Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/3204/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/3204/23 пров. № А/857/15536/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Ніколіна В.В., суддів Гінди О.М., Гудима Л.Я., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року (суддя Гомельчук С.В., м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дії та бездіяльності протиправними,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 у червні 2023 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просила:визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо незарахування ОСОБА_1 страхового стажу з 01.01.2004 по 06.03.2020 в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 страховий стаж з 01.01.2004 по 06.03.2020 в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та перерахувати розмір пенсії з 06.03.2020. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 у справі №300/1408/20 пенсійним органом призначено позивачці з 06.03.2020 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2. Рішенням ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 27.06.2022 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , у зв`язку із зміною стажу роботи як працюючому пенсіонеру. Однак, після такого перерахунку відповідач не зарахував стаж роботи позивачки у період з 01.01.2004 по 31.05.2022 у подвійному розмірі. На звернення позивачки про зарахування вищезазначеного стажу, пенсійний орган відмовив листом від 22.05.2023. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року позов задоволено. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, щопенсія за віком на пільгових умовах за Списком №2 призначена позивачці з 06.03.2020 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Страховий стаж становить 53 роки 1 місяць та 27 днів (враховано по 31.05.2022), в тому числі стаж в медичному закладі за період з 21.11.1988 по 28.12.1994, з 01.06.1995 по 10.07.1996, з 28.07.1996 по 09.01.2000, з 23.02.2000 по 26.03.2001, з 11.04.2001 по 31.10.2002 та з 17.11.2002 по 31.12.2003. Відповідач зазначив, що періоди трудової діяльності до 01.01.2004 (дата набрання чинності Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування») зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених раніше діючим законодавством, тоді як пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений таким законодавством, за період з 01.01.2004 застосовується тільки щодо визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Таким чином, на думку відповідача, після 01.01.2004 зарахування стажу роботи в психіатричних закладах охорони здоров`я у подвійному розмірі законодавством не передбачено. Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 у справі №300/1408/20 пенсійним органом призначено позивачці з 06.03.2020 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2. Рішенням ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 27.06.2022 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , у зв`язку із зміною стажу роботи як працюючому пенсіонеру. Не погодившись із таким перерахунком, 24.04.2023 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, у якій просила перерахувати розмір її пенсії, зарахувавши до страхового стажу у подвійному розмірі період її роботи у психіатричних закладах охорони здоров`я з 01.01.2004 по 06.03.2020. До заяви позивачкою було долучено довідку від 12.04.2023 №05-08/16, видану КНП «Івано-Франківський спеціальний заклад надання психіатричної допомоги Івано-Франківської обласної ради», відповідно до якої ОСОБА_1 з 21.11.1988 по теперішній час працює в КНП «Івано-Франківський спеціальний заклад надання психіатричної допомоги Івано-Франківської обласної ради», а робота за цей період дає право на подвоєння стажу згідно зі ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Листом від 22.05.2023 за №4470-4214/Ш-02/8-0900/23 відповідач повідомив позивачку, що при призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 до її страхового стажу у подвійному розмірі, відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зараховано період роботи в медичному закладі з 21.11.1988 по 28.12.1994, з 01.06.1995 по 10.07.1996, з 28.07.1996 по 09.01.2000, з 23.02.2000 по 26.03.2001, з 11.04.2001 по 31.10.2002, з 17.11.2002 по 31.12.2003. Водночас, відповідач зауважив, що статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено зарахування в подвійному розмірі стажу роботи особам, які працювали в психіатричних закладах охорони здоров`я до 01.01.2004 (дата введення в дію Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»), після 01.01.2004 зарахування стажу в подвійному розмірі законом не передбачено. Також зазначено, що ОСОБА_1 не дотримано умов подання заяви про перерахунок пенсії. Не погоджуючись з такою відмовою, позивачка звернулася до суду з відповідним позовом. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що незарахування відповідачем до стажу позивачки у подвійному розмірі періоду роботи в психіатричному закладі охорони здоров`я з 01.01.2004 по 06.03.2020 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України та є протиправним. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на захист своїх прав і свобод у суді, а також на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян, є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року№ 1058-IV (далі Закон №1058-IV). Відповідно до ст. 24 Закону України №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Закон України №1058 набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (надалі Закон України №1788). Відповідно до ст. 62 Закону України №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Згідно з матеріалами справи, а саме копією трудової книжки позивачки від 18.03.1987 НОМЕР_1 , позивачка працювала: з 21.11.1988 по 30.06.2018 на посаді палатної медсестри в Обласній психіатричній лікарні №2 (записи 4); з 01.07.2018 по 31.04.2020 на посаді сестри медичної палатної пихіатричного відділення № 6 в Обласній психіатричній лікарні №2 (запис №6); 17.10.2019 Обласна психіатрична лікарня реорганізована в комунальне некомерційне підприємство "Івано-Франківський спеціальний заклад надання психіатричної допомоги Івано-Франківської обласної ради" (запис №7); з 01.04.2020 по теперішній час на посаді сестри медичної психіатричного відділення №3 КНП "Івано-Франківський спеціальний заклад надання психіатричної допомоги Івано-Франківської обласної ради" (запис №9) (а.