Постанова Миколаївський апеляційний суд № 470/421/23

15.01.24 33/812/25/24 Провадження №33/812/25/24 Категорія: ст. 130 ч. 1 КУпАП Головуюча у першій інстанції Орлова С. Ф. Доповідачка апеляційного суду Ямкова О. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2024 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд в складі: головуючої - судді Ямкової О. О. за участю: секретаря Ковальського Є. В. особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 захисника Качана Р. Ю. розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання про поновлення строку та апеляційну скаргу захисника Качана Р. Ю. на постанову судді Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 8 грудня 2023 року, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , - якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, - В С Т А Н О В И В : Згідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення БД №260390, 10 липня 2023 року о 22 годині 30 хвилині у смт Березнегувате по вулиці Першого Травня водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «Toyota Corolla», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці), та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки або у медичному закладі, чим порушив пункт 2.5 ПДР України. Постановою судді Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 8 грудня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, 21 грудня 2023 року захисник ОСОБА_1 адвокат Качан Р. Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді від 8 грудня 2023 року скасувати та поновити йому строк на апеляційне оскарження. Апелянт вважає, що постанова є необґрунтованою та не відповідає вимогам закону. У скарзі виклав зміст постанови судді, яка оскаржена, посилання на диспозиції різних норм процесуального та матеріального права, в тому числі Конституції України, КУпАП, постанови ВС в складі КАС, а також практику ЄСПЛ при розгляді справ в порядку кримінального судочинства. Вказав на помилкове не врахування суддею постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2023 року, яка на його думку, є преюдиційною в частині неналежності та недопустимості відеодоказів у справі. Посилався на допит судом у якості свідка інспектора поліції без приведення його до присяги, показання якого не можуть слугувати доказом винуватості водія, а його повноваження щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення є сумнівними. Сама провокативна поведінка поліцейських, які з самого початку не мали права зупиняти автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , призвела до того, що водій, спираючись на свої конституційні права, не став виконувати незаконні розпорядження поліцейських. Тому усі зібрані поліцейськими докази у справі є неприпустимими. Відеозаписи, які додані до протоколу містять інші дати, ніж дата, зазначена у протоколі, а також не є безперервними, внаслідок чого дають підстави для сумнівів у відсутності монтажу при запису самої події. Не складено поліцейськими і акт огляду ОСОБА_1 на місці зупинки та не надано направлення для проведення огляду у медичному закладі. Нажаль, суд першої інстанції не надав оцінку вищезазначеним обставинам у своїй постанові, що призвело до безпідставного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд вважає можливим його поновити, оскільки скарга подана з нетривалим його пропуском, з огляду на день ознайомлення з повним текстом постанови судді, яка оскаржена. Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, у їх межах, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Качана Р. Ю., а також вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд доходить наступного. Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Доведення тих чи інших обставин здійснюється на підставі статті 251 КУпАП за допомогою усіх наявних доказів, що містяться у справі та є будь-якими фактичними даними, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинені та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Сам розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється відповідним органом, зокрема судом, виключно в межах протоколу про адміністративне правопорушення, наслідком чого є ухвалення постанови у відповідності до положень статті 283 КУпАП, у якій повинен міститися опис обставин, установлених під час розгляду справи та зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення. Таким чином суд повинен дослідити усі наявні у справі докази, які не поділяються на належні чи неналежні, а лише повинні містити будь-які фактичні дані, на основі яких можна встановити наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, вчиненого даною особою. Відповідно до положень статті 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є доказом в справі про адміністративне правопорушення. Тому суддя суду першої інстанції, як на доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, обґрунтовано послався на дані протоколу про адміністративне правопорушення, який підписано двома свідками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відеозйомку, здійснену на нагрудну камеру поліцейських, згідно яких ОСОБА_1 мав ознаки алкогольного сп`яніння, але на вимогу поліцейського відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки, так і у медичному закладі в установленому законом порядку, чим за складеним протоколом порушив положення пункту 2.5 ПДР України. Згідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. За положеннями пунктів 1.3, 1.6, 1.7 розділу І і положеннями розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція №1452/735) огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, з фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції, та за допомогою відеозапису, а у випадку його відсутності, у присутності двох свідків, якщо є підстави вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 3розділу I цієї Інструкції. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП. Установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду за допомогою технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові (пункт 7 розділу ІІ Інструкції). Направлення водія для проведення огляду на стан алкогольного чи іншого виду сп`яніння у медичному закладі видається поліцейським, у випадку не згоди водія з результатами показників Драгеру при огляді, що проведений поліцейськими на місці зупинки, або бажанні пройти такий огляд лише у медичному закладі. Натомість ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду як на місці зупинки, так і у медичному закладі, та ці обставини підтверджені протоколом та відеозаписом, що додані до матеріалів справи. Тому доводи захисника про необхідність складання акту огляду та направлення на проходження огляду, у випадку відмови водія від проходження огляду у встановленому законом порядку, є помилковим тлумаченням діючих положень Інструкції №1452/735, якими передбачено складання акту огляду, у випадку проходження огляду водієм за його згодою на місці зупинки автомобіля, та видачу йому направлення на проходження огляду у медичному закладі, у випадку незгоди з результатами такого огляду на місці зупинки транспортного засобу або бажання його пройти виключно у медичному закладі. Але таких обставин у справі не встановлено. Такими же є посилання захисника ОСОБА_4 на те, що у водія, який відстоював свої конституційні права проти свавілля поліцейських, не було ознак сп`яніння, оскільки вони спростовується не лише поведінкою та зовнішнім виглядом ОСОБА_1 , що зафіксовано на відеозапису, а ще і положеннями пункту 2 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція №1452/735), якими визначається, що наявність у водія ознак сп`яніння відноситься до виключної компетенції поліцейських, які перевіряють наявність чи відсутність такого сп`яніння на місці зупинки за допомогою спеціальних технічних засобів. Припущення захисника щодо відсутності компетенції у представника поліції на складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно водія ОСОБА_1 не ґрунтується не матеріалах справи. Сам протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам статті 256 КУпАП та щодо місця та суті адміністративного правопорушення повністю узгоджуються з даними, які містяться у відеозаписах, здійснених працівником поліції на нагрудну камеру. З відеозапису, що здійсненому безперервно на нагрудну камеру поліцейського, вбачається, що він міститься у сімох файлах, які починаються з «0005» і закінчуються «00011», але йде безперервно, оскільки за встановленим часом закінчується у першому файлі та продовжується з цього ж часу в наступному, і так триває до кінця відеозапису (файл «0005» закінчується на 00.54.25 та продовжується у файлі «0006» з 00.54.26, і так протягом усієї фіксації). За такого доводи захисника про відсутність безперервності відеофіксації події та можливості здійснення монтажу відеозапису не є слушними. Такими же є твердження, що відеозапис немає технічних даних стосовно засобу його фіксації, які спростовуються самим відеозаписом, де має місце вказівка на технічний номер RMC 193957 000, A, 4718/36378, N 03251.08904, E, 0.000, 0.00, 100723,,, DSJ_ 0000000_000000. В той же час у відеозаписі міститься інша дата 30 квітня 2023 року замість дати самої події 10 липня 2023 року. Однак за фіксацією обставин події декількох правопорушень, які зафіксовані представниками поліції у протоколі про адміністративне правопорушення серії БД №260390 від 10 липня 2023 року, до якого додано диск з відеозаписом, та постанови серії БАА №970220, яка оскаржена водієм шляхом подачі адміністративного позову та апеляційної скарги на рішення адміністративного суду, та змістом судових рішень, за наслідками їх розгляду, ухвалених судами адміністративної юрисдикції, встановлено, що ці події відбувалися саме 10 липня 2023 року, а аналогічних подій, які могли б бути 30 квітня 2023 року з тими самими учасниками не мали місця. Такі ж обставини у суді апеляційної інстанції підтвердив і водій ОСОБА_1 .. Крім того за відеозаписом та поясненнями поліцейського Бєлоус Р. С. вбачається, що в момент бійки, яка відбулася за участю ОСОБА_1 , його друзів та поліцейських, у поліцейського, який фіксував подію, на землю впала камера, внаслідок чого міг відбутися технічний збій фіксації дати події, що не суперечить розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, за яким поліцейський після прибуття з чергування повідомляє про це відповідальну особу та передає їй карту пам`яті із зафіксованою подією. За таких обставин, усі заперечення стосовно того, що відеозапис, здійснений за допомогою нагрудної камери не може бути використаний як доказ у справі, є безпідставними, оскільки карта пам`яті нагрудного відеореєстратора зафіксувала подію правопорушення, а зроблений нею відеозапис додано до протоколу, який складався на місці самої події. Так, із відеозапису, що міститься у першому файлі «0005» вбачається, що поліцейські переслідуються автомобіль, як ними з`ясовано пізніше, під керуванням водія ОСОБА_1 .. При русі цього автомобіля попереду патрульного автомобіля о 00.50.10 транспортний засіб від`їжджає від місця зупинки без включення лівого покажчика повороту. Потім рухається, о 00.50.32 повертає ліворуч та вмикає покажчик лівого повороту, а після подачі поліцейськими сигналу про зупинку транспортного засобу о 00.50.42 приймає праворуч, зупиняється, але покажчик правого повороту не вмикає. Про такі обставини водія ОСОБА_1 повідомляє поліцейський, після того, як водій вийшов з автомобіля. На відеозаписі