Постанова 4856 № 120/4582/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/4582/22 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Сало Павло Ігорович Суддя-доповідач - Граб Л.С. 10 січня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Граб Л.С. суддів: Сторчака В. Ю. Смілянця Е. С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просив: -визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача щодо неврахування обов`язкових масових перерахунків пенсії при розрахунку пенсії позивача відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; -зобов`язати відповідача усунутись від порушення права позивача на пенсію, розмір якої визначено відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та здійснити розрахунок і забезпечити виплату позивачу щомісячної пенсії з урахуванням автоматичних масових перерахунків відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; -визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача щодо відмови виплачувати позивачу пенсію на його особовий банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ "Ощадбанк"; -зобов`язати відповідача здійснювати позивачу виплату пенсії, в тому числі суму недоотриманої пенсії, на його особовий банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ "Ощадбанк". Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року позов задоволено частково: -визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо нездійснення з 01.12.2019 перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 у зв`язку із зміною (збільшенням) розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом на відповідний рік, як розрахункової величини для обчислення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; -зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 01 грудня 2019 року нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням необхідності проведення її автоматичного перерахунку у зв`язку із зміною (збільшенням) розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом на відповідний рік, як розрахункової величини для обчислення мінімального розміру пенсії за віком; -визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у здійсненні виплати пенсії ОСОБА_1 на визначений пенсіонером банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на його ім`я в АТ "Ощадбанк"; -зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 13 липня 2020 року виплачувати належну ОСОБА_1 пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на його ім`я в АТ "Ощадбанк". В решті позовних вимог відмовлено. 27.07.2023 представником позивача подано заяву по встановлення судового контролю за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі № 120/4582/22 задоволено: зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області протягом 20 днів з дня постановлення цієї ухвали (до 04 вересня 2023 включно) подати до Вінницького окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року в адміністративній справі № 120/4588/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії. На виконання вимог ухвали від 14 серпня 2023 ГУ ПФУ у Вінницькій області 04.09.2023 подано звіт про виконання судового рішення. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 01 вересня 2023 року № 0200-0902-7/86367 (вх. № 52699/23 від 04 вересня 2023 року) про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року в адміністративній справі № 120/4582/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії. Не погодившись з судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення заяви. Апеляційний розгляд колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем виконано рішення суду від 05.09.2022 у даній справі. Решта вимог, які висуваються представником позивача не можуть бути вирішені в рамках розгляду цієї справи, оскільки не входили до предмету позову. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування зобов`язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Ст.370 КАС України унормовано, що судове рішення, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності,-за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012). За приписами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін. Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68). В рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43). У справі "Сорінг проти Об`єднаного Королівства" від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень-складовою права на справедливий судовий захист. Таким чином, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили. Ч.1 ст.255 КАС України врегульовано, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Положеннями частини першої та другої статті 382 КАС України визначено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (ч.8 ст.382 КАС України). Крім того, відповідно до ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Отже, КАС України передбачено спеціальні норми, спрямовані на забезпечення належного виконання судового рішення. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому статтями 382, 383 КАС України. Зазначені правові норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. При цьому, нормами статей 382-383 КАС України виокремлюються такі види судового контролю за виконанням судового рішення, як зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу у разі невиконання судового рішення (стаття 382 КАС України) і визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, у разі неналежного виконання судового рішення. (стаття 383 КАС України). Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 30 вересня 2020 року у справі № 420/5365/19 та від 30 червня 2020 року у справі №0840/2883/18. Поряд з цим, ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Слід зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Така позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)). Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату. Як зазначено представником позивача у заяві від 27.07.2023, відповідачем на виконання рішення у справі № 120/4582/22 протиправно у рішенні/протоколі/розпорядженні № 023830009136 від 20.10.2022 та у рішенні/протоколі/розпорядженні № 023830009136 від 07.12.2022 здійснено розрахунок суми боргу з 01.09.2019 не на дату нарахування до виплати 07.12.2022, а на дату виникнення боргу за кожен місяць, тому розмір пенсії позивача, нарахований до виплати, значно менший ніж повинен бути відповідно до законодавства. Також вказано, що відповідач в розрахунку пенсії ОСОБА_1 та в розрахунку боргу за період з 01.12.2019 на момент нарахування/фактичної виплати пенсії на 07.12.2022 протиправно не здійснив автоматичного перерахунку індексації та/або масового перерахунку пенсії та не врахував надбавки до пенсії відповідно до ст.ст. 27-28, ч. 2,3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV та відповідно до постанов КМУ № 251 та № 124 в редакції чинній на момент нарахування/фактичної виплати пенсії позивачу на 07.12.2022. Крім того, Управлінням не нарахувано та не виплачено позивачу компенсації втрати частини доходів за несвоєчасно виплачену пенсію за період з 01.09.2019 до моменту фактичної виплати в січні 2023 року. В свою чергу, у звіті наданому на виконання рішення суду ГУ ПФУ у Вінницькій області вказано, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.09.2022 у справі № 120/4582/22 позивачу нараховано пенсію відповідно до Закону № 1058-IV, з урахуванням необхідності проведення її автоматичного перерахунку у зв`язку зі зміною (збільшенням) розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом на відповідний рік, як розрахункової величини для обчислення мінімального розміру пенсії за віком, що підтверджується рішенням в пенсійній справі № 023830009136. Враховуючи зобов`язання, покладені на Управління рішенням суду від 05.09.2022, основний розмір пенсії за віком ОСОБА_1 обчислений у таких розмірах: з 01.12.2019 1638,00 грн; з 01.07.2020 1712,00 грн; з 01.12.2020 1769,00 грн; з 01.07.2021 1854,00 грн; з 01.12.2021 1934,00 грн; з 01.07.2022 2027,00 грн; з 01.07.2022 і надалі 2093,00 грн. Наведені суми відповідають розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що затверджувались законами України про Державний бюджет на відповідні роки. Головним управлінням здійснено нарахування суми недоотриманої пенсії за період з 01.12.2019 по 31.12.2022 у розмірі 72928,47. Вказані кошти були виплачені позивачу у грудні 2022 року. Вказане свідчить, що відповідачем виконано рішення суду від 05.09.2022 у даній справі. Не заперечує цього і позивач, останній фактично, не погоджується із розрахунком здійсненим на виконання рішення суду, вчиненого боржником. Колегія суддів вважає, що подана позивачем в порядку ст.382 КАС України заява про встановлення судового контролю містить ознаки заяви, що подається в порядку ст.383 КАС України, якою передбачено розгляд заяв про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду, у разі неналежного виконання судового рішення. При цьому, колегія суддів вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. Слід зазначити, що як свідчать матеріали справи, представником позивача подано до суду заяву в порядку ст.383 КАС України, провадження з розгляду якої ухвалою від 31.07.2023 зупинено до вирішення заяви представника позивача Меламеда В.Б. про встановлення судового контролю за виконанням зазначеного рішення та набрання судовим рішенням за наслідками вирішення такої заяви законної сили. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення заяви про встановлення судового контролю відповідно до ч.1 ст.382 КАС України, оскільки як вірно вказано судом першої інстанції, метою встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі є спонукання відповідача-суб`єкта владних повноважень до виконання рішення суду, ухваленого не на його користь, якщо таке рішення передбачає вчинення певних дій, а в рамках розгляду даної заяви встановлено, що дії на виконання рішення суду вчинені та прийнято рішення про перерахунок пенсії ОСОБА_1 . Відносно посилання представника позивача на те, що відповідачем порушено норми ст.167 КАС України, оскільки звіт не направлений позивачу та його представнику, колегія суддів звертає увагу, що норми ст.382 КАС України не встановлюють обов`язку для суб`єкта владних повноважень щодо направлення звіту позивачу, такий звіт має бути направлений до суду, який встановив судовий контроль. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, представник позивача зареєстрований в системі "Електронний суд", а тому мав можливість ознайомитись з документами, які надійшли на виконання ухвали суду від 14.08.2023. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329, 370/, 382, 383 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Граб Л.С. Судді Сторчак В. Ю. Смілянець Е. С.