Згідно з платіжним дорученням № 15605 від 25 березня 2019 року ПрАТ «Страхова група «ТАС» було виплачено ОСОБА_4 77 105,77 грн. страхового відшкодування (а.с. 31). З метою визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Мercedes-Вenz, р.н. НОМЕР_3 , на замовлення ПрАТ «Страхова група «ТАС» було проведено його огляд, про що складено протокол огляду колісного транспортного засобу від 18 лютого 2019 року (а.с. 37), проведено дослідження № 39-R/51/7 від 21 лютого 2019 року (а.с. 39-45). 04 березня 2019 року та ОСОБА_5 було погоджено виплату матеріального збитку у розмірі 29 192,60 грн. (а.с. 38). 18 березня 2019 року ПрАТ «Страхова група «ТАС» було складено страховий акт № 90461/01/2019, відповідно до якого сума страхового відшкодування становить 29 192,60 грн. підстава платежу - страхове відшкодування згіднодоговору страхування АМ/5642060 від 16 липня 2018 року,призначення платежу - заява про настання випадку № 02988/01/2019/53 (а.с. 32). Згідно з платіжним дорученням № 16536 від 28 березня 2019 року ПрАТ «Страхова група «ТАС» було виплачено ОСОБА_5 29 192,60 грн. страхового відшкодування (а.с. 33). Загальна сума виплати страхового відшкодування в результаті ДТП 10 лютого 2019 року за пошкоджені автомобілі «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_2 , та Мercedes-Вenz, р.н. НОМЕР_3 , склала 106 298 грн. 37 коп., яка була виплачена позивачем. Задовольняючи позовні вимоги ПрАТ «Страхова група «ТАС» суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування є обґрунтованими, обставини, що спростовують позовні вимоги судом не встановлені. Колегія суддів погодилась з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. При цьому ч. 2 ст. 1166 ЦК України визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Відповідно до змісту вказаної норм обов`язок доведення відсутності свої вини покладається саме на завдавала шкоди. У відповідності до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого страхового відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Відповідно до ч. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до п.п. «а» п.п. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що страховик, який виплатив страхове відшкодування потерпілій від ДТП особі, має право регресу до страхувальника або до водія забезпеченого транспортного засобу, винного у ДТП, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Отже, врахувавши наведені норми матеріального права та встановивши обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що страховик ПрАТ «Страхова група «ТАС», сплативши страхове відшкодування власникам транспортних засобів «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_2 , та Мercedes-Вenz, р.н. НОМЕР_3 , набув право регресної вимоги до відповідача ОСОБА_1 , який спричинив ДТП, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду, колегія суддів відхиляє, оскільки за змістом п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09 грудня 2020 року № 1236 з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 30 червня 2023 року на території України було встановлено карантин. З матеріалів справи вбачається, що виплату страхового відшкодування ПрАТ «Страхова група «ТАС» було здійснено 25 та 28 березня 2019 року, позивач звернувся до суду з даним позовом 28 грудня 2022 року, тобто в період дії карантину. З огляду на зазначене та встановлені обставини, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності, оскільки звернувшись до суду з відповідним позовом позивач не пропустив строк позовної давності. Крім того, в апеляційній скарзі апелянт посилався на те, що надані позивачем звіт про визначення вартості матеріальних збитків № 1502/1-2 від 26 лютого 2019 року та висновок автотоварознавчого дослідження № 1502/1-2 від 26 лютого 2019 року містять неточності, неузгодженості та протиріччя, у т.ч. неправильне визначення ринкової вартості пошкодженого автомобіля ««Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_2 . Колегія суддів відхилила вказані доводи апеляційної скарги, оскільки стороною відповідача не подавалось будь-яких доказів на спростування звіту про визначення вартості матеріальних збитків № 1502/1-2 від 26 лютого 2019 року та висновку автотоварознавчого дослідження № 1502/1-2 від 26 лютого 2019 року. Крім того, клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи в суді першої інстанції та до апеляційного суду при поданні апеляційної скарги відповідач не заявляв. Також, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилався на те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки підстави для ухвалення заочного рішення були відсутні. Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Умови та порядок проведення заочного розгляду справи передбачено статтями 280, 281 ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що суд може ухвалити заочне рішення при розгляді справи за умови, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання і повторно не з`явився в судове засідання. Повідомлення сторін про дату, час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 128-130 ЦПК України. Ухвалюючи заочне рішення суд першої інстанції виходив із того, що відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений згідно чинного законодавства належним чином - рекомендованим листом з повідомленням про вручення, розміщеним оголошенням на сайті судової влади (суду), відзиву на позовну заяву не подавав. Як вбачається з матеріалів справи, 13 лютого 2023 року ухвалою Дарницького районного суду м. Києва відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні на 25 квітня 2023 року о 12 год. 30 хв. (а.с. 62). Копію ухвали про відкриття та судову повістку було направлено на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_1 , проте, до суду повернувся конверт з відміткою працівників пошти «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 64). Згідно з п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Таким чином, на перше судове засідання відповідач був повідомлений належним чином, оскільки заяв про зміну адреси місця проживання не подавав. 25 квітня 2023 року Дарницьким районним судом м. Києва розгляд справи було відкладено на 26 липня 2023 року о 12 год. 00 хв. у зв`язку з неявкою сторін в судове засідання (а.с. 65). З матеріалів справи вбачається, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, призначений на 26 липня 2023 року о 12 год. 00 хв., на підтвердження чого в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення з відміткою про вручення поштового відправлення особисто відповідачу ОСОБА_1 за адресою зареєстрованого місця проживання (а.с. 70). Крім того, 24 травня 2023 року ОСОБА_1 отримав ухвалу про відкриття провадження та ознайомився з матеріалами справи вказаної цивільної справи, на підтвердження чого в матеріалах справи містяться розписки відповідача (а.с. 67-68). Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дотримано норм процесуального права щодо порядку ухвалення заочного рішення, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, проте, повторно не з`явився в судове засідання, не подав відзив, а позивач не заперечував проти такого вирішення справи. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. За таких обставин, колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції правильно встановивши обставини спору, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог за їх обґрунтованістю та доведеністю. Таким чином, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 липня 2023 року - залишити без змін. З огляду на положення ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 липня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець О.В. Борисова В.М. Ратнікова