Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 344/16734/23

Справа № 344/16734/23 Провадження № 33/4808/47/24 Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Деркач Н. І. Суддя-доповідач Кукурудз П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 січня 2024 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Кукурудз Б.І., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою захисника Челій-Пушкар О.І. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду від 15 листопада 2023 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, - в с т а н о в и в: Вказаною постановою ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і на накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 536 грн. 80 коп. З матеріалів справи, слідує, що 07.09.2023 року о 23 год. 58 хв. в м. Івано-Франківську по вул. Симоненка, 37, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки "Renault" д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився. Чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Оскаржуючи вказану постанову захисник Челій-Пушкар О.І. вважає її незаконною, необґрунтованою, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що суд спрощено підійшов до розгляду справи, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, що призвело до винесення незаконної постанови суду. Під час складання протоколу не дотримано вимог чинного законодавства щодо належності та допустимості доказів, працівниками поліції не вжито належних заходів щодо встановлення наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, не надано жодних належних і допустимих доказів, які могли б підтвердити факт скоєння ОСОБА_1 правопорушення, а факт вчинення правопорушення не зафіксовано належним чином, як того вимагає КУпАП. Стверджує, що до матеріалів справи долучено акт огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У вказаному акті не зазначені будь-які дані про результати проходження огляду, чи відмову від проходження огляду, акт ніким не підписаний. Таким чином при складанні протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції порушено вимоги ст.266, 268 КУпАП та інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції. Просить постанову Івано-Франківського міського суду від 15.11.2023 року по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 130 ч.1КУпАП скасувати, провадження у справі закрити на підставі ч.1 ст.247 КУпАП. До початку апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 та його захисник Челій-Пушкар О.І. подали до суду клопотання про розгляд справи провести без їхньої участі. Апеляційну скаргу підтримують в повному обсязі просять її задовольнити. Перевіривши та дослідивши матеріали адміністративної справи, вважаю, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав. Як слідує з матеріалів справи (а.с.1) ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України за, що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Ст.7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку із адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законів. За ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права. Відповідно до ст.32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід`ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення. Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливість, необхідні для підготовки свого захисту, захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо. Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінов проти України» рішення від 09.06.2011р., заява №16347/02). Крім того, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013р., заява №36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Виходячи з практики застосування Європейським судом ст.6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції. Таким чином, розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, судовий процес має відповідати загальним засадам кримінального провадження, а суд має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності, оскільки санкція вказаної статті, при встановленні факту скоєння правопорушення і вини, передбачає штраф, розмір якого значно перевищує прожитковий мінімум для осіб працездатного віку в Україні, як і значно перевищує мінімальний розмір штрафу, визначений ч.2 ст.52 КК України, а також передбачає обов`язкове позбавлення права керування транспортним засобом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. П. 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст.130 КУпАП. При дослідженні відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції, встановлено, що транспортний засіб яким керував ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції з підстав, що було отримано інформацію про те, що вказаний водій керує автомобілем у нетверезому стані. З письмових пояснень ОСОБА_1 07 вересня близько 23год 30 хв. він підвіз свого знайомого ОСОБА_2 на вул. Симоненка, 35 в м. Івано-Франківську. Під час зупинки у дворі будинку по АДРЕСА_1 до автомобіля ОСОБА_1 підбігла дівчина, яка просила про допомогу, оскільки її хтось переслідує. О 23 год. 38 хв. ОСОБА_2 викликав поліцію. Приїхав екіпаж патрульної поліції, які стали вивчати ситуацію, після опитування ОСОБА_1 , патрульні порадили йому повертатись додому оскільки незабаром наступить комендантська година. ОСОБА_1 сів в транспортний засіб та розпочав рух. В стані алкогольного спяніння не перебував. Не виїхавши з двору будинку, його рух було заблоковано іншим екіпажем патрульної поліції.оскільки ОСОБА_1 тільки відїхав від одного екіпажу патрульної поліції, з якими спілкувався, не зорієнтувався в тому, що відбувається, яка реальна причина його зупинки і чому підозрюють в перебуванні у стані алкогольного спяніння. Будь-якого порушення правил дорожнього руху він не вчиняв, як і іншого правопорушення, у стані алкогольного спяніння не перебував. Вбачав упередженість працівників поліції. Дані пояснення підтверджуються відповіддю Івано-Франківського РУП (а.с.32) Таким чином суддя проаналізуваши долучені до матеріалів справи відеоматеріали та пояснення ОСОБА_1 вбачає, що вони носять суперечливий характер, не відображають в повній мірі обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, а тому не можуть бути належними та допустимими доказами. Окрім того, працівниками поліції не задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм ОСОБА_1 , таких положень Правил дорожнього руху, які б відповідно до ст. 35 Закону України "Про національну поліцію" давали право здійснити закону зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Судом враховується, що об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного). Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного). Для того щоб виявити вказане правопорушення, той чи інший транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, в противному випадку протиправність зупинки (за умови відсутності задокументованого порушення ПДР та подальшим притягненням до відповідальності), може поставити під сумнів й саму подальшу процедуру виявлення «нетверезого водія» . Так, у своєму рішенні від 15.03.2019 ВС у справі №686/11314/17 вказав, що оскільки поліцейським не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм правил дорожнього руху, то вимоги інспектора до водія про пред`явлення документів на право керування є неправомірними, а співробітники поліції можуть зупиняти автомобіль, лише коли є факт правопорушення. Крім того, до матеріалів справи долучено Акт огляду на стан спяніння з використанням спеціальних технічних засобів. У вказаному акті не зазначені будь-які дані про результати проходження огляду, чи відмову від проходження огляду, акт ніким не підписаний. Таким чином при складанні протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції порушено вимоги ст.266, 268 КУпАП та інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції. Згідно ст.266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів у присутності двох свідків. Однак в протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 свідки відсутні. Згідно ч. 5 ст.266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Викладені обставини виключають наявність в його діях складу адміністративного правопорушення. Тому, із врахуванням вище викладеного, приходжу до висновку, що працівником поліції не дотримано вимог п.6, 7 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМУ №1103 від 17.12.2008 року, а також вимог п.12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015. І, відповідно, зібрані докази не можуть вважатися допустимими доказами, оскільки зібрані із порушенням вимог чинного законодавства, а саме Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Наказу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 16.02.2015 №3/02-15 «Про порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення», Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМУ №1103 від 17.12.2008 року та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015, а також ст.266 КУпАП. Відповідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно ст.68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Тому, враховуючи вищевикладене приходжу до висновку, що провадження у справі необхідно закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу захисника Челій-Пушкар О.І. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Івано-Франківського міського суду від 15.11.2023 року відносно ОСОБА_1 за ст.130 ч.1 КУпАП- скасувати. Прийняти нову постанову, якою закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова остаточна і оскарженню не підлягає. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Б.І. Кукурудз