Постанова 4816 № 591/648/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 січня 2024 року м.Суми Справа №591/648/23 Номер провадження 22-ц/816/38/24 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Філонової Ю. О. , Собини О. І. за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М., сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідачі Сумська обласна прокуратура, Державна казначейська служба України, розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Руднєва Євгена Геннадійовича на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15 серпня 2023 року в складі судді Ніколаєнко О.О., ухвалене у м. Суми, в с т а н о в и в: У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави України в особі Сумської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності. Свої вимоги мотивував тим, що 10.09.2011 його було затримано за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, 12.09.2011 обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту. Вироком Сумського районного суду від 18.05.2013 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України і призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки. За ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України виправдано за відсутністю в діях складу злочину. Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 25.07.2013 скасовано вирок та направлено справу на новий судовий розгляд. 07.08.2014 вироком Сумського районного суду Сумської області визнано винним за ч. 2 ст. 368 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки 4 місяці 7 днів, термін утримання під вартою зараховано в строк відбуття покарання, за ч. 4 ст. 190, ч.ч. 2,3 ст. 358 КК України виправдано. 16.10.2014 ухвалою апеляційного суду Сумської області в частині визнання винним та засудження за ч. 2 ст. 368 КК України скасовано та направлено на новий розгляд. Зазначає, що у зв?язку з незаконними діями прокуратури, які полягали у притягненні його до кримінальної відповідальності та враховуючи виправдувальний вирок суду за пред?явленим обвинуваченням, він має право на відшкодування моральної шкоди на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Вказує, що він незаконно перебував під слідством і судом з 10.09.2011 дати фактичного затримання по 16.10.2014 дату постановлення ухвали про залишення виправдувального вироку без змін. Цей термін становить 37 місяців та 6 днів. Мінімальний гарантований розмір компенсації моральної шкоди, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати за 1 місяць 6700 грн., становить 249240 грн. Вважає, що наявні підстави для збільшення розміру відшкодування моральної шкоди до 500000 грн., оскільки незаконно утримувався під вартою протягом 28 місяців та 17 днів, незаконне кримінальне провадження негативно вплинуло на його почуття та душевний стан і завдало значних душевних страждань. Незаконне затримання погіршило його ділову репутацію, оскільки він був депутатом Сумської міської ради. Факт обвинувачення набув розголосу, він був позбавлений можливості користуватися майном, яке було вилучено під час обшуку. Крім того, зазначає, що на момент затримання і до 31.05.2018 він працював в ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе». Перебуваючи під вартою, незаконно був позбавлений можливості працювати та утримувати сім?ю. Син є інвалідом з дитинства і він був позбавлений можливості піклуватися та утримувати його, перебуваючи під незаконним кримінальним переслідуванням. Посилаючись на положення п. 1 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» вважає, що йому також підлягає відшкодуванню втрачена заробітна плата. Посилаючись на зазначені обставини, просив стягнути з Державного бюджету України 500000 грн грошового відшкодування завданої йому моральної шкоди, заробіток у ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе», який він втратив внаслідок незаконних дій. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 15 серпня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у зв?язку з необгрунтованістю. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Руднєв Є.Г., посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у відшкодуванні шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, оскільки на даний час наявні достатні правові підстави для відшкодування позивачу шкоди по тим фактам, за якими судом винесено остаточне рішення у вигляді виправдувального вироку. Вказує, що в ході судового розгляду було встановлено, що у кримінальному провадженні №120182004400004077 від 27 листопада 2018 року ОСОБА_1 не має жодного процесуального статусу. А в позовній заяві позивач просив відшкодувати завдану шкоду незаконним переслідуванням по справі, в якій винесено виправдувальний вирок. Таким чином, виходячи з позиції суду, у випадку завершення досудового розслідування на підставі закінчення строків, позивач не матиме законного права на відшкодування завданої шкоди переслідуванням понад 12 років, адже не буде повної реабілітації. У відзиві на апеляційну скаргу Державна казначейська служба України з доводами позивача не погодилась, вважає рішення законним, обгрунтованим та таким, що прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права. У відзиві на апеляційну скаргу Сумська обласна прокуратура вважає вимоги позивача про відшкодування моральної та матеріальної шкоди передчасними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки не відбулося його повної реабілітації, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , його адвоката Руднєва Є.