Постанова 4857 № 140/14760/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/14760/21 пров. № А/857/19346/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів - Курильця А. Р., Пліша М. А., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року про залишення без задоволення заяви про визнання протиправними дій відповідача, вчинених на виконання рішення у справі №140/14760/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, - суддя в 1-й інстанції Дмитрук В. В., час ухвалення рішення 14.09.2023 року, місце ухвалення судового рішення м. Луцьк, дата складання повного тексту судового рішення не зазначено, в с т а н о в и в: Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якому просила визнання протиправною бездіяльності щодо не проведення нарахування та виплати з 17 липня 2018 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов`язання провести з 17.07.2018 нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду Волинського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії за період із 17 липня 2018 року по 27 травня 2021 року залишено без розгляду. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 з 28.05.2021 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести ОСОБА_1 з 28 травня 2021 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік). 12 вересня 2023 року у порядку статті 383 КАС України ОСОБА_1 подала до суду заяву про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року у справі №140/14760/21 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи з двох прожиткових мінімумів, а не з двох мінімальних заробітних плат (згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік). Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року чітко визначено розрахункову величину підвищення до пенсії дві мінімальні заробітні плати. Скаржник вказує, що враховуючи зміну розміру мінімальної заробітної плати у кожному році, відповідач має обов`язок перераховувати та виплачувати доплату до пенсії у порядку статті 39 Закону №796-ХІІ з урахуванням таких змін. Також звертає увагу на принцип правової визначеності та незмінності судового рішення. Зазначає, що Велика палата Верховного Суду у зразковій справі №240/4937/18, зважаючи на предмет спору та матеріально-правове регулювання спірних правовідносин визначила розмір підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат. Таким чином, з врахуванням наведеного вище просить скасувати оскаржувану ухвалу суду. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, вчинені на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року у справі №140/14760/21 щодо нарахування та виплати їй підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення в частині застосування до таких виплат розрахункової величини два прожиткових мінімуми для працездатних осіб, а не дві мінімальні заробітні плати (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік). Зобов`язати відповідача вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню Закону при виконанні судового рішення. Відзив на апеляційну скаргу відповідачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Враховуючи положення ст.312 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що в мотивувальній частині судового рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року, що набрало законної сили, в даній справі, було вказано наступне: «Додатково суд звертає увагу, що 01 січня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, та за змістом пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року». Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача по нарахуванню підвищення до пенсії позивачу у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року відповідають судовому рішенню в даній адміністративній справі, відповідно підстави для визнання таких дій протиправними відсутні. Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно зі ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За змістом ч.1-3 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача щодо невиконання рішення суду, серед іншого має містити інформацію про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформацію про хід виконавчого провадження, у випадку, коли таке відкрито. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які їй відомо і які можуть бути використані судом. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 з 28 травня 2021 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести ОСОБА_1 з 28 травня 2021 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік). При цьому, ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою в порядку статті 383 КАС України у зв`язку з тим, що на виконання вказаного вище рішення суду відповідачем нараховано та призначено до виплати підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону №796-ХІІ, однак суму обрахованого підвищення відповідач визначив у розмірі двох прожиткових мінімумів, а не мінімальних заробітних плат, що не відповідає судовому рішенню. Колегія суддів зазначає, що застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів ст.383 КАС України можливе лише у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами. При цьому, звернення до суду із заявою відповідно до ст.383 КАС України можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконані в органах державної виконавчої служби. Звернення рішення суду до примусового виконання є обов`язковою передумовою для подання заяви у порядку статті 383 КАС України, оскільки повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 КАС України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду. Звертаючись із заявою в порядку ст.383 КАС України, ОСОБА_1 зазначила, що 22 листопада 2022 року Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області відкрито виконавче провадження №70389571 по примусовому виконанню виконавчого листа Волинського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року у справі №140/14760/21. Колегією суддів встановлено, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року у справі №140/14760/21 відповідачем у добровільному порядку проведено нарахування підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII, із застосуванням пункту 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (далі-Закон №1774-VIII). Тобто відповідач здійснив нарахування підвищення до пенсії позивачу із розрахунку двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а не мінімальних заробітних плат. Разом з тим, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року у справі №140/14760/21 зобов`язано відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення позивачу у розмірі визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно з Законом про Державний бюджет на відповідний рік). Колегія суддів вважає, що такі дії відповідача, як суб`єкта владних повноважень, є протиправними, оскільки не відповідають змісту судового рішення, яке набрало законної сили і яким його зобов`язано при перерахунку пенсії позивачу застосувати саме розміри мінімальної заробітної плати, установлені на відповідний календарний рік, а не прожитковий мінімум, який є суттєво меншим. Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звернув увагу на те, що статті 382 і 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Постановою Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №804/2076/17 встановлена наступна позиція Верховного Суду: Сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи. Враховуючи, що у рішенні Волинського окружного адміністративного суду 29 грудня 2021 року у справі №140/14760/21 визначено, що розмір доплати до пенсії, яку необхідно нарахувати та виплатити позивачу, визначається статтею 39 Закону № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, то колегія суддів дійшла висновку про те, що проведення відповідачем на виконання такого рішення суду перерахунку пенсії позивача із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних, є протиправним, оскільки при перерахунку пенсії застосуванню підлягає саме величина мінімальної заробітної плати. Колегія суддів наголошує, що оскільки резолютивна частина рішення є завершальною і відображає результат вирішення справи адміністративної юрисдикції та містить чіткі та вичерпні висновки щодо всіх вимог, які були предметом позову, тому виконання рішення суду, яке набрало законної сили, повинно реалізовуватись у визначений судом спосіб. Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що вказане рішення суду підлягає до виконання відповідачем (боржником) у точній відповідності до його резолютивної частини. Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги підставними і такими, що спростовують висновки суду першої інстанції з наведених вище мотивів. З врахуванням наведених вище правових норм та встановлених фактичних обставин справи у їх сукупності колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про залишення без задоволення заяви позивача про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду 29 грудня 2021 року у справі №140/14760/21, а тому оскаржувану ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та задовольнити заяву позивача. Керуючись ст.312, 317, 321, 322, 325, 328, 383 КАС України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року про залишення без задоволення заяви про визнання протиправними дій відповідача, вчинених на виконання рішення у справі №140/14760/21 скасувати та прийняти нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 в порядку статті 383 КАС України задовольнити. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року у справі №140/14760/21 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , починаючи з 28 травня 2021 року доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи з двох мінімальних заробітних плат, згідно із Законом України Про Державний бюджет України на відповідний рік. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року у справі №140/14760/21. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець М. А. Пліш Повне судове рішення складено 10 січня 2024 року.