Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 752/10994/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 752/10994/23 Суддя (судді) першої інстанції: Хоменко В.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 січня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєлової Л.В. суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року (справу розглянуто в порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому органі Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, В С Т А Н О В И В: У червні 2023 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив: - скасувати постанову Адміністративної комісії при виконавчому органі КМР (КМДА) № 1090 від 16.05.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП закрити. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Апелянт вказує, що не визнавав факту розміщення ним крісел-мішків відповідно до прописаної в оскаржуваній постанові фабули правопорушення, а також те, що в м. Києві не існує дозвільних документів для розміщення крісла-мішку, а відтак надати будь-які дозвільні документи неможливо. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому органі Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. 14 грудня 2023 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшли додаткові пояснення представника позивача, в яких останній наголошує, що в апеляційній скарзі та під час розгляду цієї справи, ОСОБА_1 зазначав про те, що він не здійснював розміщення будь-чого у АДРЕСА_1 . Зі сторони відповідача не надано будь-яких доказів в підтвердження вказаного факту. Матеріали цієї справи не містять будь-яких доказів на підтвердження будь-яких фактів, не містять доказів, які можуть підтвердити вчинення таких дій зі сторони ОСОБА_1 , адже їх не має в розпорядженні осіб, що складали протокол та виносили оскаржувану постанову. 19 грудня 2023 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Адміністративної комісії при виконавчому органі Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому відповідач наполягає на порушені позивачем Правил благоустрою міста Києва та вказує, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується доказами, які знаходяться в матеріалах справи: фото фіксацією місця вчинення правопорушення, протоколом огляду та вилучення, письмовими поясненнями свідків, фотографією прейскуранта та рапортом поліцейського. Після надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 січня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву, додаткових пояснень, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 03.05.2023 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 269603, зі змісту якого вбачається, що позивач 03.05.2023 о 19-15 год. на в м. Києві, Поштова площа, буд. 3, порушив правила та норми благоустрою, самовільно розмістивши крісла-мішки для куріння кальяні, без дозвільних документів, чим порушив правила благоустрою та вчинив правопорушення, передбачене ст. 152 КУпАП. 16.06.2023 року Адміністративною комісією при виконавчому органі КМР (КМДА) прийнято постанову № 1090, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, оскільки, ОСОБА_1 порушив правила благоустрою території - самовільно розмістив крісла-мішки для куріння кальянів за адресою: АДРЕСА_1 , чим порушив ст. 152 КУпАП та п. 20.1.1. Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051, а також на позивача було накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вважаючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом. Суд першої інстанції у задоволенні адміністративного позову відмовив та зазначив, що стороною позивача не оспорюється факт розміщення позивачем крісел-мішків 03.05.2023 року за адресою: м. Київ, Поштова площа, 3, однак, зазначається про те, що для належної кваліфікації дій позивача відповідач повинен був зазначити яке конкретно положення/правило нормативно-правового акта у сфері благоустрою порушив позивач, а відтак наявні підстави для скасування оскаржуваної постанови. На переконання суду, відповідач у постанові від 16.06.2023 року зазначив, яку саме норму Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051, порушив позивач, що спростовує доводи, якими представник позивача обґрунтовує позовні вимоги. Крім того, представник позивача не довів того, що позивач мав право розміщати за вказано адресою, яка є об`єктом благоустрою міста, крісла-мішки для куріння кальянів, зокрема, шляхом надання відповідних договорів та/або дозвільної документації. