Постанова 4850 № 360/6825/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 січня 2024 року справа №360/6825/21 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 липня 2023 року у справі № 360/6825/21 (головуючий І інстанції Кисельова Є.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач), в якому позивач просила суд: -визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (Солом`янський район) про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 згідно заяв від 26.08.2020 та 19.07.2021; -зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (Солом`янський район) здійснити судді у відставці ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 88% згідно із довідкою Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2020 № 06-47-57 з 19.02.2020 і виплатити з урахування фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020; -скасувати рішення від 07.09.2020 №

294. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у зв`язку із прийняттям Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 року №2-р/2020, для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання Донецьким апеляційним господарським судом була видана довідка №06-47-57 від 02.01.2020 про суддівську винагороду. Позивач 28.08.2020 звернулася до відповідача з заявою та довідкою про суддівську винагороду, обчисленою на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII (далі - Закон 1402-VIII). Пенсійний фонд України листом від 18.08.2020 надав відповідь, що правовий висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у вказаній зразковій справі доведено до відома працівників структурних підрозділів та листом від 14.08.2020 до підвідомчих управлінь Пенсійного фонду України. У липні 2021 року позивач знов звернулася до Управління пенсійного фонду України у м. Києві (Солом`янський район) з відповідною заявою. Рішенням від 07.09.2020 о/р, № 930090858714 відмовлено в перерахунку щомісячного грошового утримання через відсутність зміни після 18.02.2020 розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, що передбачено ч. 4 ст. 142 Закону № 1402- VIII. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 20 липня 2023 року у справі № 360/6825/21позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (Солом`янський район) про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 згідно заяв від 26 серпня 2020 року та 19 липня 2021 року. Скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (Солом`янський район) про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 07 вересня 2020 року №

294. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (Солом`янський район) здійснити судді у відставці ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 88% згідно із довідкою Донецького апеляційного господарського суду від 27 лютого 2020 року № 06-47-57, з урахування фактично виплачених сум, з 19 лютого 2020 року. Вирішено питання судових витрат. Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (Солом`янський район) не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що перерахунок ОСОБА_1 був проведений з 01.01.2020 відповідно до заяви від 13.02.2020 з урахуванням суддівської винагороди, яка зазначена у довідці №06-45-10 від 02.01.2020 року, яка видана Донецьким апеляційним господарським судом. Таким чином, розмір довічного грошового утримання обчислено з урахуванням страхового стажу 36 років 9 місяців 13 днів та суддівської винагороди станом січень 2020 року - 53758,65 грн., загальний відсоток для розрахунку пенсії становить 88%. Розмір довічного грошового утримання згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з 01.01.2020 становить : 53758,65 х 88% = 47307,61 грн. Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, ОСОБА_1 є суддею Господарського суду Луганської областізу відставці, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою від 26.08.2020 №8201 щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. До заяви про перерахунок надано довідку про суддівську винагороду, видану Донецьким апеляційним господарським судом від 27.02.2020 № 06-47-57. Листом Управління 2600-0310-8/125360 від 07.09.2020 щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачу було повідомлено, про прийняте рішення про відмову № 294 від 07.09.2020, яка полягає в тому, що для здійснення з 19.02.2020 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду від 27.02.2020№ 06-47-57, не має підстав. У липні 2021 року позивач повторно звернулася до Управління пенсійного фонду України у м. Києві (Солом`янський район) з відповідною заявою, за наслідками розгляду якої прийнято рішенням від 07.09.2020 о/р № 930090858714 про відмову в перерахунку щомісячного грошового утримання через відсутність зміни після 18.02.2020 розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, що передбачено ч. 4 ст. 142 Закону № 1402- VIII. Вказана вище довідка видана позивачу відповідно до Закону №1402-VIII про те, що станом на 18.02.2020 року суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку її щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці складає 173415,00 грн, у тому числі: посадовий оклад -105100,00 грн; доплата за вислугу років( 60%) -63060,00 грн; доплата за перебування на адміністративній посаді в суді 5255,00 грн. Щомісячна доплата відповідно до частини шостої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" - 0,00 грн. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів частково погоджується з висновком суд першої інстанції з огляду на наступне. На час виникнення спірних правовідносин у справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями статті 142 Закону №1402-VIII, частиною четвертою якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII зі змінами. У пунктах 16, 17 вказаного Рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України). Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013). Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013). Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII. Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання. У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 визнав неконституційним пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII. Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що Конституційний Суд України визнав неконституційним весь пункт 25 розділу XII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII, у тому числі й щодо можливості обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону № 2453-VI. На час виникнення спірних правовідносин у справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями статті 142 Закону №1402-VIII, частиною четвертою якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Водночас, частиною третьою цієї статті визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Наведена норма неконституційною не визнавалась. Отже, до відносин з визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці при проведенні його перерахунку відповідно до частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII повинні застосовуватись виключно норми цього Закону. Таким чином, оскільки чинним Законом № 1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання, а також виходячи із принципу єдності статусу суддів, відсутні правові підстави для обрахунку (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання виходячи із розміру суддівської винагороди діючого судді та розміру її відсоткового значення одночасно за складовими, які передбачені різними законами. Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону №1402-VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою Закону №1402- VIII. Крім того, слід звернути увагу, що перерахунок грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру відсоткового значення, визначеного частиною третьої статті 141 Закону 2453-VI від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів та суддів, які вийшли у відставку за Законом № 1402-VIII, у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом № 2453-VI, що не відповідає базовому принципу єдності статусу суддів, який означає однаковий підхід до встановлення рівня матеріального забезпечення судді. Аналогічна правова позиція, висловлена Верховним Судом у справах, що виникли у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 24.09.2021 у справі № 620/5437/20 та від 11.10.2021 у справі № 160/10640/20, від 11.04.2023 у справі № 200/8353/20-а Відповідач в апеляційній скарзі посилається на рішення Верховного Суду від 16.06.2020 у зразковій справі № 620/1116/20, якою підтверджено право на перерахунок довічного грошового утримання. Колегія суддів звертає увагу на те, що за правовим висновком Верховного Суду, викладеним у рішенні від 16.06.2020 у зразковій справі № 620/1116/20 (провадження Пз/9901/5/20), у судді у відставці, який отримує щомісячне довічне грошове утримання у розмірі, обчисленому згідно з положеннями Закону № 2453-VI, дійсно наявне право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402-VIII. У цьому випадку при перерахунку довічного грошового утримання судді слід застосовувати норму закону, яка визначає суддівську вислугу і є чинною на час виникнення спірних правовідносин. Тобто, особи, яким щомісячне довічне грошове утримання призначено на підставі Закону № 2453-VI, мають право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці у розмірі та у порядку, визначеному чинним на час здійснення такого перерахунку законом. У цій справі такими нормами є положення Закону №1402-VIII. Відтак, колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність у відповідача правових підстав для здійснення позивачці перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із 88 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, який був визначений Законом № 2453-VI. Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Отже, виходячи зі стажу, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді, що становить повних 24 роки (згідно даних пенсійної справи позивача наявної в матеріалах справи), розмір довічного грошового утримання позивачки повинен складати 58 % суддівської винагороди (50 % + 8 % (4 відпрацьованих років понад 20 років х 2%), обчисленої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково, а рішення місцевого суду зміні. Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 липня 2023 року у справі № 360/6825/21 задовольнити частково. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 липня 2023 р. у справі № 360/6825/21 змінити. В абзаці першому слово «повністю» замінити словом « частково». В абзаці третьому резолютивної частини рішення цифри «88 %» замінити цифрами «58%». В іншій частині рішення залишити без змін. Повне судове рішення складено 11 січня 2024 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.А. Блохін Судді Т.Г. Гаврищук І.В. Сіваченко