Постанова 4857 № 0940/2065/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 0940/2065/18 пров. № А/857/13447/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Глушка І.В., суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року, ухвалене суддею Кафарським В.В. у м. Івано-Франківську у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі № 0940/2065/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування розпорядження,- ВСТАНОВИВ: 06 листопада 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача - Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську, у якому просив визнати протиправним та скасувати розпорядження №203753 від 06.09.2018. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.12.2018, яке постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2019 залишене без змін, у задоволенні позову відмовлено. За наслідками касаційного перегляду рішень суду першої та апеляційної інстанцій Верховний Суд прийняв постанову від 10 травня 2023 року, якою касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2019 скасовано, а справу №0940/2065/18 - направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Зокрема у постанові суд касаційної інстанції вказав на ненадання судами належного обґрунтування доводам позивача, що після проведеного 04.09.2018 перерахунку пенсії відповідачем було здійснено черговий перерахунок пенсії на підставі розпорядження від 06.09.2018 без його заяви та у порушення вимог ст. 44 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби». Верховний Суд наголосив, що судами попередніх інстанцій не було встановлено, яким чином відбувалося нарахування позивачу пенсії у розмірі 75254,52 грн згідно із розпорядженням від 04.09.2018, а потім у розмірі 16261,83 грн згідно із розпорядженням від 06.09.2018 та не спростовано доводів скаржника, що результатом розгляду його заяви від 12.07.2018 було саме прийняття відповідачем розпорядження від 04.09.2018, а не розпорядження від 06.09.2018. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2023 року замінено відповідача у справі правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду в Івано-Франківській області. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що 06.09.2018 позивачу з 01.10.2017 проведено масовий перерахунок пенсії з врахуванням змін у законодавстві, тобто перераховано заробітну плату, розраховану за період з 01.04.2013 по 31.03.2015 згідно поданої довідки про доходи (грошового забезпечення) від середньої заробітної плати за останні три роки (2014-2016) у розмірі 3764,40 грн. До 01.10.2017 заробітна плата становила 1197,91 грн *16,38704 (Індивідуальний коефіцієнт для обчислення) 19630, 20 грн. З 01.10.2017 склала 3764,40 грн *16,38704 = 61687,37 грн, що підтверджується пробним розпорядженням від 04.09.2018, у якому враховано розмір заробітної плати позивача по 31.05.2015 за 24 місяці, тобто у пробному розпорядженні від 04.09.2018 не було враховано нового періоду роботи та заробітку позивача, відповідно й заяви позивача від 12.07.2018. Відповідно до поданої ОСОБА_1 заяви від 12.07.2018 про перерахунок пенсії згідно ч.4 ст.42 (зміна стажу та заробітку) Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», заявнику проведено перерахунок пенсії з урахуванням стажу по 30.06.2018 та заробітної плати з 01.07.2000 по 30.06.2018, що підтверджується розпорядженням №203753 від 06.09.2018. Згаданий розрахунок, згідно доводів скаржника, пенсійним органом правомірно проведено з урахуванням змін у законодавстві, якими врегульовано спірні правовідносини. Водночас вважає, що норми п.4 Розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якими передбачено, що в разі, якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі, не підлягають застосуванню, оскільки перерахунок пенсії в даному випадку здійснювався на виконання рішення суду. Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. Відповідно до частини п`ятої статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи. Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 01.07.1988 призначено пенсію по інвалідності ІІ групи (т.1 а.с. 30). У подальшому виплата пенсії позивачу здійснювалась відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби» (т. 2 а.с. 22). Постановою Івано-Франківського міського суду від 15.11.2006 у справі №2-а-556/2006 зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську провести позивачу перерахунок призначеної пенсії з 01.03.2006, виходячи із фактично одержуваного розміру зарплати позивача за період з 01.03.2004 по 28.02.2006 без обмеження максимальним розміром та виплатити у зв`язку з цим різницю суми, між отриманою та перерахованою пенсією у відповідності до законодавства з 01.03.2006; зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську у випадку проведення наступних перерахунків, передбачених законодавством, проводити позивачу перерахунок із заробітної плати за два останніх роки виходячи із фактично одержуваної позивачем зарплати без обмеження максимальним розміром з урахуванням вимог чинного законодавства (т. 1 а.