Ухвала КЦС ВС № 464/5961/16-ц

УХВАЛА Іменем України 08 січня 2024 року м. Київ справа № 464/5961/16 провадження № 61-17960ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Грет Оксана Стефанівна, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 17 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, ВСТАНОВИВ: У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість за договором позики від 01 червня 2009 року у розмірі 841 914,00 грн та відшкодування судових витрат у розмірі 6 890,00 грн. Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 30 березня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. 29 вересня 2023 року, не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Грет О. С., звернулась до Львівського апеляційного суду з апеляційною скаргою. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 17 листопада 2023 року клопотання представника ОСОБА_1 - Грет О. М., про поновлення строку на апеляційне оскарження залишено без задоволення. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Грет О. С., на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 30 березня 2020 року. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження виходив із того, що ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Грет О. С., подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції після спливу більше, ніж одного року з дня складення повного тексту судового рішення (понад три роки), будь-яких обставин непереборної сили, що завадило їй подати апеляційну скаргу у строки, визначені ЦПК України, позивачем не зазначено. 14 грудня 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Грет О. С., засобами поштового зв`язку, звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Львівського апеляційного суду від 17 листопада 2023 року, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з наступних підстав. Із оскаржуваного судового рішення, доданих до скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності оскаржуваної ухвали. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається Цивільним процесуальним кодексом України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. У статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Застосування передбачених цією нормою правил залежить від виду процесуального строку. У разі, коли процесуальна дія не вчинена у межах строку, встановленого законом, суд може поновити його, якщо строк пропущено з причин, визнаних судом поважними. Статтею 354 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу. За змістом пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Згідно з пунктами 1, 2 частини другої статті 357 ЦПК України, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили. У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд. Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу. Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом. Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України. Європейський Суд з прав людини зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «DeGeouffre dela Pradellev. France» від 16 грудня 1992 року). Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини. Так, у параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини й у справах «Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 8 листопада 2005 року. Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування причин поважності пропуску цього строку та зазначення доказів на підтвердження таких причин. Поважними причинами пропуску процесуального строку вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред`явлення скарги стає неможливим або утрудненим, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, що не залежать від волі особи. Лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку з поважних причин. Саме на скаржника покладено обов`язок доведення наявності в нього об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав на оскарження судового рішення. Суд апеляційної інстанції встановив, що рішення Сихівським районним судом м. Львова ухвалено у цій справі 30 березня 2020 року, повний текст оскаржуваного рішення складено - 01 квітня 2020 року. ОСОБА_1 є позивачем у вказаній справі, про існування справи в суді їй достовірно було відомо. Вона неодноразово належним чином повідомлялася про судові засідання, що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення, які містяться в матеріалах справи. 12 березня 2020 року ОСОБА_1 подала на адресу суду клопотання, в якому просила розгляд цивільної справи № 464/5961/16-ц проводити без її участі. У касаційній скарзі заявник посилається, як на поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, на дію в України карантинних обмежень, перебування на лікуванні та ознайомлення з оскаржуваним рішенням суду її представника лише 20 вересня 2023 року. При цьому заявниця не вказує, які конкретні обставини непереборної сили завадили їй вчасно отримати копію оскаржуваного рішення Сихівського районного суду м. Львова від 30 березня 2020 року та вчасно звернутися з апеляційною скаргою. Дослідивши клопотання про поновлення строку подачі апеляційної скарги, Львівський апеляційний суд дійшов висновку, що клопотання про поновлення строку подачі апеляційної скарги не підлягає задоволенню у зв`язку з тим, що заявником не надано жодного доказу на підтвердження того, що строк апеляційного оскарження пропущений внаслідок виникнення обставин непереборної сили. Львівський апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що з моменту постановлення оскаржуваного рішення суду першої інстанції минуло більше трьох років. Суд апеляційної інстанції, встановивши, що ОСОБА_4 , яка є позивачем у справі, було достеменно відомо про розгляд справи судом, а тому вона не є особою, яка не була повідомленою про розгляд справи, обставин непереборної сили, внаслідок виникнення яких, було пропущено строк на апеляційне оскарження, нею не зазначено, дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження з посиланням на частину другу статті 358 ЦПК України. Доводи касаційної скарги про те, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин, оскільки судом першої інстанції не було надіслано ОСОБА_4 повного тексту оскаржуваного рішення суду першої інстанції та його копію отримала представник лише 20 вересня 2023 року, не заслуговують на увагу, оскільки маючи намір реалізувати своє процесуальне право на апеляційне оскарження, заявниця зобов`язана була використовувати у повному обсязі наявні засоби та передбачені законодавством можливості для вчинення відповідних процесуальних дій у межах встановленого законом строку. Зокрема, повинна була цікавитися рухом справи, так як позов було подано саме нею, а згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Учасник судового процесу зобов`язаний з розумним інтервалом часу сам цікавитися провадженням у його справі, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Доводи касаційної скарги, які зводяться до того, що заявником було наведено поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, на правильність висновку суду не впливають, оскільки спростовуються встановленими апеляційним судом обставинами. Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Інші доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права й висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись статтями 394, 389 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Грет Оксана Стефанівна, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 17 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Петров А. І. Грушицький І. В. Литвиненко