Постанова Київський апеляційний суд № 367/2259/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________ Справа № 367/2259/23 Апеляційне провадження № 22-ц/824/12164/2023 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 листопада 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Рейнарт І.М. суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І. при секретарі Блюзнюк А.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 31 травня 2023 року (суддя Чернова О.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, встановив: у квітні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу з ОСОБА_1 . Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що перебуває з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі з 5 серпня 2006 року, мають двох неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , 2007 року народження, та ОСОБА_4 , 2011 року народження. Позивач посилався на те, що подружнє життя у них не склалося в силу спільних розбіжностей щодо сумісного життя, шлюбні відносини між ними припинені і не можуть бути поновлені. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 31 травня 2023 року шлюб, укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 5 серпня 2006 року виконкомом Бучанської селищної ради міста Ірпеня Київської області, актовий запис № 83, розірвано. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1073,60грн. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Відповідачка зазначає, що вони з позивачем та дітьми тимчасово переїхали до США, однак в січні 2023 року вона була вимушена повернутися до України для проходження лікування, а вже 17 червня 2023 року отримала рекомендований лист суду, що містив копію рішення про розірвання шлюбу. Відповідачка стверджує, що їй не було відомо про намір позивача розірвати шлюб, оскільки до січня 2023 року вони проживали разом, вели спільне господарство та підтримували шлюбно-сімейні відносини. Також відповідачка посилається на те, що жодних повісток та копію позовної заяви вона не отримувала, а тому була позбавлена можливості подати відзив у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим рішення суду мотивоване виключно доводами позивача, а висновки суду першої інстанції вона вважає необґрунтованими та передчасними. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Линник Є.В. просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду. Представник позивача зазначає, що причиною розірвання шлюбу є небажання позивача продовжувати сімейні стосунки з відповідачкою, а тому він скористався своїм правом, передбаченим положеннями Сімейного Кодексу України, та звернувся до суду із вказаним позовом. Представник позивача вважає, що сам факт заперечення проти розірвання шлюбу відповідачки не може бути підставою для відмови у позові, оскільки така відмова буде порушувати права позивача, тоді як відповідачкою не надано доказів про існування обставин, які б обмежували право позивача розірвати шлюб. Крім цього представник позивача зазначає, що відповідачкою не було надано доказів порушення судом норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи. Позивач, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду апеляційної скарги (с.с.62), у судове засідання не з`явився, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу просив розглянути справу у відсутність сторони позивача, тому відповідно до положень ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у відсутність позивача. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачки, яка підтримала доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 5 серпня 2006 року (с.с.4), мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , 2007 року народження, та ОСОБА_4 , 2011 року народження (с.с.5,6). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сторони припинили шлюбно-сімейні відносини через відсутність взаєморозуміння, різні погляди на сімейне життя, а подальше існування і формальне збереження шлюбу буде суперечити правам та інтересам позивача. Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Згідно із частиною першою статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Частинами третьою, четвертою статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом. Згідно з частинами другою, третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України. Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Позивач категорично наполягає на розірванні шлюбу, проживати разом із відповідачкою однією сім`єю не бажає, а примушування його до шлюбу буде суперечити принципу добровільності шлюбу та порушуватиме принцип вільності особи у своїй гідності та правах, встановлений ст. 21 Конституції України, тобто буде суперечити інтересам позивача. Під час апеляційного розгляду встановлено, що позивач виїхав до США ще до початку повномасштабної військової агресії російської федерації проти України, з січня 2023 року сторони проживають окремо, так як відповідачка повернулася до України, діти залишилися проживати з позивачем, позивач не бажає зберігати шлюб, відповідачка визнала, що примирення з позивачем на час апеляційного розгляду не досягнуто, а збереження шлюбу необхідне для можливості виїхати до США, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для розірвання шлюбу сторін. Перевіряючи доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права, колегія суддів встановила наступні обставини. За приписами п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце судового засідання суду, якщо такий учасник обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою судді від 10 квітня 2023 року відкрито провадження у даній справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Частина 4 статті 187 ЦПК України визначає, якщо суд в ухвалі про відкриття провадження у справі за результатами розгляду відповідного клопотання позивача вирішує розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд визначає строк відповідачу для подання заяви із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, який не може бути меншим п`яти днів з дня вручення ухвали. Копії позовної заяви та ухвали про відкриття провадження направлені судом за адресою місця реєстрації відповідачки та повернулися до суду без вручення з відміткою листоноші, що адресат відсутній за вказаною адресою (с.с.23). Отже, суд виконав свій обов`язок про направлення копії позовної заяви на адресу відповідачки, яка є зареєстрованим її місцем проживання. Відповідно до частини 3 статті 279 ЦПК України, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Виходячи з вищевикладеного, судом судове засідання не проводилося, судові повістки на адресу відповідачки не направлялися, а відтак підстави для застосування положень частини 3 статті 376 ЦПК України відсутні. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставин справи, судом правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального, під час апеляційного розгляду висновки суду першої інстанції спростовані відповідачкою не були, тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 31 травня 2023 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст рішення складено 11 січня 2024 року. Суддя-доповідач І.М. Рейнарт Судді Г.М. Кирилюк Т.І. Ящук