Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 605/371/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 605/371/23 пров. № А/857/19090/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р. Й., суддів Ільчишин Н. В., Носа С. П., з участю секретаря судового засідання Вовка А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 29 вересня 2023 року (прийняте в м. Підгайці суддею Горуцем Р. О.; дата складення рішення в повному обсязі не вказана) в адміністративній справі № 605/371/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Підгаєцького районного суду Тернопільської області із вказаним позовом та просила: - скасувати постанову капрала поліції відділу поліції № 1 (м. Бережани) Тернопільського районного управління поліції ГУ НП в Тернопільській області Мельничук Т. І. про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 822733 від 04 вересня 2023 року, а провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що жодного адміністративного правопорушення вона не вчиняла; доказів ніби то вчинення нею вказаних порушень працівник поліції не надав, чим позбавив її прав, гарантованих статтею 268 КУпАП. Також на підтвердження її вини працівник поліції не вказав у постанові жодних доказів, не вказав технічного засобу, за допомогою якого здійснено фото чи відеозапис порушення, а тому у випадку їх долучення до матеріалів справи, вони не можуть вважатися належними та допустимими доказами. Зазначає, що розгляд справи відбувався за її відсутності, у патрульному автомобілі. При розгляді справи про адміністративні правопорушення працівником поліції не було дотримано її прав та не було з`ясовано всіх обставин, що підлягали з`ясуванню. Рішенням Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 29 вересня 2023 року позов задоволено. Вирішено питання про судові витрати. Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржило Головне управління Національної поліції в Тернопільській області (далі - ГУ НП в Тернопільській області), яке вважає, що рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права і всупереч об`єктивним обставинам справи. Тому просило скасувати рішення суду першої інстанції. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що факт вчиненого позивачем правопорушення підтверджено долученим до матеріалів справи відеозаписом з нагрудної боді-камери працівника поліції, і якого видно, що позивач не пристебнута ременем пасивної безпеки; також вона не заперечує вчинених порушень та визнає їх; із відеозапису також видно, що поліцейським було дотримано визначеного законодавством порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення. Позивачем не надано будь-яких належних та достовірних доказів, які б спростовували викладені в оскаржуваній постанові факти та факт відсутності в її діях складу адміністративних правопорушень. Просило розглядати справу за відсутності представника ГУ НП в Тернопільській області. У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) не здійснювалося. Також за приписами частини другої статті 313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом, постановою про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 822733 від 04 вересня 2023 р., винесеною капралом поліції відділу поліції № 1 (м. Бережани) Тернопільського районного управління поліції ГУ НП в Тернопільській області Мельничук Т. І., Лашту Н. Г. притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 04 вересня 2023 року о 15 год. 04 хв. в м. Підгайці на вул. Міцкевича вона, керуючи транспортним засобом марки Peugeot 308 реєстраційний номер НОМЕР_1 , який обладнаний засобами пасивної безпеки, не була пристебнута ременем безпеки та під час зміни напрямку руху не увімкнула світлового покажчика руху, чим порушила вимоги п. п. 2.3 «в» та 9.2 «б» Правил дорожнього руху та вчинила адміністративні правопорушення, передбачені частиною 5 статті 121 та частиною другою статті 122 КУпАП; у зв`язку із викладеним на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. Вважаючи зазначену постанову неправомірною, ОСОБА_1 оскаржила її до суду. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, є підстави для скасування оспорюваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. За змістом пунктів 8, 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Відповідно до частини першої статті 40 вказаного Закону поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, зокрема: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель. Також відповідно до приписів частин першої, другої статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема: про порушення правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, стаття 127-3, частини перша і друга статті 127-4, статті 128 - 129...). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух». Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до цього Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 р. (далі ПДР). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (статті 41, 53 цього Закону). Також частиною п`ятою статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасників дорожнього руху зобов`язано знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. За змістом пункту 1.1 ПДР ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків (пункт 1.5 ПДР). Пунктом 1.9 ПДР визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до підпункту «б» пункту 2.3 ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. За приписами підпункту «в» пункту 2.3 ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Згідно із підпунктом «б» 9.2 ПДР водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом. Частиною п`ятою статті 121 КУпАП встановлено, що порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. А відповідно до частини другої статті 122 КУпАП порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. За приписами статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. За вимогами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Відповідно до частини першої статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу. Частиною другою статті 279 КУпАП передбачено, що посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Як видно із відеозапису з боді-камери працівника поліції, позивачу було повідомлено, яка справа розглядається, роз`яснено їй права, передбачені статтею 268 КУпАП та статтею 63 Конституції України, а також порядок і строк оскарження постанови. Позивач на вказане відповіла, що їй усе зрозуміло, але їй треба їхати, так як у неї дитина маленька. Жодних заяв та клопотань позивач під час розгляду справи не заявляла; розписалася у постанові про те, що їй роз`яснені права за статтею 268 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП, а також про те, що копію постанови вона отримала. А згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Також, за приписами статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. За приписами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. А статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У відзиві та апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що факт здійснення ОСОБА_1 правопорушення підтверджується відео з нагрудної боді-камери працівника поліції, із якого видно, що позивача не заперечує, що вона їхала без ременя пасивної безпеки та не включила відповідний покажчик повороту, тобто визнає, що порушила вимоги ПДР. При перегляді відеозапису видно, що позивач загалом визнала порушення, спитала працівника поліції - яку їй суму необхідно сплатити і погодилася сплатити штраф. Водночас, у постанові про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 822733 від 04 вересня 2023 року не вказано про те, що при фіксуванні порушення та розгляді справи здійснювалася відеофіксація і в графі 7 постанови «До постанови додаються» нічого не зазначено; вказана постанова не містить і посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено таку відеофіксацію, що дає підстави для висновку про відсутність належних доказів вчинення позивачем правопорушення. Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема у постанові від 15 листопада 2018 року в справі № 524/5536/17. Також колегія суддів зауважує, що до матеріалів справи також не долучено жодних доказів вчинення позивачем правопорушень, що унеможливлює перевірку обставин вчинення позивачем правопорушення. А візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими, зокрема, у постановах від 26.04.2018 у справі № 338/1/17, від 25.06.2020 у справі № 607/1068/17, від 07.02.2019 у справі № 161/11151/17, від 15.10.2020 у справі № 640/8540/19, від 12.06.2020 у справі № 805/3899/17-а. При цьому колегія суддів вважає безпідставними покликання апелянта на те, що позивач повністю визнала свою вину у вчинених порушеннях, позаяк надалі позивач фактично заперечила вчинення вказаних правопорушень. З цього приводу колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зауважити, що відповідно до правового висновку Верховного Суду, висловленого у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 537/2088/17, сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Всупереч вказаним приписам, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, заперечуючи позов, не надав відповідних доказів на підтвердження правомірності свого рішення. При цьому колегія суддів також враховує правові висновки Верховного Суду, наведені в постанові від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а, відповідно до яких у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Решта доводів апеляційної скарги на законність рішення суду першої інстанції не впливають та висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак не потребують додаткового аналізу. У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Тобто, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. За таких обставин колегія суддів дійшла переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 29 вересня 2023 року в адміністративній справі № 605/371/23 без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді Н. В. Ільчишин С. П. Нос Постанова складена у повному обсязі 11 січня 2024 року.