Постанова Східний апеляційний господарський суд № 917/1692/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 січня 2024 року м. Харків Справа № 917/1692/23 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Фоміна В.О., розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області (вх. №2411) на рішення Господарського суду Полтавської області від 31.10.2023 (рішення ухвалено суддею Пушком І.І. 31.10.2023 у приміщенні Господарського суду Полтавської області) у справі №917/1692/23 за позовною заявою Полтавського обласного центру зайнятості (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03491234, вул. Сінна, 45, м. Полтава, 36039) в особі Полтавської філії Полтавського обласного центру зайнятості (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 44908419, вул. Сінна, 45, м. Полтава, 36039) до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40108630, вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, 36014) про стягнення 81826,81 грн ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Полтавської області від 31.10.2023 у справі №917/1692/23 (суддя Пушко І.І.) позов задоволено повністю, стягнуто з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь Полтавського обласного центру зайнятості в особі Полтавської філії Полтавського обласного центру зайнятості 81826,81 грн відшкодування виплат на допомогу по безробіттю, 2684,00 грн витрат на сплату судового збору. Головне управління Національної поліції в Полтавській області звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 31.10.2023 у справі №917/1692/23 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Полтавського обласного центру зайнятості відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається, зокрема, на таке. На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2022, постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2023 наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 15.02.2023 № 82 о/с Кириченка В.В. поновлено на посаді старшого оперуповноваженого відділу розшуку злочинців та зниклих громадян управління карного розшуку з 15.02.2023. При цьому ОСОБА_1 виплачено грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 15.03.2022 по 10.08.2022 в сумі 97136,08 грн. Таким чином, ураховуючи, що Головне управління Національної поліції в Полтавській області вже понесло матеріальну відповідальність у зв`язку із поновленням ОСОБА_1 на посаді, задоволення позову в даній справі призведе до притягнення ГУНП до подвійної відповідальності, що суперечить приписам ст. 61 Конституції України, і при цьому обидві вказані виплати фактично пройдуть за рахунок коштів державного бюджету. При цьому, заявник апеляційної скарги звертає увагу на те, що відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. У даному випадку грошові кошти у розмірі 81826,81 грн., сплачені як допомога по безробіттю, мають бути стягнуті саме з ОСОБА_1 , оскільки останній не повідомив Полтавський окружний адміністративний суд про отримання ним коштів від Полтавського обласного центру зайнятості під час розгляду справи №440/4014/22. Крім того, на думку відповідача, судом порушено правила предметної юрисдикції, оскільки даний спір виник між суб`єктами владних повноважень в результаті виконання публічно-владних управлінських функцій та стосується публічно-правових відносин, а саме питання проходження ОСОБА_1 служби в органах Національної поліції України (і цей спір безпосередньо пов`язаний з питаннями його звільнення і поновлення на публічній службі), а тому він має розглядатися у порядку адміністративного судочинства. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області (вх. №2411) на рішення Господарського суду Полтавської області від 31.10.2023 у справі №917/1692/23; встановлено учасникам справи строк по 08.12.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження; попереджено, що апеляційна скарга буде розглядатися за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи. 27.11.2023 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він вважає доводи відповідача не обґрунтованими та просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке. У вересні 2023 року Полтавський обласний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просив стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на свою користь грошові кошти в розмірі 81826,71 грн. В обґрунтування позовних вимог Полтавський обласний центр зайнятості посилався на таке. 02.03.2021 громадянин ОСОБА_1 був зареєстрований в Полтавській філії Полтавського обласного центру зайнятості як такий, що шукає роботу. На підставі п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» ОСОБА_1 призначено допомогу по безробіттю. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 у справі №440/2553/21 позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення та моральної шкоди задоволено частково та поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Карлівського відділу поліції з 25.02.2021. Наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 24.11.2021 №620 о/с «По особовому складу» поновлено підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Карлівського відділу поліції. Виплата допомоги по безробіттю гр. ОСОБА_1 припинена 24.11.2021 на підставі ч.2 п. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Також, 24.11.2021 на підставі абз. 10 ч.1 п. 30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 №792 у зв`язку з виданням відповідно до законодавства про працю наказу про поновлення зареєстрованого безробітного на роботі, припинено реєстрацію безробітного ОСОБА_1 . У період перебування на обліку в Полтавській міськрайонній філії обласного центру зайнятості з 02.03.2021 по 23.11.2021 гр. ОСОБА_1 отримано допомогу по безробіттю в сумі 81826,81 грн. На виконання ст. 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Полтавська міськрайонна філія Полтавського обласного центру зайнятості наказом від 26.11.2021 №74 прийняла рішення про відшкодування Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області коштів, виплачених як допомога по безробіттю гр. ОСОБА_1 та разом з вимогою про відшкодування коштів від 29.11.2021 направила його до Головного управління Національної поліції в Полтавській області. Головне управління Національної поліції в Полтавській області листом від 29.12.2021 повідомило про оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 по справі №440/2553/21 до Другого апеляційного адміністративного суду. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2022 апеляційну скаргу Головного управляння Національної поліції в Полтавській області залишено без задоволення. Ухвалою Верховного Суду від 09.02.2023 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2022 у справі №440/2553/21. 14.03.2023 позивачем на адресу відповідача направлено вимогу щодо добровільного відшкодування коштів, яка залишена без відповіді, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом. До позовної зави позивачем додані такі докази: заява ОСОБА_1 про надання (поновлення) статусу безробітного від 02.03.2021; заява ОСОБА_1 про призначення (поновлення) виплати допомоги по безробіттю від 02.03.2021; персональна карта ОСОБА_1 від 02.03.2021 та рішення, прийняті центром зайнятості/філією центру зайнятості щодо зареєстровано безробітного (додаток до персональної картки); копія скороченого рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 у справі №440/2553/21; витяг з наказу Головного управляння національної поліції в Полтавській області від 24.11.2021 №620 о/с «По особовому складу»; довідка Полтавського обласного центру зайнятості про дохід ОСОБА_1 за період з 02.03.2021 по 23.11.2023 у розмірі 81826,81 грн. (нарахована допомога по безробіттю); наказ Полтавського обласного центру зайнятості від 26.11.2021 №74 «Про відшкодування Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області коштів, виплачених як допомога по безробіття громадянину ОСОБА_1 »; лист Полтавського обласного центру зайнятості від 29.11.2021 про відшкодування коштів адресований Головному управлінню Національної поліції в Полтавській області; лист Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 29.12.2021 адресований Полтавській міськрайонній філії Полтавського обласного центру зайнятості; лист Полтавського обласного центру зайнятості від 14.03.2023 про необхідність добровільного відшкодування коштів у розмірі 81826,81 грн., адресований Головному управлінню Національної поліції в Полтавській області. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим задовольнив їх у повному обсязі. Місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач у розумінні Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" є роботодавцем ОСОБА_1 , якого рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.11.2021р. по справі №440/2553/21, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2022, поновлено на посаді заступника начальника Карлівського відділу поліції з 25.02.2021, а тому саме на відповідача покладено обов`язок по відшкодуванню виплат на допомогу по безробіттю. Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке. Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" відносини у сфері зайнятості населення регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, Господарським та Цивільним кодексами України, Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", іншими актами законодавства. Відповідно до пунктів 1-2 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування; безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення" статусу безробітного може набути, зокрема, особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи. Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою (у тому числі поданою засобами електронної ідентифікації) у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування (ч. 2 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення"). Положенням п. 2 ч. 1 ст. 44 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що зареєстровані безробітні мають право, зокрема на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення" реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили. Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". Так, відповідно до п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; страховий випадок - це подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття. Видами забезпечення за цим Законом є, зокрема, допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"). Відповідно до ст. 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом. Діяльність Фонду регулюється Основами законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Законом України "Про зайнятість населення", цим Законом, іншими законами у сфері загальнообов`язкового державного соціального страхування та статутом Фонду, який затверджується правлінням Фонду. Кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Пунктом 2 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду. Відповідно до положень ст. 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" Фонд має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу. Із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду (ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"). Отже, положеннями статей 34, 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено право Фонду стягнути з роботодавця суму виплачених страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, та обов`язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду. Аналіз зазначених вище положень дає підстави для висновку, що набуття Фондом права стягувати з роботодавця суму виплачених страхових коштів і вартість наданих безробітному соціальних послуг та покладення на роботодавця обов`язку відшкодувати зазначені витрати Фонду Закон України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" пов`язує з поновленням такої особи на роботі за рішенням суду, отже моментом виникнення цих права/обов`язку сторін спірних правовідносин є набрання законної сили відповідним судовим рішенням, а розмір витрат, що належить відшкодувати роботодавцю, визначається з урахуванням обставин виконання рішення про поновлення на роботі та дати припинення реєстрації, як безробітної, поновленої на роботі особи. Як вбачається з матеріалів справи, 02.03.2021 громадянин ОСОБА_1 був зареєстрований в Полтавській філії Полтавського обласного центру зайнятості як такий, що шукає роботу. На підставі п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» ОСОБА_1 призначено допомогу по безробіттю. За час перебування на обліку в Полтавській міськрайонній філії Полтавського ОЦЗ за період з 02.03.2021 по 23.11.2021 ОСОБА_1 було нараховано допомогу по безробіттю в сумі 81826,81 грн., що підтверджується персональною карткою від 02.03.2021 з додатком та довідкою про нарахування допомоги за даний період. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 у справі №440/2553/21, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2022, позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення та моральної шкоди задоволено частково; визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області №106о/с від 24.02.2021 «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції за п.4 ч.1 ст.77 (через скорочення штатів) підполковника поліції ОСОБА_1 (0061101), заступника начальника Карлівського відділу поліції, 24 лютого 2021 року; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Карлівського відділу поліції з 25 лютого 2021 року; стягнуто з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 лютого 2021 року по 16 листопада 2021 року в сумі 192627,60 грн. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (https://reestr.court.gov.ua/Review/101364211). Наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 24.11.2021 №620 о/с «По особовому складу» поновлено підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Карлівського відділу поліції. 24.11.2021 на підставі абз. 10 ч.1 п. 30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 №792 припинено реєстрацію безробітного ОСОБА_1 та виплати допомоги по безробіттю. Отже, з огляду на викладене виплачена ОСОБА_1 позивачем допомога по безробіттю в сумі 81826,81 грн за період з 02.03.2021 по 23.11.2021 підлягає стягненню з відповідача, як з роботодавця безробітного, поновленого на роботі за рішенням суду. Апеляційний господарський суд відхиляє доводи відповідача щодо можливого подвійного стягнення з нього коштів, оскільки сума соціальної допомоги по безробіттю, виплачена позивачем ОСОБА_1 та стягнення якої є предметом даного позову, підлягає відшкодуванню в порядку, встановленому статтями 34, 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а виплати, що були присуджені ОСОБА_1 на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 у справі №440/2553/21, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2022, в порядку ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю, є сумою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тобто види юридичної відповідальності відповідача перед позивачем та перед безробітнім, є різними, що не суперечить приписам ст. 61 Конституції України. Таким чином, допомога по безробіттю та виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу є різними видами відповідальності відповідача, оскільки мають різні правові підстави застосування. Крім того, заявник апеляційної скарги безпідставно посилається на обставини виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 15.03.2022 по 10.08.2022 у сумі 97136,08 грн. на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2022 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2023 у справі №440/4014/22, оскільки предметом даного спору є стягнення допомоги по безробіттю в сумі 81826,81 грн за період з 02.03.2021 по 23.11.2021 у зв`язку поновленням на роботі за рішенням суду у справі №440/2553/21. Що стосується доводів відповідача щодо непідвідомчості даного спору господарським судам, колегія суддів зазначає таке. Господарський процесуальний кодекс України встановлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (п.п. 6, 10, 15 ч. 1 ст. 20 цього Кодексу). Разом з тим, згідно ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Таким чином, до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб`єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. При цьому, визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень. Помилковим буде застосування положень ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України та поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень), тоді як визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин у справі. Як вже зазначалось, правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", за змістом пунктів 1, 2, 5 частини першої статті 1 якого загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття є система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; суб`єктами страхування на випадок безробіття - застраховані особи, а у випадках, передбачених цим Законом, також члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик, де страховиком є Фонд. Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" терміни "застрахована особа", "страхувальники" та "роботодавці" вживаються у цьому Законі у значенні, наведеному у Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", згідно з п.п. 3, 10 ч. 1 ст. 1 якого застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок, а страхувальники - роботодавці та інші особи, які згідно з цим Законом зобов`язані сплачувати єдиний внесок. Статтею 10 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що функції виконавчої дирекції Фонду виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та його територіальні органи, які здійснюють свою діяльність відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" та цього Закону. З наведених норм чинного законодавства вбачається, що основні функції Фонду, виконувані Державною службою зайнятості України, мають як владний характер, у тому числі щодо управління страхуванням на випадок безробіття, здійснення контролю за використанням коштів Фонду й застосування в установленому законодавством порядку фінансових санкцій та накладення адміністративних штрафів, так і такий, що не містить владної складової, а спрямований на здійснення виплат матеріального забезпечення та надання соціальних послуг відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" Такий правовий статус Фонду, визначений наведеними нормами чинного законодавства, дає підстави для висновку про те, що центр зайнятості, діючи як юридична особа публічного права, може бути суб`єктом як публічно-правових, так і приватноправових відносин. При цьому, в приватноправових відносинах, зокрема під час здійснення виплат матеріального забезпечення та надання соціальних послуг відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" центр зайнятості не здійснює функцій суб`єкта владних повноважень у розумінні ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України. Оскільки позивач у спірних правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій, а звертається до господарського суду з позовом щодо компенсації виплачених сум страхових коштів, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, такий спір не є публічно-правовим. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України). Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 31.10.2023 у справі №917/1692/23 - без змін. Керуючись статтями 269, 270, 275, 281-284 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Полтавської області від 31.10.2023 у справі №917/1692/23 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя О.О. Крестьянінов Суддя Я.О. Білоусова Суддя В.О. Фоміна