Постанова Дніпровський апеляційний суд № 243/511/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/388/24 Справа № 243/511/23 Суддя у 1-й інстанції - Сидоренко І.О. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 січня 2024 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бондар Я.М. суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О. секретар судового засідання Гладиш К.І., сторони позивач ОСОБА_1 відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області, розглянув у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, апеляційну скаргу відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 20 червня 2023 року, ухваленого суддею Сидоренко І.О., повний текст судового рішення складено 21 червня 2023 року, ВСТАНОВИВ У лютому 2023 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області області про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії. В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Донецьк Донецької області помер дідусь позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з недоотриманої пенсії. Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом №647 від 12 червня 2021 року, виданого державним нотаріусом Антонченко О.В. Української міської державної нотаріальної контори Київської області, спадщина на яку видано свідоцтво, складається з недоотриманої пенсії за період з 08 березня 2018 по 31 травня 2020 року в сумі 256 790,15 грн., що належала померлому дідусю ОСОБА_2 на підставі довідки, виданої Костянтинівсько-Дружківським об`єднаним управлінням Пенсійного Фонду України Донецької області 15 березня 2021 року за №0577-07-8/5588. 22 вересня 2021 року позивач звернувся до відповідача через відділ обслуговування громадян №4 із заявою про виплату недоотриманої пенсії та подав усі необхідні документи, в тому числі і свідоцтво про право на спадщину, але з того часу, відповідач не здійснив жодної виплати та продовжує порушувати право власності позивача на зазначені кошти. Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою виплати спадкових коштів, але у відповідь отримував безпідставні відписки, тому просив суд стягнути з відповідача на свою користь недоотриману пенсію за життя дідуся ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 256 790,15 грн. Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 20 червня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії задоволені частково. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої за життя пенсії, після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 256 257,97 грн. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь держави судовий збір в розмірі 2562,58 грн. Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області, будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність судового рішення, ухваленого з порушенням норм матеріального і процесуального права на підставі одностороннього та неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати, та відмовити позивачу в задоволенні її позовних вимог в повному обсязі. При цьому, скаржник зазначає, що виплата пенсії за життя ОСОБА_2 проведена по жовтень 2014 року, пенсійна справа знята з обліку з 01.06.2020 у зв`язку зі смертю пенсіонера. Вказує, що ОСОБА_2 особисто за поновленням виплати пенсії не звертався. Вказує, що за результатами розгляду наданих позивачем документів проведено поновлення пенсійної справи померлого ОСОБА_2 та нарахування суми недоотриманої пенсії в розмірі 200 433,53 грн. за період з 21.09.2018 по 31.05.2020 з урахуванням вимог ст.46 Закону №1058. Відповідач зазначає, що ця заборгованість є такою, що не передбачена бюджетом Пенсійного фонду України та потребує додаткового фінансування та буде фактично виплачена після отримання відповідного фінансового ресурсу. Посилаючись на Порядок 1165 вказує, що пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів Державного бюджету України на відповідний рік. Вказує, що відповідачем нараховані суми пенсії за минулий період ОСОБА_2 обліковані Головним управлінням та включені до переліку отримувачів виплат за минулий період станом на 1 січня 2022 року. Зазначає, що протягом 2022 року, відповідно до Порядку №1165 проведено виплату коштів на погашення заборгованості в межах бюджетних призначень в листопаді в розмірі 530,00 грн. та в грудні 2022 року в розмірі 2,18 грн., залишок пенсійних виплат станом на 01.01.2023 складає 199 901,41 грн. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті. Виходячи з вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом встановлено, що згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого 18 листопада 2020 Обухівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Донецьк Донецької області. Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 12 червня 2021 року приватним нотаріусом Української міської державної нотаріальної контори Антонченко О.В., спадщина на яку видане це свідоцтво складається з недоотриманої пенсії в розмірі 256 790,15 гривень. З метою отримання наведеної суми недоотриманої пенсії позивач звернувся із відповідною заявою до відповідача. Проте, відповідачем ОСОБА_1 виплачено частину недоотриманої пенсії, а саме в листопаді - в розмірі 530,00 гривень та в грудні 2022 року в розмірі 2,18 гривень, а загалом 532,18 гривень. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 виходив з їх доведеності та обґрунтованості за відрахуванням сплаченої відповідачем загальної суми пенсії в розмірі 532,18 грн., оскільки відповідач неправомірно не виплачує позивачу суму успадкованої ним пенсії. Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції і не може погодитись з доводами відповідача викладеними в апеляційній скарзі з огляду на те, що вони були предметом розгляду судом першої інстанції, що відображено в оскаржуваному судовому рішенні та яким суд надав відповідну правову оцінку. Відповідно до норм ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За змістом ст.392 Цивільного кодексу Українивласник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Згідно зі ст.16 Цивільного кодексу Україниспособом захисту цивільних прав є визнання права. У відповідності до положень ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Статтею 1218 Цивільного кодексу Українивстановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259цього Кодексу. Згідно норм ст.1261 ЦК Україниу першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Згідно частин першої та третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. Відповідно до норм ст.1219 ЦК України, не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608цього Кодексу. Під час визначення обсягу спадщини необхідно виходити з того, що права та обов`язки, суб`єктом яких був спадкодавець на час відкриття спадщини, переходять до його спадкоємців. Спростування цієї презумпції можливе лише у випадках, коли права та обов`язки є нерозривно пов`язаними з особою спадкодавця. Отже, закон вказує, що до складу спадщини не включаються особисті немайнові права. Безпосередньою ознакою немайнових прав є невіддільність останніх від особи їхнього носія. Пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Таким чином, право на аліменти, пенсії та інші соціальні виплати, як на періодичні платежі, не входить до складу спадщини, оскільки мають на меті матеріальне забезпечення конкретної особи, а передумовою виникнення зазначених прав у спадкодавця була його участь у сімейних, соціальних та трудових відносинах. Однак наведене правило не застосовується до випадків, коли зазначені суми були нараховані, але не одержані спадкодавцем і за умови відсутності членів його сім`ї, бажаючих їх отримати. В такому випадку належить застосовувати ст.1227 ЦК України. Згідно зі ст.1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Отже, з аналізу наведених правових норм вбачається, що до складу спадщини входить сума пенсії, яка була нарахована, але не отримана спадкодавцем за життя з незалежних від нього причин. Зміст ч.3 ст.52 Закону України №1058-ІУ також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодування у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Окрім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в ч.1 ст.91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Під час судового розгляду справи суд першої інстанції встановив, що загальна сума невиплаченої пенсії померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 складає 431 940,47 грн., що зокрема підтверджено свідоцтвом про право на спадщину на вказану суму, а відтав висновок місцевого суду, що ці кошти повинні бути виплачені позивачу, як майно, яке увійшло до складу спадщини в повному обсязі, колегія суддів вважає правильним і повністю з ним погоджується. Відповідач, на підтвердження правомірності своїх дій посилається на положення ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У відповідності до ч.1 ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Згідно пп.2.26 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України, для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається Свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника. Для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв`язку з відсутністю членів сім`ї або в разі не звернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, Свідоцтво про смерть, Свідоцтво про право на спадщину. Таким чином, діючим законодавством, в залежності від моменту звернення, визначено два шляхи для отримання недоодержаної пенсії померлого пенсіонера, а саме: в межах шестимісячного строку з моменту смерті пенсіонера, у разі звернення членів сім`ї та зі спливом зазначеного строку спадкоємцями померлого пенсіонера. При оформленні прав на недоотриману пенсію після померлого пенсіонера, спадкоємцям з-поміж інших документів необхідно подати до органу, що призначає пенсію, Свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину за законом є правовстановлюючим документом та з його отриманням позивач набула всіх прав і обов`язків спадкоємця, а отже право власності якого вона набула є правом спадкоємця на успадковане майно, й має відмінний за характером від процедури отримання членами сім`ї померлого пенсіонера сум недоодержаної пенсії. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. Зміст статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» повністю узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в ч.1 ст.91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини. Суд першої інстанції правильно відхилив доводи відповідача, які ґрунтуються на частині першій статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, оскільки дана правова норма розповсюджується на пенсіонерів, які є власниками своїх особистих пенсій, тобто на тих, що не померли, та ніяким чином не стосується правовідносин щодо спадщини. Згідно статті 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Частиною другою статті 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України. Частиною першою ст.16 Цивільного Кодексу Українипередбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Окрім того, зміст ч.3 ст.52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»та ст.1227 ЦК Українитакож узгоджується із положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в ч.1 ст.91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Норми ЦК Українине визначають строк, протягом якого члени сім`ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення ч.ч. 2 та 3 ст.52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Отже, суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч.1 ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що правовідносини з приводу нарахування та обліку недоотриманої пенсії померлого пенсіонера мають регулюватись спеціальною нормою ст.52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»без урахування положень ст.46Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Статтею 41 Конституції Українигарантовано, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Доводи сторони відповідача про те, що розмір недоотриманої пенсії діда позивача ОСОБА_2 станом на 01.01.2023 складає 199 901,41 грн. та буде виплачено спадкоємцю ОСОБА_1 у відповідності до окремого порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1165 від 10.11.2021, після 01.01.2023 у межах відповідних бюджетних призначень також були предметом розгляду судом першої інстанції, що відображено у судовому рішенні. При цьому, суд першої інстанції звернув увагу на те, що Порядок 1165 визначає додаткові умови виплати недоотриманої пенсії у зв`язку із смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб та осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і не були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи на контрольованій Україною території, що не передбачені Конституцією України та Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Конституційний Суд України у Рішенні від 09.07.2007 №6-рп/2007 вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2). Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України, до повноважень якого належить прийняття законів. У свою чергу, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту. Водночас, за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України. Конституційне поняття Закон України, на відміну від поняття законодавство України, не підлягає розширеному тлумаченню. За загальним правилом закон - це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, який приймається відповідно до особливої процедури парламентом та регулює найважливіші суспільні відносини. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Таким чином, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами. Суд врахував, що Верховною Радою України не приймались зміни до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з приводу особливостей виплати недоотриманої пенсії пенсіонерів, які є внутрішньо переміщеними особами. Місцевий суд у рішенні звернув увагу на ту обставину, що у разі застосування Порядку 1165 виплата недоотриманої пенсії, належної спадкодавцеві ОСОБА_2 відбудеться лише з 01.01.2023 щомісячними платежами у розмірі, що відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, і лише у разі достатності відповідних бюджетних призначень, що звужує права на отримання неодержаних за життя пенсійних виплат спадкодавця як внутрішньо переміщеної особи у порівнянні з встановленим законом порядком отримання недоотриманої пенсії інших осіб. В силу статті 1 Закону України Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні від 06.09.2012 непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Відповідно до частин першої - другої статті 8 цього Закону розроблення проектів нормативно-правових актів здійснюється з обов`язковим урахуванням принципу недискримінації; з метою виявлення у проектах нормативно-правових актів норм, що містять ознаки дискримінації, проводиться антидискримінаційна експертиза проектів нормативно-правових актів; результати антидискримінаційної експертизи проектів нормативно-правових актів підлягають обов`язковому розгляду під час прийняття рішення щодо видання (прийняття) відповідного нормативно-правового акт; обов`язковій антидискримінаційній експертизі підлягають проекти законів України, актів Президента України, інших нормативно-правових актів, що розробляються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями. Згідно ст.2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Принцип верховенства права, який полягає в тому, що людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями, є одним з головних завдань цивільного судочинства. Положенням ст.10 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцієюта законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі Броньовський проти Польщі зазначив, що принцип верховенства права, на якому будується Конвенція, та принцип законності, про який ідеться в статті 1 Першого протоколу, вимагає від держав не лише поважати і застосовувати, у передбачуваний і узгоджуваний спосіб, запроваджені ними закони, а ще й - що безпосередньо випливає з цього обов`язку - забезпечувати правові та практичні умови для втілення їх в життя. У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Щокін проти України від 14.10.2010 зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки на умовах, передбачених законом, а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення законів. Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50). Колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виплата позивачу недоотриманих сум пенсії після 01.01.2023 згідно Порядку 1165, свідчить про невиконання державою взятих на себе позитивних зобов`язань. Також суд встановив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області утримується належне позивачеві спадкове майно у виді суми недоотриманої пенсійної виплати в розмірі 256 257,97 грн., нарахованої пенсіонеру ОСОБА_2 і не виплаченої йому за життя, право власності на яку в порядку спадкування за законом перейшло до позивача та посвідчено свідоцтвом про право на спадщину за законом. Тим самим, сума недоотриманої пенсії змінила свій правовий статус і є вже не пенсією, недоотриманою пенсіонером, а є коштами, які увійшли до складу спадщини і подальше правове регулювання переходу права на ці кошти іншим особам регулюються нормами ЦК України про спадкові відносини. Перевіривши справу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормою матеріального права, яка підлягає застосуванню, повно, всебічно та обґрунтовано встановив обставини справи, надав належну оцінку наявним у справі доказам, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову, яке відповідає вимогам ст.ст.263, 264 ЦПК України. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 20 червня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст постанови складено 11 січня 2024 року. Головуючий: Судді: