Постанова 4803 № 205/1993/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/369/24 Справа № 205/1993/23 Головуючий у першій інстанції: Курбанова Н. М. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2024 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Красвітної Т.П., суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 серпня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, держави Україна, в особі Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИЛА: У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 31.01.2022 постановою Першого апеляційного адміністративного суду прийнято рішення по справі №200/11419/21, яким визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області, в особі Сектору з питань пенсійного забезпечення в ГУНП в Донецькій області, яка полягає в невиконанні вимог пункту 12 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнення з військової служби та деяких інших осіб», затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1, а саме: неоформленні всіх необхідних документів і подання про призначення пенсії ОСОБА_1 , неознайомлення з ним і ненаправлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області, в особі Сектору з питань пенсійного забезпечення в ГУНП в Донецькій області, відповідно до пункту 12 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнення з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1, оформити всі необхідні документи і подання про призначення пенсії ОСОБА_1 , ознайомити з ним ОСОБА_1 і направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Зазначена постанова суду набула законної сили 31.01.2022 року. Протиправна бездіяльність ГУ НП в Донецькій області призвела до того, що позивачу не було призначено пенсію вчасно, відповідно до його заяви від 11.08.2021 року, оскільки ГУ НП в Донецькій області не вчинив своєчасно передбачених законодавством дій. Таким чином, порушення його прав тривало з 11.08.2021 року по 09.06.2022 рік. Зважаючи на протиправну бездіяльність ГУ НП в Донецькій області, це призвело до несвоєчасного направлення необхідних документів для призначення пенсії, що спричинило несвоєчасне призначення йому пенсії, органом державної влади порушено гарантовані Конституцією України та законами України право на соціальний захист, право на достатній життєвий рівень для себе, що включає достатнє харчування, одяг, житло, право на вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на соціальний захист офіцерського складу органів внутрішніх справ, право на мирне володіння майном. У зв`язку з порушенням його прав ГУ НП в Донецькій області, йому було завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, які виражаються у відчутті тривоги, розпачу, стресу, пов`язаному з тим, що він, пенсіонер, ветеран, учасник бойових дій, був позбавлений з вини ГУ НП в Донецькій області вчасно отримувати забезпечену та гарантовану державою пенсію на протязі тривалого часу (майже дин рік) - з 11.08.2021 року по 09.06.2022 рік. Тобто він був позбавлений права на належний соціальний захист у вигляді пенсії та позбавлений відповідних коштів, протиправною бездіяльністю ГУ НП в Донецькій області були порушені його звичайні життєві зв`язки, оскільки він вимушений був звертатися за консультаціями до юристів, до ГУ НП в Донецькій області, до вищестоящих інстанцій (скарга до МВС щодо зволікання із виконанням рішення), до судових органів, тобто докладати додаткових зусиль для відновлення своїх прав. Він відчув пригнічення та глибоке розчарування в існуючій системі соціального та пенсійного захисту, оскільки він, як пенсіонер та ветеран МВС, учасник бойових дій, який віддав все своє життя на службу в органах внутрішніх справ, відчув на собі нехтування з боку держави. Розмір відшкодування позивач оцінює у розмірі гарантованої державою мінімальної заробітної плати (6700,00 грн) за кожне порушене право (право на соціальний захист, право на достатній життєвий рівень для себе, що включає достатнє харчування, одяг, житло, право на життя на державному рівні заходів, спрямованих на соціальний захист осіб офіцерського складу, право мирно володіти своїм майном), тобто у 26800,00 грн. (6700 грн. х 4 порушених права). Оцінюючи моральну шкоду, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, позивач спирається на можливість застосування аналогії закону, оскільки іншими законами, наприклад ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.1994 року (стаття 13) розмір моральної шкоди вираховується саме із застосуванням такого критерію, як мінімальна заробітна плата. Тому позивач просив відшкодувати йому моральну шкоду, завдану протиправною бездіяльністю Головного управління Національної поліції в Донецькій області та стягнути з держави Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 26800,00 грн. на відшкодування заподіяної органом державної влади моральної шкоди шляхом списання коштів державного бюджету з єдиного казначейського рахунку Державною казначейською службою України. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 серпня 2023 року позов задоволено частково. Стягнено з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 3000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. В апеляційній скарзі Головне управління Національної поліції в Донецькій області, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с. 114-118). Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги ціну позову в розмірі 26800,00 грн. грн., розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Від Державної казначейської служби України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить задовольнити апеляційну скаргу ГУ НП в Донецькій області. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення, виходячи з наступного. Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2022 року в справі №200/11419/21 рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року скасовано. Прийнято нову постанову про задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії (а.с. 15-20). Вказаною вище постановою визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області в особі Сектору з питань пенсійного забезпечення в ГУНП в Донецькій області, яка полягає в невиконанні вимог пункту 12 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнення з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року, №3-1, а саме: неоформленні всіх необхідних документів і подання про призначення пенсії ОСОБА_1 , не ознайомлення з ним і ненаправлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (а.