Г., представника казначейської служби Сіренко І.С., представника прокуратури Вортоломей М.Ф., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 10.09.2011 старшим слідчим слідчого відділу прокуратури Сумської області було затримано ОСОБА_1 як особу, підозрювану у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.ч. 2,3 ст. 385 КК України (а.с. 9-10, 11). Постановою Сумського районного суду Сумської області від 12.09.2011 у справі №4-84/11 обрано ОСОБА_1 , підозрюваному у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.ч. 2,3 ст. 385 КК України, запобіжний захід у вигляді взяття під варту(а.с. 12). Постановою від 20.09.2011 старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Сумської області притягнуто ОСОБА_1 як обвинуваченого у кримінальній справі №11800078 та пред`явлено йому обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2, 3 ст. 358 (в редакції чинній станом на 2008р.), ч. 5 ст. 191 КК України (а.с 14-15). 20.01.2012 складено обвинувальний висновок по кримінальній справі за обвинуваченням позивача у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 358 ч. 2,3, 368 ч 2 КК України (в редакції, чинній станом на 2008-2009 роки), ч. 4 ст. 190 КК України (а.с. 16-37). Постановою Сумського районного суду від 20.06.2012 у справі №1-66/2012 змінено запобіжний захід ОСОБА_1 з утримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши з-під варти з зали суду (а.с. 38). Постановою Сумського районного суду від 19.07.2012 змінено підсудному запобіжний захід з підписки про невиїзд на утримання під вартою, взявши його під варту з зали суду (а.с. 39). Вироком Сумського районного суду Сумської області від 18.05.2013 визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 ч. 3 КК України і призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки. За ст. 190 ч. 4, ст. 358 ч. 2, ст. 358 ч. 3 КК України виправдано за відсутністю в його діях складу злочину (а.с. 40-45). Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 25.07.2013 у справі №1-66/12 вирок суду першої інстанції скасовано у зв?язку з невідповідністю висновків фактичним обставинам справи, а справу направлено на новий судовий розгляд (а.с. 46-47). Вироком Сумського районного суду Сумської області від 07.08.2014 у справі №1/587/11/14 визнано ОСОБА_1 винним за ч. 2 ст. 368 КК України і призначено йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки 4 місяці 17 днів. Зараховано в строк покарання термін утримання під вартою з 10.09.2011 по 20.06.2012 і з 19.07.2012 по 26.02.2014. За ст. 190 ч. 4, ст. 358 ч.2, ст. 358 ч. 3 виправдано за відсутністю у діях складу злочину (а.с. 47-51). Ухвалою апеляційного суду Сумської області у справі №1-66/12 від 13.10.2014 вирок суду першої інстанції скасовано у частині засудження ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 368 КК України, вирішення цивільного позову та стягнення судових витрат, направлено справу на новий розгляд у цій частині. У іншій частині вирок залишено без змін (а.с. 54-55). Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 28.08.2018 кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України повернута прокурору для організації проведення додаткового розслідування. Вказана обставина визнається сторонами. Відповідно до витягу з ЄРДР 27.11.2018 внесено відомості про кримінальне провадження №12018200440004077 за кваліфікацією ч. 2 ст. 368 КК України (чинна до 04.06.2014). У ньому у графі «короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення» вказано, що до СВ Сумського ВП ГУНП в Сумській області надійшла кримінальна справа №118000078 від 31.08.2011 повернута судом на додаткове розслідування по обвинуваченню ОСОБА_1 (ЖЕО №85020 від 26.11.2018). Особою, якій повідомлено про підозру, значиться ОСОБА_1 (а.с. 171). Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 11.01.2023 у справі № 592/298/23 відмовлено у задоволенні скарги захисника, поданої в інтересах ОСОБА_1 на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12018200440004077. Відмовляючи у задоволенні скарги, слідчий суддя виходив з того, що повідомлення у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України відносно ОСОБА_1 уповноваженими на те особами не складалося та йому не вручалося. За наслідками апеляційного перегляду вказана ухвала залишена без змін (а.с. 166-168). На виконання ухвали суду про витребування доказів посадовою особою Сумського РУП ГУНП в Сумській області повідомлено, що кримінальне провадження №12018200440004077 перебуває на стадії досудового розслідування. Жодній особі у вказаному кримінальному провадженні про підозру не повідомлялось. ОСОБА_1 не має жодного процесуального статусу у вказаному кримінальному провадженні. Під час внесення відомостей до ЄРДР виставлено відомості щодо повідомлення про підозру ОСОБА_1 . Про вказану невідповідність повідомлялось керівництву. До цього повідомлення додано скріншоти з ЄРДР по кримінальному провадженню №12018200440004077, відповідно до яких підставою для внесення відомостей про ОСОБА_1 , як правопорушника, зазначена постанова про притягнення особи як обвинуваченого від 25.11.2011 (а.с. 170-179). Судом встановлено, що з часу затримання позивача за підозрою у вчиненні злочину (10.09.2011) по 31.05.2018 позивач перебував у трудових відносинах з ПАТ «Сумське МНВО» (до 01.09.2015- ПАТ Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе) (а.с. 134). У період, коли утримувався під вартою, заробітна плата позивачу не нараховувалась (а.с. 151-153). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача про відшкодування моральної та матеріальної шкоди є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки не відбулося його повної реабілітації. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком місцевого суду, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Згідно з положеннями ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. ч. 1, 2, 7 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом. Спеціальним законом, який врегульовує спірні правовідносини є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 1, п. 1 ч. 1 ст. 2, ч. ч. 5, 6 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: - постановлення виправдувального вироку суду; - встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; - закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; - закриття справи про адміністративне правопорушення. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивача було притягнуто до кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ст. 190 ч. 4, ст. 358 ч.2, ст. 358 ч. 3 та ч. 2 ст. 368 КК України. За обвинуваченням у вчиненні злочинів за ст. 190 ч. 4, ст. 358 ч.2, ст. 358 ч. 3 позивача було виправдано. Справу у частині обвинувачення позивача у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, повернуто для організації проведення додаткового розслідування. На час розгляду даної справи досудове розслідування за ч. 2 ст. 368 КК України триває. Незважаючи на те, що повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення не виносилось, ця особа значиться у кримінальному провадженні як підозрюваний. Отже, кримінальне провадження, яке було розпочато відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням його, зокрема, у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 368 КК України, триває. Жодних процесуальних рішень, передбачених ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» таких як ухвалення вироку або прийняття процесуального рішення про закриття кримінального провадження відносно позивача не було прийнято. Тому, за встановлених обставин справи та вимог закону, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що право на відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконних процесуальних дій правоохоронних органів, що обмежують права громадянина, виникає у випадку його повної реабілітації. Часткове виправдання ОСОБА_1 за ч.4 ст. 190, ч.ч. 2,3 ст. 358 КК України з одночасним поверненням кримінальної справи для проведення додаткового розслідування за ч.2 ст. 368 КК України не свідчить про незаконність притягнення його до кримінальної відповідальності та не тягне за собою права на відшкодування шкоди, оскільки досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні не закінчено, у зв`язку з чим позивач не був повністю реабілітований. Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що вимоги позивача є передчасними і не підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на необхідність переоцінки цих доказів і обставин в тому контексті, який на думку представника позивача свідчить про доведеність та обгрунтованість позовних вимог. Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Руднєва Євгена Геннадійовича залишити без задоволення. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15 серпня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий - В. І. Криворотенко Судді: Ю. О. Філонова О. І. Собина