Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/3210/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 11 січня 2024 року м. Дніпросправа № 280/3210/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А. суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року (суддя Садовий І.В., повне судове рішення складено 07 серпня 2023 року) в справі № 280/3210/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі ГУ ПФУ в Рівненській області), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі ГУ ПФУ в Запорізькій області), про визнання протиправним рішення від 03 травня 2023 року №084250002459 про відмову у призначенні пенсії; зобов`язання призначити пенсію за віком з 06 квітня 2023 року із зарахуванням до загального стажу період роботи з 11 березня 1981 року по 31 липня 1989 року у пільговому обчисленні: за 1 рік праці 1 рік 6 місяців стажу; зобов`язання провести призначення пенсії із врахуванням доходів позивача, зазначених в архівній довідці Архівного відділу Чаунського муніципального району Чукотського автономного округу від 10 квітня 2009 року №02-01/А-388/3-488 та в архівній довідці Архівного відділу адміністрації Чаунського муніципального району Чукотського автономного округу від 10 квітня 2009 року №02-01/А-388/2-488, за період її роботи з 01 січня 1984 року по 31 грудня 1988 року, відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року позов задоволено частково, визнано протиправним та скасоване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 03 травня 2023 року №084250002459 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 26 квітня 2023 року з урахуванням висновків суду, викладених у даному судовому рішенні; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач ГУ ПФУ в Рівненській області просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Вказує на відсутність підстав для врахування до страхового стажу в пільговому обчисленні періодів роботи позивача з 11 березня 1981 року по 31 липня 1989 року, такий період зараховано в одинарному розмірі. Страховий стаж становить 26 років 09 місяців 13 днів станом 26 квітня 2023 року, тому правомірно відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного трудового стажу. Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , 26 квітня 2023 року у зв`язку із досягненням необхідного віку звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення їй пенсії за віком. Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (із подальшими змінами та доповненнями), заява позивача в порядку екстериторіальності розглянута ГУ ПФУ в Рівненській області. Рішення ГУ ПФУ в Рівненській області від 03 травня 2023 року №084250002459 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком з посиланням на відсутність передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV необхідного страхового стажу - 29 років. Крім того, вказаним рішенням встановлено, що страховий стаж особи становить 26 років 9 місяців 13 днів, за доданими документами до страхового стажу зараховано усі періоди роботи. Записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 19 липня 1978 року підтверджено, що у період з 11 березня 1981 року по 26 травня 1989 року вона працювала у Комсомольському гірничо-збагачувальному комбінаті. Трудова книжка не підтверджує місце знаходження вказаного підприємства в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, прирівняних до таких районів, а також що позивач у відповідний період користувалась відповідними пільгами, передбаченими нормативно-правовими актами, зазначеними в абзаці 2 пункту 5 розділу Прикінцевих положень Закону №1058-ІV. Разом з тим, трудовим договором, укладеним між ОСОБА_1 та директором союзного виробничого об`єднання «Северовостокзолото» підтверджено, що позивач зобов`язалась працювати в районах Крайньої Півночі на Комсомольському гірничо-збагачувальному комбінаті строком 3 роки, починаючи з 11 травня 1981 року. Угодою про продовження трудового договору від 11 травня 1981 року строк дії договору продовжено до 11 травня 1990 року. Архівною довідкою від 18 квітня 2009 року №01-01/А-388/3-488 архівного відділу адміністрації Чаунського муніципального району підтверджено, що Комсомольський гірничо-збагачувальний комбінат, де у період з 11 березня 1981 року по 26 травня 1989 року, у тому числі по строковим трудовим договорам з 11 травня 1981 року по 11 травня 1984 року, з 11 травня 1984 року по 11 травня 1987 року, з 11 травня 1987 року по 26 травня 1989 року працювала позивач, знаходиться в Чаунському районі Чукотського автономного округу. У зазначеній довідці, зокрема, містяться відомості, згідно із якими вся територія Чукотського автономного округу відноситься до районів Крайньої Півночі, де передбачені пенсійні пільги незалежно від факту укладання строкового трудового договору. Відповідно до довідки Комсомольського гірничо-збагачувального комбінату від 25 березня 1993 року №52/497 ОСОБА_1 працювала з 11 березня 1981 року по 31 липня 1989 року у Комсомольському гірничо-збагачувального комбінату. У розділі ІІІ зазначеної довідки вказані періоди роботи позивача з 11 травня 