також зафіксовано, що в автомобілі, крім водія, знаходяться троє малолітніх дітей, які не мають дитячих крісел та не пристьобнуті ременями безпеки. Про що поліцейські також повідомляють водієві. При тому дій з перевірки віку дітей та заміру їх росту поліцейські на місці події не здійснюють. На записі о 00.51 події ОСОБА_1 повідомляє, що «ми сьогодні з дітьми гуляли. Я випив шейк». На що поліцейська роз`яснює водієві, що у нього вбачаються ознаки алкогольного сп`яніння. Продовження роз`яснення поліцейською ознак сп`яніння, порядок проходження огляду та наслідки відмови від його проходження, зафіксовано в подальшому відеозапису події, що міститься у файлу «0006». Водій відповідаючи поліцейській каже, що «випив баночку шейку». О 00.55 пояснює, що «на місці проходити не буду, поїду у лікарню». Але на повторне роз`яснення прав та наслідків, зокрема, відмови від проходження огляду, о 00.56.34 ОСОБА_1 каже «я не хочу проходити». На роз`яснення наслідків відмови від проходження о 00.57 каже «я оскаржу ваші мрії». О 00.58.46-49 ОСОБА_1 ще раз відмовляється від проходження огляду, бо «медзаклад недійсний». О 00.59 на місце події приїздять товариші водія та запис у файлі закінчується о 00.59.25. Продовжується запис у файлі «0007» з 00.59.26, де ОСОБА_1 веде себе вже агресивно, підходить до поліцейських, замахується ногою та починається бійка, нецензурна лайка. Внаслідок такої поведінки товариші ОСОБА_1 намагаються його увести з місця події. Поліцейська кричить, де водій, нащо ОСОБА_1 відповідає «нема водія». У всіх інших файлах зафіксована агресивна поведінка водія ОСОБА_1 , яка не відповідала обстановці, але який за твердженням захисника в апеляції «намагався відстояти свої конституційні права», без ідентифікації таких прав. Намагання поліцейських не дати товаришам ОСОБА_1 увести його з місця події та порядок складення поліцейськими протоколу та постанови. Отже, заперечення захисника про недотримання представниками поліції роз`яснення водієві порядку проходження огляду та наслідків, не ґрунтуються на матеріалах справи, які свідчать про те, що водієві належним чином роз`яснено такий порядок, а його дії та поведінка свідчать про намагання ухилитися від його проведення, та відмову від проходження огляду на стан сп`яніння. Щодо роз`яснення загальних процесуальних прав, то їх порушення не встановлено суддею суду першої інстанції правильно, оскільки ОСОБА_1 ними скористався в повному обсязі, як у суді першої інстанції загальної та адміністративної юрисдикції, так і у судах апеляційної інстанції. При тому доводи захисника про преюдицію постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2023 року в частині неналежності відеозапису у даній справі є помилковими, оскільки це різні справи, які розглянуті судами різних юрисдикцій, і тому те, що є підставою для скасування постанови, що винесена поліцейськими, не є підставою для застосування цих норм при розгляді судами протоколу про інше адміністративне правопорушення. Крім того, адміністративним апеляційним судом не встановлена неналежність самого відеозапису, з огляду на відсутність замірів росту дітей та перевірки їх віку, а також відсутності у постанові, винесеної представником поліції номеру технічного засобу, яким здійснена відеозапис події щодо порушення водієм ОСОБА_1 інших пунктів ПДР України, які є відмінними від пункту 2.5 ПДР України. Разом з тим обставини порушення пункту 2.5 ПДР України зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення, який додатково підписано свідками, та який відповідно до вимог статті 251 КУпАП є доказом у справі про адміністративне правопорушення, а також самим фактом відеофіксації відмови водія від проходження огляду з роз`ясненням наслідків відмови. Посилання адвоката у змісті апеляції на рішення ЄСПЛ, які ухвалені ним за встановленими порушеннями у кримінальних справах, пов`язаних з жорстоким поводженням поліцейських відносно обвинувачених або підозрюваних та можливості прийняття судом доказів, здобутих таких шляхом, а також при проведенні інших кримінально-процесуальних дій, не мають ніякого відношення до процедури та порядку розгляду справ про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП. Доводи про порушення поліцейськими порядку оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення з посиланням на регламентовані підзаконні акти та постанову КАС в складі ВС не стосуються встановлених судом обставин справи, оскільки справа про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП розглянута судом, а постанова КАС та інші нормативні акти, на які посилається апелянт, стосуються виключно справ про адміністративні правопорушення, які розглядають представниками поліції, як компетентним органом, без складення протоколу про адміністративні правопорушення, а тому ці стандарти не можуть бути застосовані до справ, які підвідомчі судам. Не є слушними і посилання на практику КАС, оскільки розгляд справ в порядку адміністративного судочинства та справ про адміністративні правопорушення, регулюються різними галузями права. За наведеного доводи апелянта про порушення процесуальних прав водія, з огляду положенням КУпАП, не є слушними. Отже, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Стягнення за вчинення адміністративного правопорушення призначено ОСОБА_1 відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд - П О С Т А Н О В И В : Поновити захиснику Качану Р. В. строк на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу захисника Качана Р. В. залишити без задоволення, а постанову судді Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 8 грудня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без зміни. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуюча О.О. Ямкова