с. 31-32). У матеріалах справи також наявна ухвала Івано-Франківського міського суду від 30.10.2007 про роз`яснення постанови Івано-Франківського міського суду від 15.11.2006 у справі №2-а-556/2006, відповідно до якої, судом вирішено зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії позивача, виходячи з фактично одержуваного розміру зарплати позивача за період з 01.03.2004 по 28.02.2006, тобто заробітку, який отримав останній за вказаний період за місцем праці, без обмеження максимальним розміром, а у випадку проведення наступних перерахунків, передбачених законодавством, проводити позивачу перерахунок із заробітної плати за два останніх роки виходячи із фактично одержуваної позивачем зарплати, - заробітку, який отримав останній за вказаний період за місцем праці за відомістю із врахуванням утримання обов`язкових внесків до бюджету та державних цільових фондів, без обмеження максимальним розміром, та з врахуванням вимог чинного законодавства, тобто вимог законодавства щодо порядку проведення такого перерахунку (т. 1 а.с. 33-34). Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що позивач систематично (кожні два роки) звертався до УПФУ в м. Івано-Франківську із заявами про перерахунок пенсії у зв`язку із збільшенням його заробітку, і такий перерахунок, як вважає відповідач, здійснювався органом пенсійного фонду відповідно до вищезазначеної постанови Івано-Франківської міського суду від 15.11.2006 у справі №2-а-556/2006. Зокрема, після перерахунку з 01.10.2017 розмір пенсії позивача становив 75254,52 грн, що підтверджується копією розпорядження від 01.10.2017 №230 (т.1 а.с. 9). 12.07.2018 ОСОБА_1 звернувся до із заявою про перерахунок пенсії відповідно до постанови Івано-Франківського міського суду від 15.11.2006 у справі №2-а-556/2006. До вказаної заяви долучено довідку про заробітну плату для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням №1387 і довідку №1519 про проходження позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_1 та отримання грошового забезпечення (т. 1 а.с. 37-39). 04.09.2018 Управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську прийнято розпорядження №203753, відповідно до якого проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 та здійснено нарахування пенсії з обмеженням максимальним розміром до виплати з 01.01.2018 по 01.07.2018 в сумі 13730,00 грн, а з 01.07.2018 в сумі 14350,00 грн. (т. 1 а.с. 10). Також відповідачем 06.09.2018 прийнято розпорядження за тим самим номером №203753, згідно якого нарахований розмір пенсії позивача визначено 16261,83 гривень, з обмеженням максимальним розміром щодо виплати 14350, 00 гривень (т. 1 а.с. 11). Позивач, 02.10.2018 звернувся до відповідача із заявою щодо надання інформації про розмір отримуваної пенсії у 2017 і 2018 роках, на що УПФУ в м. Івано-Франківську листом від 16.10.2018 за №396/М-15 надано запитувану інформацію. Згаданим листом заявнику роз`яснено, що з 11.10.2017 внесено зміни до законодавчих актів у відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 за №2148-VІІІ, тому рішення суду необхідно виконувати в межах покладених судом зобов`язань, а, починаючи з 11.10.2017, розрахунок розміру пенсії здійснити відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017. Окрім того, зазначено, що з 1 липня 2018 року позивачу проведено перерахунок пенсії згідно поданої ним заяви від 12.07.2018 і даних персоніфікованого обліку за 2000-2018 роки у відповідності із внесеними змінами, в результаті чого максимальний розмір пенсії позивача становить 14350,00 гривень (т. 1 а.с. 8). Позивач, вважаючи розпорядження УПФУ в м. Івано-Франківську 06.09.2018 №203753 протиправним, звернувся до суду за захистом свого порушеного права на належне пенсійне забезпечення. Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначає Закон України № 1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Статтею 8 цього Закону передбачено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Згідно із ч.3 ст.4 цього Закону виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення. Відповідно до ст.5 вказаного Закону цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат. Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», який набрав чинності 11 жовтня 2017 року внесено зміни, зокрема до Закону № 1058-IV, розділ XV Прикінцевих та перехідних положень якого доповнено пунктами 4-3, 4-4. За п. 4-3 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом №2148-VIII, з 01.10.2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. Положеннями статті 44 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 за №2262-ХІІ (далі Закон №2262-ХІІ) (в редакції Закону з 04.04.2006) визначено, що пенсіонерам з числа військовослужбовців строкової служби, які пропрацювали після призначення пенсії по інвалідності не менш як 2 роки з більш високим заробітком, ніж той, з якого було обчислено пенсію, встановлюється за їх заявою новий розмір пенсії з урахуванням заробітку, що визначається в порядку, передбаченому Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». На таких же умовах провадиться перерахунок пенсії, призначеної у мінімальному розмірі у зв`язку з відсутністю заробітку. В разі дальшого зростання заробітку пенсіонера провадиться новий перерахунок пенсії за його заявою. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через 2 роки роботи після попереднього перерахунку. Розміри пенсій особам з числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, які одержують пенсію в органах Пенсійного фонду України, підлягають перерахунку у випадку, передбаченому частиною другою статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Виходячи з аналізу наведеної правової норми, слід відмітити, що пенсіонери з числа військовослужбовців строкової служби мають право на встановлення за їх заявою нового розміру пенсії, у разі якщо пропрацювали після призначення пенсії по інвалідності не менш як 2 роки з більш високим заробітком, ніж той, з якого було обчислено пенсію, при цьому новий розмір пенсії встановлюється з урахуванням заробітку, що визначається в порядку, передбаченому Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до 04.04.2006, а після цієї дати - Законом України «Про пенсійне забезпечення». Станом на 2006 рік та на 2018 рік порядок визначення заробітної плати (доходу, заробітку) для обчислення пенсії визначений статтею 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за №1058-ІV. Пенсію позивачеві було призначено до набрання чинності Законом №2148-VIII. Станом на 01.10.2017, тобто дату масового перерахунку, змінився механізм перерахунку пенсії. Такий перерахунок здійснено позивачу саме за розпорядженням від 06.09.2018 з метою приведення пенсійної справи ОСОБА_1 у відповідність з законом, застосувавши формулу: Кз = Зв : Зс, де: Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи; Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), а в разі одноразової сплати єдиного внеску відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - за місяць, в якому укладено договір про добровільну участь. Аналіз наведених норм свідчить про те, що статтею 40 Закону №1058-ІV регламентовано порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, в тому числі пенсій пенсіонерам з числа військовослужбовців строкової служби, які пропрацювали після призначення пенсії по інвалідності не менш як 2 роки з більш високим заробітком, ніж той, з якого було обчислено пенсію Судом встановлено, що ОСОБА_1 на час проведення чергового перерахунку отримував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби». При здійсненні перерахунку з 01.10.2017, виплата пенсії позивача обмежувалася максимальним розміром відповідно до норм частини 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ, яка не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (тимчасово, по 31 грудня 2017 року 10 740,00 гривень), про що свідчать розпорядження №230 на перерахунок пенсії з 01.10.2017, розпорядження №203753 від 06.09.2018, розпорядження №203753 від 04.09.2018, що долучені до матеріалів справи. До проведеного перерахунку пенсії позивачу з 01.10.2017 (відповідно до розпорядження 06.09.2018) проводився кожних два роки, виходячи із заробітної плати виключно за останні два роки фактично одержуваної позивачем зарплати, згідно поданих довідок про заробітну плату, при цьому коефіцієнт заробітку позивача становив 16,38704. При здійсненні попереднього перерахунку пенсії згідно розпорядження №230 відповідач для обчислення пенсії позивачу не виконував вимоги статті 40 Закону №1058-ІV в частині вираховування його заробітної плати (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року, або також заробітної плати (доходу) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року. З наведеного слідує, що відповідач, здійснюючи 06.09.2018 перерахунок пенсії позивачу на підставі заяви останнього від 12.07.2018, виходив із заробітку за період з 01.07.2000 по 30.06.2018, тобто у відповідності до вимог статті 44 Закону №2262-ХІ і статті 40 Закону №1058-ІV, в тому числі із врахуванням довідок, поданих позивачем із заявою від 12.07.2018 . Судом апеляційної інстанції враховано, що постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15.11.2006 у справі №2-а-556/2006 зобов`язано УПФУ в м. Івано-Франківську, зокрема, у випадку проведення наступних перерахунків, передбачених законодавством, проводити ОСОБА_1 перерахунок із заробітної плати за два останніх роки виходячи із фактично одержуваної позивачем зарплати без обмеження максимальним розміром з урахуванням вимог чинного законодавства. В той же час, ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30.10.2007 надано роз`яснення вказаного рішення суду, згідно якого зобов`язано відповідача проводити перерахунок пенсії із заробітної плати за два останні роки виходячи із фактично одержуваної позивачем зарплати, - заробітку, який отримав останній за вказаний період за місцем праці за відомістю з врахуванням утримання обов`язкових внесків до бюджету та державних цільових фондів, без обмеження максимальним розміром та з врахуванням вимог чинного законодавства, тобто, вимог законодавства щодо порядку проведення такого перерахунку. Згідно із частиною 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Доводи ж скаржника зводяться до того, що пенсійним органом здійснено перерахунок пенсії позивачу з врахуванням вимог чинного законодавства, тобто вимог законодавства щодо порядку проведення такого перерахунку на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Судом першої інстанції слушно враховано правові позиції щодо обмеження пенсії максимальним розміром, наведені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №522/22798/17, від 08.08.2019 у справі №522/3271/17, від 17.05.2021 