Постанова 4852 № 280/4408/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 11 січня 2024 року м. Дніпросправа № 280/4408/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А. суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року (суддя Новікова І.В.) в справі № 280/4408/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі ГУ ПФУ в Запорізькій області) про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи з 29 жовтня 1997 року по 07 квітня 1998 року на підприємстві ЗАТ «Металургпрокатмонтаж», з 26 вересня 2011 року по 18 травня 2012 року на підприємстві ВАТ «ПБО «Монтажспецстрой» м. Суворов Тульської області Російської Федерації, з 24 липня 2012 року по 13 листопада 2015 року на підприємстві ВАТ «Зовнішньоекономічне об`єднання «Технопромекспорг», філії Управління по будівництву 2-х енергоблоків Черепетської ГРЕС, м. Суворов Тульської області Російської Федерації та з 01 серпня 2017 року по 31 серпня 2017 року за цивільно - правовим договором від 03 травня 2017 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Будівельник 2013»; зобов`язання зарахувати до загального страхового стажу періоди роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , дата заповнення 25 вересня 1979 року, та вкладишу до трудової книжки серії НОМЕР_2 , дата заповнення 03 березня 2015 року, а саме з 29 жовтня 1997 року по 07 квітня 1998 року на підприємстві ЗАТ «Металургпрокатмонтаж» м. Когалим Російської Федерації, з 26 вересня 2011 року по 18 травня 2012 року на підприємстві Відкритому акціонерному товаристві «Проектно-будівельне об`єднання «Монтажспецстрой», м. Суворов Тульської області Російської Федерації, з 24 липня 2012 року по 13 листопада 2015 року на підприємстві Відкритому акціонерному товаристві «Зовнішньоекономічне об`єднання «Технопромекспорт» філії Управління по будівництву 2-х енергоблоків Черепетської ГРЕС, м. Суворов Тульської області Російської Федерації та з 01 серпня 2017 року по 31 серпня 2017 року за цивільно - правовим договором № б/н від 03 травня 2017 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Будівельник 2013» та здійснити перерахунок та виплату пенсії з моменту її призначення з урахуванням раніше сплачених сум. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року залучено до участі в справі відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі ГУ ПФУ в м. Києві). Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 29 жовтня 1997 року по 07 квітня 1998 року на підприємстві ЗАТ «Металургпрокатмонтаж», з 26 вересня 2011 року по 18 травня 2012 року на підприємстві ВАТ «ПБО «Монтажспецстрой», м. Суворов Тульської області Російської Федерації, з 24 липня 2012 року по 13 листопада 2015 року на підприємстві ВАТ «Зовнішньоекономічне об`єднання «Технопромекспорг», філії Управління по будівництву 2-х енергоблоків Черепетської ГРЕС, м. Суворов Тульської області Російської Федерації та з 01 серпня 2017 року по 31 серпня 2017 року за цивільно - правовим договором від 03 травня 2017 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Будівельник 2013». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , дата заповнення 25 вересня 1979 року, та вкладишем до трудової книжки серії НОМЕР_2 , дата заповнення 03 березня 2015 року, а саме з 29 жовтня 1997 року по 07 квітня 1998 року на підприємстві ЗАТ «Металургпрокатмонтаж», м. Когалим Російської Федерації, з 26 вересня 2011 року по 18 травня 2012 року на підприємстві Відкритому акціонерному товаристві «Проектно-будівельне об`єднання «Монтажспецстрой» м. Суворов. Тульської області, Російської Федерації, з 24 липня 2012 року по 13 листопада 2015 року на підприємстві Відкритому акціонерному товаристві «Зовнішньоекономічне об`єднання «Технопромекспорт», філії Управління по будівництву 2-х енергоблоків Черепетської ГРЕС. м. Суворов, Тульської області Російської Федерації та з 01 серпня 2017 по 31 серпня 2017 року за цивільно - правовим договором № б/н від 03 травня 2017 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Будівельник 2013» та здійснити перерахунок та виплату пенсії з моменту її призначення з урахуванням раніше сплачених сум. В задоволенні решти вимог відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач ГУ ПФУ в Запорізькій області просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Вважає неправильним висновок суду першої інстанції про необхідність врахування періодів трудової діяльності в Російській Федерації, як й висновок суду першої інстанції про те, що припинення участі в Угоді та прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 29 листопада 2022 року № 1328, не є підставою для відмови у задоволенні позову. Крім того, зазначає, що спірні періоди не підтверджені сплатою страхових внесків. Звертає увагу, що заяву позивача від 28 березня 2023 року розглянуто ГУ ПФУ в м. Києві, саме цим органом позивачу призначено пенсію, як й прийнято рішення про не зарахування певних періодів, а апелянт не вчиняв жодних дій у питанні призначення пенсії позивачу, не порушував його права. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги. Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням ГУ ПФУ в м. Києві від 06 червня 2023 року №083850012577 позивачу призначено пенсію за віком. Під час призначення пенсії позивачу до загального страхового стажу не зараховано періоди роботи з 29 жовтня 1997 року по 07 квітня 1998 року на підприємстві ЗАТ «Металургпрокатмонтаж», м. Когалим Російської Федерації, з 26 вересня 2011 року по 18 травня 2012 року на підприємстві Відкритому акціонерному товаристві «Проектно-будівельне об`єднання «Монтажспецстрой», м. Суворов Тульської області Російської Федерації, з 24 липня 2012 року по 13 листопада 2015 року на підприємстві Відкритому акціонерному товаристві «Зовнішньоекономічне об`єднання «Технопромекспорт», філії Управління по будівництву 2-х енергоблоків Черепетської ГРЕС. м. Суворов Тульської області Російської Федерації та з 01 серпня 2017 року по 31 серпня 2017 року за цивільно - правовим договором № б/н від 03 травня 2017 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Будівельник 2013». Оскільки автентичність записів трудової книжки відповідачем не оспорюється, трудова книжка містить усі належним чином внесені записи про роботу позивача у спірні періоди, записи засвідчені чітким відтиском печатки підприємств та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших неточностей, які б давали підстави сумніватись у їх достовірності, суд першої інстанції вважав, що відсутні достатні підстави для відмови в зарахуванні наявного в трудовій книжці стажу роботи/служби позивача до його страхового стажу, а тому визнав дії відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів протиправними, зазначивши що припинення участі РФ в Угоді, так само, як і прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 29 листопада 2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень. Оскільки пенсія позивачу вже призначена і позивач перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Запорізькій області, то з метою швидкого та ефективного відновлення порушених прав позивача, суд першої зобов`язав саме ГУ ПФУ в Запорізькій області провести зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу, зазначивши, що не підлягають задоволенню вимоги про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Запорізькій області, оскільки протиправні дії вчинені іншим суб`єктом владних повноважень, а саме ГУ ПФУ в м. Києві. Здійснюючи апеляційній перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає приведені висновки обґрунтованими, з огляду на наступне. Судом встановлено, що ОСОБА_1 після досягнення пенсійного віку звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, подавши відповідні документи. За принципом екстериторіальності програмним забезпеченням Пенсійного фонду України визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу, - ГУ ПФУ в м. Києві. Рішенням ГУ ПФУ в м. Києві від 06 червня 2023 року №083850012577 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком. Разом з тим, до страхового стажу не зараховано періоди роботи на підприємствах та за цивільно-правовою угодою на території Російської Федерації - з 29 жовтня 1997 року по 07 квітня 1998 року, з 26 вересня 2011 року по 18 травня 2012 року, з 24 липня 2012 року по 13 листопада 2015 року, з 01 серпня 2017 року по 31 серпня 2017 року. Спірним в цій справі є питання зарахування до страхового стажу періоду роботи в Російській Федерації. Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV). Частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років. За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. За змістом частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637). Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 та вкладиш до трудової книжки серії НОМЕР_2 містять записи про періоди роботи позивача: - з 29 жовтня 1997 року по 07 квітня 1998 року в ЗАТ «Металургпрокатмонтаж» м. Когалим Російської Федерації; - з 26 вересня 2011 року по 18 травня 2012 року у Відкритому акціонерному товаристві «Проектно-будівельне об`єднання «Монтажспецстрой», м. Суворов Тульської області Російської Федерації; - з 24 липня 2012 року по 13 листопада 2015 року у Відкритому акціонерному товаристві «Зовнішньоекономічне об`єднання «Технопромекспорт» філії Управління по будівництву 2-х енергоблоків Черепетської ГРЕС, м. Суворов Тульської області Російської Федерації; - з 01 серпня 2017 року по 31 серпня 2017 року за цивільно-правовим договором від 03 травня 2017 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Будівельник 2013». За позицією територіальних органів Пенсійного фонду відповідачів ці періоди трудової діяльності не зараховані до страхового стажу у зв`язку з виходом України з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. Суд вказує, що відомості щодо трудової діяльності позивача на території Російської Федерації містяться в трудовій книжці позивача. Частиною першою статті 4 Закону № 1058-IV передбачено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року № 1906-IV укладені й належним чином ратифіковані міжнародні договори України є невід`ємною частиною національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладання якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. 13 березня 1992 року в місті Москва підписано Азербайджаном, Російською Федерацією, Білоруссю, Таджикистаном, Вірменією, Туркменістаном, Казахстаном, Узбекистаном, Киргизстаном, Україною та Молдовою Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка базується на територіальному принципі. Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі Угода від 13 березня 1992 року) визначено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Статтею 5 Угоди від 13 березня 1992 року встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод. Згідно зі статтею 6 Угоди від 13 березня 1992 року призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільговій основі і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території будь-якої із цих країн, а також на територіях колишнього СССР за час до вступу в силу даної Угоди (пункти 1, 2 статті 6). Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах-учасницях Угоди введена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії (пункт 3 статті 6 вказаної Угоди). Крім того, відповідно до положень Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14 січня 1993 року (далі Угода від 14 січня 1993 року), а саме статті 6, працівники Сторони виїзду, які працюють на території Сторони працевлаштування, користуються правами та виконують обов`язки, що встановлені трудовим законодавством Сторони працевлаштування (включаючи питання трудових відносин, колективних договорів, оплати праці, режиму робочого часу та часу відпочинку, охорони та умов праці та інші). Трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво та інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації. Статтею 7 Угоди від 14 січня 1993 року встановлено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі. Статтею 11 цієї ж Угоди встановлено, що необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації. Відповідно до частини третьої статті 6 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15 квітня 1994 року, ратифікованої Законом України № 290/95-ВР від 11 липня 1995 року, працівники користуються правами і виконують обов`язки, встановлені трудовим законодавством сторони працевлаштування. Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав N 01-1/2-07 від 26 березня 2008 року визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди від 13 березня 1992 року встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди. Отже, наведенні положення Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, гарантуючи захист прав громадян у сфері пенсійного забезпечення, стосуються призначення пенсії та передбачають, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються лише при призначенні пенсії. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а, від 16 квітня 2020 року у справі №555/2250/16-а від 17 червня 2020 року у справі №646/1911/17, від 21 лютого 2020 року у справі № 291/99/17 та від 06 липня 2020 року у справі № 345/9/17. Згідно з частиною першою статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві. Разом з тим, не зарахований відповідачем до страхового стажу період роботи в Російській Федерації відноситься до періоду, коли приведені вище угоди були чинними для України, тому зазначені періоди мають бути зараховані до страхового стажу позивача. Крім того, спірні періоди роботи позивача в Російській Федерації підтверджуються записами трудової книжки, тому мають бути зараховані до страхового стажу. Якщо ж апелянт вважає непідтвердженим сплату роботодавцем страхових внесків, то суд звертає увагу, що обов`язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від його фінансового стану. Особа не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування пенсійним органом до страхового стажу особи при призначенні пенсії періоду її роботи, відносно яких відсутні відомості про сплату страхових внесків. Відповідно, відсутність даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії позивачу за спірний період не є підставою для позбавлення позивача права на призначення йому пенсії. Вказаний висновок узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 1 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а, від 30 липня 2019 року у справі № 373/2265/16-а. Суд звертає увагу, що відсутність у відповідачів можливості здійснити перевірку відомостей на підприємствах, які знаходяться на території Російської Федерації, не може бути підставою для відмови позивачу у реалізації його права на пенсійне забезпечення з урахуванням страхового стажу, набутого в іншій державі. Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення у випадку повної, часткової, тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей. Позивач як громадянин України за умови підтвердження трудового стажу наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав, що узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 28 серпня 2018 року у справі №175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17 та від 27 лютого 2019 року у справі № 423/3544/16-а. Підсумовуючи викладене, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність не зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів роботи. Доводи апелянта, що оскільки заяву позивача від 28 березня 2023 року про призначення пенсії розглянуто ГУ ПФУ в м. Києві, саме цим органом позивачу призначено пенсію, як й прийнято рішення про не зарахування певних періодів, а апелянт не вчиняв жодних дій у питанні призначення пенсії позивачу, не порушував його права, суд відхиляє, адже судом першої інстанції визнано протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо не зарахування спірних періодів до страхового стажу позивача. Також суд визнає правильним обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача, а саме зобов`язання саме ГУ ПФУ в Запорізькій області відновити порушено право позивача. Частиною першою статті 44 Закону №1058-IV, яка регулює порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, встановлено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 7 липня 2014 року №13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі постанова № 22-1). Останнім абзацом пункту 4.2 постанови № 22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Пунктом 4.10 постанови №22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. В цьому випадку після призначення позивачу пенсії рішенням ГУ ПФУ в м. Києві пенсійна справа мала бути передана до ГУ ПФУ в Запорізькій області, тому питання зарахування до страхового стажу певних періодів трудової діяльності після призначення пенсії має розглянути орган Пенсійного фонду за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання позивача. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом. Керуючись статтіями 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року в справі № 280/4408/23 залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року в справі № 280/4408/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 11 січня 2024 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом. Повне судове рішення складено 11 січня 2024 року. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя С.М. Іванов суддя В.Є. Чередниченко