Постанова 4855 № 320/23457/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/23457/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 січня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Кузьменка В.В., Коротких А.Ю. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,- В С Т А Н О В И В : ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.03.2023 №2013424024. Київський окружний адміністративний суд рішенням від 30 серпня 2023 року позов задовольнив. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав. Судом встановлено, що позивачем подано у грудні до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за листопад 2022 року №9274619137, згідно якої у рядку 19 зазначено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду в сумі 1 211 335 грн. Разом із декларацією позивачем також було подано заяву про повернення бюджетного відшкодування на суму 1 000 000 грн. Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку платника податків щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2022 року у декларації з ПДВ від 20.12.2022 від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. Результати перевірки оформлені Актом №11596/Ж5/26-15-24-02-04/2661616056 від 14.02.2023, у висновках якого зазначено, що перевіркою достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванні (показник рядка 20.2. Декларації за наявності) встановлено її завищення на 1 000 000 грн. внаслідок порушення п.п. «б» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України. Позивачем було подано заперечення на Акт перевірки, проте листом №9235/1/26-15-24-02-04-08 від 10.03.2023 відповідач залишив без задоволення вказане заперечення позивача. На підстави висновків Акту перевірки податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення- рішення від 16.03.2023 №2013424024. Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із позовом. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За правилами пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до пункту 200.2 статті 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Згідно з пунктом 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7 статті 200 ПК України). Пунктом 200.10 статті 200 ПК України визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (пункт 200.11 статті 200 ПК України). Згідно з пунктом 200.14 статті 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов`язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування. Судом встановлено, що під час проведення перевірки позивача контролюючий орган не встановив порушення податкового законодавства при визначення суми податкових зобов`язань та врахування при розрахунку показника рядка 19 Декларації, визначення суми податкового кредиту та врахування при розрахунку показника рядка 19 Декларації, визначення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, визначення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації). Разом з тим у Акті перевірки зазначено, що позивачем порушено підпункт «б» пункту 200.4 статті 200 ПК України, внаслідок чого відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування на рахунок платника в банку у податковій Декларації за листопад 2022 року на суму 1 000 000 грн. Так у Акті перевірки контролюючий орган зазначив, що між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «АГРОФІРМА «НІБАС» укладено Договір поставки №10-10/2022-1 від 10.10.2022, на підставі якого були виписані видаткові накладні №125 від 13.10.2022, №126 від 14.10.2022, №131 від 21.10.2022, №132 від 21.10.2022, №133 від 23.10.2022,№142 від 27.10.2022 на загальну суму 7 207 351,48 грн., включаючи ПДВ 885 113,34 грн. Кошти, за які здійснювались розрахунки за товар, були внесені готівкою на банківський рахунок ФОП ОСОБА_1 з призначенням платежу «надходження торгівельної виручки від продажів товару через касу». На переконання відповідача ФОП ОСОБА_1 мав вести облік товарних запасів відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», позивачем не зареєстровані РРО та не надані документи за формою документів обліку товарних запасів, затверджених Порядком ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб підприємців, в тому числі платників єдиного податку, затвердженим Наказом Мінфіну від 03.09.2021 №496. А тому, позивач позбавлений права на бюджетне відшкодування сум ПДВ за вказаними операціями. Колегія суддів вважає такі висновки контролюючого органу необгрунтованими, оскільки відповідачем була проведена документальна перевірка за заявою позивача щодо бюджетного відшкодування сум ПДВ за липень 2022 року, а не перевірка дотримання платником податків законодавства у сфері торгівлі. Слід зазначити, що згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції. Судом встановлено, що позивачем до позову додано договір поставки від 10.10.2022, укладений між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ АГРОФІРМА "НІБАС", платіжні інструкції, видаткові накладні, копії посвідчення про якість зерна, які підтверджують факт придбання товару. У Акті перевірки відсутні жодні доводи з приводу неналежного оформлення первинних документів щодо зазначеної господарської операції у акті перевірки не зазначено. У позовній заяві позивач зазначав, що таке формулювання призначення платежу було зумовлене тим, що співробітники банку відмовлялись у якості призначення внесених коштів зазначати «власні кошти», мотивуючи це своїми внутрішніми банківськими інструкціями та погрожуючи перевірками і блокуванням рахунку і зазначили, що єдиним можливим призначенням може бути «надходження торгівельної виручки від продажів товару через касу». Саме тому і вказане таке призначення поповнення рахунку позивачем було здійснено. Згідно ч. 1 ст. 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Колегія суддів вважає, що позивач у своїй підприємницькій діяльності має право використовувати все своє майно, що і було ним зроблено. Водночас суд першої інстанції правильно зазначив, що формулювання призначення платежу для внесення готівки в касу банку не може слугувати підставою для відмови позивачу у відшкодуванні сум ПДВ, оскільки господарська операція відбулася, кошти за неї сплачені, що спричинило реальний рух активів. Також у Акті перевірки перевіряючі зазначили, що між ФОП ОСОБА_1 та покупцем ТОВ Агро Груп Трейдінг Спілка з обмеженою відповідальністю (ОСОБА_1 є директором цієї юридичної особи) був укладений договір купівлі-продажу №01/21/10/22А від 21.10.2022. На думку контролюючого органу, оскільки зазначений договір укладено від імені покупця та продавця однією особою - ОСОБА_1 , тобто договір направлений на реалізацію інтересів однією особою, позивач в силу закону не має права на відшкодування сум ПДВ за вказаними господарськими операціями, оскільки це є порушенням ч. 3 ст. 238 ЦК України. Колегія суддів критично ставиться до таких висновків контролюючого органу, оскільки підставою для зарахування сум податкового кредиту є належним чином зареєстровані податкові накладні та належним чином оформлені первинні документи. В даній справі відповідачем не надано доказів того, що договір від 21.10.2022 01/02/2022/А , укладений між позивачем та ТОВ "Агро Груп Трейдінг Спілка", визнаний недійсним чи нікчемним у судовому порядку, а тому підстави для висновку про втрату позивачем права на бюджетне відшкодування сум ПДВ з огляду на дану обставину - відсутні. У Акті перевірки перевіряючі також зазначили, що ФОП ОСОБА_1 сплачував за послуги із залізничного перевезення вантажу (пшениці) ТОВ «КОМПАНІЯ «ЛААД» (Договір №13/09/2022-01 про надання транспортно-експедиторських послуг від 13.09.2022), ТОВ «КАРГО 1520» (Договір про організацію перевезень у власному (орендованому) рухомому складі №39-2022 від 11.11.2022), ТОВ «МІЖНАРОДНА ВАГОННА КОМПАНІЯ» (Договір транспортно-експедиторського обслуговування №11102022 від 11.10.2022) з використанням рухомого складу (21 вагон) за одним маршрутом. Перевезення пшениці здійснювалося трьома перевізниками, з використанням рухомого складу (21 вагон), за одним маршрутом. Контролюючий орган проаналізувавши ВМД встановив, що перевізником було лише ТОВ "ЛААД" і згідно даних ЄРПН платник податків ФОП ОСОБА_1 сплачував лише ТОВ "ЛААД" за залізничні послуги. З огляду на наведені обставини відповідач дійшов висновку, що позивач не має права на відшкодування податкового кредиту з ПДВ за господарськими операціями з надання послуг на перевезення пшениці ТОВ "Компанія "ЛААД", ТОВ "КАРГО 1520" та ТОВ "Міжнародна вагонна компанія". Колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача з огляду на наступне. Як свідчать наявні у матеріалах справи докази, між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «КОМПАНІЯ «ЛААД» був укладений Договір №13/09/2022-01 про надання транспортно-експедиторських послуг від 13.09.2022 та Додаткова угода №2 від 20.10.2022 до Договору №13/09/2022-01 про надання транспортно-експедиторських послуг від 13.09.2022. Згідно умов договору, Клієнт зобов`язався прийняти та сплатити, а Експедитор надати такі послуги: за транспортно-експедиційне обслуговування від ст. Петропавлівка Придніпровської залізниці до ст. Чоп екс. ОББ Захонь/Львівської залізниці з перевезення пшениці 2 кл. згідно з Договором №13/09/2022-01 про надання транспортно-експедиторських послуг від 13.09.2022 у кількості 22 вагонів за ціною 58000,00 грн. за 1 вагон, всього на суму 1 276 000,00 грн., включаючи ПДВ. ТОВ «ЛААД» здійснило транспортно-експедиційне обслуговування 17 вагонів із 21 від станції Петропавловка Придніпровської залізниці до станції Стрий, про що свідчить накладна від 26.10.2022, ідентифікація відправки 45455308 №46635447 та Акт здачі-прийняття робіт від 31.10.2022 зі звітом. Також, між позивачем та ТОВ "Міжнародна вагонна компанія" був укладений Договір транспортно-експедиторського обслуговування №11102022 від 11.10.2022, відповідно до умов якого ТОВ "Міжнародна вагонна компанія" зобов`язувалася надати послуги з організації перевезення вантажу залізничним транспортом. ТОВ "Міжнародна вагонна компанія" надало позивачу послуги перевезення товару, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт, додатками до актів, та не заперечується відповідачем. У позовній заяві позивач зазначив, що через неповне і неналежне виконання ТОВ «КОМПАНІЯ «ЛААД» умов договору, він вимушений був додатково сплатити компенсацію за понаднормове користування вагонами у сумі 130 000,00 грн., що підтверджується актом надання послуг №28 від 31.10.2022, рахунком на оплату №5 від 18.11.2022 від ТОВ «МІЖНАРОДНА ВАГОННА КОМПАНІЯ». З метою транспортно-експедиційного обслуговування 4 вагонів зі станції Петропавловка Придніпровської залізниці до станції Стрий Львівської залізниці транспортно-експедиційного обслуговування 21 вагону від станції Стрий до станції Ч Львівської залізниці ФОП ОСОБА_1 уклав Договір про організацію перевезень у власному (орендованому) рухомому складі №39-2022 від 11.11.2022 ТОВ «КАРГО 1520», Додаток №2 від 11.11.2022 з ТОВ «КАРГО 1520». Надання послуг підтверджується Актом наданих послуг №1-39-22 від 30.11.2022, заявкою на перевезення №1 від 11.11.2022, заявкою на перевезення №2 від 16.11.2022, заявкою на перевезення №3 від 16.11.2022, листом ТОВ «КАРГО 1520» від 02.01.2022 №0201-1. Позивачем було сплачено кошти ТОВ «КОМПАНІЯ «ЛААД", ТОВ «КАРГО 1520», ТОВ «МІЖНАРОДНА ВАГОННА КОМПАНІЯ» за різні послуги, що не заперечується відповідачем. Оскільки наданими до суду доказами підтверджується факт надання ТОВ «КОМПАНІЯ «ЛААД", ТОВ «КАРГО 1520», ТОВ «МІЖНАРОДНА ВАГОННА КОМПАНІЯ» послуг позивачу, висновок відповідача про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування сум ПДВ за вказаними операціями є помилковим Додатково колегія суддів зазначає, що контролюючим органом під час перевірки не встановлено порушень ведення податкового обліку, ризиковості контрагентів та інших обставин, які впливають на формування податкового зобов`язання та податкового кредиту з податку на додану вартість. Слід також зазначити, що перевіркою достовірності та правильності визначення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (ПОКАЗНИК РЯДКА 21 Декларації) не встановлено порушень податкового законодавства. Враховуючи викладене у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення від 16.03.2023 №2013424024 прийняте відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є протиправним і підлягає скасуванню. Надаючи оцінку доводам апелянта, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що "…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…". З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення дотримано норми матеріального права, що стало підставою для правильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя: Є.В. Чаку Судді: В.В.Кузьменко А.Ю. Коротких