Постанова 4801 № 127/22554/22

Справа № 127/22554/22 Провадження № 22-ц/801/214/2024 Категорія: 10 Головуючий у суді 1-ї інстанції Саєнко О. Б. Доповідач:Войтко Ю. Б. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 січня 2024 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б., суддів Стадника І. М., Сопруна В. В., з участю секретаря судового засідання: Собцевої А. Р., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кухар Олексій Іванович, на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 26 жовтня 2023 року, постановлену під головуванням судді Саєнко О. Б. в залі суду в м. Вінниці, повна ухвала суду складена 18 грудня 2023 року, в цивільній справі № 127/22554/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, встановив: У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 , в якому просив поділити спільне майно подружжя та виділити позивачу у власність квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 79,6 кв.м. та житловою площею 40,7 кв. м., а у власність відповідача ОСОБА_2 виділити житловий будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 178,3 кв.м., в тому числі житловою площею 53,8 кв.м., позначений на плані літ. «А» з погрібом з шиєю літ. «п/А», мансардою літ. «м/А», верандою літ. «а», ганком, навісом літ. «а1», терасою літ. «а2», банею літ. «Б», убиральнею літ. «б», навісом літ. «б1», літнім душем літ. «В», хвірткою № 1, воротами № 2, воротами №3, огорожею №4, огорожею №5, свердловиною №6, вигрібною ямою №7, який розташований на АДРЕСА_3 та земельну ділянку площею 0,10 га, кадастровий номер 0520655900:02:009:0856, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться в АДРЕСА_2 . Позов мотивований тим, що з 19 жовтня 1997 року по 23 травня 2022 року позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем у період якого в сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також у період шлюбу сторонами було придбане нерухоме майно: - квартира АДРЕСА_4 , яка була придбана на підставі договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 24.01.2018, укладеним між позивачем та ТОВ «Вінницябуд», ринкова ціна якої становить 1 584 000 гривень (еквівалентно 40 000 доларів США). - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за АДРЕСА_2 , який був збудований сторонами під час шлюбу та оформлений на відповідача , згідно з декларацією про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер ВН 141180371059, виданою 06.02.2018 Департаментом ДАБІ у Вінницькій області, ринкова ціна якого разом із земельною ділянкою становить 3 168 000 гривень (еквівалентно 80 000 доларів США). - земельна ділянка площею 0,10 га, на якій розташований вищевказаний житловий будинок, з кадастровий номер 0520655900:02:009:0856, з цільовим призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться в АДРЕСА_2 , яка була куплена сторонами в період шлюбу 16.08.2010 та оформлена на відповідача. Позивач вказує, що хоча будинок разом із земельною ділянкою є дорожчим за вартістю квартири, але, враховуючи те, що відповідач проживає в ньому разом із донькою ОСОБА_4 , тому просить суд виділити йому у власність квартиру, а будинок та земельну ділянку - залишити у власності дружини без компенсації на його користь різниці у вартості нерухомого майна. Також позивач зазначив у позові, що експертизу оцінки нерухомого майна він не заявляв, оскільки в позовній заяві вказав реальні ринкові ціни, які, на його думку, не будуть викликати заперечень у відповідача, а судовий збір за подання позову ним сплачений в максимальному розмірі. Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 12.12.2022 відкрито провадження у цій справі та призначене у підготовче засідання з викликом учасників справи. У судовому засіданні представник позивача - адвокат Кухар О. І. підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити. Суду доповнив, що письмових доказів на підтвердження ринкової вартості нерухомого майна, яка вказана у позовній заяві, він не замовляв, оскільки: сторони узгодили ціну між собою; позивач залишає відповідачу та доньці будинок із земельною ділянкою, а собі залишає квартиру; питань щодо вартості майна між сторонами не постало; представник відповідача у відзиві фактично визнала позовні вимоги, а судовий збір за подачу цього позову позивачем був сплачений в максимальному розмірі. На запитання суду відповів, що як йому відомо на час звернення із позовом між позивачем і відповідачем не було згоди щодо поділу майна, позивачу необхідно було визначитися де він буде проживати, тобто не було консенсусу між сторонами. На запитання суду, чому в позовній заяві не вказано на час звернення до суду, що між сторонами виник та існує спір, представник позивача відповісти суду не зміг. В цьому судовому засідання представник відповідача - адвокат Кізік Г. В. первісно суду зазначила, що фактично відповідач визнає позовні вимоги, але просила суд при винесені рішення врахувати поданий нею відзив. Суду також зазначила, що зі слів її довірительки вона (відповідач) пропонувала позивачу здійснити поділ майна виключно в досудовому порядку, шляхом укладання нотаріально посвідченого договору. В свою чергу, після задоволення судом клопотання представника відповідача про оголошення перерви в судовому засіданні для узгодження її позиції із відповідачем, представник відповідача подала суду письмову заяву в інтересах відповідача про визнання позову в заявленій саме позивачем редакції, оскільки вважає, що визнання позову буде відповідати інтересам відповідача. При цьому представник відповідача в судовому засіданні усно відмовилася від наведених нею у відзиві обставин щодо відсутності предмета спору (оскільки до звернення позивача із відповідним позовом до суду передувала розмова між сторонами щодо доцільності вирішення питання поділу майна виключно в досудовому порядку). Окрім того, представник відповідача відмовилася і від запропонованої нею у відзиві редакції позовних вимог, які визнала відповідач. Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 26 жовтня 2023 року не прийнято визнання позову відповідачем ОСОБА_2 .. Провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна - закрито в зв`язку з відсутністю предмета спору. Ухвала мотивована тим, що оскільки суд дійшов до висновку про відсутність предмета спору в цій справі, тому вважає, що визнання відповідачем позову за заявою поданою в інтересах відповідача її представником адвокатом Кізік Г. В. є таким, що суперечить закону, в зв`язку з чим не прийняв визнання позову відповідачем. Не погоджуючись із вказаною ухвалою позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кухар О. І., подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що таке судове рішення є незаконним та підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга мотивована тим, що під час постановлення ухвали місцевий суд неправильно визначив підстави закриття провадження у справі, що свідчить про те, що суд вважав, що ніякого спільного майна, нажитого сторонами в шлюбі: ані квартири, ані будинку, ані земельної ділянки - не існує. Така позиція суду заперечується доказами, наданими сторонами, а саме: копією договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 24.01.2018 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 113170187 від 07.02.2018; копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 113170187 від 07.02.2018, якими підтверджується набуття у власність в період шлюбу квартири; інформацією з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно номер 308591713 від 31.08.2022, яким підтверджується право власності на спірний будинок АДРЕСА_5 ; копією державного акту серії ЯЛ №030611, який виданий Вінницьким районним управлінням Держкомзему від 25.12.2010 про право власності на земельну ділянку площею 0,10 га, на якій розташований будинок, кадастровий номер 0520655900:02:009:0856, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться в АДРЕСА_2 . Зазначає, що відкривши провадження у настільки простій справі ще 12 грудня 2022 року, суд не тільки не запропонував ніяких заходів щодо врегулюванню спору - більше того, вже коли сторона відповідача втомилася від очікування хоч будь-якого рішення суду з приводу поділу майна, та визнала позовні вимоги, суд, всупереч вимогам ЦПК України, не прийняв визнання позову, хоч ніяких законних підстав для цього не було. Вважає, що суд першої інстанції, постановивши незаконну ухвалу про закриття провадження в справі, ухилився від виконання своїх обов`язків з розгляду цивільного спору та перешкодив доступу до правосуддя позивачу ОСОБА_1 . Своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 не скористалася. У судовому засіданні представник позивача - адвокат Кухар О. І. вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити в повному обсязі. Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про день та час судового розгляду повідомлена належним чином, що відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвала суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону не відповідає. Судом установлено та підтверджено належними, допустимими та достовірними доказами, що сторони перебували в шлюбі, зареєстрованому 19.10.1997 у Ямпільському районному відділі громадського стану Вінницької області, актовий запис №119, який рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23.05.2022 розірвано, про що свідчить копія вищевказаного рішення суду (а.с.4). Згідно з копією договору №03/02 купівлі продажу майнових прав на квартиру від 24.01.2018, укладеного між ТОВ «Вінницябуд» в особі Генерального директора Гігінеішвілі К. В. та ОСОБА_1 , позивач придбав майнові права на квартиру АДРЕСА_6 (а.с.5-7). Право власності ОСОБА_1 на вищевказану квартиру підтверджується доданою копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрації права власності №113170187 від 07.02.2018, дата державної реєстрації 06.02.2018 (а.с.8). Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, від 31.08.2022, відповідачу ОСОБА_2 на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 178,3 кв.м, в тому числі житловою площею 53,8 кв., позначений на плані літ. «А» з погрібом з шиєю літ. «п/А», мансардою літ. «м/А», верандою літ. «а», ганком, навісом літ. «аі», терасою літ. «а2», банею літ. «Б», убиральнею літ. «б», навісом літ. «61», літнім душем літ. «В», хвірткою № 1, воротами № 2, воротами № 3, огорожею № 4, огорожею № 5, свердловиною № 6, вигрібною ямою № 7, який розташований по АДРЕСА_3 та земельна ділянка площею 0,10 га, на якій розташований вищевказаний будинок, кадастровий номер 0520655900:02:009:0856, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с.9,10), що також підтверджується копією декларації про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта від 30.01.2018 (а.с.11). Крім цього, право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,10 га, кадастровий номер 0520655900:02:009:0856, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться в АДРЕСА_2 , підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-9916889712023 від 02.04.2023 (а.с.71-74) та копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №030631 від 25.11.2010 (а.с.75). Відповідно до положень, викладених в статті 68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України. Положеннями статті 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений. Згідно з частиною першою статті 71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Таким чином, суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням. У справі, що переглядається, установлено, що після відкриття провадження в справі (12.12.2022) у відкритому судовому засіданні 26.10.2023 представник позивача - адвокат Кухар О. І. підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити. В цьому судовому засідання представник відповідача - адвокат Кізік Г. В. подала суду письмову заяву в інтересах відповідача про визнання позову в заявленій позивачем редакції, оскільки вважає, що визнання позову буде відповідати інтересам відповідача. При цьому представник відповідача в судовому засіданні усно відмовилася від наведених нею у відзиві обставин щодо відсутності предмету спору (оскільки до звернення позивача із відповідним позовом до суду передувала розмова між сторонами щодо доцільності вирішення питання поділу майна виключно в досудовому порядку). Окрім того, представник відповідача відмовилася і від запропонованої нею у відзиві редакції позовних вимог, які визнала відповідач. Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21) зроблено висновок, що суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриваючи провадження у справі з підстав відсутності предмета спору судом першої інстанції взято до уваги: відсутність в позовній заяви зазначення представником позивача про наявність спору між сторонами про порядок поділу вищевказаного нерухомого майна на час звернення до суду із позовом; відсутність в матеріалах справи документів на якій посилається представник позивача у позовній заяві при визначенні ціни вказаного позову; зазначення у позові про відсутність заперечень з боку відповідача щодо реальної ринкової ціни нерухомого майна оціненої позивачем на власний розсуд; відсутність вимог щодо стягнення з відповідача та користь позивача грошової компенсації за різницю між належною йому ідеальною та виділеною в натурі частки у спільній сумісний власності подружжя, оскільки представник в позовні заяві вказує, що ринкова вартість квартири є меншою від ринкової вартості будинку та земельної ділянки, а також, заперечення викладені представником відповідача в інтересах відповідача у відзиві на позов, про те, що на час звернення до суду із цим позовом між сторонами не існувало спору про право, оскільки відповідач пропонувала позивачу поділити вищевказане нерухоме майно саме в такому порядку, як просить в позовних вимогах позивач, шляхом укладення нотаріально посвідченого договору про поділ майна та визнання позову відповідачем. За таких обставин місцевий суд дійшов до висновку, що як на час звернення представником позивача в інтересах позивача із цим позовом до суду, так і на даний час предмет спору в указаній цивільній справі - відсутній. При цьому вищевказані обставини вказують і на те, що звернення представника позивача із цим позовом до суду зі сплатою максимального розміру судового збору в сумі 12 405 грн, є свого роду завуальованим способом ухилення від сплати обов`язкових платежів та зборів при оформлені нотаріально посвідченого договору про поділ (виділ) нерухомого майна за взаємною згодою сторін у позасудовий спосіб, - загальний розмір яких є набагато більшим, ніж сплачений позивачем вищезазначений розмір судового збору за звернення до суду із позовом. В обґрунтування свого висновку про відсутність предмета спору між сторонами суд послався на постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.09.2021 у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21), однак не звернув уваги на те, що за обставинами цієї справи подружжя уклало договір про поділ майна в позасудовий шлях, тому неврегульованих договором правовідносин не залишилося, а тому суд і дійшов до висновку про відсутність предмету спору. Однак ОСОБА_1 і відповідач ОСОБА_2 договір про поділ наявного у них майна не укладали, тому посилання суду на вказану постанову Верховного Суду є недоречним. Також судом наведено постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19), обставини якої не мають нічого спільного із справою, яку розглядав суд першої інстанції. Так, Велика Палата зазначила, що позивач звернувся з позовом про визнання неправомірними дій державного виконавця та визнання недійсною постанови про стягнення виконавчого збору. Однак на час розгляду судом справи з`ясувалося, що постанова державного виконавця була скасована в іншій справі, таким чином, предмет спору перестав існувати. Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми (пункт 2 частини першої статті 255 ЦПК України) дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні). Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо. До такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 522/3680/22 (провадження № 61-12919св23). Згідно з положеннями статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. За правилами статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1). Збирання доказів у цивільних справа не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 2). Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина 3). Таким чином, наведення в обґрунтування судом підстав закриття провадження у справі, а саме, що позивач у позовній заяві не вказав, що між сторонами існує спір, є таким, що суперечить статті 175 ЦПК України, яка не містить такої вимоги до позовної заяви. Також суд навів як аргумент відсутності предмету спору: відсутність оцінки майна, згоду відповідача з оцінкою, запропонованою позивачем, відсутність вимоги зі сторони позивача про сплату компенсації, чим порушив принцип диспозитивності цивільного судочинства, передбачений статтею 13 ЦПК України. Отже місцевий суд не мав визначених процесуальним законом підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України. Згідно з статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Пунктом 6 частини першої статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що питання вирішено з порушенням норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали, відтак вона підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. 367, 374, 379, 382, 389 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кухар Олексій Іванович, задовольнити. Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 26 жовтня 2023 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 12 січня 2024 року. Головуючий Ю. Б. Войтко Судді: І. М. Стадник В. В. Сопрун