Постанова 4816 № 587/268/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 січня 2024 року м.Суми Справа №587/268/22 Номер провадження 22-ц/816/30/24 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Собини О. І. , Рунова В. Ю. сторони: позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування», відповідач ОСОБА_1 , розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на рішення Сумського районного суду Сумської області від 27 лютого 2023 року, в складі судді Степаненка О.А., ухвалене у м. Суми, в с т а н о в и в: 27 січня 2022 року ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Свої вимоги мотивувало тим, що 27 січня 2019 року о 16 год. 15 хв. за участю автомобіля «Рено», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої був пошкоджений належний ОСОБА_2 автомобіль Mitsubishi Outlander НОМЕР_2 . Розмір завданих збитків становив 46449,73 грн, і згідно з умовами Договору добровільного страхування наземного транспорту № 313/18-Т від 03 грудня 2018 року, на підставі страхового акту №006.00156819-1 від 08 лютого 2019 року, заяви про виплату страхового відшкодування, розрахунку та зібраних документів, вказана сума за пошкоджений транспортний засіб автомобіль Mitsubishi Outlander НОМЕР_2 була виплачена позивачем. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в ТДВ «СК «Альфа-Гарант», відповідно до полісу №АМ/8187455, якою, за заявою позивача про виплату страхового відшкодування в порядку суброгації на суму 46449,73 грн, із застосуванням коефіцієнт зносу, який становить 0,39 %, та врахуванням франшизи в розмірі 500 грн, було здійснено виплату у розмірі 33021,41 грн. Невідшкодованою залишилася сума в розмірі 13428,32 грн, які позивач і просив стягнути з відповідача. Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 27 лютого 2023 року відмовлено в задоволенні повних вимог ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за їх необґрунтованістю. Стягнуто з ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» на користь ОСОБА_1 5000 грн витрат за надання професійної правничої допомоги. В апеляційній скарзі ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі. Не погоджуючись із висновком суду про недоведеність ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» позовних вимог, а саме, сплати страхового відшкодування власнику пошкодженого в ДТП автомобіля, вказує, що згідно договору страхування №313/18-Т/С від 03 грудня 2018 року страхувальником транспортного засобу Mitsubishi Outlander НОМЕР_2 є ТОВ «АВІАС УКРАГРО», якому цей автомобіль передано в строкове платне користування (оренду) від власника ОСОБА_2 за договором оренди. Оскільки ТОВ «АВІАС УКРАГРО» отримало саме право користування, а не володіння автомобілем Mitsubishi Outlander НОМЕР_2 , тому саме ОСОБА_2 , як власником транспортного засобу, була подана заява на виплати та/або доплати страхового відшкодування. Доводить, що розмір страхового відшкодування, виплаченого позивачем страхувальнику, підтверджується рахунком СТО № 181 від 29 січня 2019 року та платіжним дорученням № 7618673 від 11 лютого 2019 року, які є належними та допустимими доказами у справі. Також не погоджується із стягненням з ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» витрат відповідача на правничу допомогу, вважає її розмір завищеним, неспівмірним із складністю справи та фактично наданими адвокатом послугами. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Кузнєцов А.С. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, як законне та обґрунтоване, одночасно ставить питання про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу, понесених під час розгляду апеляційної скарги, у розмірі 2000 грн. Вважає, що в матеріалах справи відсутні докази наявності різниці між виплатою страхового відшкодування ТДВ «СК «Альфа-Гарант» та здійсненою виплатою позивача для застосування ст. 1194 ЦК України, оскільки надані страхові акти не підтверджують суму, яку нібито сплатив страховик відповідача у розмірі 33021,41 грн. Без отримання підтвердження виключається покладення обов`язку з відшкодування шкоди саме ОСОБА_1 в межах страхового відшкодування, що і було правильно встановлено судом першої інстанції. Вказує, що позивач не мав правових підстав сплачувати страхове відшкодування на користь власника транспортного засобу, так як він не був ані страхувальником за договором, ані вигодонабувачем. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження права на застосування ст. 1194 ЦПК України до ОСОБА_1 , а не до ТДВ «СК «Альфа-Гарант». Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що ціна позову 13428,32 грн не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду в оскаржуваній частині не відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що 27 січня 2019 року о 16 год. 15 хв. у м. Суми на перехресті вул. Ковпака просп. Курський, за участю автомобіля автомобіля «Рено», д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , сталася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої був пошкоджений належний ОСОБА_2 автомобіль Mitsubishi Outlander, д.р.н. НОМЕР_2 . Відповідно до постанови Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 лютого 2019 року ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн (а.с. 37). Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент настання ДТП 27 січня 2019 року, була застрахована в ТДВ «СК «Альфа-Гарант» за полісом Cерія АМ № 008187455 (а.