1981 року по 11 травня 1984 року, з 11 травня 1984 року по 11 травня 1987 року, з 11 травня 1987 року по 31 липня 1989 року, до яких відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" застосовується пільгове обчислення страхового стажу у полуторному розмірі. Суд першої інстанції вважав, що надані позивачем докази підтверджують наявність у позивача стажу за спірний період, а саме з 11 березня 1981 року до 31 липня 1989 року в районах Крайньої Півночі для врахування його при пільговому обчисленні і призначенні пенсії за віком, а доказів недостовірності таких записів щодо даних періодів роботи матеріали справи не містять, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що вказаний період роботи має бути зарахованим до страхового стажу позивача з урахуванням кратності, а саме за 1 рік роботи 1 рік 6 місяців стажу. Період роботи позивача у районах Крайньої Півночі з 11 березня 1981 року до 31 липня 1989 року складає 8 років 2 місяці 20 днів, а у пільговому обчисленні складає 12 років 2 місяці 20 днів, тому страховий стаж позивача складає понад передбачені статтею 26 Закону № 1058-IV необхідні 29 років. Суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність не врахування вказаного періоду роботи позивача у пільговому обчисленні та не призначення позивачу пенсії за віком, тому визнав протиправним та скасував рішення відповідача від 03 травня 2023 року №084250002459 про відмову у призначенні пенсії позивачу. Разом з тим, оскільки при відмові у призначенні пенсії обчислення належного позивачу розміру пенсії не проводилося та, відповідно, питання щодо врахування чи не врахування наданих позивачем архівних довідок не вирішувалось, суд першої інстанції вказав, що відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого розрахунку будуть порушені, тому відмовив задоволенні цих вимог як передчасних. Також судом першої інстанції зазначено, що нарахування пенсії відноситься до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України, суд не може втручатися в його дискреційні повноваження та визначати період, який слід враховувати при обчисленні пенсії позивачу, та дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача у заявленому до розгляду спорі є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні. Суд визнає приведені висновки обґрунтованими, з огляду на наступне. Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 26 квітня 2023 року у зв`язку із досягненням пенсійного віку звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення їй пенсії за віком. Рішенням ГУ ПФУ в Рівненській області, яким заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності, від 03 травня 2023 року №084250002459 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV страхового стажу - 29 років. Страховий стаж позивача становить 26 років 9 місяців 13 днів, за доданими документами до страхового стажу зараховано усі періоди роботи. Спірним в цій справі є питання правомірності врахування органом Пенсійного фонду при визначенні права позивача на пенсію за віком в одинарному розмірі періоду роботи в районах Крайньої Півночі. Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV). Частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років. За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. За змістом частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року (далі Закон № 1788-ХІІ), який регулював відносини щодо пенсійного забезпечення до 01 січня 2004 року, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пунктом 5 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV встановлено, що період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі". Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. При цьому, як вказано вище, пункт 2.1 Порядку № 22-1 доповнює, що у якості документів про стаж, які передбачені вищезазначеним Порядком, за період роботи до 1 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген можуть надаватись договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначений постановою Ради Міністрів СРСР № 1029 від 10 листопада 1967 року. Підпунктом «д» пункту 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року регламентовано, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 вересня 1967 року скорочено тривалість трудового договору, який надає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, а саме: зарахування одного року роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком та по інвалідності, виключно працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі з інших місцевостей країни за умови укладення ними трудового договору про роботу в цих районах строком на три роки. Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності. Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу 1 Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року №530/П-28 (далі Інструкція № 530/П-28), пільги, встановлені Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 «Про впорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» і від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, що працюють з районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», надаються всім робочим і службовцям (в тому числі місцевим жителям і іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних і громадських підприємств, установ, організацій, що знаходяться в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі». Пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26 вересня 1967 року, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору. Системний аналіз вказаних положень дає підстави дійти висновку, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців ) є сукупність наступних обставин: 1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях; 2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року та від 29 вересня 1967 року та постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі». Таким чином, з огляду на вищенаведені норми права, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка, або письмовий трудовий договір, або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто, достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 7 червня 2018 року у справі № 173/637/17, від 3 липня 2018 року у справі № 302/662/17-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 554/1723/17 та від 21 серпня 2019 року у справі № 750/1717/16-а, від 8 листопада 2019 року в справі № 396/153/17. При цьому, основним документом, що підтверджує факт роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях, є трудова книжка, а також ці обставини можуть підтверджуватися й іншими документами, зокрема, архівною довідкою. Записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 19 липня 1978 року підтверджено, що у період з 11 березня 1981 року по 26 травня 1989 року ОСОБА_1 працювала у Комсомольському гірничо-збагачувальному комбінаті. Разом з тим, трудова книжка не підтверджує місце знаходження підприємства в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, прирівняних до таких районів. Трудовим договором, укладеним між ОСОБА_1 та Союзним виробничим об`єднанням «Северовостокзолото» підтверджено, що позивач зобов`язалась працювати в районах Крайньої Півночі на Комсомольському гірничо-збагачувальному комбінаті строком 3 роки, починаючи з 11 травня 1981 року. Угодою про продовження трудового договору від 11 травня 1981 року строк дії договору продовжено до 11 травня 1990 року. Архівною довідкою від 18 квітня 2009 року №01-01/А-388/3-488 архівного відділу адміністрації Чаунського муніципального району підтверджено, що Комсомольський гірничо-збагачувальний комбінат, де у період з 11 березня 1981 року по 26 травня 1989 року, у тому числі по строковим трудовим договорам з 11 травня 1981 року по 11 травня 1984 року, з 11 травня 1984 року по 11 травня 1987 року, з 11 травня 1987 року по 26 травня 1989 року працювала позивач, знаходиться в Чаунському районі Чукотського автономного округу. У зазначеній довідці, зокрема, містяться відомості, згідно із якими вся територія Чукотського автономного округу відноситься до районів Крайньої Півночі, де передбачені пенсійні пільги незалежно від факту укладання строкового трудового договору. Відповідно до довідки Комсомольського гірничо-збагачувального комбінату від 25 березня 1993 року №52/497 ОСОБА_1 працювала з 11 березня 1981 року по 31 липня 1989 року у Комсомольському гірничо-збагачувального комбінату. У розділі ІІІ зазначеної довідки вказані періоди роботи позивача з 11 травня 1981 року по 11 травня 1984 року, з 11 травня 1984 року по 11 травня 1987 року, з 11 травня 1987 року по 31 липня 1989 року, до яких відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" застосовується пільгове обчислення страхового стажу у полуторному розмірі. Сукупність досліджених доказів підтверджує факт роботи позивача в районах Крайньої Півночі, тому суд погоджує висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для зарахування періодів роботи позивача з 11 березня 1981 року по 31 липня 1989 року до страхового стажу із застосуванням пільгового коефіцієнту - один рік за один рік і шість місяців та, відповідно, про протиправність рішення про відмову у призначенні пенсії. Доводи апелянта щодо відсутності підстав для пільгового обчислення зазначеного періоду страхового стажу спростовані приведеними вище висновками суду. Суд також відхиляє доводи апелянта стосовно відсутності у позивача достатнього страхового стажу для призначення пенсії за віком, тому правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком, адже при розрахунку страхового стажу позивача органом Пенсійного фонду протиправно обчислено в одинарному розмірі період трудової діяльності в районах Крайньої Півночі. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом. Керуючись статтями 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року в справі № 280/3210/23 залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року в справі № 280/3210/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 11 січня 2024 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом. Повне судове рішення складено 11 січня 2024 року. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя С.М. Іванов суддя В.Є. Чередниченко