с. 8-11). Відповідно до довідки від 12.04.2023 №05-08/16, виданої КНП "Івано-Франківський спеціальний заклад надання психіатричної допомоги Івано-Франківської обласної ради", ОСОБА_1 з 21.11.1988 по теперішній час працює в КНП "Івано-Франківський спеціальний заклад надання психіатричної допомоги Івано-Франківської обласної ради". Робота за цей період дає право на подвоєння стажу згідно зі ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с. 15). Згідно із ст. 60 Закону України №1788 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» психіатрична допомога - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин. Фахівець - медичний працівник (лікар, медична сестра, фельдшер), психолог, соціальний працівник та інший працівник, який має відповідну освіту та спеціальну кваліфікацію і бере участь у наданні психіатричної допомоги. Заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров`я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов`язана з наданням психіатричної допомоги. Амбулаторна психіатрична допомога - психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, в амбулаторних умовах; Стаціонарна психіатрична допомога - психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, і надається в стаціонарних умовах понад 24 години підряд. Згідно із даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до видів діяльності КНП «Івано-Франківський спеціальний заклад надання психіатричної допомоги Івано-Франківської обласної ради» належать: 87.20 надання послуг догляду із забезпеченням проживання ля осіб з розумовими вадами та хворих на наркоманію, спеціалізована медична практика 86.22 (цей клас включає медичне консультування та лікування у сфері спеціальної медицини лікарями-спеціалістами та хірургами), діяльність лікарняних закладів 86.10 (цей клас включає короткострокове та тривале перебування пацієнтів у лікарнях широкого профілю, які здійснюють медичну, діагностичну та лікувальну діяльність (наприклад, громадські та обласні лікарні, лікарні некомерційних організацій, університетські лікарні, військові шпиталі та в`язничні лікарні), та лікарняні установи спеціального призначення (наприклад, наркологічні та психіатричні клініки, інфекційні лікарні, пологові будинки, санаторно-курортні заклади) та загальна медична практика код 86.21 (цей клас включає медичне консультування та лікування у сфері загальної медицини, які надають лікарі загального профілю) тощо. Отже, КНП «Івано-Франківський спеціальний заклад надання психіатричної допомоги Івано-Франківської обласної ради» як лікарняний заклад призначений для надання психіатричної допомоги і в розумінні ст. 60 Закону України №1788 є закладом з надання психіатричної допомоги. Окрім цього, апеляційний суд наголошує, що робота позивача у психіатричному закладі у спірний період відповідачем не заперечується. Стосовно посилань апелянта на неможливість зарахування до страхового стажу у подвійному розмірі періоду роботи позивача у психіатричному закладі після 01.01.2004, слід зазначити, що ст. 60 Закону України №1788 є чинною по теперішній час. Стаття 24 Закону України №1058 не скасовує ст. 60 Закону України №1788 та не зупиняє її дію. Відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 22.12.2021 у справі №688/2916/17, від 27.02.2020 у справі №462/1713/17, від 23.01.2019 у справі №485/103/17 та від 04.12.2019 у справі №689/872/17, які були враховані судом при вирішенні спірних правовідносин. Також, у постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20, Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом №1058 та Законом №1788 вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон №1788 був прийнятий раніше за Закон №1058. Окрім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення», то він мав би виключити із Закону України «Про пенсійне забезпечення» усі інші положення, чого зроблено не було. Апеляційний суд погоджується, що незарахування відповідачем до стажу позивачки у подвійному розмірі періоду роботи в психіатричному закладі охорони здоров`я з 01.01.2004 по 06.03.2020 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України та є протиправним. Стосовно покликання апелянта про порушення позивачем порядку звернення за перерахунком пенсії. Згідно із ч. 1 ст. 44 Закону України №1058 призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року в редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 року №13-1 (далі - Порядок № 22-1). Відповідно до п. 1.1 Розділу І Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2);заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію). Додатком 1 до Порядку №22-1 передбачено форму заяви про призначення/ перерахунок пенсії. Заява ОСОБА_1 від 24.04.2023 складена у довільній формі (а.с. 12). Висвітлюючи питання, яким повинен бути зміст заяви для призначення/ перерахунку пенсії, Верховний Суд, у постанові від 27.11.2019 у справі №748/696/17, висловив позицію, що заява про призначення/ перерахунок пенсії, подана пенсіонером у довільній формі, відповідає вимогам Порядку №22-1. Так, у цій справі Верховний Суд вказав, що зміст такої заяви очевидно дає змогу оцінити намір заявника. Суд касаційної інстанції зауважив, що відмовивши позивачу в розгляді його заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій). Наведена

позиція Верховного Суду дає підстави не погодитися з доводами відповідача, що подана в неналежній формі заява перешкоджає останньому в прийнятті рішення про проведення або про відмову у проведенні перерахунку пенсії. Також, відповідь ГУ ПФУ в Івано-Франківській області не містить вказівки на те, що подана позивачем заява невстановленого зразка та з її змісту неможливо оцінити намір заявника, що перешкоджає її розгляду у встановленому порядку. Більше того відповідачем не повернуто вказану заяву у зв`язку з неналежним її оформленням.Відтак, вищенаведені покликання апелянта є необґрунтованими. Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення адміністративного позову. В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню. Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року в справі №300/3204/23- без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда Л. Я. Гудим