с. 15-20). Також судовим рішенням від 31 січня 2022 року в справі №200/11419/21 зобов`язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області в особі Сектору з питань пенсійного забезпечення в ГУНП в Донецькій області відповідно до пункту 12 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнення з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1, оформити всі необхідні документи і подання про призначення пенсії ОСОБА_1 , ознайомити з ним ОСОБА_1 і направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Вирішено питання розподілу судових витрат (а.с. 15-20). Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2022 року №200/11419/21 не оскаржувалась та набрала законної сили 31.01.2022. На виконання зазначеної вище постанови, Донецьким окружним адміністративним судом 16.02.2022 виданий виконавчий лист №200/11419/21 про зобов`язання ГУ НП в Донецькій області в особі Сектору з питань пенсійного забезпечення в ГУНП в Донецькій області відповідно до пункту 12 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнення з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1, оформити всі необхідні документи і подання про призначення пенсії ОСОБА_1 , ознайомити з ним ОСОБА_1 і направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (а.с. 8). ОСОБА_1 звертався до ГУ НП в Донецькій області зі скаргою від 05.05.2022 щодо невиконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2022 №200/11419/21 (а.с. 14). Листом Сектору з питань пенсійного забезпечення ГУ НП в Донецькій області від 09.06.2022 №140/34/01-2022, на виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2022 №200/11419/21, направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області матеріали для призначення пенсії на ОСОБА_1 на 25 аркушах (а.с.7). Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме - у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами. Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України. Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №920/715/17 (провадження №12-199гс18) зазначено, що «шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України)». У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №920/715/17 (провадження №12-199гс18) зроблений висновок, що «застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування». У випадку, якщо порушення (дія/бездіяльність) уповноваженого органу має триваючий характер, встановленню підлягає також конкретно визначений період бездіяльності такого органу, оскільки вказана обставина впливає на визначення розміру моральної шкоди. Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення у справі «Stankov v. Bulgaria» (Станков проти) від 12 липня 2007 року). Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; приймаючи до уваги встановлення судовим рішенням, яке набрало законної сили, протиправної бездіяльності Головного управління Національної поліції в Донецькій області, в особі Сектору з питань пенсійного забезпечення в ГУНП в Донецькій області, щодо неоформлення всіх необхідних документів і подання про призначення пенсії ОСОБА_1 , неознайомлення з ним і ненаправлення до ГУ ПФУ в Донецькій області; враховуючи, що позивач зазнав душевних переживань, у зв`язку із необхідністю залучення додаткових зусиль, складання та подання позову до адміністративного суду, хвилюванням через несвоєчасне направлення необхідних документів для призначення йому пенсії; враховуючи доведеність позивачем причинного зв`язку між бездіяльністю ГУ НП в Донецькій області та настанням шкоди; виходячи із засад виваженості, розумності, справедливості, - колегія дійшла висновку про наявність підстав для відшкодування завданої позивачу моральної шкоди у достатньому та необхідному розмірі 3000,00 грн. Разом з тим, відповідно до частини другої статті 2, частини першої статті 170 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року в справі №910/23967/16 (провадження № 12-110гс18) вказано, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання. З урахуванням наведеного вище, кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16). Проте суд першої інстанції на це уваги не звернув та зробив помилковий висновок про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди безпосередньо з Державної казначейської служби України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку. Враховуючи те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, оскаржуване рішення підлягає зміні, шляхом викладення абзацу другого резолютивної частини рішення суду першої інстанції у такій редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на відшкодування моральної шкоди 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.». Суд звертає увагу, що згідно частини першої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія звертає увагу, що рішення місцевого суду, згідно змісту апеляційної скарги, оскаржене в частині частині часткового задоволення позовних вимог до ГУ НП в Донецькій області. Тому суд апеляційної інстанції справу в частині вирішення позовних вимог до держави Україна, в особі Державної казначейської служби України, та часткової відмови в задоволенні позову до ГУ НП в Донецькій області не переглядає, згідно вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України. Згідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом викладення другого абзацу резолютивної частини у новій редакції. Керуючись ст.ст. 7, 367, 369, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області задовольнити частково. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 серпня 2023 року змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини у такій редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на відшкодування моральної шкоди 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.». В іншій оскаржуваній частині рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 03 серпня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст судового рішення складений 15 січня 2024 року. Головуючий Т.П. Красвітна Судді І.А. Єлізаренко О.В. Свистунова