с. 38). 03 грудня 2018 року між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ТОВ «Авіс-Украгро», в особі генерального директора Бугрименка М.М., було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №313/18-Т/С, згідно якого позивач взяв на себе зобов`язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу Mitsubishi Outlander, д.р.н. НОМЕР_2 ( а.с. 5-9). Пунктом 22.1 Договору добровільного страхування наземного транспорту №313/18-Т/С передбачено, що за умовами цього Договору Страховик бере на себе зобов`язання компенсувати Страхувальнику прямі збитки, які є наслідком настання певних подій за страховими ризиками, що наведені в п.22.2 цього Договору, у відповідності з яким збитки внаслідок ДТП відносяться до страхових ризиків. Згідно пункту 24.4.1. Договору добровільного страхування наземного транспорту №313/18-Т/С при настанні страхового випадку саме Страхувальник ( або згідно п. 24.5 Договору вигодонабувач) має право одержати від Страховика страхове відшкодування згідно умов Договору. Пунктом 27.1 Договору добровільного страхування наземного транспорту №313/18-Т/С передбачено, що Страхове відшкодування виплачується страховиком згідно з Договором на підставі письмової заяви Страхувальника (його представника, Вигодонабувача) і Страхового акту, який складається Страховиком. Згідно свідоцтва про державну реєстрацію транспортний засіб Mitsubishi Outlander, д.р.н. НОМЕР_2 , що є предметом Договору добровільного страхування наземного транспорту №313/18-Т/С, належить ОСОБА_2 (а.с.30, зв.). Заяву щодо напрямку виплати та/або доплати страхового відшкодування написано та підписано ОСОБА_2 (а.с. 11). У страховому акті №006.00156819-1 від 08 лютого 2019 року зазначено, що Вигодонабувачем (п.6) є ОСОБА_2 , а вартість ремонту урахуванням зносу складає 46449,73 грн, взято з Рахунку №181 від 29 січня 2019 року ТОВ «Автоцентр-С», сума несплаченого страхового платежу складає 12487,50 грн, яка повинна бути вирахувана з суми 46449,73 грн та складати до виплати 33962,23 грн (а.с. 13-14). Рахунок на оплату по замовленню № 181 від 29 січня 2019 року складено для «Покупця» ОСОБА_2 , становить 46449,73 грн ( а.с. 15). Згідно з платіжним дорученням № 7618673 від 11 лютого 2019 року ПрАТ «Арсенал Страхування» проведено виплату страхового відшкодування ОСОБА_2 , отримувач ТОВ «Автоцентр-С», у сумі 46449,73 грн (а.с. 36). 20 червня 2019 року ПрАТ «Арсенал Страхування» направлено ОСОБА_1 претензію про відшкодування збитків в порядку регресу на суму 13428,32 грн (а.с. 39). Відмовляючи у задоволенні позову ПрАТ «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не набув права вимоги відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, оскільки предметом Договору добровільного страхування наземного транспорту №313/18-Т/С від 03 грудня 2018 року є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача) ТОВ «Авіс Украгро», яке в момент ДТП було користувачем пошкодженого автомобіля і не мало права вимоги до відповідача, а не будь-яка інша особа, у тому числі власник ОСОБА_2 , який отримав страхове відшкодування шляхом виплати на рахунок ТОВ «Автоцентр-С». Також, всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України ПрАТ «Арсенал Страхування» не надано належних та допустимих доказів на підтвердження розміру шкоди, яку страховик мав сплатити страхувальнику (ТОВ «Авіс Украгро») і розміру фактично сплаченого страхового відшкодування, що виключає і можливість визначити частку страхового відшкодування, що залишилася невідшкодованою і становить суму позову. При цьому судом зроблено висновок про дотримання позивачем визначеного ст. 257 ЦК України строку звернення до суду з позовом. Колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ПрАТ «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 , так як суд дійшов його з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Відповідно до частин перших статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Відповідно до положень ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується у повному обсязі на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України). Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом. Статтею ст. 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страхова виплата грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Франшиза частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. При суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає, а відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого, а тому в порядку суброгації страховик може стягнути із заподіювача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатить страхувальнику. За загальним правилом, майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка, на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 статті 1187 Цивільного кодексу України). Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник особа, яка завдала шкоди. Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Колегія суддів зазначає, що у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала. Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв`язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року № 154/2094/16-ц у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Згідно з ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. За приписами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Судом встановлено, що ПрАТ «Арсенал Страхування» здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 46449,73 грн на рахунок ТОВ «Автоцентр-С» за Договором добровільного страхування наземного транспорту №313/18-Т/С від 03 грудня 2018 року укладеним із ТОВ «Авіс-Украгро», у якого на момент ДТП пошкоджений автомобіль Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_2 , перебував в оренді, із яких страховиком винуватця ДТП ТДВ «СК «Альфа-Гарант», позивачу відшкодовано лише страхове відшкодування у сумі 33021,41 грн (із застосуванням коефіцієнт зносу, який становить 0,39 %, та врахуванням франшизи в розмірі 500 грн, а не виплачена сума 13428,32 грн, є завданою позивачу матеріальною шкодою. Про факт перебування пошкодженого транспортного засобу Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_2 в користуванні ТОВ «Авіс-Украгро» зазначено в п. 5.1. Договору добровільного страхування наземного транспорту №313/18-Т/С від 03 грудня 2018 року. За встановлених обставин, в силу положень ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 318, 321 ЦК України саме власник автомобіля ОСОБА_2 , мав право на подачу заяви щодо напрямку виплати та/або доплати страхового відшкодування з врахуванням умов Договору добровільного страхування наземного транспорту №313/18-Т/С від 03 грудня 2018 року. Також, відповідно до п. 27.10 Договору добровільного страхування, вартість відновлювального ремонту розраховується згідно рахунків СТО, що проводить відновлювальний ремонт застрахованого транспортного засобу, а тому на підтвердження суми понесених збитків та вартості відновлювального ремонту надано рахунок СТО № 181 від 29 січня 2019 року, який підтверджує суму збитку, яку потерпілий повинен понести для відновлення свого порушеного права. Таким чином, діючи на виконання умов Договору добровільного страхування, ПрАТ «Арсенал Страхування» перерахувало на рахунок СТО ТОВ «Автоцентр-С», відповідно до рахунку № 181 від 29 січня 2019 року страхове відшкодування за пошкоджений транспортний засіб Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_2 , у розмірі вартості відновлювального ремонту, що підтверджується платіжним дорученням № 7618673 від 11 лютого 2019 року. Апеляційний суд зазначає, що реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу. Із викладеного вбачається, що розмір суми страхового відшкодування, виплаченої страхувальнику позивачем, встановлений та підтверджений належним чином, а рахунок СТО № 181 від 29 січня 2019 року та платіжне доручення № 7618673 від 11 лютого 2019 року є належними та допустимими доказами такої виплати. Відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України позивачем доведено належними та допустимими доказами заподіяння шкоди потерпілому джерелом підвищеної небезпеки, власником якого є ОСОБА_2 , а користувачем на момент ДТП ТОВ «Авіс-Украгро», протиправність його дій та здійснення відшкодування шкоди потерпілому за нього ПрАТ «Арсенал Страхування» у розмірі 46449,73 грн. Оскільки страховиком винуватця ДТП ТДВ «СК «Альфа-Гарант», здійснено виплату страхового відшкодування на користь страховика потерпілого ПрАТ «Арсенал страхування» у розмірі 33021,41 грн (вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням фізичного зносу, який становить 0,39 %), а також франшизи у розмірі 500 грн, у позивача виникло право вимоги до відповідача на відшкодування не виплаченої сума 13428,32 грн. Відповідач ОСОБА_1 , ставлячи під сумнів часткове відшкодування ТДВ «СК «Альфа-Гарант» завданої шкоди, жодних доказів на спростування даних тверджень позивача не надав. Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Враховуючи, що днем настання події є день вчинення ДТП 27 січня 2019 року, то загальна позовна давність тривалістю у три роки починає перебіг з дня, наступного за днем вчинення ДТП, і спливає у відповідні число та місяць останнього року, тобто, звернувшись до суду поштою 27 січня 2022 року (а.с. 41) ПрАТ «Арсенал Страхування» дотрималось строку позовної давності і його вимоги до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди підлягають задоволенню. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 13428,32 грн. На підставі ст. 141 ЦПК України, при задоволенні позову та апеляційної скарги, з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» підлягає стягненню компенсація судового збору, сплаченого при подачі позову у розмірі 2481 грн, та судовий збір за апеляційний перегляд справи в розмірі 3721,50 грн, а вимоги відповідача про відшкодування витрата на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягають. Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст. 367 - 369, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» задовольнити. Рішення Сумського районного суду Сумської області від 27 лютого 2023 року скасувати та прийняти постанову. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» 13428 (тринадцять тисяч чотириста двадцять вісім) гривень 32 копійки відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» 2481 грн компенсації судового збору за подачу позову та 3721,50 грн компенсації судового збору за апеляційний перегляд справи. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - В. І. Криворотенко Судді: О. І. Собина В. Ю. Рунов