Постанова 4856 № 120/8775/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/8775/22 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Поліщук І.М. Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В. 10 січня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ватаманюка Р.В. суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеського державного університету внутрішніх справ на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення коштів, В С Т А Н О В И В : І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив: - стягнути з ОСОБА_1 витрати, пов`язані утриманням ОСОБА_2 в Одеському державному університеті внутрішніх справ, в сумі 30 710, 30 грн. на користь Одеського державного університету внутрішніх справ; - стягнути з ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 2 481 грн на користь Одеського державного університету внутрішніх справ. ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01.05.2023 в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що право на відшкодування витрат за період навчання, що не були присудженні за життя ОСОБА_2 , на переконання суду, не спадкується, а тому у випадку смерті особи до ухвалення рішення про стягнення з нього відповідних коштів, матеріального та процесуального правонаступництва за такою вимогою не відбувається. Крім того, постановою Одеського апеляційного суду від 10.10.2022 по справі №522/7348/16-ц було скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11.08.2016 в справі за позовом Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2 про відшкодування витрат. ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкоємцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. А тому обов`язок щодо відшкодування витрат на утримання ОСОБА_2 під час його навчання в Одеському державному університеті внутрішніх справ в момент прийняття спадщини перейшов до його спадкоємця - ОСОБА_1 ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалою суду від 05.07.2023 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ 22.09.2008 між Одеським державним університетом внутрішніх справ та ОСОБА_2 укладено договір про підготовку фахівця в Одеському державному університеті внутрішніх справ. Згідно договору ОСОБА_2 зобов`язувався у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 договору, відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком. Наказом Одеського державного університету внутрішніх справ №64 о/с від 23.06.2012, у зв`язку з черговим випуском курсантів факультетів підготовки фахівців кримінальної міліції, транспортної міліції, для підрозділів слідства та дізнання, лейтенанта міліції ОСОБА_2 з 25.06.2012 знято з усіх видів забезпечення та відряджено для подальшого проходження служби в УМВС України у Вінницькій області. Наказом начальника ГУ МВС України в Одеській області від 22.04.2013 №169 о/с лейтенанта міліції ОСОБА_2 звільнено зі служби в міліції у запас за власним бажанням. У зв`язку із звільненням ОСОБА_2 зі служби в міліції за власним бажанням до встановленого трирічного терміну перебування на службі, 10.12.2013 Одеським державним університетом внутрішніх справ складено розрахунок фактичних витрат, пов`язаних з утриманням рядового міліції ОСОБА_2 у ОДУВС відповідно до постанови КМ України №313 від 01.03.2017 за період з 18.08.2008 по 30.06.2012. Розмір фактичних витрат згідно із розрахунком становить 30710,30 грн. Встановлено, що заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11.08.2016 по справі №522/7348/16-ц, окрім іншого, стягнуто з ОСОБА_2 на користь Одеського державного університету внутрішніх справ грошові кошти у відшкодування витрат за період навчання у розмірі 30 710,30 грн. Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 27 років, про що 01.03.2019 складено відповідний актовий запис за №21. В подальшому, ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 02.10.2020 по справі №147/1010/20, окрім іншого, вирішено замінити у виконавчому провадженні №62463353, щодо примусового виконання виконавчого листа №522/7348/16-ц від 11.08.2016, виданого Приморським районним судом м. Одеси, сторону виконавчого провадження - боржника ОСОБА_2 , на його правонаступника - боржника ОСОБА_1 , спадкоємця, який прийняв спадщину. Разом із тим, постановою Одеського апеляційного суду від 10.10.2022 по справі №522/7348/16-ц, скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 серпня 2016 року, а провадження в справі за позовом Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2 про відшкодування витрат за період навчання закрито (у зв`язку з неналежністю розгляду справи в порядку цивільного судочинства). Наведені вище обставини слугували підставою для звернення Одеського державного університету внутрішніх справ з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням ОСОБА_2 в Одеському державному університеті внутрішніх справ. VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами. Так, особливості відшкодування витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, врегульовувались Законом України "Про міліцію" та Порядком відшкодування витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, що був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 №313, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин. Згідно зі статтею 18 Закону України "Про міліцію" (в редакції, чинній на момент укладення договору між учасниками справи) порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. Підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує Міністерство внутрішніх справ України за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. Відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" від 23.12.2015, № 901-VІІІ вищі навчальні заклади із специфічними умовами навчання, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України і здійснювали навчання курсантів, слухачів, ад`юнктів та докторантів за державним замовленням з підготовки фахівців для потреб міліції, продовжують їх навчання та підготовку як фахівців для Національної поліції в межах раніше доведеного державного замовлення для потреб міліції. За змістом частини другої статті 74 Закону України "Про Національну поліцію" підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається. Відповідно до частини четвертої статті 74 Закону України "Про Національну поліцію" особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку (частина п`ята статті 74 Закону України "Про Національну поліцію"). Пунктом 1 Порядку №313, передбачалося, що цей Порядок визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за державним замовленням у вищих навчальних закладах МВС, витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі: - дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість; - відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення навчального закладу; - звільнення осіб начальницького складу органів внутрішніх справ із служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни. Пунктом 3 Порядку №313 було визначено, що витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця в навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням МВС та особою. Типову форму договору затверджує МВС за погодженням з МОН. Розрахунок фактичних витрат здійснюється відповідно до норм утримання у вищому навчальному закладі (п.4 Порядку №313). Пунктом 6 Порядку №313 передбачалося, що у разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. У разі поновлення на навчанні особи, що була відрахована з навчального закладу, стягнення суми витрат припиняється. Отже, з метою підготовки фахівців у вищих навчальних закладах, що перебували у віданні МВС України, між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням МВС в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається, укладався договір про навчання. Такі особи перебували на повному державному утриманні. Разом із тим, передбачалися випадки, за яких особа, яка проходила навчання, повинна була відшкодувати Міністерству внутрішніх справ витрати, що були понесені ним на утримання таких осіб. Одним із таких випадків було й звільнення осіб начальницького складу органів внутрішніх справ із служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни. Як вірно встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 не дотримався умов укладеного із ним договору про підготовку фахівця в ОДУВС, адже після закінчення навчання у вищому навчальному закладі МВС не пропрацював три роки в органах внутрішніх справ. Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11.08.2016 по справі №522/7348/16-ц, окрім іншого, стягнуто з ОСОБА_2 на користь Одеського державного університету внутрішніх справ грошові кошти у відшкодування витрат за період навчання у розмірі 30710,30 грн. Разом із тим, відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 27 років, про що 01.03.2019 складено відповідний актовий запис за №21. В подальшому, ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 02.10.2020 по справі №147/1010/20, окрім іншого, вирішено замінити у виконавчому провадженні №62463353, щодо примусового виконання виконавчого листа №522/7348/16-ц від 11.08.2016, виданого Приморським районним судом м. Одеси, сторону виконавчого провадження - боржника ОСОБА_2 , на його правонаступника - боржника ОСОБА_1 , спадкоємця, який прийняв спадщину. При цьому, постановою Одеського апеляційного суду від 10.10.2022 по справі №522/7348/16-ц, скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 серпня 2016 року, а провадження в справі за позовом Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2 про відшкодування витрат за період навчання закрито (у зв`язку з неналежністю розгляду справи в порядку цивільного судочинства). 27.10.2022 позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення витрат, пов`язаних із утриманням ОСОБА_2 у вищому навчальному закладі. Зазначений позов Одеський державний університет внутрішніх справ пред`явив до ОСОБА_1 , як спадкоємця ОСОБА_2 , оскільки вважає що обов`язок щодо відшкодування витрат на утримання ОСОБА_2 під час його навчання в Одеському державному університеті внутрішніх справ в момент прийняття спадщини перейшов до його спадкоємця - ОСОБА_1 . Однак, такі твердження позивача, є безпідставними з огляду на наступне. Згідно зі статтею 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до статей 1218, 1219 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу. Статтею 608 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою. Зобов`язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов`язаним з особою кредитора. Пунктом 6 Порядку №313 передбачалося, що у разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 02.12.2022 у справі № 240/20487/20, не можуть входити до складу спадщини та не можуть бути передані права, що в силу положень статті 1219 Цивільного кодексу України нерозривно пов`язані з особою спадкоємця. Згідно матеріалів справи ОСОБА_2 не дотримався умов укладеного із ним договору про підготовку фахівця в ОДУВС, оскільки після закінчення навчання у вищому навчальному закладі МВС не пропрацював три роки в органах внутрішніх справ. При цьому, відповідно до умов договору ОСОБА_2 зобов`язувався у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 договору, відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком. Тобто, у зв`язку із невиконанням ОСОБА_2 умов договору та відсутності факту добровільного відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням в Одеському державному університеті внутрішніх справ, у позивача виникло право вимоги щодо відшкодування відповідних витрат, в тому числі в судовому порядку. Крім того, заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11.08.2016 по справі №522/7348/16-ц, вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь Одеського державного університету внутрішніх справ грошові кошти у відшкодування витрат за період навчання у розмірі 30710,30 грн. Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 27 років, про що 01.03.2019 складено відповідний актовий запис за №21. Отже, зобов`язання щодо відшкодування витрат пов`язаних з утриманням ОСОБА_2 в Одеському державному університеті внутрішніх справ, не входить до складу спадщини, оскільки така в силу положень статті 1219 ЦК України нерозривно пов`язана з особою спадкодавця та не може бути передана іншим особам, у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою. Крім того, апеляційний суд зазначає, що постановою Одеського апеляційного суду від 10.10.2022 по справі №522/7348/16-ц, скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11.08.2016, в справі за позовом Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2 про відшкодування витрат, а провадження в справі за позовом Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2 про відшкодування витрат за період навчання закрито. При цьому, питання того, які саме обставини слугували підставою для скасування відповідного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 серпня 2016 року, в даному випадку не має жодного значення, адже важливим є сам факт його скасування. Разом з тим, суд апеляційної інстанції відхиляє посилання позивача на те, що в даному випадку уже відбулось процесуальне правонаступництво на підставі ухвали Тростянецького районного суду Вінницької області від 02.10.2020 по справі №147/1010/20, якою, окрім іншого, вирішено замінити у виконавчому провадженні №62463353, щодо примусового виконання виконавчого листа №522/7348/16-ц від 11.08.2016, боржника ОСОБА_2 , на його правонаступника - ОСОБА_1 , адже як уже було встановлено судом вище, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 серпня 2016 року, на підставі якого і було видано виконавчий лист №522/7348/16-ц, скасоване постановою Одеського апеляційного суду від 10.10.2022. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням ОСОБА_2 у вищому навчальному закладі, до ОСОБА_1 . VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Одеського державного університету внутрішніх справ залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.