Ухвала КЦС ВС № 760/17113/19

УХВАЛА Іменем України 08 січня 2024 року м. Київ справа № 760/17113/19 провадження № 61-18040ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Масленнікова Тетяна Миколаївна, на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 22 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального Управління юстиції у м. Києві Черкасова Євгена Володимировича, Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального Управління юстиції у м. Києві, заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватна експертна служба», ВСТАНОВИВ: У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Черкасова Є. В., в якій просила: зупинити на час розгляду справи виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 760/26730/13-ц, виданого 01 грудня 2014 року Солом`янським районним судом м. Києва про стягнення з неї на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 978 590,04 грн; визнати незаконними дії старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Черкасова Є. В. щодо проведення оцінки майна (45 позицій), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати протиправною оцінку майна згідно звіту від 04 травня 2018 року про незалежну оцінку майна, проведену ТОВ «Приватна експертна служба». Скарга обґрунтована тим, на виконанні у Солом`янському районному відділі ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві знаходиться виконавчий лист, виданий 01 грудня 2014 року Солом`янським районним судом м. Києва у справі № 760/26730/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в сумі 978 590,04 грн, виконавче провадження № НОМЕР_1. 21 вересня 2017 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, 06 листопада 2017 року винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, відповідно до якої було здійснено опис майна та накладено арешт на майно. 11 квітня 2018 року державним виконавцем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ТОВ «Приватна експертна служба» для участі у виконавчому провадженні. ОСОБА_1 вказувала, що жодного повідомлення з виконавчої служби щодо вказаної постанови вона не отримувала, а також нею не було отримано висновки незалежної оцінки. Оцінку проведено без фактичного ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього, що могло вплинути на визначення ринкової вартості майна, при складанні постанови про опис та арешт майна боржника. Також, в опис було включено лише перелік майна без його характеристик, а саме: ваги, метража, розміру, форми, виду, кольору, товарного знаку, проби, виробничої марки, дати випуску, ступеню зносу тощо, без яких неможливо ідентифікувати описане майно. За таких обставин, вважала, продовження вчинення виконавчих дій з урахуванням зазначених обставин, призводить до порушення її прав як сторони виконавчого провадження. З огляду на викладені обставини ОСОБА_1 , вважала протиправними дії державного виконавця щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження від 21 вересня 2017 року та про опис та арешт майна (коштів) боржника від 06 листопада 2017 року та постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, а також протиправною вважає здійснену ним оцінку. Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 22 вересня 2022 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено. Відмовляючи у задоволені скарги суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_1 у визначеному закономпорядку не зверталась з рецензією на Звіт про оцінку майна від 04 травня 2018 року та не заявляла у скарзі на дії державного виконавця незгоду з результатами проведеної оцінки її майна, а лише висловлювала свої зауваження щодо процедури проведення такої оцінки. Державний виконавець, вчиняючи дії, спрямовані на визначення ринкової вартості арештованого майна боржника з метою виконання рішення суду, діяв у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження». 14 грудня 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Масленнікова Т. М., засобами поштового зв`язку, звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 22 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення скарги. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з наступних підстав. Із оскаржуваних судових рішень, доданих до скарги матеріалів вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності. Відповідно до статті 124, пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Вказане є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Відповідно до статті 447 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Учасниками виконавчого провадження, зокрема, є виконавець, сторони, представники сторін, експерт, спеціаліст, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання (згідно із частиною першою статті 14 Закону України «Про виконавче провадження»). У частині першій статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання (абзац другий частини третьої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»). Згідно з частиною першою статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців. До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18). Відповідно до статей 3, 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності. Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Суб`єктами оціночної діяльності є суб`єкти господарювання, зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону. Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання (абзац третій частини другої статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»). Статтею 384 ЦПК України та статтею 58 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено 10-денний строк на оскарження оцінки майна з моменту отримання повідомлення про результати рецензування. Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі, якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем. У разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна). Отже, зацікавлена сторона може подати державному виконавцю заперечення проти звіту про оцінку і, в разі відмови останнім у призначенні рецензування звіту, може оскаржити його дії. Статтею 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання відповідно до договору. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна. Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення. Судами встановлено, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 17 листопада 2014 року у справі № 760/26730/13-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 706 000,00 грн - заборгованості, 136 161,27 грн - процентів, 96 722,00 грн - інфляційних втрат, 36 151,07 грн - річних та 3 555,70 грн - судового збору. Зазначене рішення набрало законної сили 28 листопада 2014 року. 01 грудня 2014 року Солом`янським районним судом м. Києва на підставі зазначеного судового рішення був виданий виконавчий лист, який знаходився на виконанні у відділі ДВС Солом`янського РУЮ у м. Києві і постановою від 08 квітня 2015 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 був повернутий стягувачу на підставі пунктів 2, 9 частини першої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавчий лист від 01 грудня 2014 року повторно був пред`явлений до виконання у вересні 2017 року та постановою старшого державного виконавця Солом`янського районному відділі ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Черкасовим Є. В. від 21 вересня 2017 року було відкрите провадження № НОМЕР_1. 06 листопада 2017 року державним виконавцем була винесена постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника ОСОБА_1 . Згідно з вказаною постановою від 06 листопада 2017 року державним виконавцем у присутності стягувача ОСОБА_2 та двох понятих було описано та арештовано майно боржника ОСОБА_1 у переліку з 44 пунктів. Також встановлено, що ОСОБА_1 у січні 2018 року зверталась до суду зі скаргою на дії державного виконавця, у якій просила визнати дії державного виконавця щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження та опис та арешт майна боржника від 06 листопада 2017 року протиправними та скасувати зазначені постанови. Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 15 листопада 2019 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 червня 2020 року, у задоволенні скарги в частині оскарження постанови від 06 листопада 2017 року про опис та арешт майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 та дій державного виконавця щодо її складання відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2020 року у відкритті касаційного провадження відмовлено. 11 квітня 2018 року державним виконавцем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 - ТОВ «Приватна експертна служба» для проведення оцінки описаного та арештованого майна боржника - ОСОБА_1 , попереджено суб`єкта оціночної діяльності про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків під час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого звіту з питань, що містяться у постанові. Копію вказаної постанови в день її винесення 11 квітня 2018 року з листом № 39439 було направлено боржнику до відома. Копію звіту про оцінку майна від 04 травня 2018 року з висновком про ринкову вартість майна від 13 липня 2018 року, листом № 71518 державний виконавець направив ОСОБА_1 для ознайомлення. Установлено, що ОСОБА_1 не подавала приватному виконавцю заперечення проти звіту про оцінку від 04 травня 2018 року та останнім рецензування звіту не призначалося. Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги, оскільки дії приватного виконавця щодо оцінки майна відповідали положенням частин першої - третьої, п`ятої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження». Доводи касаційної скарги містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права й висновків суду не спростовують, на законність судових рішень не впливають. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись статтями 394, 389 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Масленнікова Тетяна Миколаївна, на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 22 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Черкасова Євгена Володимировича, Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватна експертна служба». Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Петров А. І. Грушицький І. В. Литвиненко