у справі №343/870/17 та від 21.12.2021 №120/3552/21-а, від 26.01.2022 у справі №569/2950/17 та констатовано, що позивачем не ставилось питання щодо протиправності обмеження його пенсії максимальним розміром у 2017 році. За результатами розгляду звернення позивача із заявою від 12.07.2018 пенсійними органами було прийнято розпорядження від 06.09.2018 №203753, згідно із яким розмір пенсії ОСОБА_1 було обчислено наступним чином: -10021,432 грн - основний розмір пенсії від заробітку (12522,50 грн середньомісячний заробіток, обчислений відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» * 80%); -580,80 грн - підвищення інваліду війни 2 групи; -2717,78 грн - підвищення пенсіонерам, які працюють в гірських населених пунктах; -435,60 грн - надбавка за заслуги; -2504,50 грн - підвищення згідно статті 21 ЗВС. Загальний розмір пенсії позивача відповідно до розпорядження від 06.09.2018 №203753 склав 16 261,83 грн, а після обмеження максимальним розміром 14 350 грн. З`ясувавши, яким чином відбувалося нарахування позивачу пенсії у розмірі 75254,52 грн згідно розпорядженнями від 01.10.2017 №230, виплата якої обмежена десятьма прожитковими мінімумами (10740 грн), а потім у розмірі суми 16261,83 грн згідно розпорядження від 06.09.2018, судом зроблено висновок, що спірним у даних правовідносинах є механізм обчислення основного розміру пенсії від заробітку, оскільки саме зміна цієї величини слугувала зменшенню розміру пенсії ОСОБА_1 . Здійснений 04.09.2018 розрахунок пенсії позивача не підлягає врахуванню, оскільки такий не був проведений за заявою позивача, а є пробним розпорядженням, винесеним пенсійним органом з метою розмежування всіх складових перерахунку, а також перед проведенням перерахунку пенсії за заявою. Відповідач, здійснюючи 06.09.2018 перерахунок пенсії позивачу, виходив із заробітку ОСОБА_2 за весь період страхового стажу з 01.07.2000 по 30.06.2018, що підтверджується розрахунком заробітку позивача за номером пенсійної справи 203753 (т. 2 а.с. 228-234). Водночас, позивач наголошує на тому, що розмір його пенсії має обчислюватися відповідно до постанови Івано-Франківського міського суду від 15.11.2006 у справі №2-а-556/200, а саме заробіток має враховуватися за останні два роки з моменту звернення за перерахунком відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Слід значити, що поза увагою пенсійного органу залишилось те, що нормами пункту 2 Розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII чітко визначено, що у разі якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону, розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Таким чином, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII передбачено заходи з метою уникнення зменшення розміру раніше призначених пенсій. Виходячи з диспозиції цієї норми перерахунок пенсії не може проводитися в бік зменшення призначеної пенсії. Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. У мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 11.10.2015 №8-рп/2005 зазначено, що звуження обсягу прав і свобод це зменшення кола суб`єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірювальних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики. Водночас, у відповідності до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права. Згідно з частиною 1 статті Положення, частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі І Першого протоколу до цієї Конвенції, кожній фізичній або юридичній особі забезпечується право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Отже, безпідставне призупинення органом пенсійного фонду рішення суду, яке задовго до цих протиправних дій, не тільки набрало законної сили, але цим органами було виконане, виплатою з 01.10.2017 розміру пенсії меншого, ніж позивачу обраховано до цього, свідчить про порушення, передбаченого ст. ст. 41, 46 Конституції України права позивача на соціальний захист та принципу непорушності права приватної власності. Суд апеляційної інстанції наголошує, що гарантія дотримання конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо недопущення зменшення такого розміру у випадку перерахунку пенсії, має бути забезпечена виплатою пенсії в раніше встановленому розмірі. Окрім того, аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що, неодноразово висловлюючи правову позицію щодо можливості обмеження розміру соціальних виплат, ЄСПЛ, не заперечуючи право держав зменшувати такий розмір, не сформулював правової позиції щодо достатнього розміру таких соціальних виплат, підкреслюючи водночас необхідність забезпечення прозорості, недискримінаційного характеру відповідних змін, не покладення надмірного тягаря на заявників внаслідок такого втручання держави. Така практика свідчить про достатньо широке поле для розсуду, яке ЄСПЛ залишає державам у питаннях соціального забезпечення. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності свого розпорядження. Відтак, оскаржуване позивачем розпорядження пенсійного органу не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, що має наслідком його скасування. Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає. Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року у справі № 0940/2065/18 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний