Ухвала КЦС ВС № 754/4245/18

УХВАЛА 08 січня 2024 року м. Київ справа № 754/4245/18 провадження № 61-18080ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Вареник Андрій Миколайович, на постанову Київського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року у справі за заявою державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (місто Київ) Петросової-Гривнак Оксани Володимирівни про встановлення способу виконання рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука Сергія Павловича, третя особа - ОСОБА_3 , про витребування майна та скасування рішення про державну реєстрацію прав, ВСТАНОВИВ: Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень. У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С. П. (далі - приватний нотаріус Київського МНО Ковальчук С. П.), третя особа - ОСОБА_3 , про витребування майна та скасування рішення про державну реєстрацію прав. Деснянський районний суд міста Києва рішенням від 17 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 задовольнив. Витребував від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 . Скасував рішення приватного нотаріуса Київського МНО Ковальчука С. П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 листопада 2015 року № 26563472. Вирішив питання про розподіл судових витрат. Не погодившись з рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 17 грудня 2018 року, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку. Київський апеляційний суд постановою від 14 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17 грудня 2018 року залишив без змін. Не погодившись з рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 17 грудня 2018 року та постановою Київського апеляційного суду від 14 березня 2019 року, ОСОБА_2 оскаржив їх в касаційному порядку. Верховний Суд постановою від 10 червня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 березня 2019 року залишив без змін (провадження № 61-8250св19). У червні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17 грудня 2018 року. Деснянський районний суд міста Києва ухвалою від 09 грудня 2020 року заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17 грудня 2018 року залишив без задоволення. Київський апеляційний суд постановою від 24 лютого 2021 року ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 09 грудня 2020 року залишив без змін. Верховний Суд ухвалою від 05 квітня 2021 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 09 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського МНО Ковальчука С. П., третя особа - ОСОБА_3 , про витребування майна та скасування рішення про державну реєстрацію прав, за заявою ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17 грудня 2018 року (провадження № 61-4870ск21). У жовтні 2022 року державний виконавець Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Петросова-Гривнак О. В. (далі - Деснянський ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (місто Київ)) звернулася до суду із заявою про встановлення способу виконання рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17 грудня 2018 року. Деснянський районний суд міста Києва ухвалою від 18 листопада 2022 року заяву державного виконавця Деснянського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (місто Київ) Петросової-Гривнак О. В. про встановлення способу виконання рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17 грудня 2018 року у справі № 754/4245/18 задовольнив частково. Встановив спосіб виконання рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17 грудня 2018 року у справі № 754/4245/18 в частині витребування від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , наступним чином: витребувати від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 , шляхом виселення з неї ОСОБА_2 . Не погодившись з ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 18 листопада 2022 року, ОСОБА_2 оскаржив її в апеляційному порядку. Київський апеляційний суд постановою від 08 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив. Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 18 листопада 2022 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким у задоволенні заяви державного виконавця Деснянського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (місто Київ) Петросової-Гривнак О. В. про встановлення способу виконання рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17 грудня 2018 року у справі № 754/4245/18 відмовив. 15 грудня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Вареник А. М., на постанову Київського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року, в якій заявниця просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке. Відповідно до пункту 26 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відстрочення і розстрочення, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Оскарження ухвал суду першої інстанції про відстрочення і розстрочення, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення після їх перегляду в апеляційному порядку (пункт 26 частини першої статті 353 ЦПК України), у наведеній вище статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено. З огляду на вищевикладене та в силу наведених положень ЦПК України, не може бути предметом перегляду у касаційному порядку й постанова суду апеляційної інстанції, прийнята за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції щодо відстрочення і розстрочення, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 18/1544-10 (провадження № 12-127гс18) та ухвалі Верховного Суду 09 листопада 2023 року у справі № 125/728/21(провадження № 61-15159ск23). Відповідно до частини 4 статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Як визначено у рішеннях Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (заява № 24402/02) та від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» (заява № 8863/06), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг на рішення. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, згідно зі статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Отже, закон надає Верховному Суду право використовувати процесуальні фільтри, закріплені у статті 389 ЦПК України, що повністю узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами цивільного судочинства. У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних «фільтрів» не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, можна стверджувати, що введення процесуальних «фільтрів» допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом. Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та 29465/04) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України» (заява № 19164/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів. Пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Ураховуючи зазначене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Вареник А. М., на постанову Київського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року необхідно відмовити. При цьому, вказівка у резолютивній частині постанови Київського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржуване судове рішення не підлягає перегляду в касаційному порядку згідно з вимогами ЦПК України. З наведених обставин не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України. Керуючись пунктом 1 частиною другої статті 394, статтею 389 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за заявою державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (місто Київ) Петросової-Гривнак Оксани Володимирівни про встановлення способу виконання рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука Сергія Павловича, третя особа - ОСОБА_3 , про витребування майна та скасування рішення про державну реєстрацію прав, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Вареник Андрій Миколайович, на постанову Київського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявниці. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:І. М. Фаловська С. О. Карпенко В. В. Сердюк