Постанова 4856 № 560/11257/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/11257/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Матущак В.В. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 12 січня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.10.2023 позов задоволено. Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо не прийняття рішення щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850. Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомогу у розмірі 536800,00 грн., передбачену Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850. Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. В обгрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що саме лише подання позивачем передбачених п.7 Порядку документів, не свідчить про наявність у нього безумовного права на отримання одноразової грошової допомоги. Також зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що питання про прийняття рішення за наслідками розгляду заяви позивача про призначення останньому спірної одноразової грошової допомоги носить дискреційний характер. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив службу у органах внутрішніх справ України. Згідно виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААБ №120860, 20.01.2023 ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із проходженням служби в органах внутрішніх справ. Згідно із довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках Серія12ААА №059372, виданою Хмельницькою медико-соціальною експертною комісією, позивачу встановлено 70% втрати професійної працездатності. 17.03.2023 ОСОБА_1 звернувся до голови Ліквідаційної комісії УМВС України в Хмельницькій області із заявою про проведення виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням II групи інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ. УМВС України в Хмельницькій області складено висновок про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомогу на підставі пункту 3 підпункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 у розмірі 536800,00 грн. Листом Департаменту Міністерства внутрішніх справ України від 26.05.2023 №33335/49-8635-2023, направленого до ліквідаційної комісії за результатами розгляду матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги, матеріали про призначення позивачу одноразової грошової допомоги повернуто до Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Хмельницькій області без затвердження висновку Ліквідаційної комісії УМВС України в Хмельницькій області від 21.03.2023 про призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 536 800,00 грн. з підстав недотримання вимог підпункту пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 №1317 "Питання медико-соціальної експертизи". відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров`я МВС. Оскільки при проведенні медико-соціальної експертизи представники закладів охорони здоров`я МВС України до складу комісії не залучались, зазначене унеможливило прийняття рішення за надісланими матеріалами відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом порушеного права. Приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що зазначена відповідачем підстава відмови у призначенні грошової допомоги (незалучення працівників закладів охорони здоров`я МВС України при проведенні медико-соціальної експертизи під час встановлення інвалідності працівнику міліції) у пункті 14 Порядку №850 не міститься. Суд звернув увагу на те, що відповідач не довів належними доказами те, що незалучення працівників закладів охорони здоров`я МВС України при проведенні медико-соціальної експертизи відповідним чином вплинуло на висновки МСЕК щодо встановлення позивачу групи інвалідності. Крім того, позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення його суб`єктивного права через те, що відповідний суб`єкт не додержав процедури прийняття рішення, якщо це в кінцевому результаті не спростовує об`єктивні факти наявності підстав для встановлення особі групи інвалідності. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Cтаття 46 Конституції України закріплює право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. До 07 листопада 2015 року, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами ст. 23 Закону України №565-ХІІ «Про міліцію» (далі Закон №565-ХІІ) та постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» від 21 жовтня 2015 №850 (далі - Порядок № 850). Пунктом 5 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», Закон України «Про міліцію» визнано таким, що втратив чинність. Однак, за змістом пункту 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону, право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію». Відповідно до ст. 23 Закону №565-ХІІ у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства. Пунктом 7 Порядку №850 встановлено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України). Згідно із п. 8 Порядку №850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції. У свою чергу, згідно з п. 9 Порядку № 850 Міністерство внутрішніх справ в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови. З аналізу наведених правових норм вбачається, що п. 9 Порядку №850 встановлено обов`язок МВС прийняти одне із двох можливих рішень: або про призначення грошової допомоги, або про відмову у призначенні грошової допомоги із зазначенням мотивів такої відмови. Судом встановлено, що 17.03.2023 ОСОБА_1 звернувся до голови Ліквідаційної комісії УМВС України в Хмельницькій області із заявою про проведення виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням II групи інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ. УМВС України в Хмельницькій області складено висновок про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомогу, який після направлення до Міністерства внутрішніх справ України для прийняття відповідного рішення заяву (рапорт) разом з пакетом документів, був повернутий . На думку суду апеляційної інстанції, такі дії відповідача суперечать його повноваження, визначеним Порядку №850, а саме МВС України у місячний строк після надходження зазначених вище документів зобов`язане було прийняти рішення про призначення (п.9) або у випадках, передбачених п.14 Порядку, про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги та надіслати таке рішення (разом із зазначеними документами) керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив службу позивач. Проте, Департамент фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України, в порушення вимог п.9 Порядку №850, листом від 26.05.2023 повернув заяву позивача про призначення одноразової грошової допомоги без прийняття жодного рішення з числа тих, які передбачені вищезазначеним пунктом, а саме про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу. Спосіб, у який МВС України розглянуло заяву та документи про виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності ні Законом №565-ХІІ, ні Порядком № 850 не передбачені. Враховуючи, що відповідачем жодного рішення відповідно до п.9 Порядку №850 не приймалось, а надано лише відповідь, викладену в листі щодо повернення матеріалів на доопрацювання, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем фактично вчинено протиправні дії щодо неналежного розгляду матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги позивачу. Разом з тим, судом встановлено, що підставою для повернення Ліквідаційній комісії ГУМВС України в Хмельницькій області матеріалів про призначення позивачу одноразової грошової допомоги стало недотримання вимог підпункту пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 №1317 "Питання медико-соціальної експертизи", відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров`я МВС. Оскільки при проведенні медико-соціальної експертизи представники закладів охорони здоров`я МВС України до складу комісії не залучались, зазначене унеможливило прийняття рішення за надісланими матеріалами відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015. Так, відповідно до п. 14 Порядку № 850, призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: - учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; - учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; - навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); - подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги. Перелік підстав непризначення одноразової грошової допомоги, визначений пунктом 14 Порядку №850, є вичерпним. Як було правильно встановлено судом першої інстанції, зазначена відповідачем підстава відмови у призначенні грошової допомоги (незалучення працівників закладів охорони здоров`я МВС України при проведенні медико-соціальної експертизи під час встановлення інвалідності працівнику міліції) у пункті 14 Порядку №850 не міститься. Суд апеляційної інстанції зауважує, що Положення №1317 визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації. Відповідно до п.10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 передбачено, що залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються такі комісії: 1) загального профілю; 2) спеціалізованого профілю. Комісія складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Міноборони, закладів охорони здоров`я МВС, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також військово-медичної служби СБУ та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості і у разі потреби - працівники науково-педагогічної та соціальної сфери. До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог. З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що склад комісії затверджується МОЗ, а участь представника закладів охорони здоров`я МВС не є безумовною. Водночас, відсутність на засіданні комісії одного з її членів, не може свідчити про неналежний склад комісії та відсутність повноважень у неї приймати відповідні рішення. При цьому, колегія суддів також зауважує, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання органами державної влади своїх функцій щодо залучення представника закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії. Враховуючи вищевикладене, а також невстановлення під час розгляду справи підстав, передбачених пунктом 14 Порядку № 850, для відмови позивачу в призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій Міністерства внутрішніх справ України щодо не прийняття рішення стосовно виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 та наявність підстав для зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомогу у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності. Застосований судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача на призначення одноразової грошової допомоги є ефективним, оскільки такий спосіб відповідає змісту суб`єктивного права, за захистом якого позивач звернувся, та характеру його порушення, Разом з тим, що стосується доводів скаржника про те, що задоволення позовних вимог у цій частині є втручанням у дискреційні повноваження МВС України, колегія суддів вважає такі безпідставними та при цьому враховує правову позицію, що міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 806/965/17 та від 27.09.2021 у справі №380/8727/20, відповідно до якої, у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому особою дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.