Постанова 4857 № 300/2767/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/2767/23 пров. № А/857/15135/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Коваля Р.Й., Ільчишин Н.В. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року (суддя Тимощук О.Л., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту не зазначена), в адміністративній справі №300/2767/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, встановив: У травні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, в якому просив: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення позивачу основного розміру пенсії за вислугу років під час її перерахунку з 88% від відповідних сум грошового забезпечення на 70% з 01.01.2016; 2) зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії, з урахуванням її основного розміру 88% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2016; 3) зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії з 01.01.2016. Відповідач позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі. Також відповідач вказав на правові підстави для застосування у даному спорі строку звернення до суду з позовною заявою. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.07.2023 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо зменшення ОСОБА_1 основного розміру пенсії за вислугу років під час її перерахунку з 88% від відповідних сум грошового забезпечення на 70% з 01.07.2022. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, з урахуванням її основного розміру 88% відповідних сум грошового забезпечення з 01.07.2022, з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача частину сплаченої суми судового збору, що становить 536,80 грн.. З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що у справі №300/609/20 вирішувалось питання перерахунку пенсії позивача з 01.01.2016. Однак вказане рішення суду не є приюдиційним при перерахунку пенсії позивача в інші періоди. У справах №300/7838/21 та №300/2290/22 суд не ухвалював рішення про перерахунок пенсії позивача з 01.12.2019 у конкретному відсотковому значенні від грошового забезпечення. Тому Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії за рішенням суду та обчислено у відсотковому відношенні у розмірі 70%, так як саме чинною нормою Закону 2262 (стаття 13) передбачено, що максимальний розмір пенсії обчислюється у розмірі 70%. Враховуючи вказане, вважає скаржник, що вимоги позивача щодо здійснення з 01.01.2016 року перерахунку та виплати йому пенсії в розмірі 88% є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Також вказує апелянт на недотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом. За результатами апеляційного розгляду апелянт (відповідач) просить скасувати оскаржене рішення суду від 24.07.2023 року та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Судом встановлено такі фактичні обставини справи. Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ (далі Закон №2262-ХІІ). Згідно протоколу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за пенсійною справою №0903000383 (МВС) від 10.01.2008 про призначення пенсії, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та з 27.12.2007 отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в основному розмірі 88 % грошового забезпечення (а.с. 40). Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2020 у справі №300/609/20 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 у розмірі 88% суми грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум з 01 січня 2016 року, в порядку визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року за №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (https://reyestr.court.gov.ua/Review/88617576). На виконання зазначеного рішення суду згідно з протоколу за пенсійною справою №0903000383 (МВС) позивачу з 01.10.2020 перераховано пенсію у розмірі 88% грошового забезпечення (а.с. 46). У подальшому, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 у справі №300/7838/21 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із врахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, згідно довідки від 26.08.2021 №1615 виданої Державною установою "Територіальне медичне об`єднання МВС України в Івано-Франківській області", з урахуванням проведених платежів (https://reyestr.court.gov.ua/Review/103451176). На виконання зазначеного рішення згідно з протоколу за пенсійною справою №0903000383 (МВС) позивачу з 01.07.2022 перераховано пенсію у розмірі 70% грошового забезпечення (а.с. 49). Не погоджуючись із зменшенням відсоткового значення при перерахунку основного розміру грошового забезпечення, позивач звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою від 17.04.2023, в якій просив провести перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з врахуванням 88% основного розміру грошового забезпечення (а.с. 10). Листом від 11.05.2023 за №4093-3622/І-02/8-0900/23 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що на виконання рішення суду від 21.02.2022 у справі №300/7838/21 йому проведено перерахунок пенсії, внаслідок чого розмір пенсійної виплати склав 32989,32 грн, однак виплата проводилася в максимальному розмір 19340,00 грн, зобов`язань щодо проведення перерахунку в розмірі 88% грошового забезпечення на орган пенсійного фонду покладено не було, також зазначив, що в подальшому, на виконання рішення суду від 21.10.2022 у справі №300/2290/22, яке набрало законної сили 02.03.2023 пенсія виплачувалася в повному обсязі, без обмеження її максимальним розміром, тобто в розмірі 28938,00 грн, а зобов`язань щодо проведення перерахунку пенсії в розмірі 88% грошового забезпечення на орган пенсійного фонду покладено не було (а.с. 11). Вважаючи протиправними дії відповідача щодо зменшенням відсоткового значення основного розміру пенсії внаслідок проведених перерахунків пенсії, позивач звернувся із даним позов до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах. Крім цього, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав. Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відтак, на переконання колегії суддів, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Також колегія суддів наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись. Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі №240/12017/19 (постанова від 31.03.2021). Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з`ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Колегія суддів враховує, що відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.09.2023 у справі №1340/5990/18 щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, необхідно враховувати, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву. Як на причину поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду недостатнім є посилатися на необізнаність у проведенні перерахунку пенсії та неповідомлення позивача пенсійним органом про здійснення такого перерахунку. При цьому позивачем не наведено та в матеріалах справи відсутні докази щодо вчинення позивачем будь-яких дій з метою отримання інформації щодо обрахунку розміру його пенсії, отримуваної ним після проведення такого перерахунку. Таким чином, реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України: …для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Відтак, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем листа відповідача від 08.11.2019 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року.". Такий же правовий висновок підтримано Верховним Судом при розгляді справи №380/14933/22, що викладений у постанові від 12 квітня 2023 року. Недоречним є посилання на положення статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки за змістом наведених норм строк давності не застосовується лише до вимог щодо перерахунку пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та щодо нарахованих пенсій, в спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом та відсутня зміна розміру грошового забезпечення. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27.08.2021 у справі №1.380.2019.000974 з подібними правовідносинами. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом 16.05.2023, заявивши позовні вимоги про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Івано-Франківській області щодо зменшення ОСОБА_1 основного розміру пенсії за вислугу років під час її перерахунку з 88% від відповідних сум грошового забезпечення на 70% з 01.01.2016. Рішенням суду першої інстанції від 24.07.2023 року позовні вимоги задоволено частково, зокрема, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо зменшення ОСОБА_1 основного розміру пенсії за вислугу років під час її перерахунку з 88% від відповідних сум грошового забезпечення на 70% з 01.07.2022, та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, з урахуванням її основного розміру 88% відповідних сум грошового забезпечення з 01.07.2022. Матеріалами справи підтверджується, що спірні обмеження при перерахунку пенсії позивача були здійснені ще із 01.07.2022 року. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач повинен був дізнатись про порушення свого права при перерахунку пенсії з дня отримання пенсійної виплати, у даному випадку з липня 2022 року. При цьому, як вже було зазначено вище, позивач звернувся до суду 16 травня 2023 року з порушенням шестимісячного строку звернення до суду, визначеного частиною 2 статті 122 КАС України. За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом. З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку про те, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики та інше. Не реалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача. Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку. Отже, у розглядуваній ситуації, із липня 2022 року розпочався для позивача 6-ти місячний строк звернення до адміністративного суду з відповідними вимогами щодо визнання протиправними дій відповідача у застосуванні 70% відповідних сум грошового забезпечення з 01.07.2022 призначеної позивачу пенсії відповідно до Закону №2262-XII. Відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом. У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський Суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб. Враховуючи те, що поважних та об`єктивних причин пропуску строку звернення до суду з позовом позивачем не зазначено та в ході судового розгляду справи таких не встановлено, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин положень статті 123 КАС України, які стосуються періоду заявлених вимог поза межами визначеного статтею 122 КАС України строку звернення до суду. Відповідно до частини 1 статті 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Згідно п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Частинами 3 і 4 статті 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. За таких обставин, оцінивши зібрані докази у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії необхідно залишити без розгляду в частині вимог щодо визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення ОСОБА_1 основного розміру пенсії за вислугу років під час її перерахунку з 88% від відповідних сум грошового забезпечення на 70% та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, з урахуванням її основного розміру 88% відповідних сум грошового забезпечення, за період із 01.07.2022 року по 15.11.2022 року. Відносно позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання до вчинення дій, які заявлені в межах 6-ти місячного строку, то колегія суддів враховує наступне. Спеціальний законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-XII (далі-Закон №2262-XII). Так, частиною 2 статті 13 Закону №2262-XII (у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) визначено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Матеріалами справи підтверджується, що станом на час виходу позивача на пенсію загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до стаття 13 Закону №2262-XII, становив 88% і не перевищував 90%. У подальшому, стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» неодноразово була змінена в частині граничного розміру пенсії у відсотковому співвідношенні до розміру грошового забезпечення. Так, на момент виникнення спірних правовідносин, вказана вище стаття передбачала, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення. Разом з тим, апеляційний суд вважає, що застосування 70 відсоткового показника до перерахунку пенсії відповідача є протиправним, як тому, що такий застосовується під час призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, так і тому, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України. Аналогічна правова позиція висловлена у рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04 лютого 2019 року, ухваленому за результатами розгляду справи №240/5401/18, яке було залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року. Отже, для перерахунку пенсії позивача, відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб» відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини 2 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. Це стосується і випадків перерахунку пенсії на виконання судового рішення, у якому не вказано розміру відсоткового значення пенсії. Пенсійний орган не може його самостійно змінювати і встановлювати відсотковий розмір пенсії від грошового забезпечення відмінний від того, який був при призначенні пенсії. Таким чином, відповідач, при перерахунку пенсії позивача неправомірно зменшив відсоткове значення розміру пенсії до грошового утримання з 88% до 70%. Підсумовуючи встановлене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, заявлених в межах шестимісячного строку звернення до суду з адміністративним позовом, щодо визнання протиправними дій відповідача, що виразились у зменшенні відсоткового значення розміру пенсії позивача з 88% до 70% сум грошового забезпечення та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, з урахуванням її основного розміру 88% відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум. Доводи апеляційної скарги у вказаній частині рішення суду не спростовують та зводяться до непогодження із ним, а тому апеляційним судом визнаються як необґрунтовані. Тому, рішення суду першої інстанції в решта частині позовних вимог, тобто за період із 16.11.2022 року, ухвалено з дотримання норм матеріального і процесуального права, є обґрунтованим і законним, яке слід залишити без змін. Колегія суддів також враховує, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржене позивачем, а тому в апеляційному порядку не перевіряється. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 319, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області задоволити частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року в адміністративній справі №300/2767/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії скасувати частково, а саме, в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо зменшення ОСОБА_1 основного розміру пенсії за вислугу років під час її перерахунку з 88% від відповідних сум грошового забезпечення на 70% та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з урахуванням її основного розміру 88% відповідних сум грошового забезпечення, за період із 01.07.2022 року по 15.11.2022 року, - і в цій частині позовних вимог адміністративний позов ОСОБА_1 залишити без розгляду. У решта частині рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року в адміністративній справі №300/2767/23 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль