Постанова 4852 № 160/11966/23

ПОСТАНОВА іменем України 08 січня 2024 року справа 160/11966/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя Суховаров А.В. судді Ясенова Т.І., Головко О.В., розглянувши в письмовому проваджені в м. Дніпрі апеляційну скаргу Державної митної служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2023 (суддя Сліпець Н.Є.) в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Альфатех до Одеської митниці, Державної митної служби України про скасування рішення про коригування митної вартості ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Альфатех 31.05.2023 звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці №UA/500080/2023/000069/2 від 19.04.2023 про коригування митної вартості товарів за ВМД №23UA500080002301U1. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2023, прийнятому в спрощеному провадженні, позов задоволений. Суд погодився з доводами позивача, що відповідачу були надані необхідні документи, за результатами розгляду яких можливе проведення обчислення заявленого рівня митної вартості оскільки вони містять усі відомості, що підтверджують складові митної вартості та не містять розбіжностей. В апеляційній скарзі Державна митна служба України просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що Державна митна служба України не приймала рішень відносно позивача та не порушувала його права та інтереси, а тому є неналежним відповідачем по справі. Вказує, що приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів Одеська митниця діяла у відповідності до вимог закону. Зазначає, що позивачем не надані документи необхідні для підтвердження заявленої у митній декларації митної вартості та в поданих документах були розбіжності у даних щодо розрахунку ціни, різні умови формування ціни товару, тому митницею було вирішено застосувати інший метод визначення митної вартості ніж був застосований декларантом. Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 14.11.2022 між ТОВ Торговий дім Альфатех та TRIANGLE TYRE CO. LTD (Китай), укладено контракт на поставку продукції №TR-141122 відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець купує на умовах FOB Qingdao (ІНКОТЕРМС 2010) шини вантажні Товар, у асортименті і кількості, зазначених у відповідних специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного Контракту. Умови поставки товару зазначені у специфікації №3 від 13.01.2023 до контракту на поставку продукції №TR-141122 від 14.11.2022. Відповідно до специфікації № 3 умови поставки FOB QINGDAO; торгова марка TRIANGLE; 100% попередня оплата, вартість товару 1076279,50 дол. США. З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту вказаних товарів представником позивача до Одеської митниці подано електронну митну декларацію №23UA500080002301U1 від 14.04.2023, в якій митна вартість поставленого товару визначена за ціною контракту (основний метод). Під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з митною декларацією надано документи, що перелічені у графі 44 цієї МД, зокрема: пакувальний лист №12232000297-2 від 07.02.2023; інвойс №12232000297-2 від 07.02.2023; коносамент №224831614 від 13.02.2023; коносамент №52X230266427 від 13.02.2023; автотранспортна накладна від 12.04.2023; специфікація до інвойсу №3/4 від 07.02.2023; банківський платіжний документ №85 від 23.01.2023; рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг №1216 від 31.03.2023; рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг №1326 від 12.04.2023; документ, що підтверджує вартість транспортно-експедиційних послуг і відсутність страхування вантажу №12.04/23-16 від 12.04.2023; зовнішньоекономічний контракт, стороною якого є виробник товарів, що декларуються №ТR-141122 від 14.11.2022; специфікація до зовнішньоекономічного контракту №3 від 13.01.2023; договір на транспортно-експедиційні послуги №16018-159 від 21.12.2017; копія митної декларації країни відправлення №420420230000028527 від 07.02.2023. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку, що митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору у зв`язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні. Так, митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах: 1) п. 7 договору на транспортно-експедиційні послуги передбачено страхування відповідальності їх виконавця, а у документі, що підтверджує вартість транспортно-експедиційних послуг зазначено інформацію про відсутність страхування вантажу. 2) У інвойсі та специфікації до зовнішньоекономічного контракту зазначено торгову марку але відсутня інформація про виробника. Враховуючи викладене та посилаючись на ч.5 ст.54 Митного кодексу України, відповідач з метою упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, зобов`язав декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, прайс-листи виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Листом №19/04-2023-4 від 19.04.2023 позивачем надано митному органу Offer №12.02 від 12.01.2023 (комерційна пропозиція); Dealer certificate (сертифікат дилера) з перекладом; платіжні доручення №87 від 14.03.2023, №89 від 23.03.2023, №19310 від 12.04.2023; відповідь TRIANGLE TYRE CO. LTD від 19.04.2023 з перекладом, а також повідомлено митницю, що усі наявні у підприємства документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв`язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованного товару надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UА/500080/2023/000069/2 від 19.04.2023, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів була скоригована згідно з положеннями ст. 60 МК України, за раніше визнаних митними органами митних вартостях товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Вважаючи протиправним рішення про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з цим позовом. Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч. 1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Відповідно до ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до ч.4 ст.53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Відповідно до ч. 5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Відповідно до ч. 6 ст.53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Відповідно до ч.1-3 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Відповідно до ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. В свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Колегія суддів зазначає, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. З рішення відповідача, про коригування митної вартості товарів, яке є предметом оскарження у цій справі, вбачається, що підставою для його прийняття є наявність у поданих до митного оформлення документах розбіжностей, а саме: п. 7 договору на транспортно-експедиційні послуги передбачено страхування відповідальності їх виконавця, а у документі, що підтверджує вартість транспортно-експедиційних послуг зазначено інформацію про відсутність страхування вантажу; у інвойсі та специфікації до зовнішньоекономічного контракту зазначено торгову марку але відсутня інформація про виробника. Як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідно до Інкотермс-2010 існують лише два види умов поставки, які передбачають обов`язкове страхування, а саме поставки за умовами CIP та CIF. При цьому, обов`язкове страхування здійснюється при перевезенні товару морським транспортом (фрахт). Відповідно, страхування товару під час перевезення товару автомобільним транспортом до кордону України не є обов`язковим, тому при такій поставці сторони контракту самі вирішують чи бажають вони здійснити страхування та в якій мірі. Твердження митного органу про ненадання декларантом, страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, є необґрунтованим, оскільки п.8 ч.2 ст.53 МК України визначено, що такі документи подаються у випадку, якщо страхування здійснювалось, проте, в даному випадку страхування не здійснювалось, про що зазначено в поданих для митного оформлення документах. Тому зазначені митницею документи товариством на підтвердження визначеної митної вартості товару не подавались, а вимога митниці про їх надання суперечать вказаним нормам МК України. Стосовно тверджень митного органу про відсутність в інвойсі та специфікації до зовнішньоекономічного контракту інформації про виробника, суд зазначає наступне. Як вірно зазначив суд першої інстанції, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості контролюючий орган має впевнитись, що комерційний інвойс можна ідентифікувати з поставкою оцінюваного товару та він містить відомості, які підтверджують відомості щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті. Інвойс має містити: дату складання; найменування та реквізити продавця; найменування та реквізити покупця; найменування товарів; ціну товарів; загальну вартість рахунку; валюту оплати. В інвойсі можуть зазначатись: реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка; реквізити відвантажувального документа; платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в інвойсі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок, тощо. Отже надані до митного оформлення інвойси дозволяють ідентифікувати поставку товару та містить відомості про вартість товару. Крім того, до контракту № TR-141122 від 14.11.2022 сторонами погоджено специфікацію № 3 від 13.01.2023 на поставку товару загальною вартістю 1076279,50 доларів США, умови поставки: FOB Qingdao, умови оплати: 100% передплата. Специфікація № 3 від 13.01.2023 так само як і інвойс №12232000297-2 від 07.02.2023 містять торгову марку Triangle. Листом Triangle Tyre Co., Ltd від 19.04.2023 повідомлено, що торговельна марка Triangle зареєстрована за Triangle Tyre Co., Ltd як за виробником. При цьому, дані щодо торгової марки, а також дані щодо продажу товару безпосередньо виробником або посередником, або за договором комісії тощо не можуть підтверджувати або спростовувати митну вартість товару. Наведені зауваження, що викладені митними органом у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд першої інстанції обґрунтовано визнано помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару, не вказують на наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Варто зазначити, що апеляційна скарга не містить жодних доводів, які б спростовували наведених висновків суду першої інстанції. Аналіз наведених норм права та фактичних обставин свідчить про те, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості задекларованого позивачем товару за резервним методом визначення митної вартості, із посиланням на ненадання декларантом всіх документів, оскільки відповідачем, всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару, які підтверджують митну вартість. Колегія суддів вважає, що відповідачем не було доведено правомірності застосування обраного ним методу для коригування митної вартості задекларованого позивачем товару, що свідчить про те, що оскаржуване позивачем рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів прийняте митним органом безпідставно та з порушенням норм чинного законодавства, і суд першої інстанції зробив правильний висновок стосовно обґрунтованості заявлених позивачем вимог. З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної митної служби України залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2023 без змін. Постанова набирає законної сили з 08.01.2024 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий А.В. Суховаров суддя Т.І. Ясенова суддя О.В. Головко