Постанова 4824 № 381/2935/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 січня 2024 року м. Київ Унікальний номер справи № 381/2935/23 Апеляційне провадження № 22-ц/824/4267/2024 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б., суддів - Ратнікової В.М., Ящук Т.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Осаулової Н.А., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - в с т а н о в и в : У липні 2023 року позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою та просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 106 050,00 грн. та судові витрати. Свої вимоги мотивував тим, що 08 грудня 2021 року між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 0867-5869 за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.ua). Зазначений кредитний договір разом із Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений. Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» кредитний договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію». Позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор А186, для підписання кредитного договору № 0867-5869 від 08 грудня 2021 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. Вказував, що відповідно до умов вказаного договору відповідач отримав кредит у розмірі 15 000,00 грн., строк кредитування 300 днів, заявлений строк - 21 днів, знижена % ставка 2,00 % в день, стандартна % ставка 3 % в день. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Проте, відповідач порушив вищезазначені умови кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором навіть після спливу строку кредитування встановленого умовами кредитного договору. Відтак, станом на 26 червня 2023 року утворилась заборгованість у розмірі 106 050,00 грн., з яких: 15 000,00 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 91 050,00 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами (а.с. 1-10). У вересні 2023 року ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення простроченої заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 91 050,00 грн. Підтверджував факт укладення з ТОВ ««Укр Кредит Фінанс» договору кредитної лінії № 0867-5869. Зазначав, що в момент укладання вказаного договору не мав можливості об`єктивно оцінити та осмислити умови кредитування. Розмір процентів за користування кредитом у рази перевищує розмір тіла кредиту. Вказану суму процентів вважає несправедливою, надмірним тягарем для відповідача та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків банку (а.с. 70-72). Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2023 року позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 0867-5869 від 08 грудня 2021 року у загальному розмірі 106 050,00 грн., що включає у себе тіло кредиту у сумі 15 000,00 грн. та відсотки за користування кредитом у розмірі 91 050,00 грн. та судовий збір в розмірі 2 147,20 грн., а разом - 108 197,20 грн. (а.с. 83-87). Не погодившись з рішенням районного суду, 30 жовтня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гірченко О.А. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати в частині стягнення відсотків за користування кредитом у розмірі 91 050,00 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом задовольнити у розмірі 6 300,00 грн. (а.с. 90-93). В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм процесуального права. Вважає, що судом помилково стягнуто відсотки за користування кредитом за ст. 1048 ЦК України після закінчення строку кредитування, оскільки строк кредитування погоджений сторонами на 21 день, в межах дії кредитної лінії (300 днів). Кредитним договором розмежовано поняття строк кредитування та строк кредитної лінії, в межах якого сторони погоджують строк кредитування (пролонгації, реструктуризації). В позовній заяві позивачем зазначено, що заявлений строк кредитування це строк користування кредитом протягом якого нараховуються відсотки за користування кредитом. Кредит відповідачу був наданий для задоволення особистих потреб позичальника, тому на дані кредитні відносини поширюється Закон України «Про захист споживача». Вважає, що Правила надання споживчих кредитів, які не містять підпису споживача не є належним доказом у справі. Звертав увагу, що в укладеному сторонами договору про відкриття кредитної лінії № 0867-5869 від 08 грудня 2021 року сторонами було погоджено строк кредитування - 21 день, в межах якого відповідачем сплачуються відсотки за користування кредитними коштами та в останній день якого відповідач зобов`язується сплатити погоджений розмір відсотків та повернути тіло кредиту. Вважає, що з урахуванням погодженої