Ухвала КЦС ВС № 454/3995/22

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 січня 2024 року м. Київ справа № 454/3995/22-ц провадження № 61-18521ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д., розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів, ВСТАНОВИВ: У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів. Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 14 червня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Змінено розмір аліментів, що стягуються згідно рішення Бродівського районного суду Львівської області від 12 травня 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_5 на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягувати такі у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) ОСОБА_1 , щомісячно, з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Виконавчий лист виданий Бродівським районним судом Львівської області у справі №2-465/2011 щодо стягнення аліментів відкликано. Змінено розмір аліментів, що стягуються згідно судового наказу виданого Сокальським районним судом Львівської області від 14 квітня 2022 року про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягувати такі у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) ОСОБА_1 , щомісячно, з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Судовий наказ виданий Сокальським районним судом Львівської області у справі №454/357/22 щодо стягнення аліментів відкликано. Постановою Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 задоволено частково. Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 14 червня 2023 року у частині зміни розміру аліментів, що стягуються згідно рішення Бродівського районного суду Львівської області від 12 травня 2011 року з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_4 на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини його доходу на 1/6 частини заробітку (доходу) ОСОБА_1 , щомісячно, з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття змінено, викладено абзац другий резолютивної частини рішення у такій редакції: Змінити розмір аліментів, що стягуються згідно із рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 12 травня 2011 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/3 частини доходу на 1/4 частину заробітку (доходу) ОСОБА_1 , щомісячно, з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. 26 грудня 2023 року до Верховного Суду через систему «Електронний суд» представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано касаційну скаргу, у якій просить постанову суду апеляційної інстанцій скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі. Відповідно до частини третьої статті З ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Перевіривши доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Із оскаржуваних судових рішень, доданих до скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 (провадження № 61-7397св21) зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, ОСОБА_1 посилався на те, що у нього змінився матеріальний стан та стан його здоров`я, періодично перебуває на лікуванні, встановлено групу інвалідності, він сплачує аліменти на двох дітей у розмірі 58 % його заробітку (доходу). Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. Змінюючи рішення суду першої інстанції у частині зміни розміру аліментів, що згідно рішення Бродівського районного суду Львівської області від 12 травня 2011 року стягуються у розмірі 1/3 частини з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_4 на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/6 частини на 1/4 частину, суд апеляційної інстанції правильного врахував інтереси дитини позивача, яка має право на належні умови для всебічного розвитку, освіти, виховання, на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про те, що суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення, яким фактично поставив у майнову нерівність дітей, а саме присудив до стягнення на дитину від першого шлюбу аліменти розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) позивача, а на дитину від другого шлюбу залишив аліменти у розмірі 1/6 частини від його заробітку, є безпідставні. Як вбачається із постанови суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції переглянуто у частині зменшення розміру аліментів, які стягуються за судовим рішенням на користь ОСОБА_4 , оскільки було оскаржено лише одним із відповідачів. ОСОБА_3 не скористалась своїм процесуальним правом на оскарження судового рішення суду першої інстанції до суду апеляційної інстанції, а тому цій частині на предмет законності не перевірялось. Посилання у касаційній скарзі на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду, є безпідставним, так як у вказаних заявником у касаційній скарзі справах встановлені різні фактичні обставини, відмінні від тих, які встановлені у судових рішеннях суду у справі, що переглядається. Саме по собі посилання на неоднакове застосування норм матеріального права у різних справах, хоч і у подібних правовідносинах, але за різних фактичних обставин, не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм матеріального права. По суті доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права й висновків суду апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах). Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішення свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд вже викладав у постанові висновок щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, а суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення із врахуванням такого висновку, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Д. Д. Луспеник