Ухвала КГС ВС № 910/11653/23

УХВАЛА 11 січня 2024 року м. Київ cправа № 910/11653/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І., розглянувши матеріали касаційної скарги Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 (суддя Морозов С.М.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 (колегія суддів: Козир Т.П., Коробенко Г.П., Кравчук Г.А.) у справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до фізичної особи-підприємця Войніцької Ядвіги Федорівни про стягнення 173 324,23 грн, В С Т А Н О В И В:

1. Господарський суд міста Києва рішенням від 10.10.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023, у позові відмовив. 2. 22.12.2023 Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

3. Дослідивши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

4. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

5. Відповідно до п.9 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

6. Згідно із п.2 ч.3 ст.287 ГПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

7. У позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (п.1 ч.1 ст.163 ГПК).

8. Згідно з ч.7 ст.12 ГПК для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

9. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

10. Скаржник оскаржує судові рішення, якими вирішено спір про стягнення 173 324,23 грн, а тому вони не підлягають касаційному оскарженню.

11. Скаржник зазначає про те, що справа має виняткове для нього значення та становить значний суспільний інтерес (пп."в" п.2 ч.3 ст.287 ГПК), оскільки позивач є військовим формуванням, ключовою функцією якого є забезпечення державної безпеки, виконання завдань територіальної оборони; закупівля позивачем товару за вказаним договором здійснювалась за кошти державного бюджету за спрощеною (неконкурентною) процедурою, що, в свою чергу, привертає особливу увагу громадськості та суспільства в умовах правового режиму воєнного стану в країні до оборонних закупівель, про що свідчать численні публікації в соціальних мережах та у засобах масової інформації.

12. Верховний Суд зауважує, що суспільний інтерес може полягати у важливості наслідків вирішення справи для значної кількості суб`єктів права або суспільних цінностей, що панують у державі, та спрямованих на забезпечення сталого розвитку держави, забезпечення у ній суспільного порядку, безпеки, та потреб суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства, тощо.

13. Натомість спірне питання, яке порушує скаржник у касаційній скарзі, випливає з правочину, укладеного між сторонами спору, при цьому наслідки виконання/невиконання саме цього правочину мають юридичне значення лише для сторін договору, зокрема, в частині належного виконання зобов`язання щодо (поставки) продукції у встановлені договором строки.

14. Верховний Суд дійшов висновку, що скаржник у касаційній скарзі не навів вагомих аргументів, які б свідчили про те, що саме ця справа становить значний суспільний інтерес та вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове для скаржника значення, оскільки доводи касаційної скарги зводяться до формального посилання на загальновідомі факти про те, що державні закупівлі привертають особливу увагу громадськості в силу наявності низки корупційних справ.

15. Інші доводи скаржника зводяться до висловлення незгоди з ухваленими судовими рішеннями та переоцінки встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду.

16. Незгода скаржника із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника прийняття цих судових рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судових рішень не на користь однієї із сторін справи є звичайним передбаченим процесуальним законом процесом.

17. Рекомендацією №R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч."с" ст.7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

18. Таким чином, законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у п.1 ч.1 ст.293 ГПК, і це повністю узгоджується з положеннями ст.129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

19. При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

20. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

21. Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені п.2 ч.3 ст.287 ГПК випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

22. Згідно з п.1 ч.1 ст.293 ГПК суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

23. Оскільки касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів а), б), в), г) п.2 ч.3 ст.287 ГПК, Верховний Суд вважає, що скаржником не дотримано умову допуску цієї справи до касаційного оскарження.

24. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд У Х В А Л И В: Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №910/11653/23 за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Головуючий суддя О. Кібенко Судді С. Бакуліна В. Студенець