в договорі відсоткової ставки в розмірі 2 % в день від тіла наданого кредиту у розмірі 15 000,00 грн., відповідач має заборгованість за відсотками за користування кредиту у розмірі 6 300,00 грн. Вказував, що пролонгації дії строку кредитування в межах можливих 300 днів користування чи реструктуризація боргу сторонами не погоджувалося. Зазначав, що за 22 дня користування грошовими коштами, для відповідача встановлена відповідальність у вигляді застосування збільшеної відсоткової ставки за неправомірне користування кредитними коштами, тобто, нарахування відсотків поза межами строку кредитування в порядку ст. 625 ЦК України. Крім того, позовною вимогою позивача було саме стягнення відсотків за користування кредитом в порядку ст. 1048 ЦК України, а не ст. 625 ЦК України, а нарахування відсотків за 1048 ЦК України після закінчення погодженого сторонами строку кредитування в п. 2.4.1 та п. 2.4.2 - безпідставне. Вказував, що одночасне застосування положень ст. 1048 ЦК України та ст. 625 ЦК України є неможливим з огляду на правову позицію Верховного Суду, за якою поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/22 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16). Тому, нарахування відсотків після закінчення строку кредитування з 22 дня по 300 день за ст. 1048 ЦК України є неможливим. Посилався на п. 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання ( невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Таким чином, нарахування відсотків за ст. 1048 ЦК України за завищеною відсотковою ставкою 3 % після закінчення строку кредитування вказаного в п. 2.4.2 кредитного договору, а саме з 22 дня кредитування по 300 день є неможливим, тому що фактичне нарахування відсотків здійснюється вже за неправомірне користування кредитом в порядку ст. 625 ЦК України. Тому, відсотки з 22 дня по 300 день за відсутності пролонгації чи реструктуризації боргу - є відсотками за ст. 625 ЦК України, за порушення грошового зобов`язання від сплати яких звільнений боржник під час воєнного стану та під час дії карантину. При цьому, строк кредитування не продовжувався (а.с. 90-93). У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» Хорошенко Т.Б. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін (а.с. 114-116). За правилами ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2023 року розглянута апеляційним судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні). Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2023 року оскаржується апелянтом лише в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 08 грудня 2021 року між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 0867-5869 у формі електронного документу, який було підписано з використанням одноразового ідентифікатора (одноразового паролю) А186 (а.с. 14-21). Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 п. 1 кредитного договору кредитодавець відкриває для позичальника не відновлювальну кредитну лінію на наступних умовах, визначених цим договором. Кредитодавець зобов`язується відкрити кредитну лінію для позичальника шляхом надання грошових коштів позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом. Тип кредиту - кредитна лінія. Відповідно до п. 2.1 розмір кредитного ліміту (загальний розмір кредиту) становить 15 000,00 грн. Згідно з п. 2.4 заявлений строк користування кредитом становить 21 календарних днів з дня надання кредиту. Заявлений строк - це обраний позичальником у момент укладення договору строк користування кредитом, протягом якого може бути використано право користування кредитом за пільговою та/або зниженою процентною ставкою (далі - Заявлений строк). Позичальник має право достроково до закінчення строку кредитування, передбаченого у п. 2.8 цього договору, сплатити кредит повністю у останній календарний день заявленого строку, як зазначено у п. п. 2. 4.1 - 2. 4.5 договору. За п. п. 2. 4. 1 - 2. 4. 5 договору, дата початку заявленого строку - дата видачі кредиту - 08 грудня 2021 року; останній календарний день заявленого строку/ дата першої сплати процентів за користування кредитом (дострокове повернення в кінці заявленого строку) - 28 грудня 2021; сума кредиту - 15 000,00 грн; нараховані проценти за користування кредитом у заявлений строк - 6 300,00 грн; разом до сплати - 21 300,00 грн. Пунктом 2.6 договору визначено порядок нарахування процентів за користування кредитом: щоденно починаючи з першого дня видачі кредиту та до дати фактичного повернення всієї суми кредиту в наступних розмірах: стандартна процентна ставка - 3,00 % за кожен день прострочення кредитом (застосовується протягом усього строку дії цього договору, за виключенням строку використання права користування кредитом за зниженою та/або пільговою ставкою). Знижена процентна ставка - 2,00 %, право користування кредитом за такою ставкою згідно умов, визначених п. п. 3.4 - 3.9 цього договору). Пільгова процентна ставка - 0,01 %, право користування кредитом за вказаною процентною ставкою згідно умов, визначених п. п. 3.4 - 3.6 цього договору. Строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику становить 300 календарних днів (до 03 жовтня 2022 року) з моменту перерахування кредиту позичальнику. Строк договору є рівним строку кредитування (п. 2. 8 договору). Реальна річна процентна ставка на дату укладення цього договору складає 572 462 %. Орієнтовна загальна вартість кредиту - 150 000,00 грн. та включає в себе: суму кредиту та проценти за користування кредитом - 135 000,00 грн. (п.п. 2.9-2.10 договору). Відповідно до довідки про перерахування суми кредиту № 0867-5869 від 08 грудня 2021 року вбачається, що відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 15 000,00 грн. (а.с. 47). ТОВ "Укр кредит фінанс" виконало взяті на себе зобов`язання у повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов кредитного договору. Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором станом на 26 червня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 становить 106 050,00 грн., з яких 15 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 91 050,00 грн. - проценти за користування кредитом. (а.с. 32-41). Відповідач ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву в суді першої інстанції підтвердив факт укладення договору про відкриття кредитної лінії № 0867-5869 від 08 грудня 2021 року з ТОВ «Укр кредит фінанс» та отримання від останнього 15 000 грн. кредитних грошей (а.с. 70-72). Наведене підтверджується матеріалами справи. Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що між сторонами укладений кредитний договір, відповідач отримав кредитні кошти, проте свої зобов`язання за кредитним договором відповідач не виконав, тому наявна заборгованість за кредитним договором 106 050,00 грн., з яких 15 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 91 050,00 грн. - проценти за користування кредитом, підлягає стягненню з відповідача. Доводи апеляційної скарги про помилковість цих висновків суду є безпідставними. Так згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За статтею 611ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Згідно з статтю 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки. Частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних. Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22), від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 (провадження 61-6066св23) та інших, Договір про відкриття кредитної лінії № 0867-5869 від 08 грудня 2021 року підписано відповідачем електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора «А186» відповідно до ч.ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» (а.с. 14-21). За змістом ч. 13 ст. 11 вищевказаного Закону докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України. Отже, наведене свідчить, що відповідач ознайомився і погодився з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч.13ст.11Закону України «Про електронну комерцію». Так, за умовами укладеного сторонами договору кредитної лінії від 08 грудня 2021 року ТОВ «Укр кредит фінанс» надало ОСОБА_1 суму кредиту 15 000,00 грн., а останній зобов`язувався повернути гроші у повному обсязі протягом 300 днів до 03 жовтня 2022 року. За довідкою про перерахування суми кредиту № 0867-5869 від 08.12.2021 підтверджено перерахування кредитором позичальнику 15 000 грн. кредитних коштів за договором (а.с. 47). Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. У відзиві на позовну заяву відповідач визнав факт укладення з позивачем договору про відкриття кредитної лінії та отримання за ним кредитних коштів (а.