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 280 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 152 КУпАП передбачено, що порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів підприємницької діяльності - від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з п. 1 частини 1 ст. 218 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад. Відповідно до частини 1 ст. 218 КУпАП адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 45, 46, 92, 99, 103-1, 103-2, 104, 104-1, статтею 136 (за вчинення порушень на автомобільному транспорті), статтями 138, 141, 142, 149-152, частиною першою статті 154, статтями 155, 155-2, частиною другою статті 156, частинами першою - четвертою статті 156-1, статтями 156-2, 159, частиною першою статті 163-17, статтею 175-1 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтею 179, статтею 180 (крім справ щодо батьків неповнолітніх або осіб, які їх замінюють), частиною четвертою статті 181, статтею 181-1, частиною першою статті 182, статтями 183, 185-12, 186, 189, 189-1, 212-1 цього Кодексу. Частинами 1, 2 статті 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Згідно з п. 1 частини 1 статті 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції (частини третя і четверта статті 42-4) (частина перша статті 44, стаття 44-1, частина перша статті 44-3, статті 46-1, 46-2, 51, 51-2, 51-4, 88-1, 89, 92, частина перша статті 106-1, стаття 106-2, частини четверта, сьома - дев`ята статті 121, частина третя статті 121-3, частини п`ята і сьома статті 122, частина перша статті 122-2, статті 122-2, 122-4, 122-5, частини друга і третя статті 123, стаття 124, частини третя і п`ята статті 126, частина четверта статті 127, стаття 127-1, частина третя статті 127-4, стаття 130, частина третя статті 133, стаття 135-1, стаття 136 (про порушення на автомобільному транспорті), стаття 139, частина четверта статті 140, статті 148, 151, 152, частина восьма статті 152-1, статті 154, 155, 155-2-156, частини перша - четверта статті 156-1, статті 156-2, 156-4, 159, 160, частини перша і третя статті 161-1, статті 162, 162-3, частина перша статті 163-17, статті 164-164-8, 164-10, 164-15-164-18, 165-1, 165-2, 166-14 - 166-18, 166-27, 172-4 - 172-9 (за винятком правопорушень, вчинених службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище), 172-9-1, 172-9-2, 172-10 і 172-19 (про правопорушення, вчинені поліцейськими поліції особливого призначення Національної поліції України під час дії воєнного стану), 173 - 173-2, 173-4, 174, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, 178 - 181-1, 182 - 183-1, частини перша - третя, сьома статті 184, статті 184-1, 184-2, 184-3 (у частині незаконного використання найменування та ознак належності до Національної поліції України), 185-185-2, 185-4 - 185-9, 186, 186-1, 186-3, 186-5 - 187, 188-28, 188-47, 189 - 195-6, статті 204-1, 206-1, 212-6, 212-7, 212-8, 212-10, 212-12, 212-13, 212-14, 212-19, 212-20, 212-22-212-24); Відповідно до п.п. 5.2 п. 5 Положення про адміністративну комісію при виконавчому органі Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації), затвердженого рішення Київської міської ради від 23 вересня 2021 року № 2381/2422, підставою для розгляду адміністративною комісією справи є протокол про адміністративне правопорушення, складений у встановленому порядку уповноваженою на те посадовою особою, іншими особами відповідно до статті 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Як вбачається з матеріалів справи, 03.05.2023 Старшим інспектором ВП Подільського УП ГУНП у місті Києві капітаном поліції Геннадієм Шепелем складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 269603, який є посадовою особою Національної поліції України та згідно приписів ч. 1 ст. 255 КУпАП уповноважений складати протоколи про адміністративні правопорушення за статтею 152 КУпАП. Таким чином, відповідач правомірно на підставі протоколу від 03.05.2023 серії ВАВ № 269603 розглянув справу про адміністративне правопорушення. Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначено Законом України «Про благоустрій населених пунктів» від 06 вересня 2005 року № 2807-IV (далі - Закон № 2807-IV). Згідно зі ст. 1 Закону № 2807-IV благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля. Територія - сукупність земельних ділянок, які використовуються для розміщення об`єктів благоустрою населених пунктів: парків, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, шляхів, площ, майданів, набережних, прибудинкових територій, пляжів, кладовищ, рекреаційних, оздоровчих, навчальних, спортивних, історико-культурних об`єктів, об`єктів промисловості, комунально-складських та інших об`єктів у межах населеного пункту. Відповідно до ст. 14 Закону № 2807-IV об`єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством. Статтею 20 Закону № 2807-IV встановлено, що рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають. Згідно з пунктом 20.1.1. Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051 (далі - Правила № 1051/1051) до відповідальності за порушення у сфері благоустрою притягуються особи, винні у: - порушенні вимог Законів України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «;Про відходи» та «;Про охорону навколишнього природного середовища»; - порушенні встановлених державних стандартів, норм і цих Правил; - проектуванні об`єктів благоустрою м. Києва з порушенням вимог Правил забудови м. Києва та державних будівельних норм; - порушенні режиму використання й охорони територій та об`єктів рекреаційного призначення; - самовільному зайнятті території (частини території) об`єкта благоустрою; - пошкодженні (руйнуванні чи псуванні) вулично-дорожньої мережі, інших об`єктів благоустрою; - знищенні або пошкодженні зелених насаджень чи інших об`єктів озеленення; - забрудненні (засміченні) території; - самовільному наклеюванні оголошень, інформаційно-агітаційних плакатів, реклами, листівок тощо та нанесенні написів, малюнків тощо на об`єктах благоустрою території міста; - неналежному утриманні об`єктів благоустрою, зокрема покриття доріг, тротуарів, освітлення території тощо; - створюванні умов, які ускладнюють або унеможливлюють прибирання об`єктів та елементів благоустрою. Відповідно до п. 2.2 Правил № 1051/1051 до об`єктів благоустрою міста належать: 2.2.1. Території загального користування: а) парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам`ятки садово-паркового мистецтва, спортивні майданчики, дитячі майданчики, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади та сквери; б) пам`ятки культурної та історичної спадщини; в) майдани, площі, бульвари, проспекти; г) вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; ґ) пляжі, зони відпочинку біля води; д) кладовища; е) інші території загального користування. 2.2.2. Прибудинкові території. 2.2.3. Території будівель та споруд інженерного захисту територій. 2.2.4. Охоронні зони інженерних мереж, технічні засоби телекомунікацій. 2.2.5. Території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору. Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Колегія суддів звертає увагу, що доводи апелянта фактично зводяться до відсутності будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт порушення позивачем Правил благоустрою міста Києва. Так, апелянт наполягає, що матеріали справи не містять доказів вчинення ним правопорушення, а саме - розміщення будь-чого у м. Київ по вул. Поштова площа, 3, зокрема, крісел-мішків для куріння кальянів. Відповідно до статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Частиною 2 ст. 251 КУпАП визначено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Так, згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Статтею 248 КУпАП визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП). Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП). Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів. Як зазначено в протоколі серії ВАВ № 269603 від 03.05.2023 зазначено, до останнього додаються: рапорт, протокол огляду та вилучення, витяг з бази «Армор», пояснення. Механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності визначено Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1330/20068 (далі - Порядок № 244). Згідно з п. 1.4 Порядку № 244 пересувна ТС - споруда, яка не має закритого приміщення для тимчасового перебування людей, у якій може бути розміщене торговельне обладнання, низькотемпературний прилавок, лоток, ємність, торговельний автомат, інші пристрої для сезонної роздрібної торгівлі та іншої підприємницької діяльності. Відповідно до п. 2 Порядку № 244 підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС (додаток 1). Пунктом 2 Рішення Київської міської ради «Про особливості застосування Порядку розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві» від 25 грудня 2014 року № 746/746 встановлено, що з моменту внесення в установленому порядку змін до Комплексної схеми ТС розміщуються на території міста Києва у порядку, встановленому наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244 «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1330/20068. Крім того, розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 02 квітня 2015 року № 300, зареєстрованим в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві 09 квітня 2015 року за № 52/1163 затверджено Порядок розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі в місті Києві. Таким чином, для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на територіях загального користування, (об`єктах благоустрою) міста Києва необхідно отримати відповідну дозвільну документацію, зокрема Паспорт прив`язки тимчасової споруди. Як вбачається з протоколу серії ВАВ № 269603 від 03.05.2023 (а.с. 41) 03.05.2023 приблизно о 19 год 15 хв, у АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , який порушив правила і норми благоустрою, а саме: самовільно розмістив крісла-мішки для куріння кальянів, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 152 КУпАП. Відповідно до змісту оскаржуваної постанови № 1090 від 16.05.2023 року, ОСОБА_1 порушив благоустрій території, а саме: самовільне зайняття території (частини території) об`єкта благоустрою - розміщення крісел-мішків для куріння кальянів без відповідних дозвільних документів (Поштова площа, 3). Як вже було зазначено раніше, згідно з пунктом 20.1.1. Правил № 1051/1051 до відповідальності за порушення у сфері благоустрою притягуються особи, винні зокрема у самовільному зайнятті території (частини території) об`єкта благоустрою. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що з наданих відповідачем як суб`єктом владних повноважень доказів неможливо встановити факт вчинення адміністративного порушення саме позивачем ОСОБА_1 . Апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні виходив з того, що стороною позивача не оспорюється факт розміщення позивачем крісел-мішків 03.05.2023 року за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з тим, з таким висновком Голосіївського районного суду м. Києва колегія суддів не може погодитись, позаяк матеріали справи не містять жодного підтвердження та/або визнання позивачем факту розміщення позивачем крісел-мішків для куріння кальяну 03.05.2023 року за адресою: АДРЕСА_1 . Навпаки, позивач у всіх поясненнях, поданих до суду першої інстанції, апеляційній скарзі та додаткових поясненнях наголошує, що не визнавав факту розміщення ним крісел-мішків відповідно до прописаної в оскаржуваній постанові фабули правопорушення, а матеріали цієї справи не містять будь-яких доказів на підтвердження цих фактів, не містять доказів, які можуть підтвердити вчинення таких дій зі сторони ОСОБА_1 . Відповідач вказує, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується наступними доказами, які знаходяться в матеріалах судової справи: - фотофіксацією місця вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення, з якої вбачається, що вздовж набережної (об?єкт благоустрою) річки, розміщені крісла-мішки для відпочинку, а біля металевої, декоративної огорожі, що розташована вздовж набережної над річкою, розміщені пристрої для паління - кальяни; - протоколом огляду та вилучення від 03.05.2023, складеного старшим інспектором ВП Подільського УП ГУНП у місті Києві капітаном поліції Геннадієм Шепелем відповідно до змісту якого, за участю двох понятих та в присутності позивача вилучено - 124 (сто двадцять чотири) крісло-мішків; - письмовими поясненнями ОСОБА_2 , у змісті яких зазначено наступне: « 03.05.2023 о 17:00 я вирішив разом з друзями прийти прогулятися по Поштовій площі. Біля річки були кальяни для куріння. Ми разом з компанією придбали за 550 грн. безготівково та сіли відпочивати. Приблизно о 19:00 год. до нас підійшли працівники поліції та опитали»; - письмовими поясненнями ОСОБА_3 , у змісті яких зазначено наступне: « 03.05.2023 р. приблизно о 17:00 я прийшов на Поштову площу та побачив біля річки кальяни, вирішив покурити та купив кальян за 550 грн. безготівково. Те що песанкціоновано розташовані я не знав. Після чого до мне підійшли поліцейські та опитали на пояснення»; - фотографією прейскуранта, зі змісту якого вбачається вид послуг, що надаються; - рапортом, складеного старшим інспектором ВП Подільського УП ГУНП у місті Києві капітаном поліції Геннадієм Шепелем, зі змісту якого вбачається, 03.05.2023 приблизно о 19 год. 15 хв. м. Київ, вул. Поштова площа ОСОБА_1 1991 р.н. порушив правила і норми благоустрою, а саме самовільно розмістив крісла-мішки для куріння кальянів. Разом з тим, з системного аналізу перелічених вище доказів, наданих відповідачем, колегія суддів зазначає, що останні не підтверджують вчинення саме позивачем - ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 152 КУпАП. Так, з наявного в матеріалах адміністративної справи фото (а.с. 47) неможливо встановити дату, час та місцезнаходження зображеного на фото. Дійсно, вказаним фото підтверджується розміщення крісел-мішків на набережній, а також розташування поруч з ними кальянів для куріння, однак, вказане фото жодним чином не підтверджує, що крісла-мішки для куріння кальяну, зображені на фото, належать позивачу та були розміщені там саме ОСОБА_1 . Жодні з наявних в матеріалах справи доказів (фото, письмові пояснення свідків, протокол тощо) не підтверджують факту вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 152 КУпАП позивачем ОСОБА_1 , відповідачем жодним чином не доведено і не пояснено, внаслідок чого останній дійшов висновку, що крісла-мішки були протиправно розміщені саме ОСОБА_1 . Матеріали справи містять докази вчинення певною особою правопорушення, а саме самовільного зайняття частини території об`єкта благоустрою (набережної) - розміщення крісел-мішків для куріння кальянів без відповідних дозвільних документів, однак, не підтверджують та не доводять, ким таке правопорушення було вчинене, оскільки доказів володіння позивачем вказаними кріслами та доказів розміщення саме позивачем таких крісел, відповідачем як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок з доведення правомірності прийнятого рішення, не надано. Таким чином, наявні у матеріалах докази не можуть свідчити про вчинення безпосередньо позивачем порушень норм та стандартів благоустрою населеного пункту. На підставі наведеного, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем, ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції, не надано належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості. При цьому, відповідно до закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Тож, згідно з принципом презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави. Отже, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які достатні, належні та допустимі докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 152 КУпАП, а саме, відсутні будь-які фото/відеодокази факту самовільного зайняття позивачем території (частини території) об`єкта благоустрою - розміщення крісел-мішків для куріння кальянів без відповідних дозвільних документів, то суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність факту (складу) вчинення позивачем вказаного адміністративного правопорушення. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову. За правилами ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Відповідно до статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, враховуючи, що належними та допустимими доказами не підтверджується факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ст. 152 КпАП України, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення. Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому органі Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Так, відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до частини першої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з частиною третьою статті 132 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Частиною сьомою статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон). Відповідно до положень ст. ст. 3 та 4 названого Закону судовий збір справляється за подання апеляційних скарг на рішення суду в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно ч. 5 ст. 4 Закону у редакції, яка діяла на момент подання позову до суду першої інстанції, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17, ставка судового збору за подання позовної заяви у справах щодо оскарження адміністративного стягнення складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Положеннями ч. 1 зазначеної статті Закону передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Станом на 01 січня 2023 року приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» в встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн. З огляду на викладене, позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 536,80 грн за подання позовної заяви до суду першої інстанції та 805,20 грн за подання апеляційної скарги. З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір згідно з квитанцією від 26.05.2023 код 9306-7399-4309-7174 у розмірі 536,8 грн та за подання апеляційної скарги згідно з квитанцією від 23.10.2023 код 9321-7576-8023-7752 у розмірі 805,20 грн. А тому, з огляду на задоволення позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок Адміністративної комісії при виконавчому органі Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у загальному розмірі 1342 грн. Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог. Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд П О С Т АН О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року - задовольнити. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року - скасувати. Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому органі Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити повністю. Визнати протиправною та скасувати постанову Адміністративної комісії при виконавчому органі Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1090 від 16.05.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а справу про притягнення до адміністративної відповідальності закрити. Стягнути з Адміністративної комісії при виконавчому органі Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ 00022527) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в загальній сумі 1342 (одна тисяча триста сорок дві) грн 00 коп. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді Н.В. Безименна, А.Ю. Кучма