с. 70-72). Відповідно до п. 2.6. вищевказаного кредитного Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, починаючи з першого дня видачі кредиту та до дати фактичного повернення всієї суми кредиту в наступних розмірах: стандартна процентна ставка - 3,00 % за кожен день прострочення кредитом (застосовується протягом усього строку дії цього договору, за виключенням строку використання права користування кредитом за зниженою та/або пільговою ставкою). Знижена процентна ставка - 2,00 %, право користування кредитом за такою ставкою згідно умов, визначених п. п. 3.4 - 3.9 цього договору). Пільгова процентна ставка - 0,01 %, право користування кредитом за вказаною процентною ставкою згідно умов, визначених п. п. 3.4 - 3.6 цього договору. Заявлений строк користування кредитом, який складає 21 день і нараховані за цей період проценти в сумі 6 300 грн., на стягнення яких і погодився відповідач, згідно п. 2.4 кредитного договору від 08.12.2021 року № 0867-5869 є лише обраним позичальником строком користування кредитом, протягом якого може бути використано право користування кредитом за пільговою та/або зниженою процентною ставкою. За пунктом 2.8 вищевказаного кредитного Договору, строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, складає 300 днів (до 03 жовтня 2022 року) з моменту перерахування кредиту позичальнику, строк договору є рівним строку кредитування. Апеляційний суд не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що заявлений строк користування кредитом є строком кредитування, оскільки відповідно до п. 2. 4 та п. 2. 8 Договору такі строки є різними. Заявлений строк є строком, протягом якого, як погодили сторони, може бути використане право користування кредитом за зниженою (2,00%) та/або пільговою (0,01%) ставкою і триває з дати видачі кредиту 08 грудня 2021 року до 28 грудня 2021 року, натомість строк кредитування - це строк на який надається кредит та триває з моменту нарахування кредитних коштів до 03 жовтня 2022 року. Тобто сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування з 08 грудня 2021 року по 03 жовтня 2022 року за користування кредитними коштами. При цьому, як вбачається з розрахунку заборгованості кредитодавцем за період з 08 грудня 2021 року по 28 грудня 2021 року нараховано відсотки за зниженою процентною ставкою - 2 % в день, з 29 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року - за стандартною процентною ставкою 3 % в день, за період з 24 лютого 2022 року по 24 квітня 2022 року позивач відсотки не нараховував, з 25 квітня 2022 року по 25 липня 2022 року нараховано відсотки за зниженою процентною ставкою - 2 % в день, а з 26 липня 2022 року по 03 жовтня 2022 року - за стандартною процентною ставкою 3 % в день, з 04 жовтня 2022 року по 30 жовтня 2022 року позивач відсотки не нараховував (а.с. 32-41). У даному випадку варто зазначити, що кредитодавцем нараховано відсотки у меншому розмірі, ніж сторони обумовили у договорі, що безумовно не порушує права позичальника. Згідно розрахунку боргу відповідач не сплатив жодного платежу за кредитним договором. Доказів, які б спростовували цю заборгованість за кредитним договором, боржником не надано. Враховуючи викладене, обґрунтованими є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами у сумі 91 050,00 грн. за період дії кредитного Договору визначений позивачем. Колегія суддів перевірила та відхилила доводи апелянта з посиланням на положення Закону № 2120, яким внесено зміни до розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" і доповнено його п. 6-1, який встановлює нові правила звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання ним своїх зобов`язань за договором про споживчий кредит, а саме у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем. Зміни до цього закону не передбачають звільнення позичальника від виконання своїх зобов`язань з повернення споживчого кредиту, сплати процентів за користування ним або відтермінування таких платежів, тому заперечення відповідача на апеляційну скаргу в цій частині на увагу не заслуговують. У даній справі позивачем не заявлені вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) та інших платежів через прострочення виконання зобов`язань відповідача за договором про споживче кредитування, отже, це не є предметом спору, а звільнення боржника за кредитним договором від виконання зобов`язання по сплаті кредиту та процентів, законодавством не передбачено. Також, посилання апелянта на постанови Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, в яких висловлені правові позиції щодо плати за прострочення виконання грошового зобов`язання, зокрема положень частини 2 ст. 625 ЦК України та неустойки (штрафу, пені) колегія суддів визнала неспроможними та відхилила, оскільки таких вимог в цьому провадженні кредитор не заявляв. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2023 року ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. На підставі ст. 141 ЦПК України понесені апелянтом судові витрати на апеляційний розгляд справи відшкодуванню за рахунок позивача не підлягають. З огляду на положення частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2023 року- залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець В.М. Ратнікова Т.І. Ящук